Постанова

від 19.09.2016 по справі 914/1394/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2016 р. Справа № 914/1394/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Оштук Н.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Малого приватного підприємства «Гранат», б/н від 16.06.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/3189/16 від 30.06.2016 р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2016 р.

у справі №914/1394/15 (головуючий суддя - Мазовіта А.Б., судді - Ділай У.І. та Сухович Ю.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк», м. Львів

до Малого приватного підприємства «Гранат», м. Буськ, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, м. Буськ, Львівська область

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - головний юрисконсульт сектору супроводження судового процесу юридичного відділу - філії - ЛОУ АТ «Ощадбанк» (довіреність від 21.07.2016 р. зареєстрована в реєстрі за №3781);

від відповідача: ОСОБА_4 - директор (паспорт серії КС №674559виданий Буським РВ УМВС України у Львівській області 04.11.2008 р.);

третя особа: не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

23.04.2015 р. на розгляд господарського суду Львівської області від ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного відділення АТ «Ощадбанк» поступила позовна заява до МПП «Гранат» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач просить стягнути з МПП «Гранат» на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 28.08.2077 р., нерухоме майно: будівля кафе «Біля каміну», що знаходиться по вул. Є.Петрушевича, 25а в м. Буськ Львівської області , загальна площа будівлі - 107,8 кв. м., яка належить іпотекодавцю МПП «Гранат» на підставі реєстраційного посвідчення від 17.01.2000 р., виданого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки на підставі договору купівлі-продажу від 31.12.1998 р. за реєстровим №2857, посвідченого державним нотаріусом Буської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, про що зроблено запис в реєстрову книгу №1 за реєстровим №60; земельну ділянку для обслуговування кафе площею 0,0551га., кадастровий номер: 4620610100:13:025:0018, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Буськ, вул. Є. Петрушевича,25а, яка належить іпотекодавцю МПП «Гранат» на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЛВ №087236, виданого Буською міською радою, з метою погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором відновлювальної кредитної лінії №601 від 28.08.2007 р., розмір якої станом на 16.04.2015 р. становить 193 729,00 грн., з яких: - залишок прострочених платежів по кредиту -51092,67 грн., залишок прострочених платежів по відсотках - 962,24 грн., сума нарахованої пені по кредиту - 115188,55 грн., сума нарахованої пені по відсотках - 17802,06 грн., сума інфляційних втрат - 6 369,68 грн. 3% річних від прострочених платежів - 2194,58 грн. Встановити початкову ціну реалізації предмета іпотеки - для нежитлової будівлі кафе «Біля каміну» в розмірі 228 900,00 грн., що визначена на підставі Звіту про оцінку нерухомого майна проведеного 29.01.2015 р. СОД ТОВ «Профоцінка»; для земельної ділянки - в розмірі 88 800,00 грн., що визначена на підставі Звіту про оцінку нерухомого майна, проведеного 29.01.2015 р. СОД ТОВ «ВАЛКОМ». Просить визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції третьою особою, частково сплачено заборгованість, а саме: в частині стягнення: 51 092,67 грн. заборгованості по кредиту, 962,24 грн. заборгованості по сплаті процентів та 9089,48 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту.

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.06.2016 р. у справі №914/1394/15 частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк», м. Львів (надалі - Позивач) до Малого приватного підприємства «Гранат», м. Буськ, Львівська область (надалі - Відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, м. Буськ, Львівська область (надалі - третя особа) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства В«Державний ощадний банк УкраїниВ» філії - Львівського обласного управління Публічного акціонерного товариства В«Державний ощадний банк УкраїниВ» , м. Львів, вул. Січових Стрільців, 9 (ідентифікаційний код 09325703) суму заборгованості згідно договору відновлювальної кредитної лінії №601 від 28.08.2007 р. в розмірі 132 465 грн. 39 коп., в тому числі 106 099 грн. 07 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 17 802 грн. 06 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 6 369 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань, 2 194 грн. 58коп. 3% річних, а також 3 874 грн. 58 коп. судового збору, звернувши стягнення на заставлене майно Малого приватного підприємства В«ГранатВ» , м. Буськ, вул. Є.Петрушевича, 25а, Львівська область (ідентифікаційний код 19325681) згідно іпотечного договору, який посвідчений 28.08.2007 р. приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №1183, а саме: будівлю кафе В«Біля камінуВ» , яка знаходиться по вул. Є.Петрушевича, буд. 25 В«аВ» в місті Буську Львівської області, на плані позначена літ. В«А-1В» , загальною площею 107,8 кв. м та земельну ділянку, на якій знаходиться ця будівля, площею 0,0551 га, що розташована по вул. Є.Петрушевича, буд. 25 В«аВ» в м. Буську Львівської області, яка передана для обслуговування кафе, шляхом продажу будівлі кафе на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 713 291 грн. 00 коп. та шляхом продажу земельної ділянки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 153 177 грн. 00 коп. В частині стягнення 51 092 грн. 67 коп. заборгованості по кредиту, 962 грн. 24 коп. заборгованості по сплаті процентів та 9 089 грн. 48 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту провадження припинено.

Відповідач - МПП «Гранат», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу б/н від 16.06.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/3189/16 від 30.06.2016 р.), в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

Судом, на думку Скаржника, не взято до уваги, як зазначено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.03.2015 р., що суди повинні мати на увазі , що одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення зазначеного боргу призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна. За такої ситуації відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості , яка належить до виплати кредиторові, що має місце в даній справі.

Також, Скаржник вказує, що Позивачем під час розгляду справи не надано жодних доказів неможливості виконання рішення суду у справі №440/627/15-ц та стягнення заборгованості безпосередньо з Позичальника, а відтак вважає, передчасним без відповідних доказів звернення Позивача в господарський суд.

Скаржник вважає, що судом не взято до уваги правової позиції, викладеної у листі Верховного Суду України від 01.02.2015 р. «аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна» і відповідно до положення ч. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку». Вказує, що у справі було заявлено вимоги про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому без вжиття кредитором заходів щодо стягнення заборгованості безпосередньо з Позичальника, а тіло кредиту та відсотки по ньому погашено у повному обсязі. Суд повинен був відмовити в задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, так як допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов»язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю й не змінює обсяг його прав.

Також, на думку Скаржника, місцевим господарським судом не взято до уваги очевидну не співмірність заявленої заборгованості у розмірі 132 456,39 грн. та вартості заставленого майна, яке відповідно висновку №3761/3762 судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи станом на 18.02.2016 р. становить відповідно 713 291 грн. для будівлі кафе, 153177 грн. для земельної ділянки, яка передана для обслуговування кафе, що значно перевищує розмір заборгованості за кредитним договором, розмір якої також вважає суперечливим.

Скаржник вказує, що ним під час розгляду справи в суді першої інстанції надано розрахунок розміру неустойки - 11655,62 грн., однак місцевий господарський суд не взяв його до уваги, мотивуючи тим, що нарахування та заявлення Позивачем пені із застосуванням ставки пені, визначеної умовами договору є правомірним, оскільки обмеження, встановлені Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», не застосовується до фізичних осіб. Дане твердження Скаржник вважає невірним.

Також вважає необґрунтованим нарахування трьох процентів на нараховані та несплачені проценти, так як три проценти річних повинні нараховуватися на суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо в обов»язкових для сторін правилах чи договорі немає прямої вказівки щодо іншого порядку нарахування процентів.

Скаржник також вказує, що ним не отримано повідомлення Банку про усунення порушень, направлене 09.02.2015 р.

Дані обставини Скаржник вважає підставою для скасування рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог і просить прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач - ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» у відзиві від 07.07.2016 р №25-08/6443 (вх. № апеляційного суду 01-16/5008/16 від 07.07.2016 р.) заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що у п.4.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» вказано, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання грошових сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно. Також Позивач зазначає, що в зв»язку з тим, що заборгованість Позичальником не була погашена вчасно і зросла, Банком 09.02.2015 р. №27-02/1363 направлено Позичальнику письмове повідомлення - вимогу про дострокове погашення заборгованості по кредиту в сумі 66 540,05 грн., де попереджено Позичальника , що у випадку невиконання вимог протягом 30 днів з моменту отримання , такий звернеться в суд в тому числі і з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначає також, що законодавством не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки як не співмірність заборгованості за основним зобов»язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання. Щодо заперечення Відповідача щодо розрахунків, проведених Банком, то такий вказує, що вірність розрахунків боргу по кредитному договору №601 від 28.08.2007 р. та належне виконання Банком умов договору підтверджено рішеннями Буського районного суду Львівської області від 22.12.2015 р. та апеляційного суду Львівської області від 16.02.2016 р. у справі №440/627/15. Крім цього, на виконання підп. 3.1.4, 6.1 іпотечного договору та ст. 35 Закону України «Про іпотеку» Банком 09.02.2015 р. цінним листом з описом вкладення направлено Відповідачу повідомлення-вимогу про усунення порушень вих. №27-02/1488, яка отримана Відповідачем 19.02.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідно до цього, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Гранат», б/н від 16.06.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/3189/16 від 30.06.2016 р.) на рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2016 р. у справі №914/1394/15 та призначено до розгляду в судове засідання на 12.07.2016 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів - Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. (Т-3, а.с.3).

За клопотанням сторін запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

В судовому засіданні 12.07.2016 р. розгляд справи відкладено за клопотанням Відповідача в судове засідання на 05.09.2016 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів - Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. (Т-3, а.с.37-38). Даною ухвалою продовжено строк розгляду справи №914/1394/15 на п»ятнадцять днів.

Заслухавши в судовому засіданні 05.09.16 р. представників сторін та третю особу, з метою повного та всесторонньо дослідження всіх обставин справи, судова колегія ухвалила оголосити перерву до 13.09.2016 р. до 16 год. 00 хв.

13.09.2016 р., судовою колегією (головуючий суддя Давид Л.Л., судді - Гриців В.М. та Кордюк Г.Т.) оголошено перерву до 19.09.2016 р. до 14 год. 30 хв. В даному судовому засіданні оглянуто оригінали договору відновлювальної кредитної лінії №601 від 28.08.2007 р. та договору іпотеки від 28.08.2007 р., договору від 01.11.2008 р. про внесення змін до договору відновлювальної кредитної лінії №601 від 28.08.2007 р., договору від 26.07.2010 р. про внесення змін до договору відновлювальної кредитної лінії №601 від 28.08.2007 р., додаткового договору від 07.10.2010 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 28.08.2007 р. реєстраційний №1183.

В судове засідання 19.09.2016 р. з»явились представники сторін, які підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Третя особа участі уповноваженого представника в судове засідання 19.03.2016 р. не забезпечила, причин неявки не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи в попередніх судових засіданнях, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

28.08.2007 р. Філією Відкритого акціонерного товариства В«Державний ощадний банк УкраїниВ» , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство В«Державний ощадний банк УкраїниВ» (ОСОБА_4) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено договір відновлювальної кредитної лінії №601 (Т-1, а.с.28-29), згідно п.1.1. якого ОСОБА_4 зобов'язувався надати Позичальнику на умовах цього договору кредит в сумі 200 000 грн. 00 коп., а Позичальник зобов'язувався отримувати, належним чином використовувати та повернути кредит в сумі 200 000 грн. 00 коп., сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 17% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

На виконання умов вищевказаного договору, Позивач відповідно до розпорядження від 28.08.2007 р., видаткового касового ордеру №73480 надав третій особі грошові кошти в сумі 200 000 грн. 00 коп., що останньою не заперечується.

У відповідності до п.1.5.1.1., п.1.5.1.3 кредитного договору, проценти нараховуються Банком щомісячно за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий Позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до моменту закінчення терміну, на який надано кредит. Нараховані проценти повинні бути сплачені Позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця, починаючи з наступного місяця після видачі першого траншу.

Згідно п.1.2. кредитного договору кредит надавався на поточні потреби, окремими частинами (траншами) за відновлювальною кредитною лінією, у період до 27.08.2010 р. Остаточним терміном повернення кредиту є 27.08.2010 р.

В подальшому договором від 01.11.2008 р. про внесення змін до договору відновлювальної кредитної лінії №601 від 28.08.2007 р. плату за користування кредитом збільшено до 21% річних (Т-1, а.с.40).

26 серпня 2010 р. Позивач та Третя особа уклали договір про внесення змін до договору відновлювальної кредитної лінії, яким виклали договір відновлювальної кредитної лінії №601 від 28.08.2007 р. в новій редакції (Т-1, а.с.41-42). Згідно п. 1.2. договору кредит надається окремими частинами (траншами) за відновлювальною кредитною лінією, у період до 27 серпня 2010 р. Остаточним терміном повернення кредиту є 27 серпня 2010 р. На дату закінчення вказаного періоду визначається сума фактичної заборгованості за кредитом, яка підлягає погашенню щомісячно ануїтетними платежами. Позичальник зобов'язується щомісячно до 27 числа місяця, наступного за звітним, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані банком проценти ануїтетними платежами в сумі 5 410 грн. 67 коп. шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань, починаючи з 27 вересня 2010 р. на відповідні позичкові рахунки позичальника. Сплата останнього ануїтетного платежу здійснюється до 27 серпня 2015 р.

Відповідно до п. 2.3.1. договору банк має право припинити надання кредиту та вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому, або у визначеній банком частині, сплати процентів за його користування, сплати комісійних винагород та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором або за договором застави (іпотеки).

Для забезпечення виконання зобов»язань по вищевказаному кредитному договору, 28.08.2007 р. Банком та Відповідачем укладено іпотечний договір (Т-1, а.с.30-31), згідно якого останній для належного виконання зобов»язання ОСОБА_2 передало в іпотеку нерухоме майно, а саме: - будівлю кафе «Біля каміну», що знаходиться по вул. Є.Петрушевича, 25 а в м. Буськ Львівської області, загальна площа будівлі - 107,8 кв. м. Право власності іпотекодавця на нежитлову будівлю підтверджується реєстраційним посвідченням від 17.01.2000 р., виданим Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки на підставі Договору купівлі - продажу від 31.12.1998 р. № за реєстром 2857, посвідченого державним нотаріусом Буської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 про що зроблено запис в реєстрову книгу №1 за реєстровим №60; земельну ділянку для обслуговування кафе площею 0,0551 га., що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Буськ, вул. Є. Петрушевича, 25 а. Право власності іпотекодавця на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЛВ №087236 виданим Буською міською радою, кадастровий номер : 4620610100:13:025:0018.

Після отримання позичальником від банку повідомлення про відкликання кредиту, позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту одержання такого повідомлення, здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму кредиту, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з цим договором).

У зв'язку з порушенням строків сплати сум кредиту та процентів, Позивач звернувся до Третьої особи з вимогою за вих. №27-02/1363 від 09.02.2015 р., в якій вимагав достроково сплатити суми кредиту, процентів та пені (Т-1, а.с.46).

Станом на дату подання позовної заяви до суду в даній справі заборгованість третьої особи перед Позивачем становила 51 092,67 грн. по кредиту та 962,24 грн. по сплаті процентів.

25.09.2015 р. Позивачем подано довідку щодо погашення заборгованості від 22.09.2015 р. (Т-1, а.с.72-73), з якої вбачається , що третьою особою в рахунок погашення заборгованості сплачено суму кредиту в розмірі 51 092,67 грн., відсотків в розмірі 697,24 грн., прострочений борг за нарахованими відсотками в розмірі 1 856,36 грн. та 9089,48 грн. пені.

Відтак, місцевим господарським судом правомірно припинено провадження у даній справі в частині стягнення 51 092,67 грн. боргу по кредиту та 962,24 боргу по відсотках на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в зв»язку з відсутністю предмета спору.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним.

У відповідності до вимог ст. 509 Цивільного кодексу України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимогати від боржника виконання його обов»язку . Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення зобов»язань , є зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується ст. 193 Господарського кодексу України - зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив ,якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк , встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Як вбачається з обставин справи, Позичальник - третя особа, прострочила виконання зобов»язання за договором, що підтверджується, зокрема, рішенням Буського районного суду Львівської області від 22.12.2015 р. у справі №440/627/15, яким частково задоволено позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2В та ОСОБА_4 в користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором №601 від 28.08.2007 р. в сумі 145 855,84 грн. (Т-2, а.с.163-165).

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 16.02.2016 р. скасовано рішення Буського районного суду Львівської області від 22.12.20105 р. у справі №440/627/15-ц в частині задоволення позову про солідарне стягнення боргу та судового збору з ОСОБА_4 та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в цій частині в позові. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін (Т-2а.с.166-168).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності , невиконання або неналежне виконання господарського зобов»язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі , якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором.

У відповідності до вимог п.4.1.1. кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов»язань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом Позичальник зобов»язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

З обставин справи вбачається, що Позивачем нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 115 188 грн. 55 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 17 802,06 грн., інфляційні в розмірі 6 269,68 грн., 3% річних в розмірі 2194,58 грн.

В процесі розгляду справи третьою особою в рахунок погашення боргу перед Позивачем сплачено 9089,48 грн. пені, що підтверджується довідкою Банку від 22.09.2015 р. (Т-2, а.с.120), тому місцевим господарським судом правомірно припинено провадження в цій частині на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

У п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 р. (із змінами та доповненнями) зазначено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч.1 ст. 20 ЦК України, ст.ст. 3 і 4 ЦПК).

Зобов»язання припиняється з підстав, передбаченимх договором або законом (ч.1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601,604-609 ЦК України.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов»язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статтей 526,599 ЦК України.

28.08.2007 р. філією ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» (іпотекодержатель) та МПП «Гранат» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір (Т-1, а.с.30-31, 43), який посвідчений приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №1183, згідно п.1.1. якого майновий поручитель передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення належного виконання зобов»язань (повернення кредиту у розмірі 200000 грн. 00 коп., сплати відсотків за користування кредитом, сплати штрафних санкцій ) за кредитним договором (договір відновлювальної кредитної лінії №601 від 28.08.2007 р.), укладеним між іпотекодержателем та позичальником, наступне майно, що належить іпотекодержателю - майновому поручителю на праві власності: будівлю кафе "Біля каміну", яка знаходиться по вул. Є.Петрушевича, буд. 25 «а» в місті Буську Львівської області, на плані позначена літ. «А-1», загальною площею 107,8 кв. м.; земельну ділянку, на якій знаходиться ця будівля, площею 0,0551 га., що розташована по вул. Є. Петрушевича, буд. 25 «а» в м. Буську Львівської області, яка передана для обслуговування кафе.

У відповідності до вимог п.4.2. Договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником зобов»язання в цілому чи тієї або іншої частини, а також у інших випадках, передбачених цим договором, іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному цим договором. 11.02.15 р. Позивачем надіслано Відповідачу лист-вимогу за вих. №27-02/1364 від 09.02.2015 р., в якій вказано на необхідність погашення заборгованості за кредитним договором у тридцятиденний строк (Т-1, а.с.49-51). Вимога Відповідачем залишена без розгляду.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов»язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 2 ст. 575 Цивільного кодексу України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов»язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов»язання, необхідних витрат на утримання заставного майна, а також витрат , понесених у зв»язку із пред»явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Абзацом 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов»язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов»язання.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» врегульовано те, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимог за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Скаржник вказує на неможливість одночасності заявлення вимог про стягнення заборгованості на предмет іпотеки, вважає дострокове стягнення кредитної заборгованості передчасним, розмір заборгованості невірним, а також вказує, що судом невірно дано оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом вартості іпотечного майна.

У п.4.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що випливають з кредитних договорів» зазначено, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання грошових сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.

У постанові Верховного Суду України від 09.09.2014 р. у справі №922/3658/13 (за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ТОВ «Еко-Комуненерго») зроблено правовий висновок про те, що згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов»язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов»язання як такого, що вважається виконаним згідно зі ст. 599 ЦК України. Забезпечувальне зобов»язання має похідний характер, а не альтернативний основному. Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов»язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов»язанням одночасно за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов»язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов»язанням відсутня.

У відповідності до вимог абз. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов»язання , забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено договором.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до абз. 2 ст. 43 Закону України В«Про іпотекуВ» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Як вбачається з обставин справи, місцевим господарським судом за клопотання Відповідача ухвалою суду від 29.09.2015 р. (Т-2, а.с.124-126) призначено судову експертизу для визначення дійсної вартості предмета іпотеки.

Згідно висновку №3761/3762 судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи по господарській справі №914/1394/15 від 18.02.2016, який складено Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз (Т-2, а.с.135-140), встановлено, що вартість нерухомого майна - предмета іпотеки за іпотечним договором від 28.08.2007 р., а саме: будівлі кафе «Біля каміну», що знаходиться по вул. Є.Петрушевича, 25а в м. Буськ Львівської області, загальна площа будівлі - 107,8 кв. м. становить 713 291,0 грн. Вартість нерухомого майна - предмета іпотеки за іпотечним договором від 28.08.2007 р., а саме : земельної ділянки, площею 0,0551 га., кадастровий номер: 4620610100:13:025:0018, що знаходиться за адресою львівська область, м. Буськ, вул. Є.Петрушевича, 25а, яка передана для обслуговування кафе становить 153 177,00 грн. (Т-2, а.с.135-140).

Відтак, місцевим господарським судом правомірно зроблено висновок про визначення початковою ціною продажу предмета іпотеки вартість предмета іпотеки, яка встановлена експертом у вищевказаному висновку.

Скаржник вказує, що місцевим господарським судом невірно дано оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом вартості іпотечного майна, на що судова колегія зазначає, наступне.

У постанові від 04.11.2015 р. у справі №6-340цс15 Верховний Суд України зробив висновок, «що відповідно до частини 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем , якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов»язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Законодавством не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки як не співмірність заборгованості за основним зобов»язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання. Зазначене може бути враховане лише в разі, якщо порушенням основного зобов»язання іпотекодержателю не завдано збитків».

Відтак, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність у Банку збитків спричинених невиконанням Позичальником (третьою особою) ОСОБА_2 своїх зобов»язань по договору відновлювальної кредитної лінії №601 від 28.08.2007 р.

Щодо розміру заборгованості третьої особи перед Банком, то судова колегія вказує, що вірність проведених Банком розрахунків суми боргу по кредитному договору №601 від 28.08.2007 р. та належне виконання Банком умов договору підтверджено рішеннями Буського районного суду Львівської області від 22.12.2015 р. та апеляційного суду Львівської області від 16.02.2016 р. у справі №440/627/15.

У відповідності до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Заперечення Відповідача, стосовно відмінності розміру вимог до майнового поручителя - юридичної особи, відносно якої нормами Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобо»язань» передбачено спеціальний правовий захист, від розміру вимог кредитора, які він має право пред»явити до позичальника - фізичної особи , вважає помилковим, з огляду на наступне.

Згідно вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов»язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов»язання.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов»язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відтак, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок з врахуванням вищенаведених норм, що забезпечувальне зобов»язання носить похідний характер від основного (зобов»язання по кредитному договору), що майновий поручитель (іпотекодавець) у випадку неналежного виконання умов кредитного договору позичальником несе відповідальність у повному розмірі , що й позичальник фізична особа, але в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно п.4.1.1. кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов»язань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом Позичальник зобов»язаний сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно п.6.6. кредитного договору, сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст. 259 Цивільного кодексу України для всіх грошових зобов»язань позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені).

Щодо не надіслання іпотекодавцю (Відповідачу у справі) вимоги про усунення порушення в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», судова колегія зазначає, що ОСОБА_4 09.02.2015 р. цінним листом з описом вкладення направив Відповідачу повідомлення - вимогу про усунення порушень вих. №27-02/1488. Дана вимога отримана Відповідачем 19.02.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (Т-1, а.с.49-51).

Відтак, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду про те, що заборгованість в розмірі 106 099 грн. 07 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 17 802 грн. 06 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 6369 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань, 2 194 грн. 58 коп. 3% річних підлягає до задоволення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. В частині стягнення 51 092 грн. 67 коп. заборгованості по кредиту, 962 грн. 24 коп. заборгованості по сплаті процентів та 9 089 грн. 48 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту судом провадження у справі правомірно припинено на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на Скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Гранат» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2016 р. у справі №914/1394/15 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 22.09.2016 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Судді Гриців В.М.

ОСОБА_1