Постанова

від 20.09.2016 по справі 802/2704/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 вересня 2016 р. Справа № 802/2704/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.

представника позивача: Фролова В.О.

представників відповідача: Нартовської Є.Ю., Климчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче комерційне підприємство "Промкомплект" (далі - ТОВ "НВКП "Промкомплект", позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 18.06.2015 року № 0002982202 та № 0002992202.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ЗМ-Консалтинг" за період з 19.02.2013 року по 31.03.2015 року, відповідачем було складено акт від 02.06.2015 року №1445/2202/38585446, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення № 002982202 про збільшення товариству грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток на суму 68764 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 17191 грн. та № 002992202, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати ПДВ на суму 76406 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 19102 грн.

Не погоджуючись із висновками, що викладені в акті перевірки, зокрема щодо непроведення господарських операцій з контрагентом - TOB "ЗМ-Консалтинг", та, відповідно, і з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із вимогою їх скасування.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, за обставин, що викладені у позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти вимог позивача заперечили з посиланням на обґрунтованість висновків перевірки, що відображенні у акті №1445/2202/38585446 від 02.06.2015 року, а тому у задоволені позову просили відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив, що у період з 19.05.2015 по 25.05.2015 Вінницькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "НВКП "Промкомплект" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за взаємовідносинами з ТОВ "ЗМ-Консалтинг" (код ЄДРПОУ 37871477) за період з 19.02.2013 по 31.03.2015. Зазначена перевірка проводилася відповідно до наказу Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 19.05.2015 № 1486 та на виконання постанови слідчого першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Києво-Святошинському районі лейтенанта податкової міліції Мамчик Д.О. від 20.02.2015.

За результатами перевірки складений акт від 02.06.2015 № 1445/2202/38585446 у висновках якого відображені порушення ТОВ "НВКП "Промкомплект":

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 68764 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2014 року, на суму 76405 грн.

Не погодившись з вказаними висновками акта перевірки, позивач подав заперечення від 09.06.2015 № 7, які за результатами їх розгляду відповідачем взятими до уваги не були (лист від 15.06.2015 № 16818/10/02/-28-22-02).

В подальшому, 18.06.2015 року Вінницькою ОДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 002982202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток на суму 68 764 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 17 191 грн.;

- № 002992202, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати ПДВ на суму 76 406 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 19 102 грн.

В ході процедури адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у Вінницькій області рішенням про результати розгляду первинної скарги від 08.07.2015 за № 730/10/02-32-10-04 та Державною фіскальною службою України рішенням про результати розгляду скарги від 06.08.2015 за №16541/6/99-99-1001-01-25 вказані податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вважаючи, що висновки відповідача, які викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності, не підтверджуються належними доказами, а прийняті 18.06.2015 на їх підставі податкові повідомлення-рішення №0002982202 та №0002992202 є протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Так, надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням, що оскаржуються, та враховуючи висновки Вищого адміністративного суду України, що викладені в ухвалі від 31.05.2016 року за наслідками попереднього перегляду даної справи, суд зважає на таке.

Згідно п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, в силу положень пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Відповідно до вимог п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Водночас, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ ПК України.

Згідно з п. 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тому предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у первинних документах.

Так, суд встановив, що в ході перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "ЗМ-Консалтинг", у зв'язку з чим не визнає сформований позивачем за наслідками таких операцій податковий кредит в сумі 76405 грн. та прийшов до висновку про заниження товариством податок на прибуток на загальну суму 68764 грн.

Проте, такі висновки відповідача свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи не знайшли.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.02.2014 року між позивачем та ТОВ "ЗМ-Консалтинг" було укладеного договір поставки №17-02/14.

Відповідно до умов цього договору ТОВ "ЗМ-Консалтинг", в особі директора ОСОБА_2, в подальшому "Продавець", з однієї сторони, та ТОВ "НВКП "Промкомплект" в особі директора Воронюка A.B., в подальшому "Покупець", з іншої сторони, уклали Договір про поставку узгодженими партіями Покупцеві продукцію (запасні частини, "Товар"), зазначені в додатках, специфікаціях, видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію Товару, які є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару.

Передача Товару проводиться на складі Продавця, або в іншому місці за додатковою домовленістю Сторін. Перевезення продукції зі складу Продавця здійснюється Покупцем самостійно або шляхом замовлення відповідних послуг в спеціалізованому господарюючому об'єкту (п. 3.2 Договору).

Оплата здійснюється шляхом перерахування грошей на р/р Продавця (п. 3.6 Договору).

Згідно із специфікацією №1 від 17.02.2016 року, сторони договору поставки №17-02/14 домовились про поставку партії товару (запасні частини) на загальну суму разом із ПДВ 458428,80 грн., в тому числі ПДВ 76404,80 грн.

За результатами відповідної господарської операції ТОВ "ЗМ-Консалтинг" оформлені видаткові накладні №203 від 21.02.2014 року, №204 від 24.02.2014 року, №205 від 25.02.2014 року.

Поряд із цим, 21.02.2014 року між ТОВ "НВКП "Промкомплект" (постачальник) та ТОВ "Техінвестпостач" (покупець) було укладено договір поставки №21-02/14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити продукцію в асортименті, кількості, за цінами, які визначені у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

Як вбачається із видаткових накладних №1 від 21.02.2014 року, №2 від 24.02.2014 року, №3 від 25.02.2014 року, виписаних ТОВ "НВКП "Промкомплект" за результатами здійснення господарської операції, предметом поставки договору №21-02/14 був товар, що попередньо придбаний позивачем у ТОВ "ЗМ-Консалтинг" згідно договору №17-02/14.

При цьому, згідно товарно-транспортних накладних №Р1 від 21.02.2014 року, №Р2 від 24.02.2014 року, №Р3 від 25.02.2014 року транспортування цього товару здійснювалось перевізником ФОП ОСОБА_1., замовником (платником) було ТОВ "НВКП "Промкомплект", вантажовідправником - ТОВ "ЗМ-Консалтинг", вантажоодержувачем - ТОВ "Техінвестпостач".

Тобто поставка товару придбаного у ТОВ "ЗМ-Консалтинг" згідно договору №17-02/14 від 17.02.2014 року здійснювалась за замовленням позивача із складів ТОВ "ЗМ-Консалтинг" (м. Бровари, Київська область) на адресу ТОВ "Техінвестпостач" (вул. Зубенко, 2, м. Стрий, Львівська область), якому вказаний товар був проданий згідно договору №21-02/14 від 21.02.2014 року.

Факт транспортування товару за адресою вул. Зубенко, 2, м. Стрий, Львівська область окрім товарно-транспортних накладних також підтверджується Актом надання послуг №29 від 20.03.2014 року.

У зв'язку із здійсненням поставки вищевказаних товарів, ТОВ "ЗМ-Консалтинг" були виписані та передані позивачу податкові накладні №203 від 21.02.2014 року, №204 від 24.02.2014 року, №205 від 25.02.2014 року на загальну суму ПДВ 76404,80 грн.

У свою чергу ТОВ "НВКП "Промкомплект" виписані податкові накладні №1 від 21.02.2014 року, №2 від 24.02.2014 року, №3 від 25.02.2014 року за фактом продажу даного товару ТОВ "Техінвестпостач".

Таким чином, реальність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "ЗМ-Консалтинг" підтверджується усіма первинними документами, а також подальшою реалізацією придбаного у товариства товару ТОВ "Техінвестпостач".

Разом із тим, в акті перевірки позивача від 02.06.2015 року податковим ревізором-інспектором наводиться перелік усіх зазначених вище первинних документів: договору, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт придбання у ТОВ "ЗМ-Консалтинг" товару та його подальшу реалізацію, однак робиться висновок про те, що такі документи містять недостовірні дані, що ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій.

Як видно із акта перевірки, підставами такого висновку є матеріали, які надійшли разом з постановою слідчого першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Києво- Святошинському районі, а саме:

- лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби Украйні № 611/9/10-36-07-04 від 07.04.2014 про те, що директор ТОВ "ЗМ-Консалтинг" ОСОБА_2 не перетинав державний кордон України за період з 01.01.2012 року по 07.04.2014;

- висновок експерта Головного управління МВС України в Київській області Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру СТКЗ Білоцерківського МВ № 478 від 04.06.2014 про те, що підписи вид імені ОСОБА_2 (директор ТОВ "ЗМ-Консалтинг") на досліджених документах виконані не ОСОБА_2, а іншою особою;

- рапорт ст. о/у відділу ОСА ПДВ ОУ ГУ Міндоходів у Київській області Бойко М.С. про те, що підприємство ТОВ "ЗМ-Консалтинг" відсутнє за податковою адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 21.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Так, дійсно із наявного у матеріалах справи листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби Украйні № 611/9/10-36-07-04 від 07.04.2014 року (а.с.229) слідує, що відомості про перетинання державного кордону України у період 01.01.2012 року по 07.04.2014 року щодо громадянина Грузії ОСОБА_2 у базі даних відсутні.

