Рішення

від 19.09.2016 по справі 910/12147/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2016Справа №910/12147/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ІНВЕСТ" доПублічного акціонерного товариства "КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ" провідшкодування збитків у розмірі 3 812 934, 62 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Дмуховський І.В. - представник за довіреністю; від відповідача:Павлік І.П. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО ІНВЕСТ" (далі - позивач, ТОВ "НІКО ІНВЕСТ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ" (далі - відповідач, ПАТ "КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ"), в якій просить стягнути суму в розмірі 3 812 934, 62 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 порушено провадження у справі № 910/11954/16 та розгляд призначено на 22.07.2016.

22 липня 2016 р. судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Підченка Ю.О. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2016 року розгляд справи № 910/12147/16 призначено у судовому засіданні 26.08.2016 року.

У судовому представник позивача наполягав на позові, надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача проти позову заперечує, звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи посилаючись на неотримання позовної заяви.

Крім того, безпосередньо у судовому засіданні представник позивача надав клопотання про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів у порядку частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, суд задовольнив клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів та дійшов висновку про необхідність відкладення слухання справи на 19.09.2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні 19.09.2016 року продовжував наполягати на задоволенні заявленого позову та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечував, зокрема, посилаючись на викладені у відзиві від 13.09.2016 року фактичні дані. У вказаному відзиві відповідач звертає увагу суду на пропуск позивачем строку позовної давності та просить застосувати позовну давність до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ІНВЕСТ" у справі № 910/12147/16.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.09.2016 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2005 року між Київською міською радою (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКО ІНВЕСТ" (далі - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 23.12.2004 року за № 1017/2427, за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену договором.

Пунктом 2.1. договору оренди передбачено, що об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Набережно-Лугова, 4 у Подільському району м. Києва;

- розмір - 6 790 кв.м.;

- цільове призначення - для експлуатації та обслуговування складських приміщень;

- кадастровий № - 8 000 000 000:85:316:0012.

Договір укладено строком на 15 років (п. 3.1. договору оренди).

Як вбачається з договору оренди, за користування земельною ділянкою орендар вносить орендодавцеві орендну плату у грошовій формі.

Передача земельної ділянки здійснюється за Актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації договору (п. 6.1. договору оренди).

30.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКО ІНВЕСТ" (далі - продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Київський річковий порт" (далі - ПАТ "КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ", покупець) було укладено договір купівлі-продажу майна (далі - договір купівля-продажу), на умовах якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві об'єкт нерухомості - будівля складу (літера "О"), площею 4 378, 4 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4, а покупець зобов'язується прийняти зазначене майно та сплатити продавцеві його вартість, що визначена у п. 1.7. договору купівлі-продажу.

Як вбачається з п. 1.2. договору купівлі-продажу, право власності продавця на майно підтверджується Постановою Печерського районного суду м. Києва за № 2-а-1202/2006 від 23.10.2006 року. Право власності зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна 21.11.2006 року, за реєстровим № 2514П.

Відповідно до п. 1.7. договору купівлі-продажу, вартість майна, яку покупець зобов'язується сплатити продавцю, становить 5 040 000, 00 грн., в тому числі ПДВ, що складає 840 000, 00 грн.

Сторони уклали договір купівлі-продажу майна з умовою про те, що вони протягом двох днів після державної реєстрації покупцем прав власності на майно та надання продавцем покупцю копії клопотання, поданого продавцем до Київміськради про розірвання договору оренди земельної ділянки від 15.06.2005 року, укладуть договір оренди майна. Продавець подає до Київради також інші документи, передбачені чинним законодавством, необхідні для розірвання договору оренди землі. Згідно з договором оренди майна покупець зобов'язується передати продавцю в тимчасове платне користування (в оренду) це ж майно на строк 2 роки 360 днів. Розмір орендної плати за весь період оренди повинен дорівнювати вартості майна (п.п. 2.1., 2.2. договору купівлі-продажу).

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., договору купівлі-продажу передбачено, що право власності на нерухоме майно у покупця виникає з моменту нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації. Сторони підтверджують, що перехід права власності на нерухоме майно до покупця не залежить від факту здійснення розрахунків по договору. Сторони підписанням договору підтверджують, що підставою для реєстрації права власності покупця на майно в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна є договір та Акт приймання-передачі майна, підписані сторонами та скріплені печатками.

На виконання умов договору купівлі-продажу, 30.07.2008 року сторонами було підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі.

Витягом з Державного реєстру правочинів № 6306146 від 30.07.2008 року підтверджується, що договір купівлі продажу нотаріально посвідчений 30.07.2016 року, а згідно реєстраційного напису на правовстановлюючому документі № 6, будівля складу (літера "О") площею 4 378, 4 кв. м. по вул. Набережно-Лугова, 4 зареєстрована в Київському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на праві власності за Відкритим акціонерним товариством "Київський річковий порт" 02.10.2016 року, про що зроблено запис у реєстрову книгу № 17П-264.

Також, 30.07.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО ІНВЕСТ" звернулось до Київської міської ради із заявою вих. № 299, в якій просить, у зв'язку з продажем нерухомого майна, яким є будівля складу (літ "О"), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4, за договором купівлі-продажу майна від 30.07.2008 року, припинити дію договору оренди земельної ділянки від 15.06.2005 року шляхом його розірвання та прийняття рішення про укладення нового договору оренди земельної ділянки з новим власником будівлі - Відкритим акціонерним товариством "Київський річковий порт", на підставі ст.ст. 120 та 125 Земельного кодексу України.

У відповідь на зазначену заяву головне управління земельних ресурсів за дорученням заступника міського голови - секретаря Київради повідомило ТОВ "НІКО ІНВЕСТ", що договір оренди може бути достроково розірвано в установленому законом порядку в момент реєстрації правовстановлюючих документів на земельну ділянку новим балансоутримувачем або власником будинку. Згідно з регламентом розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867, для оформлення права користування земельною ділянкою на вул. Набережно-Лугові, 4 у Подільському районі м. Києва новому балансоутримувачу або власнику об'єкта нерухомості необхідно звернутися з клопотанням до приймальні Київради х земельних питань.

Як вбачається із позовної заяви, позивач неодноразово надавав відповідачу необхідні для переоформлення земельної ділянки документи, листи, однак відповідач постійно ухилявся від звернення до Київської міської ради для оформлення права користування земельною ділянкою.

Спір у справі, як вказує позивач, виник внаслідок ухилення відповідача від зобов'язань щодо оформлення права користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим позивач поніс збитки через сплату орендних платежів, хоча право користування земельною ділянкою фактично здійснює відповідач.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року та Постановою Вищого господарського суду України, у справі № 910/20793/15 (Суддя Плотницька Н.Б.) Розірвано договір оренди земельної ділянки від 15.06.2005, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест", приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та за реєстровий в реєстрі за № 415, та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 21.06.2005 за № 85-6-00208 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Таким чином, з огляду на наведене вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО ІНВЕСТ" понесло збитки через оплату оренди земельної ділянки, користування якою здійснювала інша особа, у період з 02.10.2008 року до 08.02.2016 року.

Загалом, за даний період позивачем було сплачено орендної плати на суму 3 812 934, 62 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статті 224, 225 ГК України визначають порядок відшкодування збитків за порушення господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібно довести наявність елементів складу цивільного правопорушення , а саме:

- протиправної поведінки,

- факт понесення збитків,

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

- вину.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.

Пред'явлення вимоги про стягнення з відповідачів збитків на підставі ст.ст. 224-225 ГК України покладає на позивача обов'язок довести, що у позивача з відповідачем наявні господарські зобов'язання і відповідач несе відповідальність за їх порушення у тому числі у вигляді відшкодування збитків.

Наявність господарських зобов'язань між позивачем та відповідачем підтверджується матеріалами справи, зокрема, належним чином завіреною копією договору купівлі-продажу майна № /11-33/08 від 30.07.2008 року.

Крім того, позивач мав довести суду порушення відповідачем його прав, чи неналежного виконання відповідачами своїх договірних зобов'язань, наявності та розміру збитків, наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідачів та понесеними збитками.

Відповідно до п. 7.1. договору купівлі-продажу, продавець зобов'язаний відмовитися від права користування земельною ділянкою, яка відведена для обслуговування майна (загальна площа 0,70 га) та передана продавцю в оренду згідно з договором оренди від 15.06.2005 року, на користь покупця (ПАТ "Київський річковий порт"; одночасно з підписанням договору, підписати у двох примірниках заяву до Київської міської ради з відмовою від права користування земельною ділянкою, на користь покупця, про розірвання договору оренди землі, та направити до Київської міської ради, а копію надати покупцю.

Таким чином, укладаючи договір купівлі-продажу, сторони передбачили перехід права користування земельною ділянкою від продавця до покупця. Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКО ІНВЕСТ" на відміну від Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" свої зобов'язання в цій частині виконано.

Факт понесення збитків Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКО ІНВЕСТ" підтверджується наявними у матеріалами справи платіжними дорученнями по сплаті орендної плати, а саме:

- платіжне доручення № 3945; платіжне доручення № 4042; платіжне доручення № 62; платіжне доручення № 57; платіжне доручення № 154; платіжне доручення № 223; платіжне доручення № 318; платіжне доручення № 398; платіжне доручення № 536; платіжне доручення № 621; платіжне доручення № 720; платіжне доручення № 842; платіжне доручення №960; платіжне доручення № 1106; платіжне доручення № 1253; платіжне доручення № 1329; платіжне доручення № 1422; платіжне доручення № 1549; платіжне доручення № 1673; платіжне доручення № 1784; платіжне доручення №1909; платіжне доручення № 2026; платіжне доручення №2154; платіжне доручення № 2228; платіжне доручення № 2275; платіжне доручення № НИ001613; платіжне доручення № НИ001674; платіжне доручення № НИ001825; платіжне доручення № НИ000158; платіжне доручення № НИ000284; платіжне доручення № НИ 001755; платіжне доручення № НИ001773; платіжне доручення № НИ001910; платіжне доручення № НИ002027; платіжне доручення № НИ002039; платіжне доручення № НИ002196; платіжне доручення № НИ2301; платіжне доручення № НИ002380; платіжне доручення № НИ002341; платіжне доручення № НИ002443; платіжне доручення № НИ002538; платіжне доручення № НИ002613; платіжне доручення № НИ002674; платіжне доручення № 11; платіжне доручення № НИ002841; платіжне доручення № НИ002947; платіжне доручення № НИ003036; платіжне доручення № НИ003133; платіжне доручення № НИ03221; платіжне доручення № НИ003353; платіжне доручення № НИ27; платіжне доручення № НИ003448; платіжне доручення № НИ003534, а також виписки по рахункам.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на наступні обставини:

- зі змісту договору купівля-продажу вбачається, що у покупця (відповідача) відсутній обов'язок щодо укладання договору оренди земельної ділянки з Київською міською радою. кадастровий № якої 8 000 000 000:85:316:0012;

- у частині 1 ст. 120 Земельного кодексу України мова йде про перехід права власності на земельну ділянку або її частину у зв'язку з набуттям права власності на жилий будинок або споруду, розміщенні на такій земельній ділянці, а не на перехід права користування;

- законодавством передбачено лише перехід права користування земельною ділянкою, а не обов'язок сторони вчинити дії, направлені на реалізацію цього права;

- Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" не є власником об'єкту нерухомості - будівлі складу (літера "О"), яка розташована по вулиці Набережно-Лугова в будинку 4 у місті Києві з 27.12.2013 року;

- сума у розмірі 3 812 934, 62 грн. заявлена позивачем до стягнення не є збитками, а є платежами, які здійснював позивач у зв'язку з виконанням Договору оренди землі. Вина відповідача у тому, що позивач сплачував за оренду земельної ділянки відсутня.

Заслухавши у судовому засіданні доводи відповідача та дослідивши фактичні дані на їх підтвердження, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з положень ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Пунктом е) ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що право користування земельною ділянкою припиняється у разі набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки , на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Безпосередньо у договорі оренди передбачено, що орендар зобов'язаний письмово повідомити орендодавця про відчуження об'єктів (їх частин), що розташовані на земельній ділянці і належать орендарю, протягом 10 днів з моменту вчинення відповідного правочину, а також повідомити про наміри подальшого використання земельної ділянки. У випадку, якщо орендар має намір припинити право користування земельною ділянкою (її частиною), договір оренди розривається згодою сторін, або до нього вносяться відповідні зміни, з моменту укладення договору оренди земельної ділянки з новим власником об'єктів, які було відчужено (абзац 6 пункту 8.4. договору оренди земельної ділянки).

Таким чином, при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично.

Доводи відповідача щодо відсутності у нього права власності на приміщення по вулиці Набережно-Лугова в будинку 4 у місті Києві з 27.12.2013 року не беруться судом до уваги, оскільки в позові заявлено вимоги про відшкодування збитків, а не заборгованості по орендній платі. Оскільки збитки були понесені позивачем внаслідок бездіяльності відповідача в частині оформлення права користування земельною ділянкою та договору оренди з Київською міською радою, позовні вимоги суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" у відзиві на позовну заяву від 13.09.2016 року просить суд застосувати до вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ІНВЕСТ" позовну давність, мотивуючи це тим, що позивачеві було відомо про порушене право ще у 2008 році.

Положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України ) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Як вже зазначалось, суд встановив наявність порушеного права у позивача, а також заподіяння йому збитків відповідачем.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки .

За приписами ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 4.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарський спорів" передбачено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Відповідно до матеріалів справи № 910/12147/16, Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО ІНВЕСТ" звернулося із позовом до Господарського суду міста Києва 02.07.2016 року.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення збитків за період з 02.10.2008 року до 08.02.2016 року.

Судом встановлено, що строк позовної давності стосовно стягнення з ПАТ "Київський річковий порт" збитків за період з 02.10.2008 року до 02.07.2013 року слід відмовити, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із вказаною вимогою, а поважність причин пропуску не доведено належними доказами.

Факт понесення позивачем збитків у період з 03.07.2013 року по 08.02.2016 року підтверджується наступними документами:

- платіжне доручення № НИ 001755 на суму 7 538, 74 грн.;

- платіжне доручення № НИ001773 на суму 49 895, 64 грн.;

- платіжне доручення № НИ001910 на суму 49 895, 64 грн.;

- платіжне доручення № НИ002027 на суму 49 895, 64 грн.;

- платіжне доручення № НИ002039 на суму 49 895, 64 грн.;

- платіжне доручення № НИ002196 на суму 49 895, 64 грн.;

- платіжне доручення № НИ2301 на суму 49 895, 64 грн.;

- платіжне доручення № НИ002380 на суму 49 895, 64 грн.;

- платіжне доручення № НИ002341 на суму 49 895, 59 грн.;

- платіжне доручення № НИ002443 на суму 62 319, 64 грн.;

- платіжне доручення № НИ002538 на суму 62 319, 64 грн.;

- платіжне доручення № НИ002613 на суму 62 319, 64 грн.;

- платіжне доручення № НИ002674 на суму 62 319, 64 грн.;

- платіжне доручення № 11 на суму 62 319, 64 грн.;

- платіжне доручення № НИ002841 на суму 62 319, 64 грн.;

- платіжне доручення № НИ002947 на суму 85 010, 86 грн.;

- платіжне доручення № НИ003036 на суму 85 010, 86 грн.;

- платіжне доручення № НИ003133 на суму 85 010, 86 грн.;

- платіжне доручення № НИ03221 на суму 85 010, 86 грн.;

- платіжне доручення № НИ003353 на суму 85 010, 86 грн.;

- платіжне доручення № НИ27 на суму 85 010, 86 грн.;

- платіжне доручення № НИ003448 на суму 121 820,58 грн.;

- платіжне доручення № НИ003534 на суму 121 820, 58 грн., -

на загальну суму 1 534 327, 97 грн.

Отже, позовні вимоги ТОВ "НІКО ІНВЕСТ" щодо стягнення з ПАТ "Київський річковий порт" підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 534 327, 97 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33 , 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ІНВЕСТ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70; код ЄДРПОУ 03150071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ІНВЕСТ" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 5; код ЄДРПОУ 31305004) суму збитків у розмірі 1 534 327, 97 грн. та судовий збір у розмірі 21 014, 91 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 26.09.2016 р.

Суддя Ю.О. Підченко