Постанова

від 01.10.2020 по справі 820/576/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року

м. Київ

справа №820/576/16

адміністративне провадження №К/9901/42014/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Бартош Н.С., судді - Лях О.П., Донець Л.О.)

у справі №820/576/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Гелікон

до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Гелікон (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Центральна ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про безпідставність висновків контролюючого органу про необхідність включення позивачем до складу інших доходів суми грошових коштів, що надійшли від ТОВ Алгоритм , ТОВ Флавія , ТОВ КПП-Інвест та ТОВ Компанія Варант на рахунок Товариства з огляду на те, що зазначена сума коштів надійшла на рахунок платника як попередня оплата за товар та оплата за договором купівлі-продажу цінних паперів та не відповідає ознакам поворотної фінансової допомоги. Також Товариство вказує на протиправність висновків контролюючого органу про завищення позивачем витрат.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року (головуючий суддя - Спірідонов М.О.) у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сплачені ТОВ Компанія Варант на користь позивача грошові кошти у розмірі 492 000,00 грн є безповоротною фінансовою допомогою, що протиправно не була врахована Товариством у його податковому обліку (доходи від іншої операційної діяльності) за ІV квартал 2012 року, оскільки позивачем не надано доказів переходу правова власності на акції, іменні прості (код цінних паперів: UA1702141003, UA0101921007) до покупця - ТОВ Компанія Варант . Харківський окружний адміністративний суд зазначив, що господарські операції позивача з ТОВ Алгоритм , ТОВ Флавія та ТОВ КПП-Інвест по їх суті також відповідають визначенню поворотної фінансової допомоги, оскільки позивач фактично безвідсотково користувався грошима вказаних юридичних осіб.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Гелікон задоволено, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2016 по справі № 820/576/16 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено:

- скасовано податкове повідомлення-рішення за № 0001532201 від 30.12.2015 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 224 857,50 грн, у тому числі за основним платежем 179 886,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 44 971,50 грн.

- стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Гелікон витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 3 710,03,03 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції зазначив, що факт переходу права власності на цінні папери від позивача до ТОВ Компанія Варант підтверджується наявною у матеріалах справи випискою з рахунку. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що грошові кошти отримані Товариством за укладеними з ТОВ Алгоритм , ТОВ Флавія та ТОВ КПП-Інвест договорами не відповідають ознакам поворотної фінансової допомоги, визначеним пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, оскільки є передоплатою за товар. Крім того, колегія суддів суду апеляційної інстанції заначила, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року не містить жодних обґрунтувань відмови у задоволенні позовних вимог в частині доводів платника про безпідставність висновків контролюючого органу, що Товариство є вигодо набувачем за результатами здійснення господарської діяльності із діяльності ТОВ Динеро -Капітал .

Не погодившись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив її скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2016.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що Товариство у даному випадку є вигодо набувачем, оскільки отримує податкову вигоду за рахунок третіх осіб, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем у межах його повноважень та у спосіб встановлений законом.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

03 листопада 2017 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду у порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 10.12.2015 № 1681/20-30-22-01/35245211 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акта перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення Товариством вимог:

- пп. 14.1.54 п. 14.1, п. 14.1.257, пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. l39.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 ПК України , в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, за IV квартал 2012 року на суму 179 886,00 грн;

- пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, п. 138.6 ст. 138, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1 п. 139 ст. 139, пп. 14.1.258 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.5. п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 ПК України, що призвело до зменшення від`ємного значення об`єкту оподаткування в декларації з податку на прибуток за 2014 рік на суму 3 320 682,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 30.12.2015 за №0001532201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 224 857,50 грн, в тому числі за основним платежем - 179 886,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 44 971,50 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п. 14.1.257 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, переданих платнику податків за договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; 2) сума безнадійної заборгованості, відшкодованої кредиторові позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; 3) сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, не стягнуту після закінчення строку позовної давності; 4) основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також суму процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); 5) сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожен день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що неотримання суб`єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ Алгоритм , ТОВ Флавія і ТОВ КПП-Інвест укладено аналогічні договори купівлі-продажу, за умовами яких ТОВ Компанія Гелікон зобов`язувалася поставити вказаним контрагентам у порядку та на умовах, визначених договорами комплекти обладнання (товар), а покупці зобов`язувалися прийняти і оплатити цей товар. У подальшому були укладені додаткові угоди до вказаних вище договорів, за умовами яких з договорів виключався п. 6.3, а пункти 2.3 і 2.6 були викладені редакції, що передбачала право покупця відмовитись від приймання товару та повернення попередньої оплати за товар. У разі повернення попередньої оплати та/або дострокового розірвання договору продавець зобов`язувався сплатити покупцю у відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4% річних.

З урахуванням наведених вище обставин справи та визначення поняття поворотна фінансова допомога Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що грошові кошти отримані Товариством за вказаними вище договорами не відповідають ознакам поворотної фінансової допомоги, визначеними п. 14.1.257 ст. 14 ПК України, а тому не можуть бути включені Товариством до складу доходу як поворотна фінансова допомога.

Також між позивачем (Продавець) та ТОВ Компанія Варант (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів за № 12-БВ-235/Д-1, за умовами якого Продавець передає цінні папери у власність Покупця на умовах цього Договору, а Покупець приймає та оплачує цінні папери на умовах цього Договору. Відповідно до п. 1.2 загальна сума Договору становить: 492 000,00 грн. За умовами п. 2.1. Покупець повинен сплатити Продавцю зазначену суму шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Продавця у безготівковій формі не пізніше 31.03.2013 включно.

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ Компанія Варант 28.12.2012 перерахувало на розрахунковий рахунок позивача суму грошових коштів у розмірі 492 000,00 грн.

На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору, позивач надав копії акту приймання-передачі цінних паперів; виписки з рахунку в цінних паперах, розпорядження на списання цінних паперів № 155 від 19.06.2012 та № 153 від 19.06.2012 та виписку про операції з цінними паперами на рахунку ТОВ Компанія Варант по емітентах ПАТ Завод Технопривод та ПАТ Завод Сімферопольсільмаш від 19.06.2012.

З огляду на вищевикладене, Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що сплачені ТОВ Компанія Варант на Товариства грошові кошти у сумі 492 000,00 грн є безповоротною фінансовою допомогою та мали бути включені Товариством до складу доходу як поворотна фінансова допомога.

Крім того, між позивачем (Позичальник) та ТОВ Динеро-Капітал (Компанія) укладено договір фінансового кредиту № ФК/09/11-01 від 26.09.2011, за умовами якого компанія передає позичальнику у власність на умовах платності, строковості, повернення грошові кошти в сумі 200 000,00 грн. Відповідно до п. 1.2 договору відсотки по фінансовому кредиту складають 28 % на рік від суми перерахованих коштів за строк фактичного перебування коштів у розпорядженні позичальника. Кінцевий строк повернення суми кредиту - 25.09.2012.

Додатковою угодою від 29.03.2012 до договору фінансового кредиту № ФК/09/11-01 від 26.09.2011 п. 1.1 договору викладено у наступній редакції: Компанія передає Позичальнику у власність на умовах платності, строковості, повернення грошові кошти у сумі 300 000,00 грн. .

Додатковою угодою від 25.09.2012 до договору фінансового кредиту № ФК/09/11-01 від 26.09.2011 п. 3.4 договору викладено у наступній редакції: Кінцевий строк повернення суми кредиту 25.09.2013 р. Порядок погашення кредиту визначається в такий спосіб: Уся сума кредиту в розмірі 300 000,00 грн. повертається позичальником Компанії 25.09.2013 .

Додатковою угодою від 25.09.2012 до договору фінансового кредиту № ФК/09/11-01 від 26.09.2011 п. 1.1 договору викладено у наступній редакції: Компанія передає Позичальнику у власність на умовах платності, строковості, повернення грошові кошти у сумі 8 000 000,00 грн , п. 3.4 договору викладено у наступній редакції: Кінцевий строк повернення суми кредиту 25.09.2013. Порядок погашення кредиту визначається в такий спосіб: уся сума кредиту в розмірі 8 000 000,00 грн повертається позичальником Компанії 25.09.2013 (а.с. 89).

Додатковою угодою від 01.10.2012 до договору фінансового кредиту № ФК/09/11-01 від 26.09.2011 п. 1.2 договору викладено у наступній редакції: Відсотки по фінансовому кредиту складають 31 % на рік від суми перерахованих коштів за строк фактичного перебування коштів у розпорядженні позичальника .

На виконання умов зазначеного договору фінансового кредиту № ФК/09/11-01 від 26.09.2011 на рахунок позивача у період з 01.12.2012 по 31.12.2012 надійшли грошові кошти у загальному розмірі 7 444 336,00 грн, зокрема 3 350 443,00 грн у І-ІІІ кварталі 2012 року та 4 142 593,00 грн у IV кварталі 2012 року.

За користування грошовими коштами в сумі 3 350 443,00 грн кредитором у І-ІІІ кварталі 2012 року були нараховані відсотки, що включені Товариством до складу фінансових витрат у відповідних періодах. Відповідачем, під час проведення перевірок останні не були виключені зі складу витрат платника податку, отже контролюючий орган не заперечує, що кредитні грошові кошти у сумі 3 350 443,00 грн використані позивачем у своїй господарської діяльності.

З наявного у матеріалах справи розрахунку процентів та листа про сплату процентів за період з 01.10.2012 по 31.12.2012 за договором фінансового кредиту № ФК/09/11-01 від 29.09.2011 вбачається , що до суми заборгованості на яку нараховані проценти за ІV квартал 2012 року були включені неповернені грошові кошти у розмірі 3 350 443,00 грн, що підтверджується карткою особового рахунку.

Скаржник зазначає, що внаслідок не надання розрахункових документів, на підставі яких нараховувались відсотки за користування кредитних коштів за договором № ФК/09/11-01 від 26.09.2011 неможливо встановити причетність врахованих в податкову обліку відсотків за користування кредитних коштів за ІV квартал 2012 року на суму 405 140,00 грн до господарської діяльності платника.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки контролюючий орган за результатами перевірок визнав, що кредитні грошові кошти у сумі 3 350 443,00 грн використані Товариством у своїй господарській діяльності, то і проценти за користування такими коштами підлягають включенню платником до складу фінансових витрат. Крім того, факт використання Товариством зазначених кредитних коштів у своїй господарській діяльності також підтверджується банківськими виписками за жовтень, листопад, грудень 2012 року та наданими позивачем первинними документами, що наявні у матеріалах справи.

Верховний Суд погоджується з зазначеними висновками суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова