Постанова

від 03.12.2020 по справі 826/25237/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 826/25237/15

адміністративне провадження № К/9901/27211/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Р.А.М. на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2016 (суддя - І.О. Іщук) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016 (колегія суддів: А.Ю. Кучма, В.О. Аліменко, Н.В. Безименна) у справі №826/25237/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Р.А.М. до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Р.А.М. звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002222204, № 0002232204 від 19.06.2015.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем законно сформовано витрати виробництва та податковий кредит за наслідками господарської діяльності та взаємодії з контрагентами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016 у задоволені позову відмовлено, у зв`язку із тим, що позивачем не спростовано належними доказами висновки податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарський операції, а відтак наявні в матеріалах справи документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг. Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити, оскільки вважає, що укладена ним з контрагентами господарські угоди носять реальний характер та не визнані в законодавчо обумовлений спосіб нечинними. Крім того, факт завершеності господарських правовідносин із такими контрагентами підтверджуються відповідними первинними та бухгалтерськими документи, що долучені до матеріалів справи.

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцію у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, на підставі наказу ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 19.05.2014 №1004, направлення від 19.05.2015 №980/22-04П та п.п. 78.1.5 п.78.1 ст. 78, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою Р.А.М. з питань, порушених у запереченні Генерального директора ТОВ Р.А.М. Фролової А. Є. від 16.04.2015 №172 по взаємовідносинах з ТОВ МАРКЕТ-ПРОМСЕРВІС (код за ЄДРПОУ 39279621), ТОВ ВІН ТРЕЙД (код за ЄДРПОУ 37727104), ТОВ ДСГ-КОНТАКТ (код за ЄДРПОУ 39305860), ТОВ Р.А.П.С.О.Д.І.Я. (код за ЄДРПОУ 39308594) за період з 01.09.2014 по 30.11.2014.

За результатами перевірки було складено акт від 02.06.2015 №250/26-57-22-04-10/31724470 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Р.А.М. (код ЄДРПОУ 31724470) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ МАРКЕТ-ПРОМСЕРВІС (код за ЄДРПОУ 39279621), ТОВ ВІН ТРЕЙД (код за ЄДРПОУ 37727104), ТОВ ДСГ-КОНТАКТ код за ЄДРПОУ 39305860), ТОВ Р.А.П.С.О.Д.І.Я. (код за ЄДРПОУ 39308594) за період з 01.09.2014 по 30.11.2014. ( далі - Акт перевірки).

Актом перевірки було встановлено порушення позивачем:

- пп. 14.1.228. п.14.1. ст.14, п. 138.1, п. 138.2, п.138.8. ст.138, пп.139.1.1. та пп.139.1.9. п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 574727,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 п. 198.3, 198.6 ст. 198., п. 201.1, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 539074,13грн.

На підставі вищезазначених висновків відповідачем 19.06.2015 було прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0002222204, яким позивачу було визначено податкові зобов`язання з податку на прибуток в сумі 574727 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 287363,50 грн.

та №0002232204, яким позивачу були визначені податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 539074грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 269537грн.

Такі висновки обґрунтовані тим, що позивачем безпідставно сформовано валові витрати та податковий кредит по операціям з ТОВ МАРКЕТ-ПРОМСЕРВІС , ТОВ ВІН ТРЕЙД , ТОВ ДСГ-КОНТАКТ , ТОВ Р.А.П.С.О.Д.І.Я. .

Незгода із прийнятим податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення позивача до суду.

Згідно із приписами пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункту 138.23 статті 138 ПК України).

У відповідності до приписів статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов`язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу); витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі без виключення угоди, які укладались між позивачем та контрагентами це угоди які були спрямовані на отримання послуг в IT-сфері всього на суму 2510478 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач у штаті має 71 працівника, та надає послуги з запровадження та налагодження комп`ютерних систем. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків податкового органу та судів попередніх інстанцій про недоцільність залучення позивачем сторонньої допомоги названих контрагентів під час виконання операцій на яких він сам спеціалізується, за умови, що витрачені ним кошти на такі послуги становили значну частину його витрат в перевіряємий період.

Водночас, за змістом всіх первинних документів, що були створені на підставі укладених позивачем угод з ТОВ МАРКЕТ-ПРОМСЕРВІС , ТОВ ВІН ТРЕЙД , ТОВ ДСГ-КОНТАКТ , ТОВ Р.А.П.С.О.Д.І.Я. не вбачається жодного посилання на виконання конкретним контрагентом дательного та деталізованого обсягу робіт на замовлення позивача. Вказаного висновку не спростовує позивач в касаційній скарзі, а в доводах зазначено лише про те, що такі роботи ним використовувались в подальшому, що не може буди єдиним доказом правильності його дій.

В підтвердження вказаних висновків слугують досліджені судами попередніх інстанцій обставини укладення позивачем з: 1) ТОВ ВІН ТРЕЙД (Виконавець), в особі директора Барах Т.Б., договору №0814-RAM/WT від 18 серпня 2014р. , за умовами якого контрагент позивача зобов`язався надати позивачу комплекс інформаційно консультаційних послуг, зокрема - обробку вхідних/вихідних дзвінків, реєстрацію заявок; 2) ТОВ МАРКЕТ-ПРОМСЕРВІС (Виконавець), в особі директора Щербова Д.В. , договіру №МП-210714/1 від 21 липня 2014 року, за умовами якого виконавець зобов`язався за завданням Замовника надати за плату послуги (послуги з розробки дизайну Субсидії ; розробка прототипу сайту, тех.підтримка, верстка веб-сторінок та інші IT послуги); 3) ТОВ ДСГ-КОНТАКТ (Виконавець) в особі Фіголь Лесі Васильовни договіру №ДСГ-010914 від 1 вересень 2014 року, за змістом якого контрагент позивача зобов`язався виконати послуги (менеджмент проекту/ТМ Технічна підтримка проекту, корекція дедублікація реєстраційних анкет, управління учасниками ПЛ., Введення і реєстрація анкет/документів, Програмування смс, проведення розіграшу, РНР програмування, верстка, тестування, Програмування, розробка дизайну, макета, копірайт, Тех.підтримка сайтів та інші IT послуги); ТОВ Р.А.П.С.О.Д.І.Я. в особі директора Рикова Ф.Ю. договіру про надання послуг №1Я2708_14 від 27 серпня 2014р., за змістом якого контрагент позивача зобов`язався надати за плату послуги з координації та контролю торгового персоналу, складання плану, обробки рахунків, управління змінами планів, завдань та надання зворотного зв`язку.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та посилаючись на положення ПК України, дійшли правильного висновку, що наведеними правовими нормами, в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів/робіт/послуг від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту або складу витрат, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою їх формування, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За таких обставин суди, надаючи оцінку обставинам справи та наявним у справі доказам, об`єктивно звернули увагу на недостатність наданих позивачем доказів для підтвердження фактів та результатів реального виконання здійснених ним з контрагентом господарських операцій, а також на оформлення первинних документів з порушенням вимог, встановлених статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , у зв`язку з чим зробили вмотивований висновок про не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних робіт та послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку - позивача.

Крім того, суди надали належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмета доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним, з`ясували характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом, дослідити договір укладений з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов`язані з його виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Р.А.М. залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник