Постанова

від 26.09.2016 по справі 911/1309/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2016 р. Справа№ 911/1309/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська"

на рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2016 року

у справі № 911/1309/16 (суддя: Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросінтез Юг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська"

про стягнення 297 121,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросінтез Юг" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" (далі - відповідач) про стягнення 303620,10 грн з яких 180000 грн основної заборгованості, 103825,66 грн пені, 8244,44 грн 3% річних та 11550,00 грн судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення п. 4.1 договору, своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати отриманого товару не виконав.

16.05.2016 року через канцелярію суду першої інстанції від представника позивача надійшла заява, в порядку вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим останній просить стягнути з відповідача 297121,52 грн з яких 180000,00 грн основної заборгованості, 109188,25 грн пені, 7933,27 грн 3% річних, від стягнення інфляційних відмовляється.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.06.2016 року у справі № 911/1309/16 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросінтез Юг" 180000,00 грн основного боргу, 108511,65 грн пені, 7899,44 грн 3 % річних та 4446,16 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2016 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.

Так, скаржник вказав, що позивач в порушення положень п.2,6 п.3.1 договору постачання товару від 11.12.2015 року №ДП/65 не надав якісне посвідчення та ветеринарне свідоцтво Ф-2 на вимогу відповідача, що дає на підставі п. 5.2 договору затримати оплату поставленого товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" прийнято до провадження.

Розгляд справи здійснювався різними колегіями суддів.

Відповідно до протоколу про автоматичні зміни складу колегії суддів від 14.09.2016 року, у зв'язку з припиненням повноважень судді Федорчука Р.В., визначено новий склад суду, головуючий суддя: Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" на рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2016 року у справі № 911/1309/16 у новому складі колегії суддів: головуючий суддя Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2016 року по справі №911/1309/16 залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники сторін у судове засідання 26.09.2016 року не з'явились. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 15.09.2016 року на відповідні адреси.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 102 ГПК України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників сторін, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

28.04.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросінтез Юг" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" (покупець) було укладено договір на постачання товару № ДП/22 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язується протягом дії договору передавати у власність покупця сировину для виробництва комбікормів (далі - товар), у кількості та асортименті згідно до підписаних сторонами Специфікацій або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, загальна вартість цього договору визначається відповідно до вартості товару, поставленого згідно з підписаними сторонами специфікаціями або видаткових накладних.

Згідно п. 4.1 договору розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 7 календарних днів з моменту постачання, якщо інше не визначено у підписаних сторонами специфікаціях.

Ціна товару, що постачається визначається сторонами у видаткових накладних або у підписаних специфікаціях та включає в себе вартість його перевезення (п. 4.2 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 року, але у будь якому випадку до повного виконання сторонами, своїх зобов'язань за даним договором. У випадку якщо жодна з сторін не повідомить іншу про своє бажання припинити чинний договір за місяць до закінчення строку його дії, чинний договір вважається пролонгованим на один рік (п. 9.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання зобов'язань за договором в квітні та червні 2015 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 789301,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 68 від 30.04.2015 року на суму 411600,00 грн, № 85 від 05.06.2015 року на суму 377701,00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками та довіреностями на отримання ТМЦ.

Позивачем в дні поставки були виставлені відповідачу рахунки на оплату, а саме: № 71 від 30.04.2015 року на суму 411600,00 грн та № 88 від 05.06.2015 року на суму 377701,00 грн.

Проте, відповідач в свою чергу в порушення п. 4.1 договору про розрахунок на протязі 7 календарних днів з моменту постачання, своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати отриманого товару не виконав, розрахувався частково на суму 609301,00 грн у зв'язку з чим, за відповідачем виникла заборгованість в сумі 180000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав відповідачу вимогу № 3 від 29.02.2016 року про сплату існуючого боргу в сумі 180000,00 грн за спірним договором.

Листом № 183 від 01.04.2016 року відповідач повідомив позивача, що скористався правом, передбаченим п. 5.2 спірного договору і затримав оплату поставленого товару, у зв'язку з ненадання з боку позивача усіх документів, зазначених у п. п. 2.6, 3.1 даного договору.

Листом б/н б/д позивач надав відповідь на вищевказаний лист відповідача, де зазначив про те, що здійснені відповідачем часткові проплати поставленого товару свідчать про належне виконання позивачем усіх покладених на нього обов'язків згідно спірного договору.

Як вбачається з умов договору (п. 2.6) ветеринарне свідоцтво Ф.- 2 надається постачальником тільки по вимозі покупця. В свою чергу останній не звертався до постачальника з даною вимогою та доказів такого звернення ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції не надав.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що позивач в порушення положень п.2,6 п.3.1 договору постачання товару від 11.12.2015 року №ДП/65 не надав якісне посвідчення та ветеринарне свідоцтво Ф-2 на вимогу відповідача.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що відповідач заявив вимогу про надання якісного посвідчення та ветеринарного свідоцтва Ф-2 тільки в листі відповіді від 01.04.2016 року на претензію позивача від 29.02.2016 року, тобто майже через рік після поставки товару.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості в сумі 180000,00 грн.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в частині пені та 3% річних, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 5.4 договору у випадку несвоєчасної оплати прийнятого Товару, Покупець сплачує на користь постачальника пеню у в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Київський апеляційний господарський суд перевіривши розрахунок пені та 3% річних погоджується з висновком суду першої інстанції щодо їх часткового задоволення в сумі 108511,65 грн пені та 7899,44 грн 3% річних.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2016 року у справі №911/1309/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2016 року у справі №911/1309/16- залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1309/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк