Рішення

від 21.09.2016 по справі 916/1984/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2016 р.Справа № 916/1984/16

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю „АМКОСТРОЙВ»

Відповідач: Квартирно -експлуатаційний відділ м.Одеси

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1- згідно довіреності від 20.05.2016р.

Від відповідача: ОСОБА_2- згідно довіреності №1119 від 14.04.2016р.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) „АМКОСТРОЙВ» , звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси (далі - КЕВ м.Одеси) заборгованості у сумі 68 394 грн. 83 коп., інфляційних втрат у сумі 59 801 грн. 20 коп., та 3% річних у сумі 5 093 грн. 07 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

В ході розгляду справи, 15.09.2016р. відповідач надав до суду клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи з метою встановлення відповідності фактичного обсягу проведених ТОВ „АМКОСТРОЙВ» робіт з поточного ремонту учбового корпусу будівлі за ГП №83 , в\м №17 (Фонтанська дорога, 10) умовам Договору №35 від 25.12.2013р. встановленим та затвердженим нормам та правилам, що підлягають застосуванню при виконанні цього договору та визначення фактичного обсягу проведених робіт.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи заперечує, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Розглянув зазначене клопотання відповідача у справі, суд доходить до висновку про відмову у його задоволенні, адже, відповідно до ст..41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, повноваженими представниками ТОВ „АМКОСТРОЙВ» та КЕВ м.Одеси Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. (форма КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. ( форма КБ-3) підписано без зауважень щодо фактичного обсягу проведених ТОВ „АМКОСТРОЙВ» робіт з поточного ремонту учбового корпусу будівлі за ГП №83 , в\м №17 (Фонтанська дорога, 10) відповідно до умов Договору №35 від 25.12.2013р. , встановлених та затверджених нормам та правил, що підлягати застосуванню при виконанні цього договору, а також щодо фактичного обсягу проведених робіт.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , суд встановив:

20 грудня 2013р. КЕВ м.Одеси був затверджений Дефектний акт на поточний ремонт будівлі №83 по ГП , в/м №17, м.Одеса, Фонтанська дорога, 10, Військова академія м.Одеса.

25 грудня 2013р. між КЕВ м.Одеси (Замовник) та ТОВ „АМКОСТРОЙВ» (Підрядник) був укладений Договір №35 на виконання поточного ремонту , згідно якого Підрядник у відповідності з затвердженою проектно-кошторисною документацією виконує поточний ремонт учбового корпусу (будівлі №83 по ГП) військового містечка №17 (м.Одеса, Фонтанська дорога,10). Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до виконання його умов (п.8.1.Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору договірна вартість робіт, що доручені для виконання підряднику є твердою , визначається на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації та згідно ДБН. На час підписання цього Договору вартість робіт визначена у відповідності з договірною ціною, яка додається до Договору та складає 68 394 грн. 83 коп.(з ПДВ). Вартість робіт , яка належить до сплати Підряднику, визначається на основі витрат Підрядника, складених згідно ДБН, пред'явлених по Ф-2КБ та Ф КБ-3 на підставі фактично виконаних обсягів робіт.

За умовами розділу 4 Договору Замовник проводить щомісячні проміжні платежі Підряднику за виконані роботи на підставі підписаної уповноваженими представниками сторін довідки про вартість виконаних робіт (Ф-2в) та форми КБ-3 розрахунком фактичних витрат, включаючи умови ринкових відносин, надається Підрядником уповноваженому представнику Замовника не пізніше 27 числа звітного місяця. Уповноважений представник Замовника протягом 3 діб перевіряє реальність акту, довідки та підписує їх в частині виконаних робіт. За основу визначення вартісних показників покладений ДБН Д.1.1-2000 (з усіма змінами, внесеними відповідно з Доповненнями №3, затвердженим наказом Держбуду України).

Позивач у справі зазначає, що на виконання умов Договору №35 від 25.12.2013р. ним було виконано передбачені Дефектним актом та проектно-кошторисною документацією роботи на суму 68 394 грн. 83 коп. , що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. (форма КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. ( форма КБ-3). Зазначені акт та Довідка були підписані повноваженими представниками сторін за Договором без зауважень.

Але, у встановлений у Договорі строк Замовником оплату виконаних будівельних робіт здійснено не було. З метою досудового врегулювання спору 16.11.2015р. ТОВ „АМКОСТРОЙВ» направило на адресу КЕВ м.Одеси претензію щодо оплати виконаних робіт у сумі 68 394 грн. 83 коп. , але зазначену претензію задоволено не було.

Невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати прийнятих робіт позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 68 394 грн. 83 коп.

В обгрунтування позову позивач посилається на ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти , відповідно до якої господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а також на ст..525, 526, 530 Цивільного кодексу України .

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до п. 7.1 Договору за порушення умов цього Договору та неналежне його виконання сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства. Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства, з урахуванням невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 5 093 грн. 07 коп. та інфляційні втрати у сумі 59 801 грн. 20 коп. , які також просить стягнути з відповідача.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до ст..22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно міністерства, які отримують бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про державний бюджет України та доводять у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечують управління бюджетними асигнуваннями. Відповідно до ст.51 цього Кодексу розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань , встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання , взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень , встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджет на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Відповідач зазначає, що згідно реєстру бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів 26.12.2013р. КЕВ м.Одеси в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області взято на облік бюджетне зобов'язання (КЕКВ /ККК 2240) за Договором №35 від 25.12.2013р. у розмірі 68 394 грн. 83 коп. Але, до цього часу кошти для оплати не надходили. За таких обставин, відповідач вважає, що несвоєчасне перерахування коштів сталося внаслідок юридичного форс-мажору , оскільки КЕВ м.Одеси не мав можливості передбачити та запобігти обставинам, що спричинили неналежне виконання зобов'язань по своєчасності сплати за договором, оскільки не є розпорядником державного бюджету. З урахуванням зазначеного, а також того, що кошторисом не передбачено, а відповідно відсутнє асигнування на оплату 3% річних та інфляційних втрат, відповідач вважає, що наявні підстави для зменшення судом розміру штрафних санкцій в порядку ст..233 Господарського кодексу України.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною цієї статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України , відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 грудня 2013р. між КЕВ м.Одеси (Замовник) та ТОВ „АМКОСТРОЙВ» (Підрядник) був укладений Договір №35 на виконання поточного ремонту , згідно якого Підрядник у відповідності з затвердженою проектно-кошторисною документацією виконує поточний ремонт учбового корпусу (будівлі №83 по ГП) військового містечка №17 (м.Одеса, Фонтанська дорога,10).

Відповідно до п.2.1 Договору договірна вартість робіт, що доручені для виконання підряднику є твердою, визначається на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації та згідно ДБН. На час підписання цього Договору вартість робіт визначена у відповідності з договірною ціною, яка додається до Договору та складає 68 394 грн. 83 коп.(з ПДВ). Вартість робіт , яка належить до сплати Підряднику, визначається на основі витрат Підрядника, складених згідно ДБН, пред'явлених по Ф-2КБ та Ф КБ-3 на підставі фактично виконаних обсягів робіт.

За умовами розділу 4 Договору Замовник проводить щомісячні проміжні платежі Підряднику за виконані роботи на підставі підписаної уповноваженими представниками сторін довідки про вартість виконаних робіт (Ф-2в) та форми КБ-3 розрахунком фактичних витрат, включаючи умови ринкових відносин, надається Підрядником уповноваженому представнику Замовника не пізніше 27 числа звітного місяця. Уповноважений представник Замовника протягом 3 діб перевіряє реальність акту, довідки та підписує їх в частині виконаних робіт. За основу визначення вартісних показників покладений ДБН Д.1.1-2000 (з усіма змінами, внесеними відповідно з Доповненнями №3, затвердженим наказом Держбуду України).

На виконання умов Договору №35 від 25.12.2013р. ТОВ „АМКОСТРОЙВ» було виконано передбачені Дефектним актом та проектно-кошторисною документацією роботи на суму 68 394 грн. 83 коп. , що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. (форма КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. ( форма КБ-3). Зазначені акт та Довідка були підписані повноваженими представниками сторін за Договором без зауважень.

Але, у встановлений у Договорі строк Замовником оплату виконаних будівельних робіт здійснено не було.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

За таких обставин, обґрунтованою та такою , що підлягає задоволенню є вимога позивача щодо стягнення з КЕВ м.Одеси заборгованості у сумі 68 394 грн. 83 коп.

Щодо посилання відповідача у якості підстави невиконання умов Договору щодо оплати виконаних робіт на відсутність фінансування, то з цього приводу слід зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 15.05.2012р. №11/446, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. При цьому, у разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт , а не приймати їх результати.

Крім того, слід зауважити, що відповідач у справі - КЕВ м.Одеси не надав до матеріалів справи належних та допустимих доказів вчинення ним дій, направлених на оплату прийнятих виконаних ТОВ „АМКОСТРОЙВ» будівельних робіт, крім внесення 26.12.2013р. до Реєстру бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів зобов'язань на суму 68 394 грн. 83 коп.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст..612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.1 Договору за порушення умов цього Договору та неналежне його виконання сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства. За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства, з урахуванням невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, на думку суду , позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних у сумі 5 093 грн. 07 коп. Судом також перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат на суму 59 801 грн. 20 коп. ,але, в результаті зробленого судом розрахунку , розмір інфляційних втрат за період з 28.01.2014р. по 21.07.2016р. від суми боргу 68 394 грн. 83 коп. становить 59 673 грн. 01 коп., у зв'язку з чим вимога позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 59 801 грн. 20 коп. підлягає частковому задоволенню , у сумі 59 673 грн. 01 коп.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання . Згідно ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „АМКОСТРОЙВ» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси (м.Одеса, вул. Єврейська, 13, код ЄДРПОУ 08038284, п\р 35213001003759, 35221004003799 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АМКОСТРОЙВ» ( м. Одеса, вул. Літературна, 12, код ЄДРПОУ 34055911, п\р 26008432889500 в ПАТ „УкрСиббанкВ» м.Харків, МФО 351005) заборгованість у сумі 68 394 грн. 83 коп., 3% річних у сумі 5 093 грн. 07 коп., інфляційні втрати у сумі 59 673 грн. 01 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 997 грн. 41 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26 вересня 2016 р.

Суддя Н.В. Рога