Постанова

від 20.09.2016 по справі 910/17289/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р. Справа№ 910/17289/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Чорної Л.В.

Алданової С.О.

секретар судового засідання Громак В.О.

за участю представників:

від позивача: Церанюк І.С. - за довіреністю оформленою належним чином;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Ушаков О.В. - за довіреністю оформленою належним чином;

від відповідача-3: Ушаков О.В. - за довіреністю оформленою належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2015р.

у справі №910/17289/15 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК", від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на

ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" Славінський В.І.

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Текора"; відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Файрекс"; відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" про стягнення 28 185 069,98 грн. та звернення стягнення на предмет

застави та іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ЗЛАТОБАНК", від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" В.І.Славінський звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текора", Товариства з обмеженою відповідальністю "Файрекс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" про стягнення 28 185 069,98 грн. та звернення стягнення на предмет застави та іпотеки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2015р. у справі №910/17289/15 позов Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текора" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Текора" на користь Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" 882 838 Євро 83 Євроценти, що станом на 25.08.2015р. за офіційним курсом НБУ еквівалентно 22 005 625,67 грн., за основним боргом; заборгованості за процентами - 65 772 Євро 33 Євроценти, що станом на 25.08.2015р. за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 639 439,98 грн.; заборгованості по сплаті пені 4 329 877,17 грн.; 3% річних 205 127,16 грн.; штрафу за неналежне виконання зобов'язань 5 000,00 грн. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" на користь Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" 882 838 Євро 83 Євроценти, що станом на 25.08.2015р. за офіційним курсом НБУ еквівалентно 22 005 625,67 грн., за основним боргом; заборгованості за процентами - 65 772 Євро 33 Євроценти, що станом на 25.08.2015р. за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 639 439,98 грн.; заборгованості по сплаті пені 4 329 877,17 грн.; 3% річних 205 127,16 грн.; штрафу за неналежне виконання зобов'язань 5 000,00 грн.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Файрекс" відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2015р. у справі №910/17289/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення солідарно з ТОВ "Текора" та ТОВ "ІСК Трансекспо" на користь ПАТ "Златобанк" заборгованості за кредитним договором, та задовольнити позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, що належить ТОВ "Файрекс".

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваного рішення, скаржником зазначено про прийняття судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.ст. 7, 11, 12, 39 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 572, 589, 590 ЦК України, а також листа Верховного суду України від 01.02.2015р. «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна».

Апелянт вказував, що позивач одночасно заявив вимогу про стягнення заборгованості з боржника (відповідач-1),і з його поручителя (відповідача-3), та заявив вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, які належать відповідачу-2. На думку скаржника, першочергово реалізується предмет іпотеки за встановленою ціною, і лише після фактичної реалізації предмета іпотеки повинна стягуватися заборгованість з ТОВ «Текора» та ТОВ «ІСК Трансекспо» в сумі, непокритій іпотечним майном. Як вказував апелянт , місцевий господарський суд помилково відмовив у задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, і безпідставно та передчасно задовольнив позов в частині солідарного стягнення заборгованості, чим порушив вищевказані норми права.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя: Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.12.2015р.

09.12.2015 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо апеляційної скарги, в який його представник просив апеляційну скаргу відповідача-3 задовольнити частково, скасувати оскаржуване рішення та задовольнити заяву про зміну предмету позову. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/17289/15 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Суліма В.В. на лікарняному.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Суліма В.В. на лікарняному, змінено склад колегії суддів на наступний: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015р., у зв'язку з перебуванням суддів Смірнової Л.Г. та Чорної Л.В. у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пашкіна С.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Пашкіна С.А., Мальченко А.О., прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.02.2016р.

25.01.2016 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник просив апеляційну скаргу задовольнити повністю, оскаржуване рішення скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити у солідарному стягненні грошових коштів з відповідачів-1,3 та задовольнити позов про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, що належить відповідачу-2.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016р. у зв'язку з виходом суддів Смірнової Л.Г. та Чорної Л.В. з відпустки, а також формування постійного складу судових колегій Київського апеляційного господарського суду, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №910/17289/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" відкладено на 17.02.2016р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" відкладено на 23.03.2016р.

03.03.2016 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-3 надійшло додаткове обґрунтування до апеляційної скарги.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.03.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці, змінено склад колегії суддів та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Чорна Л.В., Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" відкладено на 06.04.2016р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" відкладено на 23.05.2016р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.05.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, змінено склад колегії суддів та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" відкладено на 20.07.2016р.

20.07.2016р. судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Кропивної Л.В. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" призначено на 08.08.2016р.

03.08.2016 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача-2 та відповідача-3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.08.2016р. у зв'язку з перебуванням суддів Руденко М.А. та Дідиченко М.А. у відпустці, змінено склад колегії суддів та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Чорна Л.В., Алданова С.О.

08.08.2016 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові доповнення до пояснення на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2016р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" відкладено на 23.08.2016р.

15.08.2016 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копії постанови Верховного Суду України від 17.02.2016р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2016р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" відкладено на 20.09.2016р.

12.09.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли доповнення до пояснень на апеляційну скаргу.

Відповідач-1 до судового засідання, що відбулось 20.09.2016р., не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача-1 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи є можливим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між Публічним акціонерним товариством "ЗЛАТОБАНК" (кредитодавець, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текора" (позичальник, боржник) було укладено кредитний договір № 154/12-KLMV від 26.06.2012р. (кредитний договір), відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1.2. кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику кредитні кошти у наступних валютах: у гривні та/або Євро у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим кредитним договором. базовою валютою є гривня. Кредит може надаватися траншами у будь-якій валюті, зазначеній в кредитному договорі, відповідно до письмової заяви позичальника. Позичальник має право в будь-який час без повідомлення банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредиту і за умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених цим кредитним договором, може знову отримувати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією. Грошові кошти за кредитною лінією (отримання траншів) надаються банком за заявками позичальника (надалі - заявка) після їх акцепту банком. Заявка складається за формою, затвердженою банком, в 2-х примірниках. Зобов'язання банку по кредитуванню в рамках даного кредитного договору визначаються сумою акцептованої ним заявки та виникають в момент акцепту заявки. При наданні позичальнику кредитних коштів за акцептованою заявкою в обсязі, зазначеному в заявці така заявка вважається виконаною, а зобов'язання банку дотриманими. При досягненні позичальником максимального ліміту заборгованості нові заявки банком не розглядаються до часткового або повного повернення кредитних коштів. Після часткового/повного повернення кредиту позичальник може надавати в банк нові заявки в межах чинного максимального ліміту заборгованості.

За умовами п. 1.2.1. кредитного договору, кредит надається для поповнення оборотних коштів.

Застереження: позичальник не може використовувати кредитні кошти на покриття збитків своєї господарської діяльності, формування та/або збільшення статутного капіталу позичальника та інших господарських товариств, на інші цілі, заборонені чинним законодавством України.

Пунктом 1.3. кредитного договору обумовлено, що максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 6 000 000,00 грн. Максимальний ліміт заборгованості на день надання кредиту в разі надання його траншами розраховується в базовій валюті шляхом складання сум виданих траншів в кожній з валют цього кредитного договору, помножених на офіційний курс гривні до валюти наданих траншів, встановлений Національним банком України на день надання чергового траншу, та поділених на курс гривні до базової валюти, встановлений Національним банком України на день надання чергового траншу.

За умовами п. 1.4. кредитного договору, кінцева дата повернення кредиту: не пізніше 15.12.2013р. включно.

У відповідності до п. 1.5. кредитного договору, за користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки.

Процентна ставка встановлюється у наступних розмірах:

- 22 % (двадцять два проценти) річних за користування кредитними коштами у гривні;

- 14 % (чотирнадцять процентів) річних за користування кредитними коштами в Євро.

Проценти за користування кредитом у гривні сплачуються у гривні, проценти за користування кредитом у Євро сплачуються у Євро (п. 1.6. кредитного договору).

Разова комісія за обслуговування кредиту сплачується позичальником в національній валюті України та становить 18 000,00 грн. Комісія сплачується на рахунок комісії протягом 2-х (двох) календарних днів з дня укладення цього кредитного договору, але не пізніше останнього числа місяця, в якому укладений цей кредитний договір.

