Постанова

від 22.09.2016 по справі 826/25237/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 вересня 2016 року № 826/25237/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Р.А.М.» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Р.А.М.» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2015р. №№0002222204 та 0002232204.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем правомірно сформовано витрати виробництва та податковий кредит.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав суду письмові заперечення, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам, викладеним в акті перевірки.

Враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцію у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, на підставі наказу ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 19.05.2014 №1004, направлення від 19.05.2015 №980/22-04П та п.п. 78.1.5 п.78.1 ст. 78, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою «Р.А.М.» з питань, порушених у запереченні Генерального директора ТОВ «Р.А.М.» ОСОБА_1 від 16.04.2015 №172 по взаємовідносинах з ТОВ «МАРКЕТ-ПРОМСЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 39279621), ТОВ «ВІН ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 37727104), ТОВ «ДСГ-КОНТАКТ» (код за ЄДРПОУ 39305860), ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.» (код за ЄДРПОУ 39308594) за період з 01.09.2014 по 30.11.2014р.

За результатами перевірки було складено акт від 02.06.2015р. №250/26-57-22-04-10/31724470 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Р.А.М.» (код ЄДРПОУ 31724470) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «МАРКЕТ-ПРОМСЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 39279621), ТОВ «ВІН ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 37727104), ТОВ «ДСГ-КОНТАКТ» «код за ЄДРПОУ 39305860), ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.» (код за ЄДРПОУ 39308594) за період з 01.09.2014 по 30.11.2014.» ( далі - Акт перевірки).

Актом перевірки було встановлено порушення позивачем

- пп. 14.1.228. п.14.1. ст.14, п. 138.1, п. 138.2, п.138.8. ст.138, пп.139.1.1. та пп.139.1.9. п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 574 727,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 п. 198.3, 198.6 ст. 198., п. 201.1, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 539074,13грн.

На підставі вищезазначених висновків відповідачем 19 червня 2015 року було прийнято податкові повідомлення - рішення :

№0002222204, яким позивачу було визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 574727грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 287363,50грн.

та №0002232204, яким позивачу були визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 539074грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 269537грн.

Порушення, встановлені перевіркою, полягали в наступному.

1. Актом перевірки встановлено, що між позивачем та ТОВ «ВІН ТРЕЙД» (Виконавець), в особі директора ОСОБА_2, було укладено договір №0814-RAM/WT від 18 серпня 2014р. , за умовами якого контрагент позивача зобов'язався надати позивачу комплекс інформаційно консультаційних послуг, зокрема - обробку вхідних / вихідних дзвінків, реєстрацію заявок.

Відповідачем було надано акти приймання - здачі виконаних робіт на суму 190506,72грн.

№146 від 30.11.2014р. , №130 від 31.10.2014р. та №112 від 30.09.2014р. про надання послуг з обробки дзвінків, підтримки голосового меню, супервайзингу проекту, реєстрації звернень з сайту, на суму 63578,65грн., 79966,62 та 44081,45. грн., відповідно;

№132 від 31.10.2014р. про надання послуг з опитування клієнта на суму 2880грн.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «ВІН ТРЕЙД» взято на податковий облік від 19.05.2011 №10711020000028298, директором -ТОВ «ВІН ТРЕЙД», станом на дату складання акту, був (є) - ОСОБА_2, основний вид діяльності ТОВ «ВІН ТРЕЙД»:- 82.20-ДІЯЛЬНІСТЬ ТЕЛЕФОННИХ ЦЕНТРІВ. Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку кількість працюючих складає 24 осіб - за 2014 рік. З посиланням на те, що згідно з пунктом 2.2.1 договору позивач мав право отримати та узгодити методику інформаційного обслуговування, яка є невід'ємною частиною договору, натомість такої методики позивачем до перевірки не надано.

2. Також перевіркою було встановлено, що між позивачем (Замовник), та ТОВ «МАРКЕТ-ПРОМСЕРВІС» (Виконавець), в особі директора ОСОБА_3, було укладено договір №МП-210714/1 від 21 липня 2014 року, за умовами якого виконавець зобов'язався за завданням Замовника надати за плату послуги.

Актом перевірки встановлено, що позивачем було надано акти приймання здачі виконаних робіт на суму 795744,96грн. :

- від 31.10.2014 №ОУ-311025, на послуги «Послуги з розробки дизайну «Субсидії», розробка механіки проекту, на суму 53049,36грн.,

- ОУ-301007 від 30.10.2014 - Послуги з розробки дизайну «Субсидії» на суму 44880грн.

- ОУ-221003 від 22.10.2014 - Розробка прототипу сайту , тех.підтримка, верстка веб-сторінок на суму 30836,16грн.;

- ОУ-161006 від 16.10.2014 - SQL-програмування. PHP-програмування на суму 32389,20грн.

- ОУ-101004 від 10.10.2014 - Послуги з розробки дизайну постерів, листівки, копірайт, розробка ПЗ БД, створення програмного забезпечення для БД на суму 55470,24грн.

- ОУ- 291008 від 29.10.2014 - Аналіз та перевірка ТТ на суму 200184грн.

- ОУ-281002 від 28.10.2014 - Аналіз та перевірка ТТ на суму 378936грн.

В акті перевірки зазначено, що директором ТОВ «МАРКЕТ-ПРОМСЕРВІС» станом на дату складання акту був (є) -ОСОБА_4, відповідно до поданої звітності чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з ТОВ «МАРКЕТ-ПРОМСЕРВІС» складає 1 особа. Також в акті перевірки зроблено запис про те, що фінансовий звіт за 2014 року ТОВ «МАРКЕТ-ПРОМСЕРВІС» не подавався, податкова декларація з податку на прибуток за 2014 рік не подавалася. Додатку AM до декларації з податку на прибуток за 2014 рік ТОВ «МАРКЕТ-ПРОМСЕРВІС» не подавало.

