Ухвала

від 28.09.2016 по справі 805/836/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року справа №805/836/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд: у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Судді: Гайдар А.В.

Казначеєв Е.Г.

Секретаря судового засідання: Борисова А.А.,

За участю представників:

позивача - Жеболенко Г.М.,

відповідача - Ламєкіна С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у справі № 805/836/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХМАШ» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання протиправним та скасування рішення , -

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Техмаш» (далі - позивач, ТОВ «Техмаш») звернулось до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, Слов'янська ОДПІ) про визнання протиправною та скасування вимоги № 67-23 від 18 лютого 2016 року та про визнання протиправним та скасування рішення № 3022/10/05-22-23 від 23 лютого 2016 року про опис майна у податкову заставу (арк. справи 4-8).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року вищенаведений адміністративний позов задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Слов'янської ОДПІ № 67-23 від 18 лютого 2016 року, а також визнано протиправним та скасовано рішення Слов'янської ОДПІ № 3022/10/05-22-23 від 23 лютого 2016 року про опис майна позивача у податкову заставу (арк. справи 83-86).

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач (далі - апелянт) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки на думку апелянта, на позивача не розповсюджуються вимоги Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» в частині звільнення від сплати ПДВ та орендної плати за землю, що самостійно вказані платником у поданих до контролюючого органу податкових деклараціях. При цьому апелянт вказав, що статтею 10 вказаного Закону встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території АТО, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань є Сертифікат Торгово-промислової палати України, проте вказаний сертифікат позивачем не надано. Апелянт вказав, що у зв'язку з частковою сплатою позивачем 200 грн. за платіжним дорученням № 420 від 29 січня 2016 року, апелянт вважає, що податкова вимога на загальну суму 5 147,70 грн., до якої входить: несплата позивачем ПДВ у сумі 1,74 грн. та орендної плати за землю (по строкам сплати 30.01.2015 року, 01 березня 2016 року, 30 березня 2016 року) у розмірі 5 145,96 грн., а також рішення про опис майна позивача у податкову заставу, яке винесено контролюючим органом на підставі наявної заборгованості - є правомірними, оскільки станом на 30 січня 2016 року за позивачем обліковується вказана вище заборгованість (арк. справи 89-90).

У судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залиши без змін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що позивачем, як платником податків, що знаходиться на обліку у Слов'янській ОДПІ до контролюючого органу подавались податкові декларації з орендної плати за землю, яка розташована на території м. Слов'янська, та передана в оренду позивачу Слов'янською міською радою на підставі договору оренди землі від 01 лютого 2012 року (арк. справи 27-29).

Як вбачається з пояснень представника відповідача, викладених у запереченнях та апеляційній скарзі, а також відомостей зі зворотнього боку облікової картки платника, у зв'язку з несплатою позивачем самостійно визначеної у податкових деклараціях від 26 січня 2015 року та від 10 лютого 2016 року по строкам сплати: 30 січня 2015 року, 01 березня 2016 року, 30 березня 2016 року суми боргу у розмірі 5 147,70 грн., з урахуванням часткової сплати позивачем 200 грн. за платіжним дорученням № 420 від 29 січня 2016 року, а також наявної заборгованості з ПДВ станом на 17 лютого 2016 року у розмірі 1,74 грн., апелянтом 18 лютого 2016 року сформована і прийнята податкова вимога № 67-23 (арк. справи 7, 10-12, 63-65, 66, 75, 76).

У зв'язку з несплатою позивачем суми боргу, що вказана у вимозі, відповідачем 23 лютого 2016 року прийнято рішення про опис майна позивача у податкову заставу, на підставі якого в.о начальника Слов'янської ОДПІ 23 лютого 2016 року складено Акт № 27 опису майна позивача на суму 5 147, 70 грн. у податкову заставу (арк. справи 8, 9).

Таким чином спірним питання в даній справі є звільнення суб'єкта господарювання від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, що розташована на території проведення антитерористичної операції починаючи з 30 січня 2016 року та, як наслідок правомірність складення відповідачем вимоги про сплату боргу з ПДВ та орендної плати за землю, та рішення про опис майна позивача у податкову заставу.

З приводу викладеного колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Податкове зобов'язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначив тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належало м. Слов'янськ Донецької області, на території якого розташована земельна ділянка ТОВ «Техмаш» за користування якою товариство повинно сплачувати орендну плату за землю, вказану ним у самостійно поданих до контролюючого органу деклараціях.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», від 05 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053»), м. Слов'янськ також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відповідно до статті 6 Закону «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

З наведеного вбачається, що платники земельного податку, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов'язків, зокрема, щодо сплати орендної плати за землю державної або комунальної власності з 14 квітня 2014 року.

З приводу посилання апелянта на ненадання позивачем сертифікату ТПП, що підтверджує звільнення платника від сплати податку колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 11 ЗУ № 1669 Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Стаття 6 ЗУ № 1669 є спеціальною нормою по відношенню до статті 10 Закону України № 1669, оскільки Сертифікат ТПП є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, а тому Сертифікат ТПП застосовується виключно при вирішенні питання звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені за несплату податку.

З урахуванням чого у даних правовідносинах Сертифікат ТПП не є обов'язковою підставою для звільнення позивача від сплати за користування земельною ділянкою, що розташована на території проведення АТО у м. Слов'янську, оскільки вищенаведеною статтею 6 Закону № 1669 звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

При цьому у даному випадку у період проведення АТО Закон № 1669 на відміну від Податкового кодексу є спеціальною нормою в частині звільнення від штрафів та пені по відношенню до платника

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи, що станом на момент винесення спірної вимоги позивач звільнявся від сплати своїх зобов'язань щодо сплати земельного податку, спірна вимога, у частині заборгованості на суму 5 147,70 грн. є протиправною та у цій частині підлягає скасуванню.

Згідно з абз. 2 п. 59.1 ст. 59 ПК України, податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до абз. 6 п. 89.2 ст. 89 ПК України, право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно пункту 5 Розділу XX Перехідних полoжeнь Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання нa неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тo для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного тa кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів абo правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється нa рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.

Таким чином, право направляти платнику податкову вимогу чи приймати рішення про опис майна у податкову заставу виникає у податкового органу лише за наявності у платника суми боргу, більшої ніж 340 грн. (17 грн. х 20).

Оскільки сума боргу за наведеною вимогою згідно зворотного боку облікової картки позивача з ПДВ на момент прийняття спірної вимоги (17 лютого 2016 року) становила 1,74 грн., то у відповідача не було підстав для складання відносно позивача 23 лютого 2016 року рішення про опис майна у податкову заставу, та, як наслідок складання акту № 27 про опис майна у податкову заставу.

До того ж, як вбачається зі зворотнього боку облікової картки платника, та вказано представником відповідача у додаткових поясненнях, ТОВ «Техмаш» 02 березня 2016 року наведену суму ПДВ у розмірі 1,74 грн. сплачено.

З урахуванням викладеного, на підставі прямо встановленої Законом № 1669 норми щодо звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а також положень податкового кодексу України з підстав прийняття контролюючим органом рішення про опис майна у податкову заставу, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, отже судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та прийнята постанова з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже наявні підстави у відповідності до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у справі № 805/836/16-а, - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у справі № 805/836/16-а, - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 28 вересня 2016 року.

Головуючий суддя: Васильєва І.А.

Судді: Гайдар А.В.

Казначеєв Е.Г