Додатковою угодою № 2 від 16.05.2013р. до кредитного договору сторони змінили п. 1.2. з викладення його у наступній редакції: " 1.2. Кредитодавець надає позичальнику кредитні кошти у наступних валютах: у гривні та Євро у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим кредитним договором. Базовою валютою є Євро. Кредит може надаватися траншами у будь-якій валюті, зазначеній в кредитному договорі, відповідно до письмової заяви позичальника. Позичальник має право в будь-який час без повідомлення банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредиту і за умови дотримання умов надання кредитним коштів, встановлених цим кредитним договором, може знову отримувати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією. Грошові кошти за кредитною лінією (отримання траншів) надаються банком за заявками позичальника (далі - "заявка") після їх акцепту банком. Заявка складається за формою, затвердженою банком, в 2-х примірниках. Зобов'язання банку по кредитуванню в рамках даного кредитного договору визначаються сумою акцептованої ним заявки та виникають в момент акцепту заявки. При наданні позичальнику кредитних коштів за акцептованою заявкою в обсязі, зазначеному в заявці така заявка вважається виконаною, а зобов'язання банку дотриманими. При досягненні позичальником максимального ліміту заборгованості нові заявки банком не розглядаються до часткового або повного повернення кредитних коштів. Після часткового/повного повернення кредиту позичальник може надавати в банк нові заявки в межах чинного максимального ліміту заборгованості.".

Згідно з п. 1.3. кредитного договору в редакції додаткової угоди № 2 від 16.05.2013р., максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 1350000,00 Євро. Максимальний ліміт заборгованості на день надання кредиту в разі надання його траншами розраховується в базовій валюті шляхом складання сум виданих траншів в кожній з валют цього кредитного договору, помножених на офіційний курс гривні до валюти наданих траншів, встановлений Національним банком України на день надання чергового траншу, та поділених на курс гривні до базової валюти, встановлений Національним банком України на день надання чергового траншу.

Даною додатковою угодою було встановлено кінцеву дату повернення кредиту - не пізніше 01.05.2015р. включно.

Пунктом 1.5. кредитного договору в редакції додаткової угоди № 2 від 16.05.2013р. до нього сторони обумовили, що за користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки. Процентна ставка встановлюється у наступних розмірах: 25 % річних за користування кредитними коштами у гривні; 13 % річних за користування кредитними коштами в Євро.

За пунктом 2.2. кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику в межах максимального ліміту за кредитною лінією шляхом їх перерахування відповідно до цільового призначення за наданими позичальником заявками та документами відповідно до чинного законодавства України.

За умовами п. 2.2.1. кредитного договору, повернення кредитних коштів здійснюється на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів.

Пунктом 2.3. кредитного договору визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем в валюті кредиту.

Згідно з пунктом 2.4. кредитного договору, сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів приймається рік і місяць, рівні календарній кількості днів - якщо заборгованість за Кредитом в гривні, приймається рік і місяць, рівний 360 календарних днів - якщо заборгованість за Кредитом в іншій валюті. День повернення Кредиту до розрахунку не приймається.

Відповідно до п. 2.5. кредитного договору, позичальник самостійно сплачує (перераховує) проценти на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів.

Проценти за останній місяць користування кредитом сплачуються в кінцеву дату повернення кредиту (п. 2.6. кредитного договору).

Пунктом 2.6.1. кредитного договору передбачено, що якщо останній день повернення кредиту та/або сплати процентів припадає на вихідний, святковий день або інший неробочий день, то позичальник має право повернути кредит та/або сплатити проценти наступного робочого дня.

За умовами п. 3.4.1. кредитного договору, позичальник зобов'язаний використовувати кредит виключно на цілі, передбачені цим кредитним договором.

Згідно з п. п. 3.4.2., 3.4.3. та 3.4.4. кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати проценти/комісію у розмірі та в порядку, передбаченому цим кредитним договором, згідно з умовами кредитного договору; повернути кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені цим кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі у випадку настання несприятливих обставин/подій; безумовно сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні банку збитки, завдані невиконанням/неналежним виконанням умов кредитного договору.

У відповідності до п. 4.1. кредитного договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати кредиту та/або процентів до моменту фактичного погашення заборгованості.

Згідно з п. 4.3. кредитного договору, за кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим кредитним договором, передбачених п. 3.4. (зокрема, але не виключно, ненадання/несвоєчасне надання документів, передбачених цим кредитним договором (баланс, звіт про фінансові результати тощо), позичальник сплачує кредитодавцю штраф у розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.

Пунктом 4.6. кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що виконання зобов'язань за цим кредитним договором забезпечується всім майном та коштами позичальника, на які може бути звернення стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.6. кредитного договору).

У забезпечення виконання умов кредитного договору, 26.06.2012р. ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Файрекс" (надалі - відповідач-2, іпотекодавець, ТОВ "Файрекс") уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравчук О.П., і зареєстрований в реєстрі за № 689 (надалі - договір іпотеки).

16.05.2013р. ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та ТОВ "Файрекс" уклали договір про внесення змін № 1 до вказаного вище договору іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравчук О.П., і зареєстрований в реєстрі за № 384.

Згідно з пунктами 1.2., 1.2.1., 1.2.2., 1.2.3., 1.2.4., 1.2.5., 1.2.6. договору іпотеки, предметом іпотеки є наступне нерухоме майно:

- приміщення, виробниче літ. /А-2/, загальною площею 1625,5 кв.м., розташоване за адресою: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ужвій Наталії, будинок 21 (двадцять один);

- приміщення, охорони літ. /Б-2/, загальною площею 12,4 кв.м., розташоване за адресою: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ужвій Наталії, будинок 21 (двадцять один);

- приміщення, адміністративне літ. /В-2/, загальною площею 556,5 кв.м., розташоване за адресою: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ужвій Наталії, будинок 21 (двадцять один);

- приміщення, технічне літ. /Г-1/, загальною площею 15,2 кв.м., розташоване за адресою: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ужвій Наталії, будинок 21 (двадцять один);

- приміщення, котельня літ. /Д-1/, загальною площею 82,4 кв.м., розташоване за адресою: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ужвій Наталії, будинок 21 (двадцять один);

- земельна ділянка, несільськогогосподарського призначення площею 20170 кв.м., кадастровий номер якої 07102000000:002:4899, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування виробничих приміщень, розташована за адресою: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ужвій Наталії, будинок 21 (двадцять один).

Також для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 16.05.2013р. ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Файрекс" (надалі - Заставодавець) уклали договір застави № 154/12-KLMV/S-2 (надалі - договір застави).

Згідно п. 3.1. договору застави, предметом застави є рухоме майно, виробниче обладнання, а саме: трансформаторна підстанція КТП-400/10/0,4 (кіоск) - 1 одиниця, інвентарний номер 242, балансова вартість на 31.03.2013 р., без ПДВ - 70 661,09 грн.; трансформаторна підстанція КТП-630/10/0,4 (кіоск, вакуумний вимикач) - 1 одиниця, інвентарний номер 256, балансова вартість на 31.03.2013 р., без ПДВ - 153 070,80 грн.; генератор дизельний DJ 70 NT (автоматичний з АВР) - 1 одиниця, інвентарний номер 258, балансова вартість на 31.03.2013 р., без ПДВ - 310 306,00 грн.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" (надалі - ТОВ "Трансекспо", поручитель, відповідач-3) уклали 26.06.2012 р. договір поруки № 154/12-KLMV/Р-2 (надалі - договір поруки) та договір про внесення змін до нього.

Згідно з п. 1.1. договору поруки, поручитель поручається перед кредитором та зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником своїх боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань. сторони домовились, що зобов'язання поручителя перед кредитором є безумовним та для їх виконання дотримання ніяких інших умов, крім передбачених договором поруки та кредитним договором, не потребується.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки, поручитель та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком в тому ж обсязі, що і боржник, в такому ж порядку та строки, що і боржник. Банк має право вимагати виконання боргових зобовязань частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. Банк у разі одержання виконання боргових зобов'язань боржником та/або поручителем не в повному обсязі має право вимагати/отримати неодержані/невиконані боргові зобов'язання від боржника та/або поручителя. Боржник та поручитель залишаються зобов'язаними доти, доки боргові зобов'язання не будуть виконані в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник порушив умови кредитного договору, не повернувши кредитні кошти по закінченню терміну дії кредитного договору та не сплативши в повному обсязі проценти за користування кредитними коштами. Станом на 03.06.2015р. заборгованість ТОВ "Текора" перед ПАТ "ЗЛАТОБАНК" становила 22 570 503,01 грн. (з яких: заборгованість за основним боргом - 882 838,83 Євро; заборгованість за процентами - 39 311,70 Євро; заборгованість по сплаті пені - 1 084 358,50 грн.; 3 % річних - 51 283,77 грн.; штраф за неналежне виконання зобов'язань - 5 000,00 грн.).

За таких обставин, Публічне акціонерне товариство "ЗЛАТОБАНК", від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" В.І.Славінський звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текора", Товариства з обмеженою відповідальністю "Файрекс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо", згідно з яким просила суд:

- стягнути солідарно з ТОВ "Текора" та ТОВ "ІСК Трансекспо" 22 570 503,05 грн. (з яких: заборгованість за основним боргом - 882 838,83 Євро; заборгованість за процентами - 39 311,70 Євро; заборгованість по сплаті пені - 1 084 358,50 грн.; 3 % річних - 51 283,77 грн.; штраф за неналежне виконання зобов'язань - 5 000,00 грн.), у зв'язку з порушенням відповідачами зобов'язань за кредитним договором № 154/12-КLMV від 26.06.2012 р.;

- для погашення заборгованості ТОВ "Текора" перед ПАТ "ЗЛАТОБАНК" за кредитним договором № 154/12-КLMV від 26.06.2012 р. звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить ТОВ "Файрекс", зокрема, на нерухоме майно: приміщення, виробниче літ. /А-2/, загальною площею 1625,5 кв.м., розташоване за адресою: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ужвій Наталії, будинок 21; приміщення, охорони літ. /Б-2/, загальною площею 12,4 кв.м., розташоване за адресою: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ужвій Наталії, будинок 21; приміщення, адміністративне літ. /В-2/, загальною площею 556,5 кв.м., розташоване за адресою: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ужвій Наталії, будинок 21; приміщення, технічне літ. /Г-1/, загальною площею 15,2 кв.м., розташоване за адресою: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ужвій Наталії, будинок 21; приміщення, котельня літ. /Д-1/, загальною площею 82,4 кв.м.. розташоване за адресою: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ужвій Наталії, будинок 21: земельна ділянка, несільськогосподарського призначення площею 20170 кв.м., кадастровий номер якої 07102000000:002:4899, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування виробничих приміщень, розташована за адресою: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ужвій Наталії, будинок 21, шляхом надання ПАТ "ЗЛАТОБАНК" права продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору іпотеки, посвідченого 26.06.2012 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравчук О.П., зареєстрованого в реєстрі за № 384 без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця, з встановленням ціни продажу предмета іпотеки на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна;

- для погашення заборгованості ТОВ "Текора" перед ПАТ "ЗЛАТОБАНК" за кредитним договором № 154/12-КLMV від 26.06.2012 р. звернути стягнення на предмет застави, який належить ТОВ "Файрекс", зокрема, на рухоме майно: трансформаторна підстанція КТП-400/10/0,4 (кіоск) - 1 одиниця, інвентарний номер 242, балансова вартість на 31.03.2013 р., без ПДВ - 70 661,09 грн.; трансформаторна підстанція КТП-630/10/0,4 (кіоск, вакуумний вимикач) - 1 одиниця, інвентарний номер 256, балансова вартість на 31.03.2013 р., без ПДВ - 153 070,80 грн.; генератор дизельний DJ 70 NT (автоматичний з АВР) - 1 одиниця, інвентарний номер 258, балансова вартість на 31.03.2013 р., без ПДВ - 310 306,00 грн.

Також позивач просив господарський суд визначити спосіб реалізації предмета застави, на яке звернено стягнення - проведення прилюдних торгів, та вказати в рішенні суду, що початкова ціна продажу предмета застави, на яке звернено стягнення, встановлюється на рівні,не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача подав заяву про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Файрекс" з числа відповідачів даної справи та визначити його третьою особою.

Судом першої інстанції вірно відхиллено заяву позивача , оскільки вимоги що у ній містяться складають зміст нового позову.

Стосовно іншої вимоги заяви колегія вказує, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено такої процесуальної дії, як виключення одного з відповідачів, а у даному випадку ТОВ "Файрекс", з числа відповідачів даної справи та визначення його третьою особою, у зв'язку з чим подана заява позивача про зміну предмету позову судом обґрунтовано не прийнята до розгляду.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Між Публічним акціонерним товариством "ЗЛАТОБАНК" (кредитодавець, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текора" (надалі - позичальник, боржник) було укладено кредитний договір № 154/12-KLMV від 26.06.2012р. (кредитний договір), відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши ТОВ "Текора" за кредитним договором № 154/12-КLMV від 26.06.2012р. кредитні кошти, тоді як ТОВ "Текора" свої зобов'язання за даним кредитним договором належним чином не виконало, у зв'язку з чим у ПАТ "ЗЛАТОБАНК" виникло право вимоги до боржника щодо сплати заборгованості за спірним кредитним договором.

