Постанова

від 21.09.2016 по справі 908/1574/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.09.2016р. справа №908/1574/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання ОСОБА_4 за участю представників: від позивача: ОСОБА_5 - за довіреністю від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2014р. по справі№908/1574/14 (суддя Місюра Л.С.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Глобус» м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» м. Запоріжжя простягнення 80 563,74грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Глобус» м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» м. Запоріжжя про стягнення суми основного боргу в розмірі 14 557,80грн., 64 002,36грн. штрафу, 841,52грн. 3% річних та 1 162,06грн. інфляційних витрат (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог в частині зменшення суми основного боргу та збільшення штрафних санкції від 27.05.2014р. №125/15501-05 та заяви про зменшення позовних вимог від 05.06.2014р. №125/1545-06).

Позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Глобус» основний борг в сумі 12 817 грн. 80 коп., штраф в сумі 30 000 грн., 3 % річних в сумі 836 грн. 81 коп., інфляційні витрати в сумі 1 162 грн. 06 коп. та судовий збір в сумі 1 576 грн. 29 коп. В інший частині позову відмовлено. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Глобус» судовий збір в загальній сумі 1 313 грн. 48 коп.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду Запорізької області від 11.06.2014р. у справі №908/1574/16 не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати в частині стягнення штрафу у розмірі 30 000,00грн.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає, що сума штрафу є надмірно великою порівняно з сумою основного боргу.

Крім того, судом не було враховано те, що в продовж 2012р. відповідач регулярно сплачував рахунки позивача, не зважаючи на скрутне фінансове становище, а також на думку скаржника, дане порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2014р. порушено апеляційне провадження по справі №908/1574/14, справу призначено до розгляду на 22.07.2014р.

У зв'язку з проведенням антитерористичної операції в Донецькій області судове засідання не відбулося. Матеріали справи було втрачено у зв'язку із захопленням невідомими озброєними особами 10.09.2014р. приміщення суду.

12.07.2016р. Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» м.Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з заявою про відновлення провадження по втраченій справі. На підставі ухвали господарського суду Запорізької області від 03.08.2016р. відновлено втрачену справу №908/1574/14.

Супровідним листом матеріали відновленої справи були надіслані на адресу Донецького апеляційного господарського суду.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.08.2016р. розгляд скарги призначено на 21.09.2016р.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Позивач у судове засідання з'явився, надав відзив, в якому заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі. Проти розгляду скарги за відсутністю представника відповідача не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Глобус» (Продавець) та Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (Покупець) був укладений договір № 410 з додатковими угодами (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію (надалі - товар) в асортименті та за цінами, вказаними в специфікаціях або додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 2.2 Договору, ціна на узгоджений обсяг та період поставки товару вказується в специфікаціях або додаткових угодах до цього договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору, загальна сума договору на момент його укладання становить 5 279 грн. 76 коп., з урахуванням ПДВ. Сума договору може бути змінена в бік її збільшення на суму поставки товару, згідно з додатковими угодами до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 11.1 Договору сторони визначили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині гарантійних зобов'язань - до терміну їх закінчення.

Крім того, сторонами були укладені Додаткові угоди №2 від 22.11.2012р., №3 від 15.04.2013р., №4 від 07.05.2013р., №5 від 16.07.2013р.

Договір та Додаткові угоди до нього підписані та скріплені печатками підприємств без зауважень.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

На виконання умов Договору та Додаткової угоди № 2 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3 595,97грн., який був прийнятий останнім, та надав передбачені договором документи, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною № РН-0000204 від 28.11.2012р., довіреністю № 1266 від 26.11.2012 року та рахунком - фактурою № СФ-0000214 від 28.11.2012р. на суму 3 595 грн. 97 коп.

На виконання умов Договору та Додаткової угоди № 3 від 15.04.2013 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 985 грн., який був прийнятий останнім, та надав передбачені договором документи, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000051 від 29.04.2013р., довіреністю № 230 від 26.04.2013 року та рахунком - фактурою № СФ-0000049 від 29.04.2013р. на суму 2 985 грн.

На виконання умов Договору та Додаткової угоди № 4 від 07.05.2013 року позивач поставив відповідачу товар, який був прийнятий останнім, та надав передбачені договором документи, а саме:

- товар на суму 5 572 грн., що підтверджується двосторонньо підписаною видатковою накладною № РН-0000053 від 08.05.2013р., довіреністю № 261 від 08.05.2013 року та рахунком - фактурою № СФ-0000051 від 08.05.2013р. на суму 5 572 грн.;

- з урахуванням проведеного сторонами коригування товар на суму 19 104 грн., що підтверджується двосторонньо підписаною видатковою накладною № РН-0000055 від 14.05.2013р., видатковою коригування накладної № РН-0000055/1 від 20.05.2013р. на суму „- 4 776 грн.В» , довіреністю № 261 від 08.05.2013 року, рахунком - фактурою № СФ-0000056 від 14.05.2013р. на суму 23 800 грн. та рахунком - фактурою коригування № СФ-0000056/1 від 20.05.2013р. на суму „- 4 776 грн.В» ;

- товар на суму 2 865 грн. 59 коп., що підтверджується двосторонньо підписаною видатковою накладною № РН-0000072 від 18.06.2013р., та рахунком - фактурою № СФ-0000078 від 18.06.2013р. на суму 2 865 грн. 59 коп.;

- товар на суму 4 218 грн. 80 коп., що підтверджується двосторонньо підписаною видатковою накладною № РН-0000079 від 26.06.2013р., та рахунком - фактурою № СФ-0000084 від 26.06.2013р. на суму 4 218 грн. 80 коп.

На виконання умов Договору та Додаткової угоди № 5 від 16.07.2013 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3 371 грн. 24 коп., який був прийнятий останнім, та надав передбачені договором документи, що підтверджується двосторонньо підписаною видатковою накладною № РН-0000086 від 22.07.2013р. та рахунком - фактурою № СФ-0000093 від 22.07.2013р. на суму 3 371 грн. 24 коп.

Також, як вбачається з позовної заяви, позивач вказує на те, що на підставі додаткової угоди № 6 від 03.09.2013 року, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 740 грн., що підтверджується рахунком - фактурою № СФ-0000133 від 02.10.2013р. на суму 1 740 грн.

При цьому, в матеріалах справи відсутня видаткова накладна, яка б підтверджувала поставку товару. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що позивач не довів суду факт поставки відповідачу товару на суму 1 740 грн., а тому в задоволені позову, в цій частині відмовлено правомірно.

Таким чином, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 41 712 грн. 60 коп.

Так, відповідно до умов п. 5.1 договору, в редакції Додаткової угоди № 2, відповідач здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару протягом 35 банківських днів за умови виконання позивачем п. 4.1.1, 4.1.5-4.1.8 договору.

Так, відповідно до умов п. 5.1 договору, в редакції Додаткової угоди № 3, відповідач здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару протягом 35 (тридцяти п'яти) календарних днів за умови виконання позивачем п. 4.1.1, 4.1.5-4.1.8 договору.

Так, відповідно до умов п. 5.1 договору, в редакції Додаткової угоди № 4, відповідач здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару протягом 35 (тридцяти п'яти) календарних днів за умови виконання позивачем п. 4.1.1, 4.1.5-4.1.8 договору.

Так, відповідно до п. 5.1 договору, в редакції Додаткової угоди № 5, відповідач здійснює оплату за цим договором постачання шляхом оформлення на адресу позивача гарантованого платежу „з датою виконання у майбутньомуВ» . Гарантований платіж „з датою виконання у майбутньомуВ» - фінансовий інструмент ПАТ КБ „ПриватбанкВ» , який гарантує одержувачу оплату коштів від платника в зазначену у гарантованому платежу дату. Дата відправки гарантованого платежу - дата створення і підписання електронного цифрового підпису гарантованого платежу в Інтернет-банку Приват-24. Дата виконання гарантованого платежу - дата зарахування безготівкових коштів на поточний рахунок позивача. Гарантійний лист - електронний документ, що формується одночасно з гарантованим платежем, який містить в собі гарантійний лист від імені ПАТ КБ „ПриватбанкВ» , що гарантує обов'язкове зарахування грошових коштів на зазначену у гарантованому платежу дату.

Згідно з п. 5.2 договору, в редакції Додаткової угоди № 5, відповідач відправляє гарантійний платіж на адресу позивача. Дата відправки гарантійного платежу - на 15 календарний день за фактичну кількість поставленого товару за умовами виконання позивачем п. 4.1.1, 4.1.5-4.1.8 цього договору. Дата виконання гарантованого платежу - 25 календарний день від дати відправки гарантованого платежу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач товар оплатив частково, в сумі 28 894 грн. 80 коп., що підтверджується виписками банку від 19.05.2014р. та від 28.05.2014р., та заборгованість за відповідачем складає 12 817 грн. 80 коп., що також підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків за Договором від 17.04.2012р. №410, який складено станом на 03.06.2014р.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 12 817 грн. 80 коп. підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 64002,36грн. штрафу за прострочення виконання грошового зобовязання, 841,52грн. 3% річних за загальний період з 16.06.2013р. по 14.04.2014р., 1 162,06грн. - інфляційних витрат за період з серпень 2013р. по березень 2014р.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку з вищевикладеним та здійснивши повний розрахунок 3% річних колегія суддів погоджується з висновком суду щодо задоволення даної вимоги частково в сумі 836 грн. 81 коп. за період з 16.06.2013р. по 14.04.2014р., у зв'язку з необґрунтованим нарахуванням 4 грн. 71 коп.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат колегія суддів зазначає наступне. Згідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, щодо задоволення вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат в сумі 1 162,06 грн. за період з серпень 2013р. по березень 2014р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення суму штрафу у розмірі 64 002,36грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 8.8 договору, за кожний день прострочення оплати, згідно п. 5.1, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 1 % від вартості поставленого товару та пеню в розмірі 0,1 % від вартості поставленого товару за кожний день прострочення оплати, але не більше ніж розмір подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи наведене та здійснивши власний розрахунок суми штрафу, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, щодо вірного нарахування позивачем штрафу у розмірі 64 002,36грн.

В ході розгляду справи, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (судом за власною ініціативою було зменшено суму штрафу до 30 000грн.), яке обґрунтовано знаходженням підприємства у скрутному фінансовому становищі, надмірно великим розміром штрафних санкцій порівняно із збитками кредитора та частковою сплатою заборгованості за спірним договором.

Згідно п.п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання та відстрочити виконання рішення.

Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Разом з тим, відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, а також те, що розмір штрафу надмірно великий у порівнянні зі збитками кредитора, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо зменшення розміру штрафу до 30 000,00грн.

При цьому, підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов"язання визначені у ст.617 Цивільного кодексу України. Так, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В матеріалах справи відсутні докази щодо звільнення відповідача від відповідальності в повному обсязі.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене та здійснивши повний перегляд справи, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовано фактичні обставини справи, тому рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2014р. у справі №908/1574/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2014р. у справі №908/1574/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2014р. у справі №908/1574/14 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: О.В. Стойка

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСЗО.