Постанова

від 21.09.2016 по справі 824/364/16-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/364/16-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представника позивача Григорчука В.В. та представника відповідача Шеромова В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства "Колос" до Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Колос" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів в Чернівецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0000262220, №0000232220, №0000252220 від 14 березня 2013 року.

Позивач зазначав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках податкової перевірки, викладених в Акті перевірки від 05 березня 2013 року №321/22-2/14257808 "Про результати документальної позапланової перевірки приватного підприємства "Колос" з питань повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з ПП "ВВП-Луганськ-Контракт", ТОВ "Пакра України", ТОВ "Асторг Плюс", ТОВ "Вега Прім".

Позивач вказував, що податковий орган вважає, що нібито в ході податкової документальної перевірки було виявлено, що підприємством "Колос" неправомірно віднесено до податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість за результатами грошових розрахунків по господарським операціям з постачальниками продукції ТОВ "Вега Прім", ПП "ВВП-Луганськ-Контракт", ТОВ "Пакра-Україна", ТОВ "Асторг Плюс". Відповідач припускав, що послуги позивачу не надавались, товари не поставлялися, а самі господарські операції мають ознаки фіктивності з метою отримання податкової вигоди з податкового кредиту.

Щодо реальності господарських операцій між ПП "Колос" та ТОВ "Вега Прім" позивач вказував, що відповідач, всупереч наданим для перевірки документам, робить необґрунтований висновок, що ПП "Колос" неправомірно включило до складу податкового кредиту суми: по загальній декларації - 2219,22 грн. за червень 2010р. та 898,75 грн. за вересень 2010р.; по декларації переробного підприємства - 4425,01 грн. за червень 2010р. та 601,25 грн. за вересень 2010р.

Незважаючи на підтверджуючі документи, податковим органом безпідставно заперечується право позивача на віднесення до податкового кредиту сум уже сплаченого податку на додану вартість, як частини ціни наданих ТОВ "Вега Прім" послуг. Свої доводи відповідач обґрунтовує лише з посиланням на Акт "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Вега Прім" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "АКВА", ТОВ "Кара-Гоз", ТОВ "Аметист", ТОВ "Суперпак" №612/221/33669196 від 14 листопада 2012 року.

Щодо реальності господарських операцій між ПП "Колос" та ПП "ВВП Луганськ-Контракт" позивач вказував про те, що згідно висновків Акту перевірки ПП "Колос" від 05 березня 2013 року, відповідач робить необґрунтовані висновки, що ПП "Колос" неправомірно включив до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ за результатами господарських відносин з ПП "ВВП Луганськ-Контракт" у таких розмірах: загальна декларація - 253,08 грн. за лютий 2010р.; 1901,01 грн. за березень 2010р.; 1873,68 грн. за квітень 2010р.; 684,18грн. - за травень 2010р.; декларація переробного підприємства - 171,42 грн. за лютий 2010р.; 6693,54 грн. за березень 2010р.; 3571,32 грн. за квітень 2010р.; 2465,82 грн. за травень 2010р.

Позивач звертав увагу суду, що перевіркою встановлено наявність усіх необхідних документів на підтвердження реальності господарських відносин між ПП "Колос" та ПП "ВПП Луганськ-Контракт": податкові, видаткові накладні, банківські виписки та товарно-транспортні накладні.

Щодо реальності господарських операцій між ПП "Колос" та ТОВ "Пакра -Україна" позивач вказував, що на підставі податкових повідомлень-рішень та висновків Акту перевірки від 05 березня 2013р. №321/22-2/14257808 ДПІ у м. Чернівцях заперечує право позивача на віднесення суми сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту по результатами господарських відносин між ПП "Колос" та ТОВ "Пакра - Україна" у розмірі: по загальній декларації ПДВ - 17903,46 грн. за грудень 2010р.; 5931,71 грн. за вересень 2011р.; 8134,54 грн. за листопад 2011р.; 8874,49 грн. за грудень 2011р.; по декларації переробного підприємства - 23499,62 грн. за грудень 2010р.; 12498,41 грн. за вересень 2011р., 14973,51 грн. за листопад 2011р., 12380,92 грн. за грудень 2011р.

Під час проведення податкової перевірки ПП "Колос" перевіряючим були надані наступні документи: договір поставки товару №130111 від 04 січня 2011р., укладений між ПП "Колос" та ТОВ "Пакра-Україна", за яким постачальник ТОВ "Пакра-Україна" продавало Підприємству "Колос" запчастини та витратні матеріали, а ПП "Колос" розплатилося за отримані товари у повному розмірі. Реальність підтвердження вказаних операцій є податкові та видаткові накладні, товарно- транспортні накладні, шляхові листи. Перевіркою підтверджено, що документи відповідають вимогам законів України щодо змісту та правильності складання.

Щодо реальності господарських операцій між ПП "Колос" та ТОВ "Асторг Плюс" позивач зазначав про те, що приймаючи податкове повідомлення-рішення відповідач позбавив підприємство "Колос" на податковий кредит: по загальній декларації - 14136,64 грн. за січень 2010р.; 25446,88 грн. за лютий 2010р.; 12694,62 грн. за березень 2010р., 38471,51 грн. за квітень 2010р.; 15208,21 грн. за травень 2010р.; 19450,46 грн. за червень 2010р.; по декларації переробного підприємства - 26655,86 грн. за січень 2010р.; 17235,62 грн. за лютий 2010р.; 44698,38 грн. за березень 2010р.; 73328,63 грн. за квітень 2010р.; 54811,60 грн. за травень 2010р.; 38783,10 грн. за червень 2010р.

Податкове повідомлення-рішення було прийняте на підставі висновків Акту перевірки, за якими нібито господарські відносини між ПП "Колос" та ТОВ "Асторг Плюс" не підтверджуються.

Під час перевірки податковим органом досліджувалися наступні документи, які підтверджують реальність господарських відносин між ТОВ "Асторг Плюс" та ПП "Колос": договір поставки №АС-78 від 15 липня 2009 р., за яким Продавець - ТОВ "Асторг Плюс" постачав на адресу Покупця - ПП "Колос" м'ясну продукцію, а ПП "Колос" зобов'язувалося забрати продукція зі складів Продавця та оплатити її ціну. Реальність виконання зобов'язань підтверджується податковими та видатковими накладним, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, шляховими листами.

В обґрунтування висновків Акту перевірки ПП "Колос" від 05 березня 2013р., відповідач посилається на матеріали кримінальної справи, порушеної проти ТОВ "Асторг Плюс"за статтею 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів).

Позивач наголошував на тому, що податковим органом не вказується стосовно якої особи порушено кримінальну справу, а також як впливає на реальність господарських відносин за договором поставки №АС-78 підозра у підробці документів зі сторони якогось працівника ТОВ "Асторг Плюс".

Наголошував, що постанова про порушення кримінальної справи не є вироком суду, така постанова не містить фактів, які не потребують доказування зі сторони органу державної влади - ДПІ у м. Чернівцях. Факт підробки документів не доведений, а лише перебуває в процесі розслідування. Відповідачем не подано доказів, що є рішення суду, яке набрало законної сили і яким встановлений факт підробки документів. Також немає жодного доказу про те, що підроблялися саме документи, які мають відношення до господарських відносин між ПП "Колос" та ТОВ "Асторг-Плюс" за договором поставки №АС-78 від 15 липня 2009р. Підозри, що певний працівник ТОВ "Асторг-Плюс" підробив якісь документи, не може ставити під сумнів реальність господарських відносин по договору поставки №АС-78, оскільки відсутнє будь-який експертний висновок стосовно того, що містять ознаки підробки первинні бухгалтерські документи, якими оформлювалась поставка курячого філе від ТОВ "Асторг Плюс" до ПП "Колос".

Відповідач щодо задоволення позову заперечував та просив суд у його задоволенні відмовити. Вказував, що за результатами документальної позапланової перевірки ПП "Колос" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин із ТзОВ "Драмторг" за серпень 2011 року, ПП "ВВП-Луганськ-Контракт" за лютий, березень, квітень, травень 2010 року, ТОВ "Технологія ЛВ Плюсм" за вересень 2011 року, ТОВ "Пакра - Україна" за грудень 2010 року, вересень, листопад, грудень 2011 року, ТОВ "Асторг Плюс" за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2010 року та ТОВ "Вега Прім" за квітень, червень, липень, вересень, листопад 2010 року встановлено порушення: пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.2.8 п.7.2., пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Проведеною перевіркою підтверджено господарські взаємовідносини ПП "Колос" з ТОВ "Технологія ЛВ плюс" за вересень 2011 року в сумі ПДВ 6461,01 грн. та господарські взаємовідносини з ТОВ "Драмторг" за серпень 2011 року в сумі ПДВ 10666,67 грн. та зменшено податковий кредит з ПДВ по господарським взаємовідносинам ПП "Колос" з ТОВ "Вега Прім" за червень та вересень 2010 року на суму ПДВ 8144,23 грн., з ПП "ВВП-Луганськ-Контракт" за лютий, березень, квітень, травень 2010 року на суму ПДВ 17614,05 грн., з ТОВ "Пакра - Україна" за грудень 2010 року, вересень, листопад, грудень 2011 року на суму ПДВ 87188,08 грн., з ТОВ "Асторг Плюс" за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2010 року на суму ПДВ 380921,51 грн.

Щодо взаємовідносин між ПП "Колос" та ТОВ "Вега Прім" відповідач вказував, що Дніпропетровською МДПІ листом від 14 литоспада 2012 року за №19861/7/221 направлено в електронному вигляді акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вега Прім" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "АКВА" у квітні 2010 року, ТОВ "КАРА - ГОЗ" у червні, липні 2010 року, ТОВ "Аметист" у вересні 2010 року, ТОВ "Суперпак" у листопаді 2010 року" від 14 листопада 2012 року №612/221/33669196, для врахування в результатах перевірок та вжиття заходів згідно законодавства.

В акті Дніпропетровською МДПІ повідомляється: „..що згідно матеріалів перевірки складених посадовими особами ДПІ в Анд р-ні м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2012 р. №4042/22-6/30897554 щодо встановлених нікчемних правочинів по взаємовідносинах з ТОВ "АКВА", перевірки складених посадовими особами ДПІ в Анд р-ні м. Дніпропетровська від 19 березня 2012 р. №26/23-4/32058177 щодо встановлених нікчемних правочинів по взаємовідносинах з ТОВ "КАРА - ГОЗ", перевірки складених посадовими особами ДПІ від 19 березня 2012 р. №24/23-4/31271562 щодо встановлених нікчемних правочинів по взаємовідносинах з ТОВ "Аметист", перевірки складених посадовими особами Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 06 червня 2011 р. №71/2300/36571612 щодо встановлених нікчемних правочинів по взаємовідносинах з ТОВ "Суперпак".

Господарські операції між ТОВ "Вега Прім" та ТОВ "Аметист", ТОВ "Суперпак", ТОВ "КАРА - ГОЗ", ТОВ "АКВА" не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Щодо взаємовідносин між ПП "Колос" та ПП "ВВП-Луганськ-Контракт" зазначав, що Ленінською МДПІ у м. Луганську на адресу ДПІ у м. Чернівцях направлено акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "ВВП-Луганськ-Контракт" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень 2010р. - січень 2011 р. від 22 березня 2012р. № 363/16/36409618.

Відповідно до матеріалів перевірки остання звітність подана від 18 лютого 2011 року №8328, податкова декларація з ПДВ, податкові декларації з податку на прибуток за III та за IV квартали 2010 року не надавалися, основні фонди відсутні, статутний капітал становить 0,5 тис. грн. Згідно звіту 1-ДФ за № 34039 від 21 квітня 2010р. за 1 квартал 2010р. кількість працюючих 1 особа, за №74217 від 26.07.2010р. за 2 квартал 2010р. кількість працюючих 1 особа, за №124823 від 09.11.2010р. за 3 квартал 2010р. кількість працюючих 1 особа.

Крім того, згідно отриманої інформації вбачається, що вироком Брянківського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2011р. по справі №1-291/2011р. фактичного керівника ПП "ВВП-Луганськ-Контракт" ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 3 ст. 28 КК України, ч.2 ст.205 КК України та ч.1 ст. 396 КК України.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважав, що у ПП "ВВП-Луганськ-Контракт" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства за січень-грудень 2010р. та січень 2011р. та безпідставного формування податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) на загальну суму ПДВ 1 683 376,00 грн., та податкового кредиту на суму 1 666 409,00 грн. за вказаний період.

Щодо взаємовідносин між ПП "Колос" та ТОВ "Пакра Україна" податковий орган зазначав про те, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надіслано в електронному вигляді матеріали акту перевірки "про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Пакра - Україна" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за вересень, листопад 2011 року" акт від 13 листопада 2012 року №928/3-22-70-33295229 та акту перевірки "про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Пакра - Україна" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року", акт від 12 листопада 2012 року №921/3-22-70-33295229, в якому не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) підприємствам - покупцям, внаслідок чого операції з поставки товару на адресу наступних покупців визнано без реального настання правових наслідків.

Щодо взаємовідносин між ПП "Колос" та ТОВ "Асторг Плюс" відповідач вказував, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, надіслано в електронному вигляді матеріали акту перевірки "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Асторг Плюс" в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2010 року", акт від 20 травня 2011 року за №1199/2307/35592665, яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентами, в т.ч. і ПП "Колос", що знаходиться на обліку в ДПІ у м. Чернівцях.

Згідно до матеріалів перевірки ТОВ "Асторг Плюс" має стан 9 - "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням" - за адресою, вказаною в реєстраційних документах: 04053, м. Київ, вул. Артема, д.21, не знаходиться. Від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано службову записку №3067/ДПІ/26-10/3 від 12 травня 2011 року, в якій зазначено, що у ході проведення заходів співробітниками ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було встановлено, що стосовно ТОВ "Асторг Плюс" співробітниками РУГУ МВС України у Оболонському районі м. Києва порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 358 КК України.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано в частині податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівцях Чернівецької області ДПС від 14 березня 2013 року №0000262220 на суму 323892 грн. основного платежу та 161945 грн. 90 коп. штрафних санкції, №0000232220 на суму 152361 грн. основного платежу і 76180 грн. штрафних санкцій. У частині щодо правовідносин позивача із ПП "ВВП -Луганськ -контракт" податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Чернівцях Чернівецької області ДПС від 14 березня 2013 року №0000262220 на суму 19353,10 грн. та №0000232220 на суму 7068 грн. залишено без змін. Податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Чернівцях Чернівецької області ДПС від 14 березня 2013 року №0000252220 на суму 8135 грн. скасовано повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 травня 2016 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів в Чернівецькій області задоволено частково, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ході судового розгляду справи судом допущену заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів в Чернівецькій області та її правонаступника - Чернівецьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав з підстав, наведених у позові. Наголосив на протиправності податкових повідомлень-рішень №0000262220, №0000232220, №0000252220 від 14 березня 2013 року. Зазначав, що висновок Державної податкової інспекції у м. Чернівцях про фіктивність господарських операцій платника податку з контрагентами зроблений виключно на підставі актів неможливості проведення перевірки. Пояснив, що договірні відносини між ПП "Колос", ПП "ВВП-Луганськ-Контракт", ТОВ "Вега Прім", ТОВ "Пакра-Україна" та ТОВ "Асторг Плюс" щодо поставки товарів мали реальний характер, що підтверджується відповідними договорами, податковими накладними, актами виконання робіт, видатковими накладними, та іншими документами, які були надані контролюючому органу при проведенні позапланової перевірки. На думку позивача, відповідачем у висновках акту від 05 березня 2013 року №321/22-2/14257808 належними засобами не підтверджено того факту, що товар по вказаних правочинах не був переданий та господарські операції з контрагентами несли нереальний характер.

Крім цього, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказав про недотримання відповідачем при прийняті оскаржуваних рішень положень статті 102 Податкового кодексу України.

Просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. Зокрема, зазначив, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням вимог законодавства, Державна податкова інспекція у м. Чернівцях діяла в межах своїх повноважень. Вказав про нереальність операції щодо постачання товарів з огляду на те, що постачальники ПП "ВВП-Луганськ-Контракт", ТОВ "Вега Прім", ТОВ "Пакра-Україна" та ТОВ "Асторг Плюс" містять ознаки фіктивності та не могли здійснювати поставки товарів.

Також надав суду у письмовій формі додаткові пояснення до заперечень проти позову, в яких стверджував про не підтвердження позивачем належними первинними бухгалтерськими документами досліджуваних господарських операцій.

Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "Колос" є юридичною особою, зареєстрованою 31 травня 1996 року виконавчим комітетом Чернівецької міської Ради народних депутатів. Ідентифікаційний код 14257808. Місце знаходження: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, фактичне місцезнаходження: м. Чернівці, вул. Буковинська, 41.

Основними видами діяльності ПП "Колос" є: виробництво м'ясних продуктів, оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами, іншими видами оптової торгівлі, роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

25 серпня 1992 року ПП "Колос" взято на облік в органи державної податкової служби, а з 15 грудня 2013 року зареєстровано платником податку на додану вартість. Директором ПП "Колос" є Кібіч Ігор Степанович.

В період з 20 лютого 2013 року по 26 лютого 2013 року на підставі направлень від 20 лютого 2013 року № 003566, № 003567, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 19 лютого 2013 року № 332, посадовими особами ДПІ у м. Чернівцях була проведена документальна позапланова перевірка ПП "Колос" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин із ТОВ "Драмторг" за серпень 2011 року, ПП "ВВП-Луганськ-контракт" за лютий, березень, квітень, травень 2010 року, ТОВ "Технологія ЛВ Плюс" за вересень 2011 року, ТОВ "Пакра-Україна" за грудень 2010 року, вересень, листопад, грудень 2011 року, ТОВ "Асторг Плюс" за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2010 року та ТОВ "Вега Прім" за квітень, червень, липень, вересень, листопад 2010 року.

За результатами перевірки 05 березня 2013 року складено Акт №321/22-2/14257808, який містить висновки про порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.8 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого:

- завищено податковий кредит по загальній декларації з податку на додану вартість всього у сумі 157073 грн.;

- завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість переробного підприємства всього у сумі 336794 грн.;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації з податку на додану вартість (загальна)) за грудень 2011 року в сумі 8 874 грн.;

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з податку на додану вартість (загальна)) за грудень 2011 року в сумі 8135 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов зважаючи на те, що в ході проведення перевірки встановлено неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ПП "ВВП-Луганськ-контракт", ТОВ "Пакра-Україна", ТОВ "Асторг Плюс"та ТОВ "Вега Прім", які, за твердженням відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. При цьому податковий орган посилався на акти про неможливість проведення зустрічних звірок вказаних суб'єктів господарювання - контрагентів позивача.

На підставі акту перевірки №321/22-2/14257808 від 05 березня 2013 року, відповідачем 14 березня 2013 року винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000232220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 235609,50 грн., з яких 157073 грн. - за основним платежем та 78536,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000252220, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8135 грн.; № 0000262220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м'ясо та м'ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м'ясо-кісткове борошно) у загальному розмірі 505191 грн., з яких 336794 грн. - за основним платежем та 168397 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ПП "Колос" звернулось до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статі 138 Податкового кодексу України датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Статтею 9 Закону України Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновків про те, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Тому при розгляді тверджень контролюючого органу про безтоварність господарської операції підлягає перевірці сам факт, реальність здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Безтоварні ж господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.

Суд також зазначає, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), так як саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Зазначене підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з податку на додану вартість та бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Крім цього, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11 травня 2016 року також зазначено про те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Як вбачається з обставин справи, висновки податкового органу про завищення податкового кредиту по загальній декларації з ПДВ, по декларації з ПДВ переробного підприємства та про завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду пов'язуються із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту з ПДВ за операціями з ПП "ВВП-Луганськ-контракт", ТОВ "Пакра-Україна", ТОВ "Асторг Плюс" та ТОВ "Вега Прім".

Відповідач ставить під сумнів реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Вега Прім" згідно договору надання послуг організації збуту товару від 12 липня 2010 р. № КО-02207

Такий висновок ґрунтується на висновках Акту Дніпропетровської МДПІ №612/221/33669196 від 14 листопада 2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вега Прім" (код за ЄДРПОУ 33669196) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "АКВА" (код за ЄДРПОУ 30897554) у квітні 2010 року, ТОВ "КАРА - ГОЗ" (код за ЄДРПОУ 32058177) у червні, липні 2010 року, ТОВ "Аметист" (код за ЄДРПОУ 32058177) у вересні 2010 року ТОВ "Суперпак" (код за ЄДРПОУ 36571612) у листопаді 2010 року".

Так, відповідач вказував, що на його адресу надійшов зазначений Акт, у якому зроблено висновки, що згідно матеріалів перевірки складених посадовими особами ДПІ в Анд р-ні м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2012 року №4042/22-6/30897554 щодо встановлених нікчемних правочинів по взаємовідносинах з ТОВ "АКВА", перевірки складених посадовими особами ДПІ в Анд р-ні м. Дніпропетровська від 19 березня 2012 року №26/23-4/32058177 щодо встановлених нікчемних правочинів по взаємовідносинах з ТОВ "КАРА - ГОЗ", перевірки складених посадовими особами ДПІ в Анд р-ні м. Дніпропетровська від 19 березня 2012 року №24/23-4/31271562 щодо встановлених нікчемних правочинів по взаємовідносинах з ТОВ "Аметист", перевірки складених посадовими особами Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 06 червня 2011 року №71/2300/36571612 щодо встановлених нікчемних правочинів по взаємовідносинах з ТОВ "Суперпак". Так, господарські операції між ТОВ "Вега Прім" та ТОВ "Аметист", ТОВ "Суперпак", ТОВ "КАРА - ГОЗ", ТОВ "АКВА" не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Таким чином, фактично єдиною підставою для висновків податкового органу про неправомірне включення ПП "Колос" до складу податкового кредиту суми по загальній декларації - 2219,22 грн. за червень 2010 року, 898,75 грн. за вересень 2010 року та по декларації переробного підприємства в сумі 4425,01 грн. за червень 2010 року, 601,25 грн. за вересень 2010 року є матеріали перевірки контрагента позивача - ТОВ "Вега Прім".

Відповідач ставить під сумнів реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Пакра-Україна" згідно договору поставки товару від 04 січня 2011 року №130111.

Такий висновок ґрунтується на висновках Акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №921/3-22-70-33295229 від 12 листопада 2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Пакра-Україна" (код за ЄДРПОУ 33295229) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року" та Акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №928/3-22-70-33295229 від 13 листопада 2012 року " Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ " Пакра-Україна" (код за ЄДРПОУ 33295229) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень, листопад 2011 року".

Відповідач вказував, що на його адресу надійшли зазначені Акти, у яких зроблено висновки, що ТОВ "Пакра-Україна" не змогли знайти за місцем юридичної особи 12 та 13 листопада 2012 року, а також остання декларація на прибуток подана ТОВ "Пакра-Україна" до органів ДПІ за І півріччя 2012 року.

Таким чином, фактично єдиною підставою для висновків податкового органу про неправомірне включення ПП "Колос" до складу податкового кредиту суми по загальній декларації-17903,46 грн. за грудень 2010 р., 5931,71 грн. за вересень 2011 р., 8134,54 грн. за листопад 2011 року, 8874,49 грн. за грудень 2011 року та по декларації переробного підприємства в сумі 23499,62 грн. за грудень 2010 року, 12498,41 грн. за вересень 2011 року, 14973,51 грн. за листопад 2011 року, 12380,92 грн. за грудень 2011 року є матеріали перевірки контрагента позивача - ТОВ "Пакра-Україна".

Також відповідач ставить під сумнів реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Асторг Плюс" згідно договору поставки товару від 15 липня 2009 року №АС-78.

Такий висновок ґрунтується на висновках Акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №1199/2307/35592665 від 20 травня 2011 року "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Асторг Плюс" (ЄДРПОУ 35592665) в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2010 року".

Так, відповідач вказував, що на його адресу надійшов зазначений Акт, у якому зроблено висновок, що у ТОВ "Асторг Плюс" відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, тобто такі угоди містять фіктивний характер. Також ТОВ "Асторг Плюс" має стан 9 - "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням" - за адресою, вказаною в реєстраційних документах: 04053, м. Київ, вул. Артема, д.21, не знаходиться та від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано службову записку №3067/ДПІ/26-10/3 від 12 травня 2011 року, в якій зазначено, що у ході проведення заходів співробітниками ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було встановлено, що стосовно ТОВ "Асторг Плюс» співробітниками РУГУ МВС України у Оболонському районі м. Києва порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 358 КК України.

Таким чином, фактично єдиною підставою для висновків податкового органу про неправомірне включення ПП "Колос" до складу податкового кредиту суми по загальній декларації-14136,64 грн. за січень 2010 року, 25446,88 грн. за лютий 2010 року, 12694,62 грн. за березень 2010 року, 38471,51 грн. за квітень 2010 року, 15208,21 грн. за травень 2010 року, 19450,46 грн. за червень 2010 м та по декларації переробного підприємства в сумі 26655,86 грн. за січень 2010 року, 17235,62 грн. за лютий 2010 року, 44698,38 грн. за березень 2010 року, 73328,63 грн. за квітень 2010 року, 54811,60 грн. за травень 2010 року, 38783,10 грн. за червень 2010 року є матеріали перевірки контрагента позивача - ТОВ "Асторг Плюс".

Також, відповідач ставить під сумнів реальність господарської операції між позивачем та ПП "ВВП-Луганськ-Контракт" згідно договору поставки товару від 29 грудня 2009 року.

Такий висновок ґрунтується на висновках Акту Ленінського МДПІ у м. Луганську №363/16/36409618 від 22 березня 2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ" (код за ЄДРПОУ 36409618) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень 2010 р - січень 2011 року».

Відповідач вказував, що на його адресу надійшов зазначений Акт, у якому зроблено висновок, що ПП "ВВП-Луганськ-Контракт" остання звітність подана від 18 лютого 2011 року №8328, податкова декларація з ПДВ, податкові декларації з податку на прибуток за III та за IV квартали 2010 року не надавалися, основні фонди відсутні, статутний капітал становить 0,5 тис. грн. Згідно звіту 1-ДФ за № 34039 від 21 квітня 2010 року за 1 квартал 2010 року кількість працюючих 1 особа, за №74217 від 26 липня 2010 року за 2 квартал 2010 року кількість працюючих 1 особа, за №124823 від 09 листопада 2010 року за 3 квартал 2010 року кількість працюючих 1 особа.

Крім того, згідно отриманої інформації встановлено, що згідно вироку Брянківського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2011року по справі №1-291/2011р. фактичного керівника ПП "ВВП-Луганськ-Контракт" ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст. 28 КК України, ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) та ч. 1 ст. 396 КК України.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що у ПП "ВВП-Луганськ-Контракт" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства за січень-грудень 2010 року та січень 2011 року та безпідставного формування податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) на загальну суму ПДВ 1 683 376,00 грн., та податкового кредиту на суму 1 666 409,00 грн. за вказаний період.

Таким чином, фактично єдиною підставою для висновків податкового органу про неправомірне включення ПП "Колос" до складу податкового кредиту суми по загальній декларації-253,08 грн. за лютий 2010 року, 1901,01 грн. за березень 2010 року, 1873,68 грн. за квітень 2010 року, 684,18 грн. за травень 2010 року та по декларації переробного підприємства в сумі 171,42 грн. за лютий 2010 року, 6693,54 грн. за березень 2010 року, 3571,32 грн. за квітень 2010 року, 2465,82 грн. за травень 2010 року є матеріали перевірки контрагента позивача - ПП "ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ".

Між тим суд зазначає, що згідно норм Податкового кодексу України обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Судом встановлено, що 12 липня 2010 року ПП "Колос" та ТОВ "Вега Прім" уклали господарський договір про надання послуг по організації збуту №КО-02207, за яким Виконавець - ТОВ "Вега Прім" надає Замовнику - ПП "Колос" маркетингові послуги з організації збуту товарів виробництва ПП "Колос" у мережі супермаркетів "Рейнфорд". Договір підписаний керівниками обох юридичних осіб та скріплений печатками.

Як пояснив в ході розгляду справи представник позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання позивач здійснив перевірку наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ "Вега Прім", зокрема було перевірено документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Наявність у ТОВ "Вега Прім" на час вчинення указаної вище господарської операції, свідоцтва платника податку на додану вартість відповідачем не заперечувалась. До того ж, як зазначено в пункті 2.3.1. Акту Дніпропетровської МДПІ №612/221/33669196 від 14 листопада 2012 року ТОВ "Вега Прім" зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ від 26 січня 2007 року №336691904178; свідоцтво платника ПДВ анульовано 18 травня 2011 року.

Отже, на час здійснення спірної господарської операції контрагент позивача мав статус платника ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору про надання послуг по організації збуту №КО-02207 від 12 липня 2010 року та, відповідно, підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем була надано суду:

- договір про надання послуг по організації збуту №КО-02207 від 12 липня 2010 року та договір від 01 липня 2009 року;

- додаток №1 до договору №КО-02207 від 12 липня 2010 року та додаток до договору від 01 липня 2009 року ;

- податкові накладні №69956, №72207, №73556, №75109, №71450, №77502 від 09 червня 2010року, №69229 від 07 вересня 2010 року;

- акти виконаних робіт №69956, №72207, №73556, №75109, №71450, №77502 від 09 червня 2010 року, №69229 від 07 вересня 2010 року;

- угода про зарахування зустрічних однорідних вимог №499-09/07/2010 від 09 липня 2010 року укладена між ПП "Колос" та ТОВ "Вега Прим" щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: Сторона 1 є кредитором, а Сторона 2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 39 865,43 грн. по Договору поставки ВП-30240 від 01 липня 2008 року; Сторона 2 є кредитором, а Сторона 1 є боржником при виконанні грошових зобов'язань в сумі 39865,43 грн. по Договору про надання послуг з організації збиту №КО-00550 від 01 липня 2008 року, яка складається з рахунків вказаний в додатку №1 до цієї Угоди;

- журнал операцій за 01 квітня 2010 року по 30 листопада 2010 року по ТОВ "Вега Прим";

- банківські виписки №КЛ-0000229 за 07 вересня 2010 року, №КЛ-0000255 за 13 жовтня 2010 року по контрагенту ТОВ "Вега Прим" за послуги передпродажної підготовки товарів на підтвердження зміни майнового стану;

До того ж, у відповідача претензій до оформлення та наявності первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції між ПП "Колос" та ТОВ "Вега Прим" не було.

Також судом встановлено, що 04 січня 2011 року між ПП "Колос" та ТОВ "Пакра-Україна" укладено договір поставки товару №130111, за яким постачальник ТОВ "Пакра-Україна" зобов'язувався доставляти у власність ПП "Колос" запчастини та витратні матеріали, а ПП "Колос" зобов'язувалося приймати товар у власність і оплачувати його на умовах договору.

Як пояснив в ході розгляду справи представник позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання позивач здійснив перевірку наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ "Пакра-Україна", зокрема було перевірено документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Наявність у ТОВ "Пакра-Україна" на час вчинення указаної вище господарської операції, свідоцтва платника податку на додану вартість відповідачем не заперечувалась. До того ж, як зазначено в пункті 2.3.1. Акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №921/3-22-70-33295229 від 12 листопада 2012 року та Акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №928/3-22-70-33295229 від 13 листопада 2012 року, ТОВ "Пакра-Україна" зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ від 29 серпня 2005 року №37106725.

Отже, на час здійснення спірної господарської операції контрагент позивача мав статус платника ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору поставки товару №130111 від 04 січня 2011 року та, відповідно, підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем була надано суду:

- договір поставки товару №130111 від 04 січня 2011 року;

- податкові накладні: №874 від 15 грудня 2010 року , №883 від 17 грудня 2010 року, №884 від 20 грудня 2010 року, №885 від 20 грудня 2010 року, №853 від 07 грудня 2010 року, №905 від 24 грудня 2010 року, №7 від 05 вересня 2011 року, №59 від 21 вересня 2011 року, №11 від 05 вересня 2011 року, №12 від 05 вересня 2011 року, №66 від 22 вересня 2011 року, №11 від 04 листопада 2011 року, №70 від 22 листопада 2011 року, №51 від 16 листопада 2011 року, №94 від 28 листопада 2011 року, №2 від 02 грудня 2011 року, №19 від 09 грудня 2011 року, №54 від 19 грудня 2011 року, №105 від 30 грудня 2011року;

- видаткові накладні: №РН-000000702 від 15 грудня 2010 року, № РН-000000712 від 17 грудня 2010 року, № РН-000000714 від 20 грудня 2010 року, № РН-000000716 від 20 грудня 2010 року, № РН-000000678 від 07 грудня 2010 року, № РН-000000731 від 24 грудня 2010 року, №705 від 05 вересня 2011 року, №756 від 21 вересня 2011 року, №718 від 05 вересня 2011 року, №708 від 05 вересня 2011 року, №762 від 22 вересня 2011 року, №877 від 04 листопада 2011 року, №935 від 22 листопада 2011 року, №919 від 16 листопада 2011 року, №959 від 28 листопада 2011 року, №983 від 02 грудня 2011 року, №1002 від 09 грудня 2011 року, №1033 від 19 грудня 2011 року, №1073 від 30 грудня 2011року;

- подорожні листи № 170965, №170650, № 170449, № 170323,№ 170182, № 170087, № 500982, № 500729, № 860971, № 860647, № 860633, № 801505, № 801514, № 801533, № 801782;

- товарно-транспортні накладні № 1139, № 997, № 957, № 939, № 907, № 886, № 861, № 812, № 669, № 616, № 609, № 1274, № 1279, № 1294, № 1245;

- банківські виписки №КЛ-0000213 за 11 жовтня 2011 року (за оболонку, за спецодяг), №КЛ-0000210 за 07 жовтня 2011 року (за оболонку), №КЛ-0000201 за 28 вересня 2011 року (матеріали до обладнання), №КЛ-0000199 за 26 вересня 2011 року (за оболонку), №КЛ-0000193 за 16 вересня 2011 року (за петлі), №КЛ-0000190 за 14 вересня 2011 року (за шпагат), №КЛ-0000189 за 13 вересня 2011 року (за оболонку) та інші банківські виписки по контрагенту ТОВ "Пакра-Україна".

До того ж, у відповідача претензій до оформлення та наявності первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції між ПП "Колос" та ТОВ "Пакра-Україна" не було.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Асторг Плюс" та ПП "Колос" укладено договір поставки №АС-78 від 15 липня 2009 року, за яким Продавець - ТОВ "Асторг Плюс" постачав на адресу Покупця - ПП "Колос" м'ясну продукція, а ПП "Колос" зобов'язувалося забрати продукція зі складів Продавця та оплатити її ціну.

Як пояснив в ході розгляду справи представник позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання позивач здійснив перевірку наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ "Асторг Плюс", зокрема було перевірено документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Наявність у ТОВ "Асторг Плюс" на час вчинення указаної вище господарської операції, свідоцтва платника податку на додану вартість відповідачем не заперечувалась. До того ж, як зазначено в пункті 2.4.1. Акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №1199/2307/35592665 від 20 травня 2011 року, ТОВ "Асторг Плюс" зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ від 11 січня 2008 року №100088457.

Отже, на час здійснення спірної господарської операції контрагент позивача мав статус платника ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору поставки товару №АС-78 від 15 липня 2009 року та, відповідно, підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем була надано суду:

- договір поставки товару №АС-78 від 15 липня 2009 року;

- податкові накладні: №58 від 18 січня 2010 року, №125 від 28 січня 2010 року, №191 від 08 лютого 2010 року, №326 від 22 лютого 2010 року, №413 від 04 березня 2010 року, №490 від 15 березня 2010 року, №602 від 29 березня 2010 року, №637 від 01 квітня 2010 року, №659 від 08 квітня 2010 року, №780 від 23 квітня 2010 року, №822 від 29 квітня 2010 року, №833 від 29 квітня 2010 року, №900 від 06 травня 2010 року, №1020 від 20 травня 2010 року, №1068 від 27 травня 2010 року, №1123 від 03 червня 2010 року, №1181 від 10 червня 2010 року;

- видаткові накладні: №АС-0000058 від 18 січня 2010 року, №АС-0000125 від 28 січня 2010 року, №АС-0000191 від 08 лютого 2010 року, №АС-0000325 від 22 лютого 2010 року, №АС-0000412 від 04 березня 2010 року, №АС-0000489 від 15 березня 2010 року, №АС-0000600 від 29 березня 2010 року, №АС-0000635 від 01 квітня 2010 року, №АС-0000657 від 08 квітня 2010 року, №АС-0000776 від 23 квітня 2010 року, №АС-0000820 від 29 квітня 2010 року, №АС-0000831 від 29 квітня 2010 року, №АС-0000898 від 06 травня 2010 року, №АС-0001018 від 20 травня 2010 року, №АС-0001066 від 27 травня 2010 року, №АС-0001121 від 03 червня 2010 року, №АС-0001179 від 10 червня 2010 року.

- подорожні листи № 147823, №147949, № 147997, № 989124,№ 989029, № 989380, № 989488, № 989634, № 989704, № 989786, № 989877, № 989882, № 989939, № 009109, № 009151, № 009145, № 009189, № 009422, №147735 і т.д;

- товарно-транспортні накладні № 1114, № 1153, № 1173, № 1184, № 38, № 79, , , № 197, № 239, № 289, № 302, № 318, № 409, № 408, № 428, №480, № 522, № 538, № 569 і т.д.;

- банківські виписки №КЛ-0000019 за 21 січня 2010 року (за м'ясо куряче), №КЛ-0000023 за 25 січня 2010 року (за м'ясо куряче), №КЛ-0000024 за 26 січня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000027 за 28 січня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000031 за 01 лютого 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000032 за 02 лютого 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000052 за 19 лютого 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000055 за 22 лютого 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000062 за 01 березня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000068 за 04 березня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000072 за 10 березня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000076 за 11 березня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000080 за 15 березня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000090 за 23 березня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000101 за 01 квітня 2010 року (за філе куряче) та інші банківські виписки по контрагенту ТОВ "Асторг Плюс".

До того ж, у відповідача претензій до оформлення та наявності первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції між ПП "Колос" та ТОВ "Асторг Плюс" не було.

Також судом встановлено, що між ПП "ВВП-Луганськ-контракт" та ПП "Колос" укладено договір поставки від 29 грудня 2009 року, за яким ПП "ВВП Луганськ-Контракт" зобов'язався поставити на адресу ПП "Колос" пакувальні матеріали, а ПП "Колос" зобов'язалося оплачувати поставлений товар.

Як пояснив в ході розгляду справи представник позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання позивач здійснив перевірку наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ПП "ВВП-Луганськ-контракт", зокрема було перевірено документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Наявність у ПП "ВВП-Луганськ-контракт" на час вчинення указаної вище господарської операції, свідоцтва платника податку на додану вартість відповідачем не заперечувалась. До того ж, як зазначено в пункті 6 Акту Ленінського МДПІ у м. Луганську №363/16/36409618 від 22 березня 2012 року, ПП "ВВП-Луганськ-контракт" зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ від 16 квітня 2009 року №100223050.

Отже, на час здійснення спірної господарської операції контрагент позивача мав статус платника ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору поставки товару від 29 грудня 2009 року та, відповідно, підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем була надано суду:

- договір поставки товару від 29 грудня 2009 року;

- податкові накладні: №211 від 11 лютого 2010 року, №10301 від 01 березня 2010 року, №317 від 17 березня 2010 року, №240301 від 24 березня 2010 року, №280401 від 28 квітня 2010року, №70501 від 07 травня 2010 року;

- видаткові накладні: №ВП-0211 від 11 лютого 2010 року, №ВП-010301 від 01 березня 2010 року, №ВП-0317 від 17 березня 2010 року, №ВП-240301 від 24 березня 2010 року, №ВП-280401 від 28 квітня 2010року, №ВП-70501 від 07 травня 2010 року;

- подорожні листи № 009195, №009129, № 989834, № 989796,№ 989681, № 989579;

- товарно-транспортні накладні № 431, № 396, № 271, № 249, № 191, № 130;

- №КЛ-0000080 за 15.03.2010 року, №КЛ-0000082 за 17.03.2010 року, №КЛ-0000133 за 06.05.2010 року, №КЛ-0000138 за 14.05.2010 року, №КЛ-0000145 за 21.05.2010 року, №КЛ-0000148 за 27.05.2010 року, по контрагенту ПП "ВПП-Луганськ-Контракт" за кліпси, скоби .

До того ж, у відповідача претензій до оформлення та наявності первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції між ПП "Колос" та ПП "ВВП-Луганськ-контракт" не було.

Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши та дослідивши перелічені документи, суд вважає, що вони містять усі необхідні реквізити для надання їм юридичної сили та доказовості і підтверджують факт здійснення господарських операцій між ПП "Колос" та ПП "ВВП-Луганськ-контракт", ТОВ "Пакра-Україна", ТОВ "Асторг Плюс" та ТОВ "Вега Прім".

Отже, наявні в матеріалах справи докази спростовують висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

При цьому слід зазначити, що відповідач ні в Акті перевірки від 05 березня 2013 року №321/22-2/14257808, ні в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містяться в первинних бухгалтерських документах, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, посилаючись лише на матеріали перевірки контрагентів позивача - ПП "ВВП-Луганськ-контракт", ТОВ "Пакра-Україна", ТОВ "Асторг Плюс" та ТОВ "Вега Прім".

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ПП "ВВП-Луганськ-контракт", ТОВ "Пакра-Україна", ТОВ "Асторг Плюс" та ТОВ "Вега Прім" нікчемних правочинів або господарських зобов'язань, які б були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідачем також не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених вище операцій.

Висновки про відсутність у ПП "ВВП-Луганськ-контракт", ТОВ "Пакра-Україна", ТОВ "Асторг Плюс" та ТОВ "Вега Прім" умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені лише на підставі службової інформації податкового органу.

Суд звертає увагу, що можливе недотримання контрагентом позивача податкового законодавства, не є підставою для висновку про вчинення податкового порушення позивачем; здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання свого контрагента.

Посилання контролюючого органу на висновки актів перевірки, складених відносно контрагентів позивача за №612/221/33669196 від 14 листопада 2012 року, №921/3-22-70-33295229 від 12 листопада 2012 року, №928/3-22-70-33295229 від 13 листопада 2012 року, №1199/2307/35592665 від 20 травня 2011 року, №363/16/36409618 від 22 березня 2012 року, не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не можуть вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірної господарської операції.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України в аналогічних правовідносинах, висловленою, зокрема, в ухвалі від 20 січня 2016 року (К/800/47895/15), в постанові від 11 лютого 2015 року (К/800/1217/13) та ін.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам чинного на час їх видання законодавства.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Як встановлено судом, на виконання умов договорів ПП "ВВП-Луганськ-контракт", ТОВ "Пакра-Україна", ТОВ "Асторг Плюс" та ТОВ "Вега Прім" видано на користь ПП "Колос" належним чином оформлені податкові накладні, а наявні у матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту вказаної операції. Указані документи не містять розбіжностей чи неточностей й, відповідно, не викликають сумніву у їх достовірності.

Стосовно твердження відповідача, що у товарно-транспортних накладних не вказано вантажовідправником підприємства контрагентів, а зазначено підприємство позивача, що не може підтверджувати факт перевезення саме від контрагентів до ПП "Колос" суд зазначає наступне.

В акті позапланової перевірки не зафіксовано, що дані товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам законодавства. Водночас, в акті зазначається, що в ході перевірки встановлено, що доставка товару здійснювалась ПП "Колос" самостійно власним транспортом, що підтверджується шляховими листами та товарно-транспортними накладними.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.11.1 наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14 жовтня 1997 року №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом вантажовідправник повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Вантажовідправник засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і за необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у вантажовідправника, другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (при потребі й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тобто, товарно-транспортна накладна не є єдиною і вичерпною підставою для встановлення факту поставки товару на склад покупця. Реальність господарських операцій визначається комплексом первинних документів, а не окремими його частинами.

Крім цього, в ході судового розгляду справи позивачем на підтвердження своїх доводів щодо реальності досліджуваних господарських операцій були надані, крім наведених вище, документи на підтвердження права власності та права користування автомобільним транспортом, який здійснював перевезення товарів, закуплених ПП «Колос» у контрагентів; документи про працевлаштування водіїв, які здійснювали перевезення вантажу; а також документи внутрішньої бухгалтерської документації про облік товару, придбаного позивачем у контрагентів, документи щодо підтверджують використання придбаного товару у своїй діяльності та ін.

Щодо доводів відповідача відносно порушення кримінальної справи за ч. 2 ст. 358 КК України стосовно контрагента позивача ТОВ "Асторг Плюс" співробітниками РУГУ МВС України у Оболонському районі м. Києва суд зазначає таке.

Висновки податкового органу про неможливість здійснення позивачем господарських операцій виходячи із того, що контрагенти позивача не мали можливості щодо здійснення таких операцій в силу незнаходження за місцем реєстрації, відсутності основних засобів, незначної кількості працюючих на підприємстві і т.д., що, на думку відповідача, свідчить про співпрацю з контрагентами, які мають ознаки фіктивності є передчасними і не можуть бути зроблені без відповідного правого обґрунтування.

Згідно положень ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Однак, незважаючи на обов'язок доведення перед судом правомірності свого рішення, відповідачем не надано суду доказів, які б доводили, що ПП "Колос" має відношення до порушеної кримінальної справи і що є вирок по вказаній кримінальній справі. У зв'язку із цим суд вважає, що відповідач не мав законних підстав для неврахування податкового кредиту по вказаному контрагенту.

Щодо посилань відповідача на вирок Брянківського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2011р. по справі №1-291/2011р., яким фактичного керівника ПП "ВВП-Луганськ-Контракт" ОСОБА_5 та ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні злочинів передбаченого ст.ст.205, 396 КК України (фіктивне підприємництво, приховування злочину), суд вважає їх безпідставними й такими, що безумовно не свідчать про нереальність спірних господарських операцій, оскільки в ньому не надавалась оцінка господарським операціям ПП "ВВП-Луганськ-Контракт" з позивачем, а лише встановлено факт зміни власника.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Вироком Брянківського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2011 року у кримінальній справі 1-291/2011 фактичного керівника ПП «ВВП-Луганськ-Контракт» ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво) та ч. 1 ст. 396 КК України.

Водночас, як вбачається з обставин справи, у досліджуваних господарських операціях між позивачем та "ВВП-Луганськ-Контракт" документи зі сторони останнього підписувались не ОСОБА_5, а іншою особою - директором ПП "ВВП-Луганськ-Контракт" ОСОБА_9, відносно якого кримінальна справа не порушувалась.

Згідно змісту вироку Брянківського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2011 року в ньому відсутнє посилання на те, що за період існування ПП "ВВП-Луганськ-Контракт" видані внаслідок ведення господарської діяльності фінансові та податкові документи є недійсними, питання щодо здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами з зазначенням первинної документації, яка є предметом розгляду даної адміністративної справи, у вироку суду взагалі не відображені.

Сам лише вирок суду не може бути доказом неправомірного формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по господарським операціям з його контрагентом - ПП "ВВП-Луганськ-Контракт".

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи та на акті перевірки відсутні будь - які докази наявності відомостей щодо визнання в судовому порядку угод, укладених між позивачем та ПП "ВВП-Луганськ-Контракт", нікчемними або недійсними.

На момент виникнення спірних господарських операцій, ПП "ВВП-Луганськ-Контракт" виступало як діюче підприємство, яке перебувало на обліку в податкових органах та свідоцтво якого анульовано не було.

Таким чином, позивач не мав можливості знати про факт реєстрації даного підприємства на ім'я особи, яка не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю.

Статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Враховуючи встановлені судом обставини, позивачем правильно сформовано податковий кредит, визначено суму бюджетного відшкодування та внесено зазначену суму в декларації з ПДВ.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і указаними вище контрагентами нікчемних правочинів або господарського зобов'язання, яке б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В контексті посилань відповідача, суд зазначає, що можливе недотримання контрагентами позивача податкового законодавства не є підставою для висновку про вчинення податкового порушення саме позивачем; здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання своїх контрагентів.

В ході судового розгляду справи суб'єкт владних повноважень, усупереч приписами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність оскаржуваних рішень. Його доводи спростовуються вищевикладеним.

Крім цього, в ході судового розгляду справи відповідачем не було спростовано доводів позивача про порушення при прийнятті оскаржуваних рішень положень статті 102 Податкового кодексу України, відповідно до яких (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку (пункт 102.1).

Як вбачається з обставин справи, податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року було подано позивачем й прийнято відповідачем 22 лютого 2010 року, а рішення про нарахування податкового зобов'язання та штрафу від 14 березня 2013 року.

Отже, податковий орган не мав права 14 березня 2013 року нараховувати податкове зобов'язання та застосовувати штрафні санкції до позивача за результатом діяльності у січні 2010 року, оскільки термін у 1095 днів сплив 21 лютого 2013 року.

Відтак, суд погоджується з твердженням позивача про те, що відповідач нарахував позивачу податкове зобов'язання та застосував штрафні санкції поза межами строку в 1095 днів з моменту подачі позивачем декларації.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, то позивачу необхідно повернути судовий збір, сплачений ним за подання позову згідно платіжного доручення №182 від 22 березня 2013 року у розмірі 2294,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000262220, №0000232220, №0000252220 від 14 березня 2013 року, прийняті відносно приватного підприємства «Колос».

Стягнути з Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «Колос» судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Лелюк

Постанова у повному обсязі складена 26 вересня 2016 року.