Заборгованість ТОВ "Текора" по тілу кредиту за кредитним договором станом на 25.08.2015р. становить 882 838,83 Євро, що станом на 25.08.2015р. за офіційним курсом НБУ еквівалентно 22 005 625,67 грн., за основним боргом, та заборгованість за процентами - 65 772,33 Євро, що станом на 25.08.2015р. за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 639 439,98 грн.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені та штрафу, вони мають бути передбачені законом або договором.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за кредитом та/або комісій Банк має право нараховувати Позичальнику неустойку в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена п. 1.1.3. цього договору, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

При розрахунку неустойки приймаються: рік - 365 днів, місяць - рівний календарній кількості днів.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі виявлення фактів нецільового використання кредиту (в повному обсязі або частково) Банк має право нараховувати Позичальнику неустойку у розмірі 10 (десять) відсотків від суми кредиту, використаного не за цільовим призначенням.

Згідно з п. 7.3. Договору, Банк має право нараховувати Позичальнику неустойку в розмірі 0,5 відсотків від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання Позичальником п.п. 4.2.6., 4.2.7. цього договору за кожний факт порушення.

У відповідності до п. 7.4. Договору, Банк має право нараховувати Позичальнику неустойку в розмірі 5 (п'ять) відсотків від суми залишку заборгованості за кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання Позичальником п. п. 4.2.4., 4.2.5., 4.2.8. - 4.2.10. цього договору за кожний факт порушення.

Неустойки, передбачені цією статтею договору, підлягають сплаті на письмову вимогу Банку за реквізитами, вказаними банком (п. 7.5. Договору).

Враховуючи наведене, позичальником (ТОВ "Текора") було порушено зобов'язання за кредитним договором щодо сплати суми кредиту та процентів за користування кредитом, то у ПАТ "ЗЛАТОБАНК" виникло право нарахувати штрафні санкції та 3% річних за невиконання зазначених зобов'язань у розмірі 4 329 877,17 грн. пені; 205 127,16 грн. трьох відсотків річних та 5 000,00 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами 1 і 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частинами 1 і 2 статті 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 4 статті 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" (надалі - ТОВ "Трансекспо", поручитель, відповідач-3) уклали 26.06.2012р. договір поруки № 154/12-KLMV/Р-2 (надалі - договір поруки) та договір про внесення змін до нього.

Згідно з п. 1.1. договору поруки, поручитель поручається перед кредитором та зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником своїх боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань. сторони домовились, що зобов'язання поручителя перед кредитором є безумовним та для їх виконання дотримання ніяких інших умов, крім передбачених договором поруки та кредитним договором, не потребується.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки, поручитель та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком в тому ж обсязі, що і боржник, в такому ж порядку та строки, що і боржник. Банк має право вимагати виконання боргових зобов'язань частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. Банк у разі одержання виконання боргових зобов'язань боржником та/або поручителем не в повному обсязі має право вимагати/отримати неодержані/невиконані боргові зобов'язання від боржника та/або поручителя. Боржник та поручитель залишаються зобов'язаними доти, доки боргові зобов'язання не будуть виконані в повному обсязі.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.12 р. № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Оскільки судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши ТОВ "Текора" за кредитним договором № 154/12-КLMV від 26.06.2012р. кредитні кошти, тоді як ТОВ "Текора" свої зобов'язання за даним кредитним договором належним чином не виконав, то у ПАТ "ЗЛАТОБАНК" виникло право вимоги до боржника та поручителя - ТОВ "ІСК Трансекспо" щодо сплати заборгованості боржника за спірним кредитним договором.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідачі - ТОВ "Текора" та ТОВ "ІСК Трансекспо" в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростували та не довели суду належними та допустимими доказами належного виконання ними своїх зобов'язань, то позов ПАТ "ЗЛАТОБАНК" про стягнення з ТОВ "Текора" та ТОВ "ІСК Трансекспо" солідарно заборгованості за кредитним договором № 154/12-КLMV від 26.06.2012р. у розмірі 28 185 069,98 грн., що складається із: 882 838,83 Євро, що станом на 25.08.2015 р. за офіційним курсом НБУ еквівалентно 22 005 625,67 грн., за основним боргом; заборгованості за процентами - 65 772,33 Євро, що станом на 25.08.2015 р. за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 639 439,98 грн.; заборгованості по сплаті пені - 4 329 877,17 грн.; 3 % річних - 205 127,16 грн.; штрафу за неналежне виконання зобов'язань - 5 000,00 грн., визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Стосовно позовних вимог позивача щодо звернення стягнення на майно ТОВ "Файрекс", яким воно поручилось за виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором № 154/12-КLMV від 26.06.2012 р. у відповідності до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравчук О.П., і зареєстрованого в реєстрі за № 689 та договору застави № 154/12-KLMV/S-2 від 16.05.2013 р., то колегія суддів , враховує наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 133 Земельного кодексу, предметом іпотеки може бути земельна ділянка, що належить іпотекодавцеві на праві власності. Як і щодо інших видів нерухомого майна, стосовно земельної ділянки встановлено, що її частина може бути предметом іпотеки після виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт.

Передавати в іпотеку можна й права на земельну ділянку: право оренди земельної ділянки, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), якщо інше не передбачено законом. Причому заставодержателями земельних ділянок сільськогосподарського призначення та права на них (оренди, емфітевзису) можуть бути тільки банки.

Земельна ділянка або право на неї може бути передано у заставу лише за умови присвоєння земельній ділянці кадастрового номера в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Частиною 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 ЦК України). Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1. ст. 590 ЦК України).

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з частиною 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно з ст. 11 вищевказаного закону, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно зі статтею 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-ти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продаж, встановленої статтею 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Стосовно доводів скаржника, що першочергово реалізується предмет іпотеки за встановленою ціною, і лише після фактичної реалізації предмета іпотеки повинна стягуватися заборгованість з ТОВ «Текора» та ТОВ «ІСК Трансекспо» в сумі, непокритій іпотечним майном, колегія зазначає наступне.

У відповідності до п. 4.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 №1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», у разі якщо право звернення стягнення на майно , пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання.

Невиконання зазначеної передумови відповідно до частини другої ст. 35 Закону України «Про іпотеку» є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Господарським судам слід також враховувати, що виконання основного зобов'язання виключає можливість задоволення вимог за рахунок забезпечувального зобов'язання.

Разом з тим, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання грошових сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.

Крім того, у розділі VII листа Верховного суду України від 01.02.2015 «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна» зазначено «одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення зазначеного боргу призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна. За такої ситуації відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові.

Таким чином, одночасне звернення стягнення заборгованості зі зверненням стягнення на предмет іпотеки в будь-якому випадку є неправильним».

Також, у вказаному листі Верховного суду України зазначено, що «суди повинні мати на увазі, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно (постанова Верховного Суду України від 4 вересня 2013 р. у справі № 6-73цс13). Разом із тим задоволення подібних позовних вимог можливе лише у разі, коли суду надані беззаперечні докази того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання.».

Таким чином, вказівки Верховного суду України та Вищого господарського суду України свідчать, що з метою уникнення подвійного стягнення суми заборгованості (з позичальника та з іпотекодавця) первісно повинна бути вирішена справа про стягнення з позичальника усієї заборгованості за кредитним договором, а потім, після надання беззаперечних доказів того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання, повинно вирішуватись питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи вищенаведене, оскільки даним рішенням у справі № 910/17289/15, господарський суд задовольнив вимогу ПАТ "ЗЛАТОБАНК" щодо солідарного стягнення заборгованості, наявної станом на 25.08.2015 р., за кредитним договором № 154/12-КLMV від 26.06.2012 р. з позичальника (боржника) - ТОВ "Текора" та поручителя - ТОВ "ІСК Трансекспо", то на даний час відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача щодо звернення стягнення на майно ТОВ "Файрекс", яким воно поручилось за виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором № 154/12-КLMV від 26.06.2012р. у відповідності до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравчук О.П., і зареєстрованого в реєстрі за № 689 та договору застави № 154/12-KLMV/S-2 від 16.05.2013р.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги до ТОВ "Файрекс" є передчасними і їх задоволення може призвести до подвійного стягнення.

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ПАТ "ЗЛАТОБАНК" до ТОВ "Текора та ТОВ "ІСК Трансекспо" щодо стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню повністю, а вимоги до ТОВ "Файрекс" щодо звернення стягнення на майно за договором іпотеки та договором застави не підлягають задоволенню.

З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2015р. у справі №910/17289/15 слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2015р. у справі №910/17289/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2015р. у справі №910/17289/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/17289/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.В. Чорна

С.О. Алданова