Постанова

від 26.09.2016 по справі 902/364/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2016 р. Справа № 902/364/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу позивача - Вінницького обласного управління акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" на рішення господарського суду Вінницької області від 09.08.16 р.

у справі № 902/364/16 (суддя Грабик В.В. )

позивач ОСОБА_1 обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

відповідач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Шаргородський молокозавод"

відповідач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "СУРІ"

про про визнання договору оренди недійсним та звільнення нежитлових приміщень

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3 (довіреність №346 від 14.04.2016р.);

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача-2 - не з'явився.

Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 09.08.16 року позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - ОСОБА_1 обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Шаргородський Молокозавод", ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "СУРІ" про визнання договору оренди недійсним, зобов'язання звільнити приміщення задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди № 20 від 20.07.2015 року, укладений між Приватним акціонерним товариством "Шаргородський маслозавод", правонаступником якого є ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "СУРІ" та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Шаргородський Молокозавод".

В задоволенні позову в частині зобов'язання ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Шаргородський Молокозавод" звільнити приміщення, що є предметом іпотеки, а саме: головний виробничий корпус (літ. А, А1, А2, а, а1, а2) площею 2 632,6 кв. м.; цех по виробництву казеїну (літ. Б, Б1, б, б1) площею 1 064,7 кв. м.; паро-котельня (літ В) площею 444,1 кв. м.; насосна над артсвердловиною (літ. Г) площею 25,2 кв.м.; прохідна заводу (літ. Д, д, д1) площею 106,5 кв.м., свинарник (літ Є, є, є3, є4) площею 327,9 кв.м.; гараж для автомашин (літ. Ж); склад заводу (літ. Ж1-Ж8) площею 966,9 кв.м.; бокс для мийки автоцистерн (літ. З) площею 124,8 кв.м., вбиральня (літ. Л), вбиральня (літ. М), трансформаторна станція (літ. І) площею 44,9 кв.м.; нежитлові приміщення (літ. К) площею 26,7 кв.м.; паркан (літ. І) площею 840,2 м.; ворота (2) площею 6,0 м.; ворота (3) площею 14,0 м.; артсвердловина (І) площею 706,5 м.; артсвердловина (У1, УП) (3) площею 706,5 м.; водонапірна башта (ІІ) площею 25,0 кв.м.; водонапірна башта (ІІІ) площею 25,0 кв.м.; дорога колійна (ІУ); димова труба (У), що розташовані за адресою: м. Шаргород Вінницької області, вул.Героїв Майдану (Леніна), буд. 284 відмовлено.

Присуджено до стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Шаргородський Молокозавод" на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - ОСОБА_1 обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" витрати по сплаті судового збору в сумі 689,00грн.

Присуджено до стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "СУРІ" на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - ОСОБА_1 обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" витрати по сплаті судового збору в сумі 689,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області в частині відмови в зобов'язанні ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Шаргородський Молокозавод" звільнити приміщення, що є предметом іпотеки та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити; в решті рішення залишити без змін.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

В судове засідання представники відповідачів не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, витребуваного ухвалою апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу не надали.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів, оскільки останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.4 ухвали апеляційного суду від 29.08.2016 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Безпосередньо в судовому засіданні представник апелянта повністю підтримив вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Як вбачається з апеляційної скарги, позивач оспорює рішення суду першої інстанції частково в частині відмови в позові щодо зобов'язання ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Шаргородський Молокозавод" звільнити приміщення, що є предметом іпотеки. Однак, відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06 січня 2011 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №242 від 05.01.2011 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" (іпотекодержатель/позивач) та ПрАТ "Шаргородський маслозавод" (іпотекодавець/відповідач-2) був укладений іпотечний договір (далі - договір іпотеки, а.с. 12-18), посвідчений 06.01.2011р. приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_4, зареєстрованим в реєстрі за № 37, відповідно до п.1.1 якого іпотекодавець передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначаних в цьому договорі предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності.

Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі загальною площею 5 763,3 кв. м., а саме: головний виробничий корпус (літ. А, А1, А2, а, а1, а2) площею 2 632,6 кв. м.; цех по виробництву казеїну (літ. Б, Б1, б, б1) площею 1 064,7 кв. м.; паро-котельня (літ В) площею 444,1 кв. м.; насосна над артсвердловиною (літ. Г) площею 25,2 кв.м.; прохідна заводу (літ. Д, д, д1) площею 106,5 кв.м., свинарник (літ Є, є, є3, є4) площею 327,9 кв.м.; гараж для автомашин (літ. Ж); склад заводу (літ. Ж1-Ж8) площею 966,9 кв.м.; бокс для мийки автоцистерн (літ. З) площею 124,8 кв.м.; вбиральня (літ. Л); вбиральня (літ. М); трансформаторна станція (літ. І) площею 44,9 кв.м.; нежитлові приміщення (літ. К) площею 26,7 кв.м.; паркан (літ. І) площею 840,2 м.; ворота (2) площею 6,0 м.; ворота (3) площею 14,0 м.; артсвердловина (І) площею 706,5 м.; артсвердловина (У1, УП) (3) площею 706,5 м.; водонапірна башта (ІІ) площею 25,0 кв.м.; водонапірна башта (ІІІ) площею 25,0 кв.м.; дорога колійна (ІУ); димова труба (У), що розташовані за адресою: м. Шаргород Вінницької області, вул. Леніна, буд. 284.

Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджується дублікатом свідоцтва про право власності серії САС № 762827, виданим 04.01.2011р. виконавчим комітетом Шаргородської міської ради Вінницької області, зареєстроване в КП "Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" 04.01.2011р. за реєстраційним номером №5534472 , запис № 56 в книзі № 1 (п.1.3.1 договру іпотеки).

Відповідно до п.2.3 договору іпотеки, іпотекодавець не має права без письмової згоди іпотекодержателя вчиняти будь-які дії, що можуть вплинути, як безпосередньо, так і опосередковано, як тепер, так і в майбутньому на кількісні та якісні показники предмету іпотеки та платоспроможність іпотекодавця. Зокрема, іпотекодавець не повинен без письмової згоди іпотекодержателя укладати стосовно предмета іпотеки договори оренди, крім договорів оренди, що можуть бути укладені/продовжені відповідно до п.2.4. цього договору.

Іпотекодавець має право протягом строку дії цього договору без письмової згоди іпотекодержателя укладати/продовжувати договори оренди стосовно предмета іпотеки, строк дії яких не перевищує 12 календарних місяців, за умови виконання кожної з вимог: погашення зобов'язання за кредитним договором здійснюється вчасно та в повній сумі; в існуючих договорах оренди зазначено, що об'єкт оренди знаходиться в іпотеці іпотекодержателя та передбачено умови, що з моменту переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки або відчуження предмету іпотеки іпотекодержателем з метою задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до законодавства та умов цього договору, договори оренди предмета іпотеки, укладені між іпотекодавцем та третіми особами, є розірваними (п.2.4 договору іпотеки).

Іпотекодавець зобов'язується в будь-який час протягом усього строку дії цього договору, за умови попереднього письмового повідомлення іпотекодержателем, надавати безперешкодний фізичний доступ представникам іпотекодаржателя з метою здійснення контролю за наявністю, станом, умовами збереження та користування кількістю та якістю предмета іпотеки та виконанням цього договору, а також надавати йому за першою вимогою будь-яку необхідну документацію для здійснення такого контролю, зокрема, але не виключно: документи, що необхідні для перевірки та підтверджують наявність, умови збереження та користування, кількість, склад та стан предмету іпотеки (або тієї чи іншої його частини) (п. 3.3.8 договору іпотеки).

Право іпотеки за договором виникає з моменту нотаріального посвідчення договору (п. 4.1 договору іпотеки). Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до виконання зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі (п.10.1 договору іпотеки).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.02.2014р. у справі № 902/133/14 позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - ОСОБА_1 обласне управління АТ "Ощадбанк" до Приватного акціонерного товариства "Шаргородський маслозавод" про стягнення заборгованості в сумі 1 927 812,09 грн. задоволено частково. Присуджено до стягнення Приватного акціонерного товариства "Шаргородський маслозавод" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - ОСОБА_1 обласне управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - 1 500 000 грн. 00 коп. - боргу за кредитом, 334 479 грн. 85 коп. - відсотків за користування кредитом, 65 367 грн. 13 коп. - пені за прострочення сплати кредиту, 17 177 грн. 14 коп. - пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, 38 340 грн. 48 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору. В стягненні 3 846 грн. 57 коп. пені за прострочення сплати кредиту та 6 941 грн. 40 коп. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом (а.с. 28-31).

На виконання вказаного рішення господарського суду видано відповідний наказ від 07.03.2014 року (а.с. 33).

10.02.2015р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5 винесено поставу про прийняття до виконання виконавчого провадження №46184267 з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області №902/133/14 від 07.03.2014р. (а.с.34).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.12.2015 року у справі № 902/133/14 заяву Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області № 9786/2.1-28/5 від 22.12.2015 р. про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі № 902/133/14 задоволено. Замінено боржника - Приватне акціонерне товариство "Шаргородський маслозавод" на його правонаступника ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "СУРІ" у виконавчому провадженні відкритому на підставі наказу господарського суду Вінницької області від 07.03.2014 р. у справі № 902/133/14 (а.с. 35-37).

20.07.2015 року між Приватним акціонерним товариством "Шаргородський маслозавод" (орендодавець/відповідач-2), правонаступником якого є ТОВ "СУРІ", та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Шаргородський Молокозавод" (орендар/відповідач-1) був укладений договір оренди № 20 (далі - договір оренди, а.с. 85-88), згідно п.п. 1.1-1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежилі приміщення загальною площею 7 836,2 кв. м. за адресою: вул. Леніна, 284, м. Шаргород, Вінницька обл.

Цілісний майновий комплекс, будівлі якого орендуються, належать орендодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності серії САС №762827 від 04.01.2011р. (п.1.4 договору оренди).

Договір діє до 20 червня 2018р. і автоматично припиняє свою дію без будь-яких дій (повідомлень) сторін (п.9.1 договору оренди).

Факт передачі майна підтверджується актом від 20.07.2015 року до договору оренди № 20 від 20.07.2015р. (а.с. 89), згідно якого орендодавець передав, а орендар в свою чергу прийняв будівлю - нежитлові приміщення загальною площею 7 836,2 кв. м. за адресою: вул. Леніна, 284, м. Шаргород, Вінницька обл.

29.03.2016 року між ТОВ "Шаргородський молокозавод" (орендар/відповідач-1) та ТОВ "СУРІ", що є правонаступником Приватного акціонерного товариства "Шаргородський маслозавод", (орендодавець/відповідач-2) була укладена Додаткова угода № 1 згідно якої договір оренди № 20 від 20.07.2015р. з усіма додатками є розірваним з 30.03.2016р. (а.с. 90).

На виконання додаткової угоди, за актом від 30.03.2016р. ТОВ "Шаргородський молокозавод" передав, а ТОВ "СУРІ" прийняв переданий за договором оренди №20 від 20.07.2015р. об'єкт загальною площею 7 836,2 м. кв., розташований за адресою Вінницька область, м. Шаргород, вул.. Леніна ( в подальшому вул. ОСОБА_6), 284 (а.с. 91).

Згідно довідки ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - ОСОБА_1 обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" № 19-17/952 від 20.04.2016р. станом на 15.04.2016р. заборгованість Приватного акціонерного товариства "Шаргородський маслозавод", правонаступником якого є ТОВ "СУРІ", перед банком за кредитним договором № 242 від 05.01.2011р. становить 1 752 024,12грн., з яких заборгованість за кредитом - 1 500 000,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 169 479,85 грн., заборгованість з пені 82 544,27 грн. (а.с. 42).

Враховуючи викладене та посилаючись на те, що договір оренди укладений без згоди іпотекодержателя, банк звернувся до господарського суду з позовом про визнання його недійсним та зобов'язання ТОВ "Шаргородський молокозавод" звільнити приміщення, що є предметом іпотеки.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ТОВ "Шаргородський молокозавод" звільнити приміщення, що є предметом іпотеки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При вирішенні спору про визнання договору недійсним, згідно ст.215 ЦК України, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, саме на момент вчинення правочину.

За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України ст. 20 ГК України та ст. 1 ГПК України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст.34 ГПК України доказами, певного суб’єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Відповідно п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (далі - Постанова Пленуму), вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов’язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В п.2.5.2. Постанови Пленуму зазначено, що за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Господарський суд з'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

При цьому, розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним (п.2.6 Постанови Пленуму).

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про іпотеку", іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Зазначене передбачено і положеннями договору іпотеки, зокрема, п.2.3 договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець не має права без письмової згоди іпотекодержателя вчиняти будь-які дії, що можуть вплинути, як безпосередньо, так і опосередковано , як тепер, так і в майбутньому на кількісні та якісні показники предмету іпотеки та платоспроможність іпотекодавця. Зокрема, іпотекодавець не повинен без письмової згоди іпотекодержателя укладати стосовно предмета іпотеки договори оренди, крім договорів оренди, що можуть бути укладені/продовжені відповідно до п.2.4. цього договору.

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку").

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що спірний договір оренди №20 від 20.07.2015р. був укладений безз згоди іпотекодержателя, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для визнання його недійсним на підставі ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання звільнити приміщення, що є предметом іпотеки, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволення позову в цій частині з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище, 20.07.2015 року між ПрАТ "Шаргородський маслозавод" (орендодавець/відповідач-2) та ТОВ "Шаргородський Молокозавод" (орендар/відповідач-1) був укладений договір оренди №20 згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежилі приміщення загальною площею 7 836,2 кв. м. за адресою: вул. Леніна, 284, м. Шаргород, Вінницька обл.

Факт передачі нерухомого майна підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі від 20.07.2015 року.

29.03.2016 року між ТОВ "Шаргородський Молокозавод" (орендар/відповідач-1) та ТОВ "СУРІ" (правонаступник ПрАТ "Шаргородський маслозавод") (орендодавець/відповідач-2) була укладена додаткова угода №1 про розірвання договору оренди №20 від 20.07.2015 року.

Факт повернення об'єкту оренди загальною площею 7836,2 кв.м., розташованого за адресою: вул. Леніна, 284, м. Шаргород, Вінницька обл. від ТОВ "Шаргородський Молокозавод" до ТОВ "СУРІ" підтверджується актом повернення від 30.03.2016р. (а.с.91).

Відповідно до ст.795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Враховуючи те, що об'єкт оренди був повернутий ТОВ "Шаргородський Молокозавод" (орендарем) ТОВ "СУРІ" (орендодавцю) за актом повернення від 30.03.2016р., тобто до порушення провадження у справі (29.04.2016р.), місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання ТОВ "Шаргородський Молокозавод" звільнити приміщення, отримані в користування за договором оренди №20 від 20.07.2015р..

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, що саме акт повернення орендованого майна визначений статтею 795 ЦК України як єдиний належний доказ повернення (звільнення) майна та припинення договору найму.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Вінницького обласного управління акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Вінницької області від 09.08.2016 року у справі №902/364/16 - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.