Постанова

від 27.09.2016 по справі 902/543/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2016 р. Справа № 902/543/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Юрчук М.І.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапітвіна" на рішення господарського суду Вінницької області від 14.07.2016 року у справі № 902/543/16 (суддя Білоус В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапітвіна"

про стягнення 510660,09 грн., з яких 455613,59 грн. - попередньої оплати за непоставлений товар, 11952,39 грн. - пені за період з 19.04.2016 року по 26.05.2016 року за порушення строків поставки товару, 43094,11 грн. - 7% штрафу від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю,

відповідача - не з'явився,

В судовому засіданні від 27.09.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.07.2016 року позов ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" до ТзОВ "Рапітвіна" задоволено в сумі 510660,08 грн., з яких 455613,59 грн. - попередньої оплати за непоставлений товар, 11952,39 грн. - пені за період з 19.04.2016 року по 26.05.2016 року за порушення строків поставки товару, 43094,10 грн. - 7% штрафу від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару. У вимогах про стягнення 0,01 грн. (одної копійки) 7% штрафу від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару відмовлено. Судові витрати на судовий збір в сумі 7659,90 грн. покладено на відповідача. Стягнуто з ТзОВ "Рапітвіна" на користь ПАТ "Укргазвидобування" 455613,59 грн. - попередньої оплати за непоставлений товар, 11952,39 грн. - пені за період з 19.04.2016 року по 26.05.2016 року за порушення строків поставки товару, 43094,10 грн. - 7% штрафу від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару, 7659,90 грн. судових витрат на судовий збір. Видано наказ.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування мотивів апеляційної скарги, відповідач посилається на незаконність оскаржуваного рішення, прийняття останнього судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача заперечила вимоги апеляційної скарги в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві. Просила оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Скаржник в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату судового засідання був належним чином повідомлений.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення скаржника про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та враховуючи обмежені строки, встановлені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, врахувавши заперечення позивача, зазначені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.04.2016 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки пестицидів та інших агрохімічних продуктів в асортименті, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації до договору, яка є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2 укладеного договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації.

Пунктом 4.1 сторони передбачили, що розрахунки проводяться шляхом: попередньої оплати покупцем за товар, яка здійснюється на підставі рахунку, наданого постачальником в розмірі 1908553,64 грн., у т.ч. ПДВ. Постачальник протягом 3 календарних днів з дня надходження коштів як попередньої оплати підтверджує їх використання згідно з актом приймання-передачі товару або проміжним звітом про використання коштів за призначенням, підписаним уповноваженим представником постачальника.

В силу п. 5.3 договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Згідно п. 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та специфікацією.

Пунктом 7.11 договору встановлено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Відповідно до п. 11.3 договору покупець має право відмовитися від договору в односторонньому порядку у випадку якщо постачальник передав меншу кількість товару ніж це встановлено даним договором.

Як вбачається з специфікації від 13.04.2016 року до договору, останньою встановлено найменування товару, що поставляється. Також в п. 3 специфікації сторони обумовили строк поставки товару - квітень-травень 2016 року, граничний термін постачання протягом 3 календарних днів після отримання попередньої оплати згідно п. 4.1. цього договору.

Крім того, сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 27.04.2016 року, згідно якої внесено зміни до п. 7 специфікації до договору.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач свої зобов'язання взяті в договорі виконав, 15.04.2016 року здійснив попередню оплату в сумі 1908553,64 грн. Відповідний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 15.04.2016 року № 6357, проте, відповідач всупереч п. 3. специфікації в 3-х денний строк від дати оплати товару, постачання товару покупцеві не здійснив.

Так, 21.04.2016 року за видатковою накладною № 62 відповідач поставив позивачу товар на суму 1284983,46 грн.; 21.04.2016 року за видатковою накладною № 63 відповідач поставив позивачу товар на суму 7940, 10 грн.; 23.05.2016 року видатковою накладною № 97 відповідач поставив позивачу товар на суму 160016,49 грн., а всього, як підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вказаних видаткових накладних, відповідачем поставлено товару позивачу на загальну суму 1452940,05 грн.

Відтак, із зазначеного вбачається, що відповідачем частково виконані зобов'язання щодо поставки товару згідно договору на загальну суму попередньої оплати 1452940,05 грн. з порушенням 3-х денного строку визначеного п. 3 специфікації. Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки товару згідно договору на суму попередньої оплати 455613, 59 грн. (1908553,64 грн. - 1452940,05 грн. = 455613,59 грн.), що і стало причиною виникнення спору.

Зважаючи на вказані обставини, ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" звернулось до суду першої інстанції із позовом про стягнення з ТзОВ "Рапітвіна" 455613,59 грн. за непоставлений товар за договором поставки № 364/16 від 13.04.2016 року, пені в сумі 11952,39 грн. та штрафу в сумі 43094,11 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.07.2016 року відповідний позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 510660,08 грн., з яких 455613,59 грн. - попередньої оплати за непоставлений товар, 11952,39 грн. - пені за період з 19.04.2016 року по 26.05.2016 року за порушення строків поставки товару, 43094,10 грн. - 7% штрафу від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару. У вимогах про стягнення 0,01 грн. (одної копійки) 7% штрафу від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару відмовлено.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, висновки суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, дійшла висновку про їх підставність, з огляду на наступне.

Як зазначено вище, 13.04.2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 364/16 від 13.04.2016 року до якого, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, листом від 27.05.2016 року № 21-4681, звернувся до відповідача із вимогою про відмову від договору в односторонньому порядку та про повернення суми коштів попередньої оплати 455613,59 грн. протягом 7 календарних днів з дати отримання даного листа. Відповідний лист було направлено позивачем відповідачу 30.05.2016 року. Відповідний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку органу поштового зв'язку від 30.05.2016 року, реєстру відправленої рекомендованої кореспонденції позивача від 30.05.2016 року та отримано відповідачем 08.06.2016 року.

Проте, відповідний лист відповідач залишив без реагування, а суму коштів попередньої оплати 455613,59 грн. позивачеві не повернув.

Відповідно до ч. 1 ст.665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Враховуючи лист № 21-4681 від 27.05.2016 року, надісланий позивачем відповідачеві 30.05.2016 року, договір вважається розірваним з 30.05.2016 року, а відтак, з цієї дати зобов'язання сторін за договором вважаються припиненими.

Зважаючи на зазначені обставини, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції, дійшов підставного та вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 455613,59 грн. попередньої оплати за непоставлений товар.

Як зазначено вище, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 11952,39 грн. - пені за період з 19.04.2016 року по 26.05.2016 року за порушення строків поставки товару, 43094,11 грн. - 7% штрафу від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.11 договору сторони заздалегідь передбачили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року № 83 позивач відноситься до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Положення пункту 7.11 Договору узгоджуються з приписами частини другої статті 231 ГК України, відповідно до якої у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки (яким є позивач), або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. При цьому, оскільки обов'язок відповідача щодо поставки товару не є грошовим зобов'язанням, а та обставина, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов’язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості не поставленої в строк продукції за кожен день прострочення, не перетворює визначену договором пеню у пеню за порушення грошового зобов'язання, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким передбачено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Враховуючи зазначені приписи та норми закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 11952,39 грн. пені за період з 19.04.2016 року по 26.05.2016 року за порушення строків поставки товару.

Колегія суддів, перевіривши висновки суду першої інстанції, дійшла висновку про правомірність останніх стосовно того, що позивачем при поданні позову помилково нараховано 43094,11 грн. - 7% штрафу від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару, оскільки згідно розрахунку здійсненому судом першої інстанції сума 7% штрафу від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару становить 43094,10 грн., що на 0,01 грн. менше ніж заявлено позивачем у позові.

Позивачем нараховано пеню і штраф за період до 30.05.2016 року.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 11952,39 грн. пені за період з 19.04.2016 року по 26.05.2016 року за порушення строків поставки товару, 43094,10 грн. - 7% штрафу від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару

Стосовно тверджень скаржника про порушення судом першої інстанції ст. 4-3 ГПК України, в результаті чого, на думку останнього, його було позбавлено можливості висловити свою позицію в суді та реалізувати свої процесуальні права, так як не було належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.06.2016 року по справі, визначено дату та місце проведення судового засідання, явку сторін визнано обов'язковою, зобов'язано сторін вказані в ухвалі вимоги суду. Судом першої інстанції також направлено копію вказаної ухвали на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомлення, яка була вручена соатнньому, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 5384 від 07.07.2016 року.

Зважаючи на викладене, твердження скаржника про позбавлення останнього можливості висловити свою позицію в суді першої інстанції та реалізувати свої процесуальні права не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, а відтак, не приймаються апеляційним судом до уваги.

Щодо тверджень скаржника про неправильність розрахунку пені та штрафу, колегія суддів зазначає, що за розрахунком штрафних санкцій, який доданий позивачем до позову та знаходиться в матеріалах справи, нарахування пені здійснено з врахуванням дати поставки кожної партії товару, сума нарахування пені є динамічною, тобто, з врахуванням поденного розміру невиконаних зобов'язань постачальника. Слід додати, що штрафом, в розумінні ч. 2 ст. 549 ЦК України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від розміру невиконаного зобов'язання. При цьому розмір штрафу згідно розрахунків позивача також залежить від розміру цього невиконаного зобов'язання. При винесенні рішення судом першої інстанції було враховано ці доводи позивача, їх перевірено та дано їм правильну оцінку.

В силу ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапітвіна" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 14.07.2016 року у справі № 902/543/16 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.