Також в акті перевірки зазначено, що зазначеним контрагентом позивача не придбавались послуги, а недостатня кількість трудових ресурсів є ознакою того, що дана операція не має економічної суті (не є господарською).

3. Також актом перевірки було встановлено, що Між ТОВ «Р.А.М.» (Замовник) та ТОВ «ДСГ-КОНТАКТ» (Виконавець) в особі ОСОБА_5 було укладено договір №ДСГ-010914 від 1 вересень 2014р., за змістом якого контрагент позивача зобов'язався виконати послуги.

Актом перевірки зазначено, що позивачем було надано акти виконаних робіт

від 12.11.2014р., 11.11.2014р., 16.10.2014р., 13.10.2014р., 10.10.2014р., 01.10.2014р., 22.09.2014 р., 17.09.2014р., 10.11.2014 р, 20.10.2014р., 15.09.2014р., 10.09.2014р., 02.09.2014р., на загальну суму 501545,91грн.

У зазначених актах виконані роботи було ідентифіковано як : «менеджмент проекту/ТМ Технічна підтримка проекту, корекція дедублікація реєстраційних анкет, управління учасниками ПЛ., Введення і реєстрація анкет/документів, Програмування смс, проведення розіграшу, РНР програмування, верстка, тестування, Програмування, розробка дизайну, макета, копірайт, Тех.підтримка сайтів, Підтримка БД, підтримка серверів, Розробка тех. завдання (інтернет-магазин), Введення і реєстрація анкет /документів, Технічна підтримка, програмування, Програмування сайтів, бізнес логіка, Розробка дизайну, верстка,тестування, Компенсація вартості розсилання листа, програмування, доопрацювання, Складання схеми обробки, Розробка форми настройки тощо, Розробка дизайн Введення реєстрація анкет, Розробка креативної концепції, Тех. Підтримка сайту, Менеджмент, підтримка проекту і тд., Прототип сайту, програмування сайту,тех. підтримка, Менеджмент проекту, тех. підтримка, Тех. Підтримка сайтів.».

В акті перевірки зазначено, що директором ТОВ «ДСГ-КОНТАКТ» станом на дату складання акту був (є) ОСОБА_6, підприємство мало штат у кількості 1 особи з середньою місячною заробітною платою 985,11 грн.

4. Крім того, актом перевірки було встановлено, що позивачем та ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.» в особі директора ОСОБА_7 було укладено договір про надання послуг №1Я2708_14 від 27 серпня 2014р., за змістом якого контрагент позивача зобов'язався надати за плату послуги (надалі іменуються "послуги"), визначені у додатках до договору. Згідно додатку між сторонами було узгоджено надання послуг з координації та контролю торгового персоналу, складання плану, обробки рахунків, управління змінами планів, завдань та надання зворотного зв'язку.

Акт перевірки містить посилання на те, що до перевірки позивачем було надано акти від 27.11.2014р., 26.11.2014р., 29.10.2014р., 30.10.2014р., згідно з якими було прийнято позивачем та оплачено послуги, визначені як : «Аналіз та перевірка ТТ., Організація та проведення тренінгових програм, Координація та контроль торгового персоналу» на загальну суму 1022683,20грн.

Акт перевірки містить посилання, що згідно звіту 1 ДФ за 3 квартал 2014 року ТОВ «Р.А.П.С.О.Д.І.Я.» мало штат у кількості 7 чоловік із середньою місячною заробітною платою 985,11 грн.

Згідно частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

З огляду на вищенаведені обставини відповідач дійшов висновків про те, що позивачем не було здійснено реального придбання послуг у вищезазначених контрагентів, всі зазначені операції носять штучний характер і не направлені на реальне настання наслідків.

З зазначеними висновками суд погоджується з огляду на таке.

Згідно з даними перевірки, які не заперечуються позивачем, позивач має у штаті 71 працівника, при цьому позивач надає послуги з запровадження на налагодження комп'ютерних систем.

Як вбачається з наданих позивачем відповідачу та суду документів, позивачем було придбано у вищезазначених контрагентів послуги на суму 2510478 грн.

Однак ні документи, надані на перевірку відповідачу, ні документи, надані суду не містять жодного посилання на виконання конкретним контрагентом конкретного обсягу робіт на замовлення позивача. Не містять матеріали справи також жодних доказів та пояснень відносно конкретизації напрямку використання нібито наданих послуг, персоніфікації осіб, якими виконувались роботи, дати, часу та місця їх виконання, засобу комунікації з шістьма контрагентами, перевіркою повноважень посадових осіб, тощо.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, сума витрат по операціям вищезазначеними контрагентами становить значну частину витрат позивача. Суд вважає, що за таких обставин, особи, що представляють контрагентів під час укладання та виконання угод, об'єктивно не можуть залишитися невідомими позивачу, у випадку реального вчинення господарських операцій.

З огляду на вищезазначене суд критично ставиться до тверджень позивача про надання йому послуг та використання послуг у власній господарській діяльності.

Відповідно до приписів пункту 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Податкового кодексу та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України встановлено такий критерій господарської діяльності, як направлення діяльності на отримання доходу.

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати-сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються, серед іншого, згідно з п. 138.10.3 цієї статті.

Згідно з пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включається, серед іншого, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема витрат на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Натомість позивачем не надано жодних доказів щодо наявності прямого або опосередкованого зв'язку витрат позивача з одержанням прибутку, або намаганням його одержати.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена у постанові від 27 березня 2012 року по справі №21-737во10 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 24068062) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку.

Аналогічну позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 02.10.2014р. № К/800/31683/14.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук