Постанова

від 18.05.2017 по справі 4/173

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 року Справа № 4/173 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Картере В.І., Козир Т.П., розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на ухвалу та постанову Господарського суду міста Києва від 22.09.2016 Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 за скаргоюПублічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на діївідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі№ 4/173 Господарського суду міста Києва за позовомВідкритого акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до 1. Публічного акціонерного товариства Трест "Київміськбуд- 1 імені М.П. Загороднього" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні проектні технології" простягнення 13561960,37 грн. за участю представників:

позивача: Авраміч В.О.

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2016 у справі № 4/173 (суддя Борисенко І.І.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 (колегія суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів Коротун О.М., Гончарова С.А.), відмовлено у відновленні строку на подання скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; скаргу залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 у справі № 4/173, направити справу для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що державним виконавцем не було надіслано стягувачу оскаржувану постанову про повернення виконавчого документу від 04.04.2016 і зазначена обставина не була врахована судами при вирішенні питання про відновлення строку на подання скарги;також вважає помилковими висновки судів, що ґрунтуються на роз'ясненнях, наданих у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012, оскільки постанова про повернення виконавчого документа виноситься виходячи з конкретних обставин і законом не передбачено чітких строків її винесення, а тому відсутні підстави вважати, що стягувач міг розуміти, що 04.04.2016 державним виконавцем буде винесена оскаржувана постанова.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 у справі № 4/173, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2010, позовні вимоги Акціонерного банку "Укргазбанк" (позивач) задоволені частково, стягнуто з ПАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього (відповідач-1) заборгованість по кредиту на суму 11400000 грн., 633715,07 грн. процентів за користування кредитними коштами, прострочену заборгованість по процентах за період з 01.02.2010 по 04.02.2010 на суму 41227,40 грн., 279503,65 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту і затримку оплати відсотків за кредит.

В рахунок погашення заборгованості ПАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього на загальну суму 12354446,12 грн. за кредитним договором № 52-0 від 05.01.2009 звернуто стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності за ПАТ акціонерний банк "Укргазбанк" на прості іменні акції емітовані ВАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього, в кількості 4941779 шт., що належать ТОВ "Сучасні проектні технології" (відповідач-2) за заставною вартістю на загальну суму 12354446,12 грн. За рахунок відповідача-1 на користь позивача відшкодовані судові витрати на суму 25736 грн. В іншій частині позову відмовлено.

12.07.2010 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано наказ.

06.01.2011 відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС відкрито виконавче провадження.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 04.04.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурла В.Е. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". Постанова мотивована тим, що в ході примусового виконання виконавчого документа державним виконавцем направлено стягувачу вимогу від 25.02.2016, якою зобов'язано стягувача у триденний термін з моменту отримання вимоги надати до відділу витребувані інформацію, та попереджено, що у разі ігнорування вимоги дії стягувача будуть розцінені як перешкоджання виконанню судового рішення.

Згідно з актом державного виконавця від 04.04.2016 відповідь на вимогу державного виконавця не надана та зазначено, що своїми діями стягувач чинить перешкоди у виконанні судового рішення.

Апеляційним господарським судом також з'ясовано, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04.04.2016 та оригінал виконавчого документа були направлені відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України супровідним листом № 8/21 від 04.04.2016, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень від 05.04.2016.

19.09.2016 до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій скаржник просить суд визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Бурла Віталія Едуардовича відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.04.2016 винесену в межах виконавчого провадження № 23735465.

Також позивач просить поновити строк та прийняти скаргу до розгляду.

Клопотання про поновлення строку мотивовано тим, що 06.09.2016 з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень позивачу стало відомо про винесення відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.04.2016.

Судом першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання скарги.

Ухвала мотивована нормами статей 53, 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (частина 4 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з частиною 1 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Як передбачено частиною 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Частиною 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України в редакції на дату подання скарги до суду першої інстанції, викладеній згідно із Законом від 02.06.2016 № 1404-VIII, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Пунктами 9.7, 9.7№ постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що встановлений у частині першій статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121 - 2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Якщо Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок обчислення строку звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби (як-от статтями 26, 47, 49, 57, частиною четвертою статті 58 названого Закону), то господарському суду слід виходити саме з такого порядку.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, представником відповідача-1 в судовому засіданні 12.05.2016, в якому брав участь і представник позивача, була надана постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 23735465 від 04.04.2016.

Також, у письмових поясненнях позивача, поданих 12.07.2016 до місцевого господарського суду, позивач зазначає: "Разом з тим, відомості щодо повернення виконавчого документу, враховуючи його тривалість перебування у виконавчій службі, з інших підстав крім повного виконання, є об'єктивним доказом того, що виконання рішення суттєво ускладнене. Окремо звертаємо увагу, що заява про зміну способу виконання рішення суду була подана раніше ніж виконавчий документ було повернуто".

Врахувавши наведені обставини, суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що твердження скаржника про те, що він дізнався про постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04.04.2016 лише 06.09.2016 є такими, що не відповідають дійсності.

З огляду на встановлені фактичні обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності поважних причин пропуску строку передбаченого ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не доведено обставин, які об'єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на подання скарги протягом законодавчо встановленого строку та були пов'язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в ухвалі суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 у справі № 4/173 залишити без змін.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

судді В.І. КАРТЕРЕ

Т.П. КОЗИР