Постанова

від 21.09.2016 по справі 910/17893/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2016 р. Справа№ 910/17893/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Андрієнка В.В.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: Яковіщук Я.М. - представник за довіреністю від 04.01.2015 року;

від відповідача: Невструєв Л.Б. - представник за довіреністю від 08.06.2016 року,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року

у справі № 910/17893/14 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВ"

про стягнення 83 912, 86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВ" про стягнення 83 912, 86 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 30.11.2010 року по 31.03.2014 року відбулося фактичне споживання комунальних послуг відповідачем, що підтверджується табуляграмами наданими виробниками послуг по факту надання комунальних послуг позивачеві. Відповідно до розрахунку заборгованості за надані комунальні послуги пожитловому приміщенню ТОВ «СІВ» за період з 29.09.2010 року по 31.03.2014 року заборгованість відповідача складає 81 619, 39 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, а тому міг подати заяву про застосування строку позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 року, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВ" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А. та призначено до розгляду на 07.09.2016 року.

У судовому засіданні 07.09.2016 року представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності.

Крім того, представником відповідача були надані пояснення по суті спору.

Представник позивача у судовому засіданні 07.09.2016 року заперечував доводи апеляційної скарги, просив суд відмовити у її задоволенні.

Крім того, представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання сторін про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 року відкладено розгляд справи до 21.09.2016 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року враховуючи перебування судді Руденко М.А. на лікарняному, який не є головуючим суддею, справу № 910/17893/14 передано на повторний атоматизований розподіл.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ від 21.09.2016 року, справу № 910/17893/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Андрієнко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року, справу № 910/17893/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Андрієнко В.В.

Представник позивача у судовому засіданні 21.09.2016 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд у її задоволенні відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.09.2016 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 24/6240 "Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва", Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради перейменоване на Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

Відповідно до п. 2.1. Статуту Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІВ" є власником (орендарем) нежитлового приміщення за адесою: м. Київ, вул. Старовокзальна, 13 та споживає комунальні послуги, які надає виконавець комунальних послуг КП "ЦОС Шевченківського району.

Підтвердженням факту споживання комунальних послуг саме ТОВ "СІВ" є акт № 251 від 05.05.2014 відділу контролю КП "ЦОС Шевченківського району" в якому зазначено, що приміщення використовується ТОВ "СІВ" під офіс. Також у додатку 6 до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді, що укладений позивачем з безпосереднім виробником послуги теплопостачання, ПАТ "Київенерго", зазначений споживач ТОВ "СІВ".

У період із квітня 2007 по жовтень 2010 облік, нарахування та збір платежів від власників (орендарів) нежитлових приміщень від імені КП УЖГ здійснювали КП "ЖЕКи", що діяли на підставі договорів доручення.

Відповідно до окремого доручення Першого заступника голови Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації Пахальчук Г.Д. від 13.09.2010 №905 з метою підвищення контролю за рівнем платіжної дисципліни і недопущенням безоплатного використання теплової енергії та водопостачання КП УЖГ (КП "ЦОС Шевченківського району") було зобов'язано заключити прямі договори з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району.

КП ЖЕКи було зобов'язано передати КП УЖГ всю первинну документацію, провести звірку з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району, скласти акти звіряння станом на 01.10.2010.

У період з 30.11.2010 по 31.03.2014 відбувалось фактичне споживання комунальних послуг відповідачем, що підтверджується табуляграмами наданими виробниками послуг по факту надання комунальних послуг позивачеві.

Відповідно до розрахунку заборгованості за надані комунальні послуги по нежитловому приміщенню ТОВ "СІВ" за період з 29.09.2010 по 31.03.2014 (включно) заборгованість відповідача складає 81 619,39 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК. Згідно зазначеної статті, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Таким чином, між позивачем та відповідачем виникли відносини, що породжують цивільні права та обов'язки, оскільки позивач надає житлово-комунальні послуги, а відповідач ними користується.

У ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004, міститься визначення поняття споживача, як фізичної чи юридичної особи, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Таким чином, юридична чи фізична особа, що отримує житлово- комунальні послуги зобов'язана оплачувати їх.

Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання комунальних послуг, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору на надання житлово- комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання.

Позивачем було підготовлено договір на постачання комунальних послуг, відповідно до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, проте. Відповідачем даний договір не було підписано.

Також, від відповідача не надходило заяв з приводу відмови від споживання комунальних послуг чи актів-претензій з приводу кількості чи якості надання комунальних послуг.

Хоч у частині першій статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд України в постанові № 6-2951цс15 від 20.04.2016 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.18. Порядку обліку та оплати послуг Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 "розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк."

Підприємство Позивач надсилало поштою рахунки Відповідачу кожного місяця, проте, сплати за даними рахунками не надходили.

25.04.2014 позивачем в чергове було направлено відповідачу претензію з зазначенням заборгованості, вимогою сплати та запрошенням укладення договору на постачання комунальних послуг, а також було долучено до претензії рахунки на оплату комунальних послуг за весь період заборгованості.

Відповідач на претензію не відреагував, заборгованість не сплатив.

Відповідно до п. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 81 619, 39 грн. є обґрунтованими.

В ході розгляду справи в апеляційній інстанції, відповідачем було подано клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За приписами ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Із матеріалів справи вбачається, що 07.05.2012 року, 12.06.2012 року, 27.07.2012 року, 05.09.2012 року, 21.09.2012 року, 26.10.2012 року, 14.12.2012 року, 16.01.2013 року, 18.02.2013 року, 22.01.2014 року та 31.03.2014 року відповідачем була здійснена часткова оплата наданих йому комунальних послуг на загальну суму 871, 59 грн.

Таким чином, відповідачем з 07.05.2012 року по 31.03.2014 року були вчинені дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, відповідно перебіг строку позовної давності по перелічених рахунках переривався і строк позовної давності після переривання почався заново. Отже, позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності (позовна заява подана надійшла до суду 26.08.2014 року), і відповідно у суду відсутні підстави для застосування до частини позовних вимог строку позовної давності за заявою відповідача.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Беручи до уваги вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 81 619, 39 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 4 119, 47 грн. та збитки від інфляції у сумі 1 174, 00 грн. за період з 29.09.2010 року по 31.03.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, первіривши розрахунок 3% річних та битків від інфляції позивача, колегія суддів приходить до висновку, що він є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції обгрунтвоано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та збитків від інфляції повністю.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року у справі № 910/17893/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВ" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року у справі № 910/17893/14 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/17893/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

В.В. Андрієнко