Ухвала

від 27.09.2016 по справі 825/2695/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2695/14 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

27 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В, Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аленгрос» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аленгрос» до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Аленгрос» (далі - Позивач, ТОВ «Аленгрос») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Відповідач, ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Аленгрос» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період 01.01.2013 року по 30.04.2014 року та складення акту №365/17-16-22-01/38930834 від 03.06.2014 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 року, позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 року частково задоволено касаційну скаргу ДПІ у м. Рівному - постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ у м. Рівному щодо складення акту №365/17-16-22-01/38930834 від 03.06.2014 року скасовано та справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 року залишено без змін.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, у зв'язку з чим суди повинні встановити, чи є дії відповідача щодо складення акту такими, що породжують для Позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Крім того, Вищий адміністративний суд України вказав, що судам слід врахувати, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків до податкового органу, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, наявність спірних правовідносин та, як наслідок, факт порушення права потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Таким чином, як зазначив суд касаційної інстанції, висновки і мотиви якого є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи в силу ч. 5 ст. 227 КАС України, під час нового розгляду справи судам необхідно дослідити відповідні обставини та встановити, чи впливають оскаржувані дії податкового органу щодо складання акту безпосередньо на права та обов'язки Позивача, чи є порушені права Позивача (за захистом яких він звернувся до суду) та чи порушені вони саме діями Відповідача щодо складення акту №365/17-16-22-01/38930834 від 03.06.2014.

Протокольною ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.05.2016 року проведено заміну неналежного відповідача ДПІ у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на належного - ДПІ в м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - Відповідач, ДПІ в м. Рівному).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 року у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що дії щодо складання акту жодним чином не порушують прав платника податків, оскільки акт перевірки як узагальнений опис виявлених порушень законодавства, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що оскаржуваним актом безпосередньо порушені права Позивача, оскільки, по-перше, сама перевірка проведена без наявних на те правових підстав, по-друге, недостовірні висновки акту шкодять діловій репутації ТОВ «Аленгрос» та призвели до розриву ділових стосунків, по-третє, викладена в акті інформація була використана при перевірці інших осіб та на підставі його висновків коригувалися податкові зобов'язання контрагентів Позивача.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за їх відсутності у відкритому судовому засіданні без фіксування останнього за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив, що предметом розгляду даної справи є позовна вимога про визнання протиправними дій щодо складення акту №365/17-16-22-01/38930834 від 03.06.2014 року, оскільки саме у цій частині справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У ході судового розгляду справи було встановлено, що працівниками ДПІ у м. Рівному на підставі наказу від 03.06.2014 року №403 (а.с. 81-82) згідно ст. ст. 78, 79, 81, 82 ПК України було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Аленгрос» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період 01.01.2013 року по 30.04.2014 року. У ході перевірки Відповідачем було встановлено: відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Аленгрос» при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг); порушення ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Аленгрос», при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по правочинах не був переданий в порушення ст. ст. 662, 655, 656 ЦК України; відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.01.2013 року по 30.04.2014 року, які підпадають під визначення ст. ст. 22, 185 ПК України. Висновки перевірки зафіксовані в акті від 03.06.2014 року №365/17-16-22-01/38930834 (а.с. 63-78).

При цьому судом першої інстанції встановлено, що згідно інформації, наданої ДПІ в м. Рівному, дані перевірки, зафіксовані в акті від 03.06.2014 року №365/17-16-22-01/38930834, були використані при проведенні перевірки ПП «Харків-Енергостройконтакт» (а.с. 205), а також ТОВ «Агрокультура Полтава» на підставі інформації, зафіксованій у вказаному акті, було скориговано податкове зобов'язання в сторону зменшення (а.с. 206).

Поряд з цим, Чернігівський окружний адміністративний суд за наслідками вивчення даних зворотного боку облікової картки платника податків - ТОВ «Аленгрос» (а.с. 187-188, 199-200), встановив, що жодних нарахувань податкових зобов'язань за наслідками проведення у червні 2014 року перевірки Позивача Відповідачем здійснено не було.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 20, 61, 71, 72, 75 Податкового кодексу України, прийшов до висновку, що оскільки дії зі складання акту безпосередньо не порушують права, свободи та інтереси Позивача, підстави для задоволення позову відсутні.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Приписи п. 75.1 ст. 75 ПК України визначають, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Отже, зі змісту наведеної статті вбачається, що документальна перевірка може бути плановою або позаплановою, а також виїзною чи невиїзною.

Згідно пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно п. 5 глави 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 (далі - Порядок №984) за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до абз. 2 п. 3 глави 1 Порядку №984 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 глави 1 Порядку №984 визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

У свою чергу, висновки, викладені в акті податкової перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову щодо протиправності акту перевірки, а так само дій щодо включення до актів перевірки будь-яких даних (незалежно від того, яким чином сформульовані відповідні позовні вимоги).

Системний аналіз наведених норма дає підстави для висновку, що акт перевірки не відповідає ознакам акта індивідуальної дії. Такий акт призначений для оформлення результатів податкової перевірки та є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки з приводу відповідності поведінки платника у сфері податкових правовідносин вимогам чинного законодавства. Акт перевірки має констатуючий, а не владно-зобов'язуючий характер, позаяк не містить обов'язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для платника.

Аналогічна позиція випливає зі змісту постанов Верховного Суду України від 09.12.2014 року у справі №21-511а14 та від 11.11.2015 року у справі №21-203а15, постанов Вищого адміністративного суду України від 20.05.2015 року у справі № К/800/53884/14 та від 24.06.2015 року у справі №К/800/40814/13.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що оскільки судовими рішеннями, що набрали законної сили у даній справі, визнано протиправними дії ДПІ у м. Рівному щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Аленгрос» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період 01.01.2013 року по 30.04.2014 року, саме вони включають в себе належний захист порушених прав Позивача. Натомість, як вже було зазначено вище, самі по собі дії зі складення акту перевірки жодних юридичних наслідків для платника податку не породжують, оскільки не є юридичним фактом у розумінні чинного законодавства.

Посилання Апелянта на те, що висновки, зафіксовані у даному акті, породжують негативні наслідки як для його ділової репутації, так і для контрагентів, з якими останній мав ділові стосунки, оскільки використовуються при проведенні перевірок останніх та коригування податкових зобов'язань, судовою колегією оцінюється критично, адже, як вже було зазначено раніше та вірно підкреслено судом першої інстанції, жодних безпосередніх наслідків для Позивача дії зі складення акту перевірки не створили.

Твердження ТОВ «Аленгрос» про те, що останнє не повідомлялося судом першої інстанції про дату, час та місце судового розгляду справи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 162), місцезнаходженням Позивача визначено адресу: 14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, пр-т. Миру, 32.

Відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Вручення повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається також врученням повістки і цій особі.

Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відтак, направлення судом першої інстанції судових повісток на адресу Позивача, внесену до відповідного державного реєстру (а.с. 161, 167, 185, 196), свідчить про виконання судом процесуального обов'язку з належного повідомлення особи про дату, час та місце судового розгляду справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що окрім Позивача повістки судом направлялися і представнику ТОВ «Аленгрос» - ОСОБА_3, що, в силу вимог ч. 10 ст. 35 КАС України вважається належним повідомленням особи, яка бере участь у справі.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аленгрос» - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аленгрос» до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними дій - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.