Постанова

від 21.09.2016 по справі 5017/3701/2012

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Ємця А.А., суддів: Берднік І.С., Жайворонок Т.Є., Потильчака О.І. та Шицького І.Б.,

за участю представників Генеральної прокуратури України - Кривоклуба Т.В., Міністерства оборони України - Комара А.Ю., Гомона О.О., Міністерства юстиції України - Тищенка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18.05.2016 у справі № 5017/3701/2012 за позовом заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, приватного підприємства «Фетіца», треті особи - Кабінет Міністрів України, оперативне командування «Південь», про визнання недійсними договорів оренди землі та зобов'язання повернути земельні ділянки, -

в с т а н о в и л а:

Заступник Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - МОУ) та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (далі - Білгород-Дністровська КЕЧ району) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (далі - Тарутинська РДА Одеської області) та приватного підприємства «Фетіца» (далі - ПП «Фетіца»), в якому з урахуванням змісту останньої заяви про уточнення позовних вимог просив суд: визнати недійсними договори оренди від 18.03.2009 № б/н (об'єкт оренди - земельна ділянка площею 161,80 га) та від 18.03.2009 № б/н (об'єкт оренди - земельна ділянка площею 61,20 га), укладені між Тарутинською РДА Одеської області та ПП «Фетіца»; витребувати від ПП «Фетіца» та зобов'язати повернути МОУ зі складанням акта прийому-передачі земельні ділянки загальною площею 223,00 га (вартістю 734 918 грн 80 коп.), передані Тарутинською РДА Одеської області згідно із зазначеними договорами.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Тарутинська РДА Одеської області уклала оскаржувані договори оренди, не маючи на те відповідних повноважень всупереч положенням ст.ст. 77 , 78 , 92 , 116 Земельного кодексу України , ст. 4 Закону України «Про оренду землі », ст. ст. 9, 14 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.ст. , 4 Закону України «Про використання земель оборони », нормам Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 406/11.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.06.2014 у справі

№ 5017/3701/2012 позовні вимоги задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2014 у справі

№ 5017/3701/2012 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2016 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2016, рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2014 скасовано, а позов задоволено.

Так, Вищий господарський суд України, задовольняючи позов, виходив із того, що оскільки немає доказів добровільної відмови Міністерства оборони України від користування земельною ділянкою Тарутинського артполігону або згоди на передачу цієї ділянки іншим особам, розпорядження Тарутинської РДА Одеської області № 398/А-2007 прийнято з перевищенням повноважень. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що на позови прокурорів поширюються положення ст. 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності. При цьому відповідачами не доведено, коли саме позивачі дізналися про порушення свого права у зв'язку з прийняттям спірного розпорядження, а відтак відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Тарутинська РДА Одеської області у порядку статті 111 19 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) подала заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18.05.2016 у справі № 5017/3701/2012 із підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 111 16 ГПК.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 20.04.2016 у справі № 907/750/13, від

12.08.2014 у справі № 18/2635/12, від 20.05.2015 у справі № 916/2829/14, від 18.06.2013 у справі № 5015/4185/12, а також копії постанов Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, від 30.10.2012 у справі

№ 3-49гс12, від 01.07.2015 у справі 6-178цс15, від 27.05.2014 у справі

№ 3-23гс14, від 10.09.2015 у справі № 6-68цс15, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

Ухвалою Верховного Суду України від 08.09.2016 справу

№ 5017/3701/2012 призначено до розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника та представників сторін, забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 16 ГПК заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Предметом спору в справі, що розглядається, є вимога про визнання недійсними договорів оренди землі та зобов'язання повернути земельні ділянки.

Водночас із постанов, на які посилається заявник як на доказ неоднакового застосування судами Вищого господарського суду України та Верховного Суду України зазначених норм матеріального права, вбачається, що встановлені судами фактичні обставини у цих справах та у справі, яка розглядається, різняться.

Ураховуючи те, що факт подібності правовідносин у наведених заявником випадках не підтвердився, підстав для висновку про різне застосування судом касаційної інстанції та Верховним Судом України одних і тих самих норм матеріального права немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 26 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Зважаючи на викладене, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України відмовляє у задоволенні заяви Тарутинської РДА Одеської області про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18.05.2016 у справі № 5017/3701/2012.

Керуючись статтями 111 14 , 111 23 , 111 24 , 111 26 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України:

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18.05.2016 у справі № 5017/3701/2012 відмовити.

Поновити виконання постанови Вищого господарського суду України від

18.05.2016 у справі № 5017/3701/2012.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 4 частини першої статті 111 16 ГПК.

Головуючий А.А. Ємець

Судді: І.С. Берднік

Т.Є. Жайворонок

О.І. Потильчак

І.Б. Шицький