Постанова

від 20.09.2016 по справі 820/576/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 р. Справа № 820/576/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Лях О.П., Донець Л.О.

при секретарі Дорошенко Д.О.

за участю:

представника позивача - Ніжевської О.С.

представника відповідача - Гаєвської І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гелікон» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2016р. по справі № 820/576/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гелікон»

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, «Компанія «Гелікон», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001532201 від 30.12.2015 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: «податок на прибуток» у розмірі 224857,50 грн., тому числі за основним платежем 179886,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) ? 44971,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2016р. по справі № 820/576/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2016р. по справі № 820/576/16 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Компанія «Гелікон» (код ЄДРПОУ 35245211) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував Акт № 1681/20-30-22-01/35245211 від 10.12.2015 р., в якому перевіряючими були зафіксовані порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, а саме: пп. 14.1.54 п. 14.1, п. 14.1.257, пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. l39.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 ПК України», що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, за IV квартал 2012 року на суму 179886,00 грн.; пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, п. 138.6 ст. 138, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1 п. 139 ст. 139, пп. 14.1.258 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.5. п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 ПК України, що призвело до зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування в декларації з податку на прибуток за 2014 рік на суму 3320682,00 грн.

У зв'язку з цим, спірним податковим повідомленням-рішенням № 0001532201 від 30.12.2015 р. підприємству позивача нараховане грошове зобов'язання за платежем: «податок на прибуток» у сумі 224857,50 грн., в тому числі 179886,00 грн. за основним платежем та 44971,50 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомлення-рішенням, позивач звернувся до суду перш інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку про порушення ТОВ «Компанія «Гелікон» п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ПК України у зв'язку з не врахуванням в податковому обліку доходів від іншої операційної діяльності за IV кв. 2012 р. на суму 492000,00 грн., у зв'язку з чим судом зроблений висновок про обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки № 1681/20-30-22-01/35245211 від 10.12.2015 р.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «Компанія «Гелікон» (продавець) та ТОВ «Алгоритм» (покупець) укладений договір купівлі-продажу № КП-ГЕ-А-001/08-12 від 23.08.2012 р., за умовами якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити комплекти обладнання (Товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар. За умовами договору кількісні характеристики товару визначені у специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору. Згідно п. 4.1 договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування 100% передоплати на поточний рахунок продавця (а.с. 47-49).

Зі змісту специфікації № 1 до договору № КП-ГЕ-А-001/08-12 від 23.08.2012 р. вбачається, що предметом зазначено наступний товар: 1) «Комплект обладнання ков. лінії 1 прог.» (1 шт.); 2) «Комплект обладнання ков. лінії 2 прог.» (1 шт.); 3) «Комплект обладнання дільниці ЕШП» (1 шт.); 4) «Комплект обладнання нагрева метала 3-4 прог.» (1 шт.) на загальну суму 4790000,00 грн. (а.с. 50). Згідно умов Договору грошові кошти від ТОВ «Алгоритм» надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «Компанія «Гелікон» 28.08.2012 р. на суму 4790000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 798333,33 грн.) .

Згідно додаткових угод № 1 від 06.12.2012 р. та № 2 від 10.12.2012 р. виключено п. 6.3 договору, а пункти 2.3 та 2.6. викладено у редакції, яка передбачає право покупця відмовитись від приймання товару та його право на повернення попередньої оплати за товар та обов'язок продавця у разі повернення попередньої оплати та/або дострокового розірвання договору сплатити покупцю у відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4% річних, і подовжено строк поставки товару та дію договору до 31.12.2013 року. (а.с. 51, 93).

Згідно додаткової угоди № 3 від 15.03.2013 р. договір розірвано та зобов'язано ТОВ «Компанія «Гелікон» повернути отримані від ТОВ «Алгоритм» грошові кошти з врахуванням положень п. 2.6. договору в розмірі 4885537,53 грн. в строк до 31.12.2013 р. (а.с. 94). Грошові кошти в сумі 2700000,00 грн. повернуті ТОВ «Алгоритм» платіжним дорученням № 18 від 27.03.2013 р. (а.с. 83). В свою чергу, 15.10.2014 р. позивачем отримано претензію від ТОВ «Алгоритм» про сплату 2315403,83 грн., а 14.11.2014 р. ТОВ «Компанія «Гелікон» направлено відповідь на претензію, згідно якої визнано зобов'язання по сплаті грошовим коштів у сумі 2185537,53 грн. та платіжним дорученням № 146 від 25.11.2014 р. повернуто покупцеві грошові кошти у сумі 2002690,03 грн. (а.с. 81, 95).

Судом першої інстанції встановлено, що грошові кошти, отримані по договору № КП-ГЕ-А-001/08-12 від 23.08.2012 р. повністю використані ТОВ «Компанія «Гелікон» у ІV кварталі 2012 року у власній господарській діяльності у сумі 4790000.00 грн., та повернуті з простроченням дії договору у 2013 році.

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ «Компанія «Гелікон» (продавець) та ТОВ «Флавія» (покупець) укладений договір купівлі-продажу КП-ГЕ-Фл-001/08-12 від 20.08.2012 р., за умовами якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити комплекти обладнання (товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар. За умовами договору кількісні характеристики товару визначені у специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору. Згідно п. 4.1 договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування 100% передоплати на поточний рахунок продавця.

За специфікацією № 1 до договору КП-ГЕ-Фл-001/08-12 від 20.08.2012 р. визначено наступний товар: 1) «Комплект очисного обладнання» (1 шт.); 2) «Комплект обладнання для рубки кругів 30» (1 шт.); 3) «Комплект обладнання для рубки кругів 50» (1 шт.); 4) «Комплект обладнання для рубки кругів 80» (1 шт.); 5) «Комплект обладнання ков. лінії 3 прог.» (1 шт.); 6) «Комплект обладнання ков. лінії 4 прог.» (1 шт.); 7) «Комплект обладнання для вигот. штамп. осн. 1 пр. (1шт.); 8) «Комплект обладнання ков. лінії 3 прог.» (1 шт.) на загальну суму 4170780,00 грн.

Згідно умов договору грошові кошти від ТОВ «Флавія» надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «Компанія «Гелікон» 29.08.2012 р. на суму 4170780,00 грн. (з урахуванням ПДВ 20% - 695130,00 грн.).

Згідно додаткових угод № 1 від 06.12.2012 р. та № 2 від 31.12.2012 р. виключено п. 6.3 договору та пункти 2.3 і 2.6. договору викладено у редакції, яка передбачає право покупця відмовитись від приймання товару та його право на повернення попередньої оплати за товар та обов'язок продавця у разі повернення попередньої оплати та/або дострокового розірвання договору сплатити покупцю у відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4% річних, продовжено строк поставки товару до 31.03.2013 р. (а.с. 71, 80).

Згідно додаткової угоди № 3 від 27.03.2013 р. договір було розірвано та зобов'язано ТОВ «Компанія «Гелікон» повернути отримані від ТОВ «Флавія» грошові кошти з врахуванням положень п. 2.6. договору в розмірі 4266207,45 грн., у зв'язку з чим грошові кошти в сумі 4170780,00 повернуті ТОВ «Флавія» платіжним дорученням № 19 від 28.03.2013 р., а 17.12.2013 р. ТОВ «Компанія «Гелікон» отримано претензію від ТОВ «Флавія» про сплату 95427,45 грн., у зв'язку з чим 13.01.2014 р. позивачем направлено відповідь на претензію, згідно якої визнано зобов'язання по сплаті грошових коштів у сумі 95427,45 грн.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що позивачем грошові кошти, отримані по договору КП-ГЕ-Фл-001/08-12 від 20.08.2012 р., повністю використані у ІV кварталі 2012 року ТОВ «Компанія «Гелікон» у власній господарській діяльності у сумі 4170780,00 грн. та повернуті з простроченням дії договору у 2013 році.

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ «Компанія «Гелікон» (продавець) та ТОВ «КПП-Інвест» (покупець) укладений договір купівлі-продажу № КП-КГ-КППІ 001/09-12 від 25.09.2012 р. за умовами якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити комплекти обладнання (товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар. За умовами договору кількісні характеристики товару визначені у специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору. Згідно п. 4.1 договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування 100% передоплати на поточний рахунок Продавця.

Зі змісту Специфікації № 1 до договору № КП-КГ-КППІ 001/09-12 від 25.09.2012 р., що предметом поставки за Договором був наступний товар: 1) «Комплект обладнання для вигот. штамп. осн. 2 пр.» (1 шт.); 2) «Комплект обладнання нагріву метала 1 прог.» (1 шт.; 3) «Комплект обладнання для вигот. штамп. осн. 3-4 пр.» (1 шт.); 4) «Горизонтально-ковочна машина В1139» (1 шт.) на загальну суму 2200000,00 грн. (а.с. 55).

На виконання умов договору грошові кошти від ТОВ «КПП-Інвест» надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «Компанія «Гелікон» 28.09.2012 р. на суму 2200000,00 грн. (з урахуванням 20% ПДВ - 366666,67 грн.).

Згідно додаткових угод № 1 від 06.12.2012 р. та № 2 від 31.12.2012 р. виключено п. 6.3 договору, а пункти 2.3 і 2.6. договору викладено у редакції, яка передбачає право покупця відмовитись від приймання товару та його право на повернення попередньої оплати за товар та обов'язок продавця у разі повернення попередньої оплати та/або дострокового розірвання договору сплатити покупцю у відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4% річних, продовжено строк поставки товару до 31.03.2013 р. (а.с. 56, 78).

Додатковою угодою № 3 від 18.03.2013 р. договір розірвано та зобов'язано ТОВ «Компанія «Гелікон» повернути отримані від ТОВ «КПП-Інвест» грошові кошти з врахуванням положень п. 2.6. договору в розмірі 2241140,00 грн., у зв'язку з чим грошові кошти в сумі 2200000,00 грн. повернуті ТОВ «КПП-Інвест», що підтверджується платіжними дорученнями № 1 та № 2 від 18.03.2013 р. В свою чергу, 21.08.2013 р. ТОВ «Компанія «Гелікон» отримано претензію від ТОВ «КПП-Інвест» про сплату 41140,00 грн., а 02.09.2013 р. позивачем направлено відповідь на претензію, згідно якої визнано зобов'язання по сплаті грошових коштів у сумі 41140,00 грн.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що грошові кошти, отримані по договору № КП-КГ-КППІ-001/09-12 від 25.09.2012 р. повністю використані за ІV квартал 2012 року ТОВ «Компанія «Гелікон» у власній господарській діяльності у сумі 2200000,00 грн. та повернуті з простроченням дії договору у 2013 році.

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач пов'язує з тим, що вище зазначені господарські операції, проведені ТОВ «Компанія «Гелікон» з ТОВ «Алгоритм», ТОВ «Флавія» та ТОВ «КПП-Інвест» фактично по їх суті відповідають визначенню поворотної фінансової допомоги, оскільки обставини, за яких у позивача виник обов'язок щодо нарахування 4 % відсотків річних за весь період користування грошовими коштами не настав, а отже позивач фактично безвідсотково користувався грошима вказаних юридичних осіб.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції зазначив, що позивач безвідсотково користувався грошима ТОВ «Алгоритм», ТОВ «Флавія» та ТОВ «КПП-Інвест», оскільки господарські операції позивача з вказаними підприємствами фактично по їх суті відповідають визначенню поворотної фінансової допомоги. Цей висновок суд першої інстанції обґрунтував тим, що обставини, за яких у позивача виник обов»язок щодо нарахування 4% річних за весь період користування грошовими коштами не настав, що нарахування процентів за користування грошима підлягає застосуванню у разі дострокового розірвання договору за згодою сторін.

На підставі зазначеного вище, судом першої інстанції зроблений висновок, що обов'язок щодо повернення передплати виникає у продавця лише у випадку порушення продавцем умов постачання, виникнення у покупця обґрунтованих сумнівів у виконанні продавцем умов договору. В свою чергу, позивачем не було надано доказів, щодо намагання виконати спірні договори, порушення ним умов вище зазначених договорі або наявності у покупця обґрунтованих сумнівів у виконанні продавцем умов договору , а тому суд визнав, що зазначені вище зміни до договорів були фактично направлені на приховування факту надання ТОВ «Алгоритм», ТОВ «Флавія» та ТОВ «КПП-Інвест» підприємству позивача поворотної фінансової допомоги.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині з огляду на наступне.

Згідно п. 14.1.257 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

До безповоротної фінансової допомоги пп. 14.1.257 ПК України відносить: 1) суму коштів, переданих платнику податків за договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; 2) суму безнадійної заборгованості, відшкодованої кредиторові позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; 3) суму заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, не стягнуту після закінчення строку позовної давності; 4) основну суму кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також суму процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); 5) суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожен день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Судовим розглядом встановлено, що між підприємством позивача та ТОВ «Алгоритм», ТОВ «Флавія» і ТОВ «КПП-Інвест» були укладені однотипні договори купівлі-продажу, за умовами яких ТОВ «Компанія «Гелікон» зобов'язувалася поставити вказаним контрагентам, в порядку та на умовах, визначених договорами, комплекти обладнання (товар), а покупці зобов'язувалися прийняти і оплатити цей товар. В подальшому між підприємством позивача та вказаними вище контрагентами були укладені однотипні додаткові угоди до договорів купівлі-продажу, згідно яких з договорів виключався п. 6.3 та вносилися зміни до пунктів 2.3 і 2.6. договорів шляхом викладення їх у редакції, яка передбачає право покупця відмовитись від приймання товару та його право на повернення попередньої оплати за товар та обов'язок продавця у разі повернення попередньої оплати та/або дострокового розірвання договору сплатити покупцю у відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4% річних. Внесеними змінами також продовжувався строк поставки товару.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положеннями ч. 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

При цьому нормами ЦК України не встановлено конкретної вимоги щодо форми договору купівлі-продажу товару.

Колегія суддів зазначає, що за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

В даному випадку сторонами договорів купівлі продажу (з урахуванням додаткових угод), укладених між підприємством позивача та ТОВ «Алгоритм», ТОВ «Флавія» і ТОВ «КПП-Інвест» було передбачено право покупця відмовитись від приймання товару та його право на повернення попередньої оплати за товар та обов'язок продавця у разі повернення попередньої оплати та/або дострокового розірвання договору сплатити покупцю у відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4% річних.

З урахуванням наведених вище обставин справи та з урахуванням визначення поняття фінансова допомога, колегія суддів зазначає, що грошові кошти отримані підприємством позивача за вказаними вище договорами як попередня оплата за товар не відповідають ознакам поворотної фінансової допомоги, визначеними п. 14.1.257 ст. 14 ПК України, зокрема ознакам безоплатності користування грошовими коштами та їх обов'язкового повернення, що спростовує висновок суду першої інстанції в цій частині.

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ «Компанія «Гелікон» та ТОВ «Компанія «Варант» укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № 12-БВ-235/Д-1, за умовами якого ТОВ «Компанія «Гелікон», в особі директора Коломієць В.В., що діє на підставі Статуту, далі іменується «Продавець», за яке на підставі договору-доручення № 12-БД-235 від 29.05.2012 p., діє ПрАТ «Інвестиційна компанія «Восток-Інвест» (діє на підставі Ліцензії ДКЦПФР на брокерську діяльність - серія АГ № 572045 від 22.12.2010 р.), що далі іменується «Повірений», в особі Голови Правління Харитонова О.І., що діє на підставі Статуту, з одного боку, та ТОВ «Компанія «Варант», в особі директора Мурей А.О., що діє на підставі Статуту, далі іменується «Покупець», з іншого боку, домовилися про те, що покупець приймає та оплачує, а Продавець передає цінні папери у власність Покупця на умовах цього Договору. Відповідно до п. 1.2. Загальна сума Договору становить: 492000,00 грн. За умовами п. 2.1. Покупець повинен сплатити Продавцю суму Договору згідно п. 1.2 шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Продавця у безготівковій формі не пізніше 31.03.2013 р. включно, у зв'язку з чим ТОВ «Компанія «Варант» 28.12.2012 р. перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Компанія «Гелікон» грошові кошти на суму 492000,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині суд першої інстанції зазначив, що позивачем до перевірки не надано виписку з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою, що свідчить про те, що позивачем не надано доказів переходу прав власності на Акції, іменні прості, код цінних паперів: UA1702141003, UA0101921007 на ім'я покупця - ТОВ «Компанія «Варант».

При цьому, суд першої інстанції послався, зокрема, на ст. 8 Закону України «Про депозитарну систему України», де зазначено, що документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

На підставі цього, судом першої інстанції був зроблений висновок, що оскільки як позивачем під час проведення перевірки та після неї (до винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення) до відповідача не було надано доказів щодо переходу права власності на цінні папери від позивача до ТОВ «Компанія «Варант», то сплачені ТОВ «Компанія «Варант» на користь ТОВ «Компанія «Гелікон» грошові кошти у сумі 492000,00 грн. є безповоротною фінансовою допомогою.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині з огляду на наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчислення і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2. ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 статті 135 ПК України до складу доходів відноситься вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Колегія суддів зазначає, що дійсно, під час проведення перевірки підприємства позивача останні не було надано до перевірки виписку з рахунку в цінних паперах, яка підтверджує зарахування цінних паперів на відповідний рахунок ТОВ «Компанія «Варант». В свою чергу, така виписка була надана позивачем до суду першої інстанції, але в рішенні суду першої інстанції вказано, що оскільки згідно положень п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Що стосується вказаного вище висновку суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення п. 44.6 ст. 44 ПК України лише визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

В свою чергу, обов'язок суду оцінити відповідні докази за правилами ст. 86 КАС України є однією з гарантій встановлення об'єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з вимогами ст. 159 КАС України.

Також, з урахуванням того, що в силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, податковий орган не повинен обмежуватися встановленням формальних умов застосування податкового законодавства, та у випадку сумнівів у правомірності донарахування грошових зобов'язань повинен встановити, дослідити та оцінити усю сукупність обставин, що мають значення для оцінки поведінки платника у сфері оподаткування.

У зв'язку з цим, на підтвердження неправомірності висновків відповідача про додаткове врахування у складі доходів підприємства позивача грошових коштів у сумі 492000,00 грн., отриманих від ТОВ «Компанія «Варант» як оплата за договором купівлі-продажу цінних паперів № 12-БВ-235/Д-1, як безповоротної фінансової допомоги позивачем надано до суду першої інстанції: 1) договір № 12-БВ-235/Д-1 від 29.05.2012 р. з актом приймання-передачі цінних паперів; 2) виписку з рахунку в цінних паперах та розпорядження на списання цінних паперів № 155 від 19.06.2012 р. та № 153 від 19.06.2012 р.; 3) виписку про операції з цінними паперами на рахунку ТОВ «Компанія «Варант» по емітентах ПАТ «Завод «Технопривод» та ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» від 19.06.2012 р.

Крім того, колегія суддів зазначає, що підприємство позивача не мало змоги надати виписку з рахунку в цінних паперах, яка підтверджує зарахування цінних паперів на відповідний рахунок ТОВ «Компанія «Варант», оскільки така виписка видається лише на вимогу власника таких цінних паперів і вона не може бути наявною у продавця цінних паперів. В свою чергу, виписки депозитарної установи, які підтверджують списання вказаних цінних паперів з рахунку ТОВ «Компанія «Гелікон» в адресу ТОВ «Компанія «Варант» під час перевірки були надані.

Наведені вище обставини спростовують висновок суду першої інстанції про те, що сплачені ТОВ «Компанія «Варант» на користь ТОВ «Компанія «Гелікон» грошові кошти у сумі 492000,00 грн. є безповоротною фінансовою допомогою.

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ «Компанія «Гелікон» (позичальник) та ТОВ «Динеро-Капітал» (компанія) укладений договір фінансового кредиту № ФК/09/11-01 від 26.09.2011 р., за умовами якого компанія передає позичальнику у власність на умовах платності, строковості, повернення грошові кошти в сумі 200000,00 грн. (п. 1.1 Договору). Відповідно до п. 1.2 Договору відсотки по фінансовому кредиту складають 28 % на рік від суми перерахованих коштів за строк фактичного перебування коштів у розпорядженні позичальника. Кінцевий строк повернення суми кредиту - 25.09.2012 р. (а.с. 86).

Додатковою угодою до договору фінансового кредиту № ФК/09/11-01 від 26.09.2011 р., яка датована 29.03.2012 р. п. 1.1 Договору викладено у наступній редакції: «Компанія передає Позичальнику у власність на умовах платності, строковості, повернення грошові кошти у сумі 300000,00 грн.» (а.с. 87).

Додатковою угодою до договору фінансового кредиту № ФК/09/11-01 від 26.09.2011 р., яка датована 25.09.2012 р. п. 3.4 Договору викладено у наступній редакції: «Кінцевий строк повернення суми кредиту 25.09.2013 р. Порядок погашення кредиту визначається в такий спосіб: Уся сума кредиту в розмірі 300000,00 грн. повертається позичальником Компанії 25.09.2013 р.» (а.с. 88).

Додатковою угодою до договору фінансового кредиту № ФК/09/11-01 від 26.09.2011 р., яка датована 25.09.2012 р. п. 1.1 Договору викладено у наступній редакції: «Компанія передає Позичальнику у власність на умовах платності, строковості, повернення грошові кошти у сумі 8000000,00 грн.», п. 3.4 Договору викладено у наступній редакції: «Кінцевий строк повернення суми кредиту 25.09.2013 р. Порядок погашення кредиту визначається в такий спосіб: Уся сума кредиту в розмірі 8000000,00 грн. повертається позичальником Компанії 25.09.2013 р.» (а.с. 89).

Додатковою угодою до договору фінансового кредиту № ФК/09/11-01 від 26.09.2011 р., яка датована 01.10.2012 р. п. 1.2 Договору викладено у наступній редакції: «Відсотки по фінансовому кредиту складають 31 % на рік від суми перерахованих коштів за строк фактичного перебування коштів у розпорядженні позичальника» (а.с. 90).

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач по справі пов'язує з тим, що за IV квартал 2012 року позивачем до перевірки не надано розрахункових документів на підставі яких нараховувались відсотки за користування кредитних коштів за договором № ФК/09/11-01 від 29.09.2011 р., у зв'язку з чим неможливо встановити причетність врахованих в податкову обліку відсотків за користування кредитних коштів за IV квартал 2012 року на суму 405140,00 грн. В акті перевірки також зазначено, що за 2013-2014 роки позивач замість використання кредитних коштів в фінансово-господарській діяльності (з метою поповнення обігових коштів) у відповідності до умов Договору № ФК/09/11-01 від 26.09.2011 р. направляв кредитні кошти на придбання акцій, іменних простих, інвестиційних сертифікатів, іменних (цінні папери) та надавав передплати. При цьому, здійснення операцій з придбання та продажу цінних паперів, на які було направлено кредитні кошти, не призвело до отримання прибутку.

На підставі наведеного, контролюючим органом зроблений висновок про те, що ТОВ «Компанія «Гелікон» є вигодонабувачем в даних операціях та отримує податкову вигоду за рахунок третіх осіб шляхом отримання позик від ТОВ «Динеро-Капітал» і при цьому нараховує відсотки в податковому обліку, надає передплати постачальникам (тимчасове користування грошовими коштами ТОВ «Компанія «Гелікон»), придбаває цінні папери, які не направлені на отримання прибутку.

Колегія суддів зазначає, що в рішенні суду першої інстанції взагалі відсутнє будь-яке обґрунтування щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову в цій частині, оскільки рішення суду не містить жодної правової оцінки виявлених під час перевірки порушень вимог податкового законодавства в цій частині, що свідчить про те, що судом першої інстанції не в повному обсязі та не всебічно досліджені матеріали справи.

Щодо виявлених в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Динеро-Капітал» колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 ПК України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Згідно до пп. 14.1.258. п. 14.1 ст. 14 ПК України, фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового^ використання та під процент.

Положеннями пп. 14.1.206. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включаються, зокрема, платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.

Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, на час виникнення спірних правовідносин, визначались п. 141.1 ст. 141 Кодексу, яким передбачалось, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема і за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

На підставі наведених вище норм права, відсотки за користування сумою позики відносилися підприємством позивача у податковому обліку до складу інших витрат згідно пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України.

Відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

У відповідності до п. 141.1. ст. 141 ПК України до складу витрат включаються будь-які втрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

З урахуванням положень наведених вище норм права колегія суддів зазначає, що Податковим кодексом України встановлено, що до складу фінансових витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями за винятком: 1) фінансових витрат включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 2) не пов'язаних з господарською діяльністю платника податків

Відповідно до п. 27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 р. до фінансових витрат відносяться витрати на відсотки за користування кредитами отриманими, крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до П(С)БО 31.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку фінансових витрат визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України № 415 від 28.04.2006 р. Відповідно до п. 4 П(С)БО 31 фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються. Капіталізація фінансових витрат застосовується лише до суми тих фінансових витрат, яких можна було б уникнути, якби не здійснювались витрати на створення кваліфікаційного активу (п. 15 П(С)БО 31).

Відповідно до абз. 4 п. 3 П(С)БО 31 кваліфікаційним вважається актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення.

Таким чином, капіталізація фінансових витрат здійснюється для створення виключно кваліфікаційних активів (п. 5-6 П(С)БО 31). В свою чергу, кваліфікаційні активи за рахунок кредитних коштів не створювались і такі грошові кошти були використані у господарській діяльності ТОВ «Компанія «Гелікон».

Судовим розглядом встановлено, що за договором фінансового кредиту № ФК/09/11-01 від 26.09.2011 р. за період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р. ТОВ «Компанія «Гелікон» отримано грошових коштів у сумі 7444336,00 грн, з яких 3350443,00 грн у І-ІІІ кварталі 2012 року, у IV кварталі 2012 року - 4142593,00 грн, що підтверджується карткою рахунку 3772 по контрагенту TOB «Динеро-капітал». За користування грошовими коштами в сумі 3350443,00 грн. відсотки були нараховані кредитором у І-ІІІ кварталі 2012 року та такі проценти були включені підприємством позивача до складу фінансових витрат у відповідних періодах і відповідачем такі витрати зі складу витрат платника податку за результатами проведення перевірки не виключались, отже контролюючий орган не заперечує, що кредитні грошові кошти у сумі 3350443,00грн використані позивачем у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Зі змісту розрахунків процентів та листа про сплату процентів за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2012 р. (ІV квартал 2012 року у сумі 405170,07 грн.) за договором фінансового кредиту № ФК/09/11-01 від 29.09.2011 р. вбачається , що до суми заборгованості на яку нараховані проценти за ІV квартал 2012 року включені неповернені грошові кошти у розмірі 3350443,00 грн, що підтверджується співпаданням суми кредитового сальдо згідно картки рахунку 3772 по контрагенту ТОВ «Динеро-капітал» станом на 26.09.2012 р. та суми, яка вказана як база нарахування відсотків у листі кредитора про нарахування відсотків за ІV квартал 2012 року.

В свою чергу, в ході проведення перевірки контролюючим органом зазначено, що внаслідок не надання розрахункових документів, на підставі яких нараховувались відсотки за користування кредитних коштів за договором № ФК/09/11-01 від 26.09.2011 р. не можливо встановити причетність врахованих в податкову обліку відсотків за користування кредитних коштів за ІV квартал 2012 року на суму 405140,00 грн. до господарської діяльності, що свідчить про те, що такий висновок податкового органу суперечить іншим висновкам цього ж органу, що викладені в акті перевірки, оскільки відповідач визнавши, що кредитні грошові кошти у сумі 3350443,00 грн. використані підприємством позивача у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності і проценти за користування такими коштами підлягають включенню до складу фінансових витрат у Ш-І-ІІІ кварталах 2012 року, податковий орган в той же час виключає зі складу фінансових витрат за 4 квартал проценти за користування цими грошовими коштами у сумі 261078,24 грн. (з 405170,07 грн., нарахованих підприємству позивача як проценти за користування грошовими коштами за договором фінансового кредиту № ФК/09/11-01 від 26.09.2011 р. 261078,24 грн. нараховано саме за користування грошовими коштами у сумі 3350443,00 грн., отриманими до 01.10.2012 р. і лише 144091,83 грн. за користування грошовими коштами, отриманими після 01.10.2012 р.)

Напрямок використання кредитних коштів підтверджується банківськими виписками за жовтень, листопад, грудень 2012 року.

Також колегія суддів зазначає, що позивачем до суду першої інстанції були надані первинні, облікові та інші документи по господарській операції за договором фінансового кредиту № ФК/09/11-01 від 26.09.2011 р., укладеного з ТОВ «Динеро- капітал», а саме: 1) розрахунки відсотків до кредитного договору № ФК/09/11-1 від 26.09.2011 р. за І-IV квартали 2012 року; 2) банківські виписки по банку AT «Укрсиббанк» за жовтень-грудень 2012 року; 3) банківська виписка за 27.11.2012 р. по рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк»; 4) банківські виписки по рахунку в AT «Банк Золоті ворота» за 23-24.10.2012 року; 5) листи ТОВ «Динеро-капітал» про розрахунок процентів за періоди з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р., з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р., з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р., з 01.10.2012 р. по 31.12.2012 р.; 6) договір з ПАТ «Ковельсільмаш» від 16.10.2012 р. , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О, реєстраційним № 1009; 7) витяги про реєстрацію права власності 5 об'єктів нерухомого майна за адресою: м. Ковель вул. Варшавська, 1; 8) договір з ПАТ «Ковельсільмаш» від 27.04.2012 р. посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О, реєстраційний № 384; 9) витяги про реєстрацію права власності 11 об'єктів нерухомого майна за адресою м. Ковель вул. Варшавська, 1; 10) договір № 50/01-179 від 26.12.2011 р. купівлі енергетичного обладнання за адресою м. Ковель вул. Варшавська, 1; 11) рішення Господарського суду Волинської області від 09.07.2012 р. по справі № 5004/636/12 з відміткою про набрання законної сили; 12) договір фінансового кредиту ФК/09/11-01 від 26.09.2011 р. з додатковими угодами за 2012 рік.

Надані позивачем до суду першої інстанції документи спростовуються висновки відповідача в цій частині. В свою чергу, жодної оцінки наданим позивачем доказами судом першої інстанції не надавалося.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2016р. по справі № 820/576/16 прийнята з порушенням норм матеріального права, вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гелікон» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2016р. по справі № 820/576/16 - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2016р. по справі № 820/576/16 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гелікон» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001532201 від 30.12.2015 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: «податок на прибуток» у розмірі 224857,50 грн., тому числі за основним платежем 179886,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) ? 44971,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гелікон» (пров. Університетський, 1, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 35245211) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 3710,03 грн. (три тисячі сімсот десять гривень) 03 коп.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С. Судді (підпис) (підпис) Лях О.П. Донець Л.О.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26.09.2016 року.