Постанова

від 26.06.2019 по справі 824/364/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №824/364/16-а

касаційне провадження №К/9901/25299/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.09.2016 (суддя Лелюк О.П.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 (головуючий суддя - Залімський І.Г., судді: Сушко О.О., Смілянець Е.С.) у справі № 824/364/16-а за позовом Приватного підприємства Колос до Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство Колос у квітні 2013 року звернулося з позовом до Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2013 №0000262220, №0000232220 та №0000252220.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 12.12.2013 позов задовольнив частково. Визнав протиправними і скасував податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 №0000262220 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, що сплачується переробними підприємствами, в сумі 323892 грн. за основним платежем та в сумі 161945, 9 грн. за штрафними санкціями; №0000232220 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 152361 грн. за основним платежем і в сумі 76180 грн. за штрафними санкціями; від 14.03.2013 №0000252220 у повному обсязі. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.02.2014 залишив постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.12.2013 без змін.

В обґрунтування позиції щодо часткового задоволення позовних вимог суди попередніх інстанцій посилалися на недоведеність податковим органом обставин щодо нереальності господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Пакра-Україна , Товариством з обмеженою відповідальністю Асторг Плюс та Товариством з обмеженою відповідальністю Вега прім . При цьому, з огляду на наявність вироку суду, яким встановлено фіктивність Приватного підприємства ВВП-Луганськ-Контракт , суди дійшли висновку про необґрунтованість здійснених податковим органом нарахувань за епізодом щодо операцій з таким контрагентом.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.05.2016 (К/800/10675/14) вказані судові рішення були скасовані, а справа - направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування мотивів ухвалення такого судового рішення суд касаційної інстанції вказував на допущення судами першої та апеляційної інстанцій порушень норм процесуального права, з огляду на недотримання обов`язку щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи, зокрема щодо ретельного аналізу первинної документації.

За результатами нового розгляду справи Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 21.09.2016 позов задовольнив у повному обсязі.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.11.2016 залишив постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.09.2016 без змін.

Чернівецька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.09.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 11.21 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР, підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, положень постанов Кабінету Міністрів України від 12.05.1999, від 02.04.2009 №291, від 11.02.2010 №152 та від 02.03.2011 №246, статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, вказує на недослідження судами попередніх інстанцій обставин стосовно наявності/відсутності у позивача права на нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість переробного підприємства, неврахуванні факту невідповідності первинних документів за наслідками господарських операцій вимогам законодавства, відсутності логічного зв`язку між первинною документацією, а також підтвердженого вироком суду факту фіктивності одного із задекларованих постачальників - Приватного підприємства ВВП-Луганськ-Контракт .

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Чернівецькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернівецькій області проведено документальну позапланову перевірку Приватного підприємства Колос з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин із Товариством Драмторг за серпень 2011 року, Приватним підприємством ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ за лютий-травень 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Технологія ЛВ Плюс за вересень 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Пакра-Україна за грудень 2010 року, вересень, листопад, грудень 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Асторг Плюс за період з 01.01.2008 по 30.06.2010 та Товариством з обмеженою відповідальністю Вега прім за квітень, червень, липень, вересень, листопад 2010 року, результати якої оформлено актом від 05.03.2013 №321/22-2/14257808.

На підставі висновків податкового органу про вчинення позивачем порушень підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.8 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013:

№ 0000262220 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовану ними продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі, в сумі 336794 грн. за основним платежем та в сумі 168397 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000232220 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 157073 грн. за основним платежем та в сумі 78536,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000252220 про зменшення від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 8135 грн.

Згідно з актом перевірки вчинення позивачем вищезазначених порушень вимог податкового законодавства, на думку податкового органу, полягає у неправомірному включенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за нереальними операціями з придбання у:

Товариства з обмеженою відповідальністю Вега Прім послуг з організації збуту товарів у мережі супермаркетів Рейнфорд на підставі договору від 12.07.2010 №КО-02207;

Товариства з обмеженою відповідальністю Асторг Плюс м`ясної продукції на підставі договору від 15.07.2009 №АС-78;

Товариства з обмеженою відповідальністю Пакра-Україна запчастин та витратних матеріалів на підставі договору від 04.01.2011 №130111;

Товариства з обмеженою відповідальністю ВВП-Луганськ-контракт пакувальних матеріалів на підставі договору від 29.12.2009.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що пред`явлені суду позивачем первинні документи за наслідками спірних господарських операцій підтверджують їх реальний характер та зв`язок з господарською діяльністю Приватного підприємства Колос .

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Подібні за правовим регулюванням норми закріплено і в пунктах 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

З наведених законодавчих положень вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов`язань на підставі таких операцій.

Спірні товари/послуги повинні бути отримані/поставлені від зазначеного у первинних документах контрагента.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Своєю чергою, необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

У спірній ситуації суди попередніх інстанцій виходили з того, що долучені позивачем до матеріалів справи первинні документи (договори, видаткові та податкові накладні, акти здачі-прийому виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортні накладні, подорожні листи, банківські виписки) є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваних операцій з задекларованими контрагентами.

При цьому, судами відхилено обґрунтування податкового органу щодо фіктивності контрагента позивача - Приватного підприємства ВВП-Луганськ-Контракт з посиланням на вирок Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 у справі №1-291/2011 за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, ОСОБА_1 (керівник Приватного підприємства ВВП-Луганськ-Контракт ), оскільки зазначене судове рішення не містить посилань на незаконно здійснені вказаною юридичною особою операції безпосередньо з позивачем. Крім того, суди виходили з того, що первинні документи за наслідками господарських операцій з позивачем від імені Приватного підприємства ВВП-Луганськ-Контракт підписані не ОСОБА_1 , а директором підприємства ОСОБА_2, відносно якого кримінальна справа не порушувалась.

Суд з таким висновком не погоджується, оскільки статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом України в постанові від 01.12.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пеппермінт до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність формування позивачем податкового кредиту за здійсненими з Приватним підприємством ВВП-Луганськ-Контракт господарськими операціями є безпідставним.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 14.03.2013 №0000262220 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, що сплачується переробними підприємствами, в сумі 12902 грн. за основним платежем та в сумі 6451,1 грн. за штрафними санкціями; №0000232220 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 4712 грн. за основним платежем і в сумі 2356,5 грн. за штрафними санкціями за епізодом щодо господарських операцій позивача з Приватним підприємством ВВП-Луганськ-Контракт - відсутні.

Крім того, як вже зазначалось вище, ця справа розглядалась судами неодноразово. Так, при направленні справи на новий розгляд Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 11.05.2016 наголошував на необхідності судам дотримуватися основоположного принципу адміністративного судочинства - офіційного з`ясування усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, а також надання належної оцінки доказам, наявним у матеріалах справи.

Утім, судами першої та апеляційної інстанцій вимоги ухвали суду касаційної інстанції виконано не було.

Так, суд касаційної інстанції зазначає, що всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Такі документи підлягають дослідженню в контексті специфіки господарських операцій, яких вони стосуються, а також логічного хронологічного взаємозв`язку.

Так, у підтвердження позиції щодо суперечливого характеру пред`явленої позивачем судам первинної документації за наслідками операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Вега прім податковий орган вказував на такі обставини:

укладення договору позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Вега прім здійснено 12.07.2010, утім податкові накладні та акти здачі-приймання виконаних робіт складені 09.06.2010 за період виконання зобов`язань у період з грудня 2009 року по березень 2010 року;

незважаючи на врегульовані домовленістю сторін умови щодо складення актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до 20-го числа наступного місяця після виконання зобов`язань, такі документи датовані через 3-6 місяців від моменту фактичної поставки послуг;

наданий під час нового розгляду справи позивачем договір від 01.07.2009 №ВП 2464 та додаткова угода № 1 (т. 5, а.с. 28-34) відображає домовленість договірних сторін про здійснення зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю Вега прім у період з 24.11.2009 по 08.12.2009;

банківська виписка від 13.10.2010 №КЛ-0000255 відображає оплату позивачем послуг за липень 2010 року;

вартість наданих послуг згідно з умовами договору не відповідає вартості, зазначеній у актах здачі-приймання виконаних робіт;

первинні документи не конкретизують суті та змісту виконаних контрагентом позивача зобов`язань;

матеріали справи не містять доказів кінцевого результату отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю Вега прім послуг маркетингового характеру, як-то: копії інформаційних листів, фотозвіти тощо.

Судами попередніх інстанцій надання оцінки вищенаведеним аргументам податкового органу залишено поза увагою, первинна документація належним чином не досліджена.

Також, суд звертає увагу на те, що реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи дійсно відповідні активи отримано від указаного у первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, обговорити питання щодо допиту відповідних осіб (у тому числі посадових осіб контрагентів, задіяних у такому процесі) як свідків.

При цьому, податковий орган у контексті заперечення факту поставки спірних товарів позивачу саме від Товариства з обмеженою відповідальністю Пакра Україна , Товариства з обмеженою відповідальністю Асторг Плюс наголошував на тому, що у більшості товарно-транспортних накладних вантажовідправником зазначено Київ , Колос , Колос Київ , замовником і автоперевізником - ПП Колос .

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій, судами не досліджувалось таких обставин та не спростовувались вказані доводи відповідача.

Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Судами попередніх інстанцій зазначених вимог не виконано, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції вважає, що у даній справі висновки судів попередніх інстанцій про помилковість доводів відповідача щодо штучного формування податкового кредиту за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Пакра-Україна , Товариством з обмеженою відповідальністю Асторг Плюс , Товариством з обмеженою відповідальністю Вега прім та Приватним підприємством ВВП-Луганськ-Контракт є передчасними та зроблені без належного з`ясування фактичних обставин справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Отже, оскільки суди попередніх інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права при наданні оцінки законності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень за епізодом щодо формування податкового кредиту при здійсненні господарських операцій позивача з Приватним підприємством ВВП-Луганськ-Контракт , а також не дослідили зібрані у справі докази, що мають значення для правильного вирішення питання про правомірність прийняття органом доходів і зборів податкових повідомлень-рішень за епізодами щодо формування податкового кредиту за наслідками операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Вега Прім , Товариством з обмеженою відповідальністю Асторг Плюс , Товариством з обмеженою відповідальністю Пакра-Україна , постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.09.2016 та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові та з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідних частинах вимог.

Керуючись статтями 341, 349, 351, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області задовольнити частково.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.09.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 у справі № 824/364/16-а в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 14.03.2013 №0000262220 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, що сплачується переробними підприємствами, в сумі 12902 грн. за основним платежем та в сумі 6451,1 грн. за штрафними санкціями; №0000232220 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 4712 грн. за основним платежем і в сумі 2356,5 грн. за штрафними санкціями - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.09.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 у справі № 824/364/16-а в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 14.03.2013 № 0000262220 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовану ними продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі, в сумі 323892 грн. за основним платежем та в сумі 161945,9 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000232220 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 152361 грн. за основним платежем та в сумі 76180 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000252220 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 8135 грн. - скасувати.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна Л.І. Бившева В.В. Хохуляк