Постанова

від 20.09.2016 по справі п/811/2419/14(2-а/401/63/15)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 вересня 2016 рокусправа № П/811/2419/14(2-а/401/63/15)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшков В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1, Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Виконавчого комітету Світловодської міської ради, Світловодського міського голови ОСОБА_2 на постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 травня 2015 року у справі № П/811/2419/14(2-а/401/63/15) за позовом ОСОБА_1 до Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради, третя особа - Світловодський міський голова ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати незаконним і скасувати розпорядження Світловодського міського голови № 167-к від 18 червня 2014 року про звільнення її з посади начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради; поновити її на роботі на вказаній вище посаді; стягнути з Виконавчого комітету Світловодської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу 18 червня 2014 року по день поновлення на посаді із розрахунку 6617,50 грн. на місяць та на відшкодування моральної шкоди 15000 грн. В обґрунтування пред'явленого позову зазначалось про те, що спірним Розпорядженням № 167-к її було звільнено на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, яке позивачем не вчинялось.

Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 травня 2015 року позов задоволено частково. Суд визнав розпорядження Світловодського міського голови № 167 - к від 18.06.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради незаконним. Поновив ОСОБА_1 на посаді начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради, стягнувши з Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради на користь ОСОБА_1 сімдесят три тисячі дев'ятсот дев'ять гривень 51 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та п'ять тисяч гривень - матеріального еквіваленту відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовив. Суд також поклав на Світловодського міського голову ОСОБА_2 обов'язок відшкодувати заподіяну установі матеріальну шкоду, пов'язану з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в сумі 73909,51 грн.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1, Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Виконавчого комітету Світловодської міської ради та Світловодський міський голова ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить змінити постанову суду першої інстанції, зазначивши на кого саме покладається обов'язок поновити її на посаді. Без визначення відповідальної особи рішення суду не виконується.

Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради в апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та безпідставність зазначеної постанови суду, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення, відмовивши позивачеві у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що право призначати та звільняти ОСОБА_1 на посаді начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради мав виключно Світловодський міський голова ОСОБА_2, який у даній справі є третьою особою без самостійних вимог на предмет спору. Зважаючи на те, що позивач звернувся з адміністративним позовом до неналежного відповідача, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Світловодський міський голова ОСОБА_2 також не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення, відмовивши позивачеві у задоволенні адміністративного позову. Зазначає, що спірне розпорядження було видано не Управлінням економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради, а Світловодським міським головою ОСОБА_2, який не є відповідачем, отже позов пред'явлено до неналежного відповідача.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги, поданої позивачем. Апеляційні скарги Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради та Світловодський міський голова ОСОБА_2 просили залишити без задоволення.

Від Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради до суду надійшла заява № 720 від 08.09.2016 року про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Світловодський міський голова ОСОБА_2, належним чином повідомлений про день, місце і час проведення судового засідання, до суду не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що наявні в матеріалах справи, ОСОБА_1 з 13 червня 2012 року була призначена на посаду начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Виконавчого комітету Світловодської міської ради, що підтверджується розпорядженням № 215-к від 13 червня 2012 року за підписом першого заступника міського голови (т. 1 а.с.11). Розпорядженням Світловодського міського голови Кіровоградської області ОСОБА_2 № 167-к від 18 червня 2015 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків (т. 1 а.с.6).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 була звільнена з порушенням вимог трудового законодавства. Окрім того, у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт одноразового порушення нею трудових обов'язків, що унеможливлює притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При цьому, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, як це передбачено приписами частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України

Апелянти - Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Виконавчого комітету Світловодської міської ради та Світловодський міський голова ОСОБА_2 у своїх апеляційних скаргах зазначили як підставу для скасування постанови суду - пред'явлення позовної вимоги до неналежного відповідача. Суд першої інстанції визнав незаконним розпорядження про звільнення позивача з посади, яке приймалось Світловодським міським головою, який не залучений до участі у справі в якості відповідача. Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Виконавчого комітету Світловодської міської ради, якому наданий судом статус відповідача, не має права видавати накази ані про звільнення, ані про призначення особи на посаду начальника Управління.

Колегія суддів погоджується з такими доводами і зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту адміністративної позовної заяви, поданої до суду 14 липня 2014 року, ОСОБА_1 пред'явила позовні вимоги до Виконавчого комітету Світловодської міської ради, з якого просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та суму на відшкодування моральної шкоди. Одночасно, вона просила визнати незаконним та скасувати розпорядження Світловодського міського голови про її звільнення з посади, зазначивши процесуальний статус останнього в якості «третьої особи з боку відповідача без самостійних вимог» (т. 1 а.с.2-5).

Отже, відповідати за позовом про визнання незаконним та скасування спірного розпорядження Світловодського міського голови має Світловодський міський голова.

За приписами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулись не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного відповідача належним відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

23 березня 2015 року від представника відповідача по справі - Виконавчого комітету Світловодської міської ради до суду надійшло письмове клопотання про залучення Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Виконавчого комітету Світловодської міської ради до участі у справі в якості третьої особи з боку відповідача без самостійних вимог, оскільки нарахування заробітної плати здійснюється Управлінням, яке є юридичною особою (т. 1 а.с.123). Суд, розглянувши зазначене клопотання, відмовив у його задоволенні, залучивши, при цьому, Управління як належного відповідача, про що свідчить журнал судового засідання (т. 1 а.с.130-132).

Колегія суддів вважає, що за позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу має відповідати Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Виконавчого комітету Світловодської міської ради, яке є комунальною організацією (установа, заклад) із статусом юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 605339, витягом з цього ж реєстру від 05.09.2014 року та довідкою з Головного управління статистики у Кіровоградській області № 1055 від 09.09.2014 року ( т. 1 а.с.124-129).

Суд першої інстанції мав здійснити заміну неналежного відповідача по справі - Виконавчого комітету Світловодської міської ради належним - Світловодським міським головою, який, як зазначалось вище, має відповідати за позовом про визнання незаконним та скасування прийнятого ним розпорядження про звільнення позивача з посади та залучити Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Виконавчого комітету Світловодської міської ради в якості відповідача за позовом в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Апелянти - Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Виконавчого комітету Світловодської міської ради та Світловодський міський голова ОСОБА_2 наполягають на тому, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду та відмови у задоволенні адміністративного позову.

Однак, колегія суддів зазначає, що приписи статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України не дозволяють суду апеляційної інстанції розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції. Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права в частині заміни неналежної сторони є підставою для скасування оскарженої постанови, проте не є беззаперечною підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, зважаючи на те, що Світловодский міський голова був учасником судового процесу і суд першої інстанції розглянув вимогу про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення позивача.

Інших доводів для скасування оскарженої постанови суду першої інстанції, у тому числі щодо неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, чи недоведеність обставин, чи невідповідність висновків суду обставинам справи, апеляційні скарги Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Виконавчого комітету Світловодської міської ради та Світловодського міського голови ОСОБА_2 не містять.

Разом з тим, колегія суддів дослідила наявні у справі письмові докази і дійшла висновку про безпідставність звільнення позивача за п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Так, згідно пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути розірваний у разі одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Отже, ознаками звільнення особи за зазначеною підставою є наявність грубого порушення, яке стосується трудових обов'язків і є одноразовим. Визначення ступеню тяжкості проступку (порушення) належить до компетенції особи, яка наділена правом призначення та звільнення з керівної посади. Перелік трудових обов'язків зазначається у посадовій інструкції. При цьому, тривале порушення, таке як неналежні керівництво або контроль за роботою підлеглих не може визначатись як одноразове порушення.

Як вбачається зі змісту спірного Розпорядження № 167-к, ОСОБА_1 була звільнена з посади за незабезпечення якісного виконання підпорядкованим їй Управлінням економіки, ресурсів та розвитку міста Виконавчого комітету Світловодської міської ради, що полягає в неналежному контролі за використанням комунального майна.

Наведене формулювання порушення не може розглядатись як одноразове, оскільки свідчить про його тривалість. Окрім того, для визначення порушення як одноразового необхідні відомості щодо конкретних обставин, як-то, дата вчинення, подія, яка характеризується як порушення. Також посадова інструкція начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста Виконавчого комітету Світловодської міської ради містить перелік його завдань, обов'язків та повноважень (т. 1 а.с. 22). При цьому, у спірному розпорядженні не зазначено, невиконання якого конкретно обов'язку, передбаченого цією інструкцією є одноразовим грубим порушенням.

Слід також зазначити, що звільнення за пунктом 1 ст. 41 КЗпП України є дисциплінарним стягненням і його застосування має відбуватись із дотриманням норм трудового законодавства. Так, згідно статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. При цьому дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців із дня вчинення проступку. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (стаття 149 КЗпП України).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного рішення стало подання Світловодського міжрайонного прокурора № 2-1317 від 22.04.2014 року, отриманого міськвиконкомом 06.05.2014 року вх. 266/01-16 (т. 1 а.с. 25-30). При цьому, подання прокурора не містить встановлених фактів допущення саме позивачем порушень закону та вимоги притягнення її до відповідальності, про що додатково позивачу було роз'яснено листом Світловодського міжрайонного прокурора від 26.06.2014 року № 3-39-14 (т. 1 а.с. 35). Отже, при звільненні позивача 18 червня 2014 року також не був дотриманий строк і притягнення до дисциплінарної відповідальності, визначений статтею 148 КЗпП України.

З урахуванням наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що Розпорядження Світловодського міського голови № 167-к від 18 червня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради не може вважатись правомірним.

Поновлення порушених прав позивача має відбутись шляхом скасування зазначеного Розпорядження . Позивач була звільнена 18 червня 2014 року. Останній день роботи є днем звільнення. Період вимушеного прогулу складає 456 робочих днів з 19 червня 2014 року по 10 квітня 2016 року (з 11 квітня 2016 року позивач призначена на посаду начальника відділу економічного розвитку і торгівлі Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області). На час розгляду апеляційних скарг позивач, незважаючи на працевлаштування, від позову в частині поновлення на посаді не відмовилась, тому зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, правомірно вирішив питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте здійснив розрахунок такої суми за невірним алгоритмом.

Так, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (абз. 3 пункту 2 розділу ІІ) та на підставі Довідки про доходи позивача № 106 від 17.03.2015 року, виданої Управлінням економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради (т. 1 а.с. 106).

Два попередні місяці, що передують звільненню - квітень 2014 року, травень 2014 року. Кількість робочих днів - 40 ( 21 + 19). Середньомісячна заробітна плата: 5887,5 грн. (квітень 2014) + 7347,5 грн. (травень 2014) = 13235 грн. грн. : 40 дня = 330,87 (в день) х 465 днів = 150876,72 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Тлумачення поняття моральної шкоди наведено у статті 23 Цивільного кодексу України. Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"). При цьому, зважаючи на характер спору, який виник з приводу звільнення позивача з публічної служби, остання не позбавлена обов'язку по доведенню позовних вимог про стягнення суми на відшкодування моральної шкоди, як це передбачено частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведені у позовній заяві підстави, на думку колегії суддів, не є достатніми для задоволення позову в цій частині, оскільки не містять, серед іншого, і обґрунтування заявленої до відшкодування суми у розмірі 15000 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про необхідність зміни судового рішення із визначенням в ньому конкретної особи, яка має поновити її на посаді, колегія суддів зазначає, що виконання рішення суду про поновлення особи на посаді передбачає видання відповідного наказу (розпорядження) уповноваженою посадовою особою установи, якою, у даному випадку, є міський голова, як це передбачено п.п. 6.1 п.6 Положення про Управління

економіки, ресурсів та розвитку міста Виконавчого комітету Світловодської міської ради, затвердженого рішенням міської ради № 545 від 26.06.2012 року (т. 1 а.с.20).

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Апеляційні скарги Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконкому Світловодської міської ради, Світловодського міського голови ОСОБА_2 мають бути задоволені частково із скасуванням оскарженої постанови суду першої інстанції та ухваленням нового рішення про часткове задоволення адміністративного позову за наведених вище підстав.

Керуючись статтями 195-196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційні скарги Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконкому Світловодської міської ради, Світловодського міського голови ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 травня 2015 року у справі № П/811/2419/14 (2-а/401/63/15) - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Світловодського міського голови ОСОБА_2 № 167-К від 18 червня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконкому Світловодської міської ради.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконкому Світловодської міської ради з 19 червня 2014 року.

Стягнути з Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконкому Світловодської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 червня 2014 року по 10 квітня 2016 року у розмірі 150876 (сто п'ятдесят тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 72 коп.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути з Управління економіки, ресурсів та розвитку міста виконавчого комітету Світловодської міської ради (вул. Героїв України (Леніна), 14, м. Світловодськ, Кіровоградська область, ЄДРПОУ 33860878) до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, Р/Р 31217206781004 (КБКД 22030101), код ЄДРПОУ 37989274, банк отримувач ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська, МФО 805012, призначення платежу - судовий збір за апеляційною скаргою, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко