Ухвала

від 26.09.2016 по справі 0670/434/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"26" вересня 2016 р. Справа № 0670/434/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Шидловського В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Гунько Л.В.,

представника позивача Фещенка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "09" листопада 2015 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Папір-Мал» (далі - ТОВ «Папір-Мал») із позовом до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22 серпня 2011 року, №0000792340, №0000802340 та від 20 жовтня 2011 року №0000972340.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2015 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року скасовано у частині визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 серпня 2011 року №0000792340 та №0000802340. В цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі №0670/434/12 залишено без змін.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.11.2015 дану справу розглянуто, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасувано податкові повідомлення-рішення Малинської міжрайонної державної податкової інспекції у Житомирській області №0000792340, №0000802340 від 22 серпня 2011 року

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалене рішення, та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, 20 червня 2011 року до 1 серпня 2011 року посадовими особами Малинської МДПІ на підставі плану-графіку проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Папір-Мал» за період з 1 квітня 2010 року до 31 березня 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт №104/23-10/30477405 від 8 серпня 2011 року яким було встановлено порушення ТОВ «Папір-Мал» податкового законодавства, а саме:

- підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон України №334/97-ВР), у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 2723772 грн 00 коп., у тому числі: 2010 рік на суму - 2338097 грн 00 коп., І квартал 2011 року - 385675 грн 00 коп.;

- підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість" (далі - Закон України №168/97-ВР), у результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість: за квітень 2010 року - 327949 грн 55 коп., за травень 2010 року - 195529 грн 18 коп., за червень 2009 року - 153581 грн 97 коп., за липень 2009 року - 48278 грн 80 коп., за серпень 2009 року - 60163 грн 28 коп., за вересень 2009 року - 212485 грн 00 коп.;

- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 201.4 статті 201, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість за березень 2011 року у сумі 56469 грн 78 коп.;

- за порушення вимог пункту 1.9, пункту 1.15 статті 1, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України від 11 травня 2003 року №889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб", підпункту 169.2.3 пункту 169.2 статті 169, підпункту 169.4.2 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України підприємству донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 26 грн 17 коп., нараховано штрафну санкцію на суму 6 грн 54 коп., нараховано пені за несвоєчасну сплату на суму 2639 грн 74 коп. (Том №1 а.с.20-59).

На підставі акта документальної перевірки №104/23-10/30477405 від 8 серпня 2011 року, Малинською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" від 22 серпня 2011 року №0000792340, яким ТОВ "Папір-Мал" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 3308297 грн 00 коп., з яких 2723772 грн 00 коп. основний платіж та 584525 грн 00 коп. штрафні (фінансові) санкції (Том №1 а.с.70);

- форми "Р" від 22 серпня 2011 року №0000802340, яким ТОВ "Папір-Мал" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1303956 грн 00 коп., з яких 1054458 грн 00 коп. основний платіж та 249498 грн 00 коп. штрафні (фінансові) санкції (Том №1 а.с.71);

- №0000972340 від 20 жовтня 2011 року, яким ТОВ "Папір-Мал" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 17988744 грн 00 коп. (Том №1 а.с.109).

Не погоджуючись з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ "Папір-Мал" оскаржило їх в адміністративному порядку (а.с.73-87, 95-102, 118-120).

Рішеннями Державної податкової адміністрації у Житомирській області залишено первинні скарги ТОВ "Папір-Мал" без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Малинської МДПІ без змін (Том №1 а.с.88-94, а.с.113-117)).

Рішенням від 9 грудня 2011 року №7149/6/10-2115 Державної податкової служби України залишено скаргу ТОВ "Папір-Мал" та податкові повідомлення-рішення Малинської МДПІ від 22 серпня 2011 року №0000792340 і №0000802340 та від 20 жовтня 2011 року №0000972340 без змін (а.с.103-108).

Не погодившись із вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Правовідносини у даній справі регулюються Законом України №334/94-ВР, Законом України №168/97-ВР та Податковим кодексом України у редакціях, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Усі правові норми наведені у даній постанові у редакції, що регулювала спірні правовідносини на час їх виникнення.

З матеріалів справи вбачається, що Вищим адміністративним судом України проаналізовані обставини справи щодо господарських відносин ТОВ "Папір-Мал" з ПП "Вторес Груп" та ТОВ "Компанія "Онтаріо Консалтгруп", що були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій, та піддано під сумнів правомірність формування валових витрат і податкового кредиту у взаємозв'язку із реальністю господарських операцій з вказаними контрагентами позивача за період, що перевірявся, у зв'язку з тим, що судами не було досліджено усіх обставин щодо руху активів на шляху від виробника до позивача у справі із встановленням наявності спірного товару у задекларованих постачальників, порядку транспортування товару, його зберігання та оплати позивачем, матеріально-відповідальних осіб, які брали безпосередню участь у виконанні цих операцій тощо. Вищий адміністративний суд України вказав на необхідність перевірки заходів, які були вжиті платником при перевірці контрагентів як учасників ділового обороту, та якими ринковими факторами керувалось ТОВ "Папір-Мал" при виборі ПП "Вторес Груп" та ТОВ "Компанія "Онтаріо Консалтгруп" як постачальників, яким чином були налагоджені ділові стосунки позивача з цими контрагентами, тощо. Окрім того, необхідно перевірити доводи відносно того, що згідно з додатком К1/1 до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року балансова вартість запасів товариства на початок звітного періоду складала 3594899 грн 00 коп. (Том №4 а.с.119); у той же час у додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року платником було задекларовано значення цього показника на початок звітного року у сумі 5391661 грн 00 коп. (Том №4 а.с.123), що призвело до викривлення розрахунку балансової вартості приросту (убутку) за розглядуваний період. Щодо заниження платником оподатковуваного доходу від перерахунку курсових різниць необхідно перевірити монетарні статті товариства в іноземній валюті у періоді, що перевірявся та визначити курсові різниці за цими монетарними статтями на дату здійснення відповідної господарської операції (у межах її обсягу) я вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Папір-Мал» за період з 1 квітня 2010 року до 31

Щодо вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2011 року №0000792340 колегія суддів зазначає наступне.

Вказане рішення було прийняте контролюючим органом на підставі порушень ТОВ "Папір-Мал" підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3, пункт 5.9 статті 5, пункт 6.1 статті 6 підпункт 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України №334/94-ВР, у результаті чого ТОВ «Папір-Мал» занижено податок на прибуток на загальну суму 2723772 грн 00 коп., у тому числі за 2010 рік на суму 2338097 грн 00 коп., за І-й квартал 2011 року на суму 385675 грн 00 коп.; підпункт 7.4.1 підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР, у результаті чого ТОВ «Папір-Мал» занижено суму податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 327949 грн 55 коп., за травень 2010 року у розмірі 195529 грн 18 коп., за червень 2010 року у розмірі 153581 грн 97 коп., за липень 2010 року у розмірі 48278 грн 80 коп., за серпень 2010 року у розмірі 60163 грн 28 коп., за вересень 2010 року у розмірі 212485 грн 00 коп.; підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 201.4 статті 201, пункт.198.3 статті 198 Податкового кодексу України та за березень 2011 року у розмірі 56469 грн 78 коп.

Як встановлено, підставою встановлення таких порушень податковим органом стало невизнання податкового кредиту за операціями із отримання макулатури від ПП «Вторес Груп» у квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні 2010 року та від ТОВ «Компанія «Онтаріо Консалтгруп» у березні 2011 року.

За висновком податкового органу, укладені із ПП «Вторес Груп» та ТОВ «Компанія «Онтаріо Консалтгруп» договори купівлі продажу макулатури є правочинами, які порушують публічний порядок та відповідно до пункту 1, пункту 2 статті 215, пункту 1, пункту 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, так як позивачем не надано будь-яких документів, які підтверджують поставку товару постачальниками.

За висновком податкового органу, ТОВ «Папір-Мал» неправомірно сформувало склад валових доходів та валових витрат. За висновком податкового органу позивачем занижено доходи від реалізації металобрухту, неправомірно сформовано залишки запасів товарів станом на 1 жовтня 2010 року, занижено доходи від перерахунку курсових різниць, валові витрати на придбання товарів, які не використані у господарській діяльності, завищені валові витрати по договорам купівлі-продажу макулатури у постачальників ПП «Вторес Груп» та ТОВ «Компанія «Онтаріо Консалтгруп».

Відносно формування валових доходів по курсовим різницям колегією суддів встановив наступне.

З акту перевірки вбачається, що податковий орган дійшов до висновку про заниження ТОВ "Папір-Мал" доходів від перерахунку курсових різниць. Зокрема, у порушення підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України №334/94-ВР підприємством занижено доходи від перерахунку курсових різниць. З метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість платника податків у іноземній валюті на кінець звітного періоду, згідно з підпунктом 7.3.6 статті 7 перераховується у гривні за офіційним курсом НБУ, що діяв на останній робочий день звітного періоду, і відповідно включається до валових доходів. Порядком складання декларацій про прибуток підприємства визначено, що курсова різниця перераховується на кінець звітного періоду в будь-яку іноземну валюту або заборгованість у іноземній валюті і відображається в декларації про прибуток підприємства. Зокрема підприємством занижено валові доходи за період з 1 квітня 2010 року до 31 березня 2011 року на загальну суму 106246 грн 00 коп., у тому числі: за півріччя 2010 року на суму - 57312 грн 00 коп.; за 3 квартали 2010 року на суму - 57539 грн 00 коп.; за 2010 рік на суму - 91342 грн 00 коп.; за 1 квартал 2011 року на суму - 14904 грн 00 коп. Зазначені нарахування курсових різниць відображено бухгалтерськими проведеннями Дт. 31, 33, 36, 61, 63 Кт.714 - 106246 грн 00 коп. (Том №1 а.с.25).

Однак, колегія суддів вважає такий висновок контролюючого органу безпідставним з огляду на наступне.

Наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 за №515/4736, затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів». (далі - П(С)БО 21).

У пункті 1Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку П(С)БО 21 зазначено, що "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України". Тобто, всі зазначені перерахунки курсових різниць, здійснені на підставі П(С)БО 21 мають вплив лише на статті доходів та витрат бухгалтерського обліку та відображення їх у фінансовій звітності підприємства.

Відповідно до пункту 8 П(С)БО 21: "Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики)". Наказами про облікову політику ТОВ "Папір-Мал" встановлено саме такий порядок визначення курсових різниць за монетарними статтями у іноземній валюті (Том №6 а.с.177-196).

Разом з цим матеріал справи містять картку рахунку 714 за квітень 2010 року - березень 2011 року (Том №7 а.с.240-251), витяги із бухгалтерської програми 1С Підприємство 8 з відображеннями курсових різниць по монетарних статтях у бухгалтерському обліку за І квартал 2011 року та за ІІ-ІV квартали 2010 року (Том №8 а.с.1-11).

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що термін "монетарні статті" визначено лише у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 21. У Законі України №334/97-ВР відсутнє таке поняття як "монетарні статті", а також відсутній порядок визначення курсових різниць за монетарними статтями.

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України №334/94-ВР доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.3.2 пункту 7.3 статті 7 Закону України №334/94-ВР витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Згідно ж вимог пп.. 7.3.3. Балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються:

- основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу);

- сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

- вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу;

- платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

- балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

Таким чином з вищенаведених правових норм вбачається, що не підлягає перерахунку у контексті визначення курсових різниць, заборгованість по експортним та імпортним контрактам.

Отже, огляду на те, що позивач у періоді, що перевірявся, не мав заборгованості в іноземній валюті, яка б могла підпадати під заборгованість, визначену у підпункті 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України №334/94-ВР, нарахування курсових різниць не відбувалось.

Крім того, в акті перевірки №104/23-10/30477405 від 8 серпня 2011 року, відповідач, з приводу заниження позивачем доходів від перерахунку курсових різниць, посилається лише на бухгалтерські проводки.

Таке посилання являється припущенням про заниження позивачем доходів від перерахунку курсових різниць і не є доказом того, що у податковому обліку курсові різниці відображені з порушенням Закону про прибуток.

Суд попередньої інстанції вірно зазначив, що акт перевірки, зокрема, висновки викладені у ньому не встановлюють будь-яких прав або обов'язків для суб'єкта господарської діяльності. Тобто, висновки акта перевірки являються джерелом доказової інформації, яка повинна підтверджуватись належними та допустимими доказами. Відповідач в акті перевірки не навів обґрунтованих доводів з посиланням на конкретні документи та нормативну базу щодо правомірності визначених ним сум курсових різниць.

Отже враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що ТОВ "Папір-Мал" правомірно сформовано склад валових доходів по курсовим різницям.

Щодо вибору постачальників та господарських відносин з ПП "Вторес Груп" та ТОВ "Компанія "Онтаріо Консалт Груп" матеріалами справи встановлено наступне.

ТОВ "Папір-Мал" зареєстроване рішенням виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області 14 червня 1999 року за №13081050001000012 та як платник податків перебуває на податковому обліку у Малинській МДПІ (Том №1 а.с.215-216).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11 квітня 2000 року за №09386656, виданого Малинською МДПІ, ТОВ "Папір-Мал" було зареєстровано та є платником податку на додану вартість на час розгляду справи (Том №1 а.с.217).

Видами діяльності позивача є зокрема виробництво паперу та картону, виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення, виробництво інших виробів з паперу та картону, оброблення неметалевих відходів та брухту.

Для впевненості у дієздатності ПП "Вторес Груп" та ТОВ "Компанія "Онтаріо Консалт Груп" позивач здійснював запит до державного реєстратора де отримав відомості, про їх легітимність як суб'єктів господарської діяльності.

На дату здійснення господарських операцій вони були належним чином зареєстрованими юридичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності.

Впевневшись у легітимності зазначених постачальників та керуючись положенням Закону України №755-IV ТОВ "Папір-Мал" дійшов до висновку, що буде доцільним здійснювати господарські операції з постачання макулатури саме з ПП "Вторес Груп" та ТОВ "Компанія "Онтаріо Консалтгруп" на запропонованих ними умовах.

Судом першої інстанції встановлено, що підбираючи в якості постачальників сировини ПП "Вторес Груп" та ТОВ "Компанія "Онтаріо Консалтгруп" позивач виходив з таких ринкових факторів як: орієнтовний місячний об'єм поставки макулатури; ціна за одну тону; доставка силами та за рахунок постачальника. З усіх контрагентів, які звертались до ТОВ "Папір-Мал" з пропозиціями постачати макулатуру, найбільш вигідним виявилися ПП "Вторес Груп" та ТОВ "Компанія "Онтаріо Консалтгруп". Ключову роль у виборі вказаних постачальників також відігравала спроможність останніх задовольняти потреби виробництва ТОВ "Папір-Мал".

Уся макулатура, отримана від ПП "Вторес Груп" та ТОВ "Компанія "Онтаріо Консалтгруп", оплачена, про що свідчать банківські виписки та платіжні доручення, які наявні у матеріалах справи.

Відносно господарських відносин позивача з ПП "Вторес Груп", колегія суддів зазначає наступне.

Встановлено, що 19 вересня 2007 року між ТОВ "Папір-Мал" (Покупець) та ПП "Вторес Груп" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу макулатури №38 (Том №1 а.с.208-209) та 5 січня 2010 року додаткову угоду №1 до вказаного договору та специфікацію №1 від 13 вересня 2007 року (Том №1 а.с.210-211). Відповідно до пункту 1.1 договору Продавець продає, а Покупець купує макулатуру, що надалі іменується товар на умовах, викладених у цьому договорі. Згідно з пунктом 2.1 ціна і марки товару, що поставляється вказуються у Специфікаціях до даного договору, які є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до пункту 4.1 договору поставка товару здійснюється транспортом покупця або продавця за домовленістю сторін, що в свою чергу формує ціну на товар.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору у матеріалах справи містяться: видаткові накладні (Том №1 а.с.226-249, Том №2 а.с.1-64), акти приймання-передачі товару (Том №3 а.с.47-136), на підтвердження факту перевезення макулатури містяться товарно-транспортні накладні за квітень-вересень 2010 року (Том №5 а.с.92-250, Том №6 а.с.1-115), податкові накладні (Том №3 а.с.40-45), які відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV.

Також Матеріали справи містять платіжні доручення, що підтверджує безготівкової оплати за макулатуру ТОВ "Папір-Мал" (Том №2 а.с.194-250, Том №3 а.с.1-11).

Матеріали справи містять також копії відомостей руху товарів на складах ТОВ "Папір-Мал" (Том №3 а.с.178-232) та журнал прийому макулатури (Том №4 а.с.184-238, Том №5 а.с.1-43).

Суд першої інстанції також вірно встановив, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ПП «Вторес Груп» було зареєстроване як юридична особа та внесене у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (код ЄДРПОУ 33641228) (Том №7 а.с.191-193), взяте на облік як платник податків та зареєстроване як платник податку на додану вартість (Том №1 а.с.212-214).

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Компанія «Онтаріо Консалтгруп" колегія суддів зазначає наступне.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ "Компанія "Онтаріо Консалтгруп" було зареєстроване як юридична особа та внесене у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (код ЄДРПОУ 37001000) (Том №7 а.с.194-196), взяте на облік як платник податків та зареєстроване як платник податку на додану вартість (Том №1 а.с.222-224).

1 листопада 2010 року між ТОВ "Папір-Мал" (Покупець) та ТОВ "Компанія "Онтаріо Консалтгруп" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу макулатури №36 (Том №1 а.с.218-220) та специфікацію №1 від (Том №1 а.с.221). Відповідно до пункту 1.1 на підставі даного договору і в порядку передбаченому ним, Продавець зобов'язується продати та передати у власність Покупця сировину, макулатуру, в подальшому іменовану Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах цього Договору. Пунктом 3.1 договору встановлено, що транспортні витрати по доставці товару включаються в ціну товару. Відповідно до пункту 3.3 договору всі витрати, пов'язані із транспортуванням та доставкою товару до пункту призначення, відносяться на рахунок Продавця. Згідно з пунктом 4.1 договору ціна за одиницю товару вказується у специфікаціях, які додаються до Договору і є його невід'ємними частинами. Відповідно до пункту 4.1 договору поставка товару здійснюється транспортом покупця або продавця за домовленістю сторін, що в свою чергу формує ціну на товар.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору у матеріалах справи містяться: видаткові накладні (Том №2 а.с.65-110), акти приймання-передачі товару (Том №3 а.с.137-144), акти приймання макулатури по кількості та якості та товарно-транспортні накладні (Том №3 а.с.145-177), податкова накладна (Том №3 а.с.46), яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV.

Також виконання договорів підтверджується копіями відомостей руху товарів на складах ТОВ "Папір-Мал" (Том №3 а.с.178-232) та журналом прийому макулатури (Том №4 а.с.184-238, Том №5 а.с.1-43).

Крім того підтвердженням реальності господарських операцій між ТОВ "Папір-Мал" та ПП "Вторес Груп" є ухвала господарського суду Житомирської області від 4 червня 2009 року у справі №8/614 за позовом ПП "Вторес Груп" до ТОВ "Папір-Мал" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 19 вересня 2007 року (Том №4 а.с.183).

Відносно правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям з придбання товару у ПП "Вторес Груп" та ТОВ "Компанія "Онтаріо Консалтгруп" колегія суддів встановила наступне.

На підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям з придбання товару у ПП "Вторес Груп" у квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні 2010 року та у ТОВ "Компанія "Онтаріо Консалтгруп" у березні 2011 року, а також їх реальності у матеріалах справи містяться наступні документи: витяг з бухгалтерської програми 1С Підприємство 8 - копії розгорнутих відомостей по партіях товарів на складах, за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, 2010 року з контрагентом ПП "Вторес Груп", які підтверджують наявність, надходження на склад, видачу у виробництво та кінцевий залишок товару (макулатури) на складі ТОВ "Папір-Мал" на кінець кожного місяця (Том №7 а.с.142-151); витяг з бухгалтерської програми 1С Підприємство 8 - копії розгорнутих відомостей по партіях товарів на складах за березень, квітень 2011 року з контрагентом ТОВ "Компанія "Онтаріо Консалтгруп", які підтверджують наявність, надходження на склад, видачу у виробництво та кінцевий залишок товару (макулатури) на складі ТОВ "Папір-Мал" на кінець кожного місяця (Том №7 а.с.152-153); - витяг з бухгалтерської програми 1С Підприємство 8 - копії зведених відомостей по партіям товарів на складах ТОВ "Папір-Мал" за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року та березень 2011 року, які відображають помісячну частку надходження товару (макулатури) від контрагентів ПП "Вторес Груп", ТОВ "Компанія "Онтаріо Консалтгруп", серед загальної кількості всіх постачальників, а також видаток товару (макулатури) у виробництво та кінцевий залишок товару на складах ТОВ "Папір-Мал" (Том №7 а.с.154-160); витяг з бухгалтерської програми 1С Підприємство 8 - копії зведених відомостей по партіях товарів на складах, які підтверджують кількість виготовленої та реалізованої продукції, із товару (макулатури), що надійшла в період квітень-вересень 2010 року та березень 2011 року від усіх постачальників макулатури, позивача у тому числі від ПП "Вторес Груп", ТОВ "Компанія "Онтаріо Консалтгруп" (Т№0000972340 від 20 жовтня 2011 року, яким ТОВ "Папір-Мал" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 17988744 грн 00 коп. (Том №1 а.с.109).

Щодо висновків перевіряючих щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з ПП "Вторес Груп" та ТОВ "Онтаріо Консалтгруп" то суд вважає такі твердження безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Суд першої інстанції вірно встановив, що Договори про купівлю-продаж макулатури, укладені між ТОВ "Папір-Мал" та його контрагентами ПП "Вторес Груп" і ТОВ "Онтаріо Консалтгруп" у судовому порядку не були визнані недійсними.

Первинними документами підтверджено реальне виконання ТОВ "Папір-Мал" та ПП "Вторес Груп" і ТОВ "Онтаріо Консалтгруп" умов договорів купівлі-продажу макулатури №36 від 1 листопада 2010 року та №38 від 19 вересня 2007 року, що спростовує висновки відповідача про відсутність факту реального настання правових наслідків за вказаними договорами.

Крім того, на покупця не покладений обов'язок перевіряти на відповідність законодавству чи дійсність установчих документів постачальників товарів (послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо такого контрагента.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України №334/97-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України №334/97-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Матеріалами справи встановлено та не спростовано відповідачем, що позивач на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів сформував податковий кредит та валові витрати.

Щодо різниці розрахунку балансової вартості приросту колегія суддів зазначає наступне

Судом першої інстанції встановлено, що при поданні декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року за допомогою системи електронного документообігу "M.E.Doc" виник збій, що призвело до неправильного відображення залишків балансової вартості запасів на початок звітного року. Для виправлення цієї помилки підприємство застосувало положення Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон України №2181-ІІІ).

Згідно з абзацом другим пункту 5.1 статті 5 Закону України №2181-ІІ якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Абзацом першим пункту 17.2 статті 17 Закону України №2181-ІІІ встановлено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Пунктом 2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України 29 березня 2003 року №143 закріплено, що якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податку подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний (податковий) період, то така звітна декларація не вважається уточнюючою, а штрафи, визначені в пункті 17.2 статті 17 Закону №2181, не застосовуються. Платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону №2181. Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону №2181, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

Таким чином, аналізуючи наведенні норми права колегія суддів зазначає, що для виправлення помилок без штрафних санкцій, передбачених пунктом 17.1, пунктом 17.2 статті 17 Закону України №2181-ІІІ платнику потрібно подати нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або, якщо у періоді, в якому вона була допущена, така помилка не призвела до недоплати податку на прибуток до бюджету.

Відповідно до положень абзацу другого пункту 11.1 статті 11 Закону України №334/97-ВР для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами річної декларації за 2010 рік (Том №4 а.с.118-127) підприємство було збитковим. Помилка у декларації за 9 місяців звітного року виправляється за результатами річної декларації і не призводить до нарахувань з податку на прибуток. Оскільки, дані відображені платником податків у річній декларації формуються станом на 1 січня 2011 року (Том №5 а.с.128-129), то вартість запасів станом на 1 жовтня 2010 року у річній декларації не відображається.

Таким чином, у річній декларації за 2010 рік відсутнє порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України №334/97-ВР.

Невідповідність показників балансової вартості за 9 місяців звітного року виправляється за результатами річної декларації.

Щодо балансової вартості іноземної валюти то суд першої інстанції вірно встановив наступне.

Як вже зазначалось, заборгованість в іноземній валюті за монетарними статтями ТОВ "Папір-Мал" відповідно до вимог пункту 8 П(С)БО 21 перераховує на дату балансу.

У податковому обліку згідно вимог Закону України №334/97-ВР перерахунок такого виду заборгованості на кінець звітного періоду не передбачений.

Відповідно до абзацу першого підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України №334/94-ВР балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

Згідно з абзацом шостим підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України №334/94-ВР для цілей цього підпункту під терміном «заборгованість» розуміються: основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу); сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу; платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

Заборгованість в іноземній валюті позивача перед нерезидентом, виникла внаслідок недоплати за поставлене обладнання до папероробної машини. Така заборгованість не підпадає під визначення, передбачені абзацом шостим підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України №334/97-ВР. За таких обставин позивач не міг здійснювати перерахунок заборгованості в іноземній валюті за правилами цієї норми.

Підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України №334/97-ВР платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

На підприємстві протягом податкового року зміна оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом року не проводилась.

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що в акті перевірки Малинської ОДПІ було відображено бухгалтерський аспект нарахування курсових різниць, оскільки, податковий такого нарахування не передбачає.

Щодо вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2011 року №0000802340 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07. 1999 р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (із змінами та доповненнями).

Відповідно до абзацу першого підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Абзацом першим підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Абзацом першим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічно регулює дату виникнення права платника на податковий кредит і Податковий кодекс України.

Зокрема згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України закріплено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що первинними документами підтверджено реальне виконання ТОВ "Папір-Мал" та ПП "Вторес Груп" і ТОВ "Онтаріо Консалтгруп" умов договорів купівлі-продажу макулатури, що спростовує висновки відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Отже, висновок суду попередньої інстанції є вірним, позивач правоміпрно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів сформував податковий кредит та грошові зобов'язання з податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "09" листопада 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "26" вересня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: Товариство з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" вул.Неманихіна, 2,м.Малин,Житомирська область,11602

3- відповідачу: Малинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області пл.Соборна,10,м.Малин,Житомирська область,11600

- ,