Постанова

від 05.11.2019 по справі 805/836/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2019 року

Київ

справа №805/836/16-а

адміністративне провадження №К/9901/28448/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року (головуючий суддя - Бабіч С.І.)

та на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Васильєва І.А.. судді - Гайдар А.В., Казначев Е.Г.)

у справі №805/836/16-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техмаш

до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання протипправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Техмаш (далі - Товариство) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - Слов`янська ОДПІ) про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що звільнене від сплати орендної плати за землю в силу Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669), що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення №3022/10/05-22-23 про опис майна у податкову заставу від 23.02.2016, оскільки станом на момент його прийняття (з урахуванням звільнення позивача від сплати орендної плати за землю) заборгованість позивача є нижчою від мінімального розміру заборгованості, встановленого абз. 6 п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що дає контролюючому органу право приймати рішення про опис майна у податкову заставу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю:

- визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 67-23 від 18.02.2016 року;

- визнано протиправним та скасовано рішення Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 3022/10/05-22-23 від 23.02.2016 року про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХМАШ" у податкову заставу;

- стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" судовий збір в сумі 2 756 гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій зазначили про протиправність оскаржуваної вимоги з огляду на те, що позивач у спірному періоді звільнений від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, а також вказали про протиправність рішення контролюючого органу про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХМАШ" у податкову заставу, оскільки загальна сума податкового боргу Товариства не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначив про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що позивач звільнений від сплати орендної плати за землю на період проведення антитерористичної операції, з огляду на ненадання останніми сертифікату Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, контролюючим органом направлено на адресу позивача податкову вимогу №67-23 від 18.02.2016, рішення № 3022/10/05-22-23 від 23.02.2016 та акт опису майна № 27 від 23.02.2016 про опис майна у податкову заставу на суму 5 147,70 грн.

Як вбачається зі змісту вказаної вище вимоги, за позивачем рахується заборгованість з орендної плати за землю в сумі 5 145 грн 96 коп. та з податку на додану вартість у розмірі 1 грн 74 коп.

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам відповідають, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 288 ПК України Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з п. 286.2. статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 ПК України).

Крім того, Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон 1669-VII ) визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ст. 1 вказаного вище Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно зі статтею 6 Закону 1669-VII під час проведення антитерористичної операції звільнити суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що відповідно до положень Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб`єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 по 07.06.2016, з огляду на те, що положення статті 6 цього Закону, як норми прямої дії, не вимагають додаткового отримання сертифіката про засвідчення настання форс-мажорних обставин (аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 08.05.2018 у справі № 812/1188/17).

Пунктом 5 статті 11 вказаного Закону зобов`язано Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону: забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону; затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція .

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України .

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція; розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053.

Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, до зазначених населених пунктів належить м. Слов`янськ.

З огляду на вищевикладене, місто Слов`янськ є населеним пунктом де проводилась антитерористична операція, відтак в силу ст. 6 Закону України №1669 Товариство звільнене від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за період з січня 2015 року по лютий 2016 року, а тому оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню, що вірно було встановлено судами попередніх інстанцій.

Крім того, згідно з абз. 6 п. 86.2. ст. 86 ПК України право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи те, що позивач звільнений від сплати земельного податку і загальна сума податкового боргу Товариства становила 1 грн 74 коп., та згідно зворотного боку облікової картки платника податку зазначена сума боргу 02 березня 2016 року сплачена позивачем, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення про опис майна у податкову застраву.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р.Ф. Ханова