Разом із тим, відсутність в базі даних інформації щодо перетинання директором ТОВ "ЗМ-Консалтинг" ОСОБА_2 державного кордону України у період 01.01.2012 року по 07.04.2014 року не може свідчити про те, що у вказаний період дана особа не перебувала на території України та не здійснювала господарську діяльність ТОВ "ЗМ-Консалтинг".

Доказів неможливості фізичного перебування цієї особи на території України відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Крім того, як слідує із висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України у Київській області (СТКЗ Білоцерківського MB) № 478 від 04.06.2014 року, на який також посилається відповідач, при проведенні судово-почеркознавчої експертизи на розгляд експерту було поставлено питання щодо дійсності підписання ОСОБА_2 документів, які пов'язані із реєстрацією змін до установчих документів ТОВ "ЗМ-Консалтинг". Проте надані на експертизу матеріали та, власне, і сам висновок експерта не мають жодного відношення до проведених господарських операцій ТОВ "ЗМ-Консалтинг" із позивачем та підписанням договору поставки №17-02/14 від 17.02.2014 року, а також інших пов'язаних із його виконанням документів, оскільки питання щодо належності підпису ОСОБА_2 на таких документах не було предметом дослідження судово-почеркознавчої експертизи.

В ході ознайомлення зі змістом вказаного висновку вбачається, що в якості порівняльних зразків підпису директора ТОВ "ЗМ-Консалтинг" експерту було надано нотаріально завірений підпис ОСОБА_2 на Статуті ТОВ "ЗМ-Консалтинг", код ЄДРПОУ 37871477, від 05.08.2013 року №135510500080005574 на 15 аркушах.

При цьому суд звертає увагу, що підписання ОСОБА_2 05.08.2013 року Статуту ТОВ "ЗМ-Консалтинг" додатково спростовує посилання відповідача на неможливість його перебування у вищезазначений період на території України (з 01.01.2012 року по 07.04.2014 року).

Вищий адміністративний суд України скасовуючи попередні судові рішення першої та апеляційної інстанції по даній справі та направляючи її на новий розгляд вказав на необхідність дослідження: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом; факту реєстрації та перебування контрагента позивача в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту; наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Враховуючи, що вказані висновки згідно ч. 5 ст. 227 КАС України є обов'язковими для врахування при новому розгляді справи, суд, повно та всебічно перевіривши зазначені обставини, вважає за необхідне зазначити таке.

Із матеріалів справи слідує, що ТОВ "ЗМ-Консалтинг" зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 37871477) та станом на дату розгляду даної справи не перебуває у процесі припинення, підтвердженням чого є відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, як видно із даних реєстру платників податку на додану вартість, отриманих на інтернет-ресурсі Державної фіскальної служби України, ТОВ "ЗМ-Консалтинг", індивідуальний податковий номер 378714710061, було зареєстроване платником податку 27.09.2013 року. При цьому така реєстрація була анульована 29.05.2014 року за ініціативи податкового органу.

Таким чином, на момент вчинення господарської операції із позивачем - лютий 2014 року ТОВ "ЗМ-Консалтинг" перебувало в стані платника податку на додану вартість, що надавало йому право видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

В даному випадку слід також вернути увагу на наявну у матеріалах справи довідку Вінницької ОДПІ №251/02-28-22-05/38585446 від 16.12.2014 року про результати проведення зустрічної звірки ТОВ"НВКП "Промкомплект" щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "ЗМ-Консалтинг" за лютий 2014 року, у висновках якої вказано, що звіркою ТОВ"НВКП "Промкомплект" документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ "ЗМ-Консалтинг", їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Окрім цього, вищезазначена господарська операція також знайшла своє відображення в інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ "ЗМ-Консалтинг" отриманої із АС "Податковий блок".

Поряд із цим, надаючи оцінку посиланням відповідача на рапорт ст. о/у відділу ОРСА ПДВ ОУ ГУ Міндоходів у Київській області про відсутність ТОВ "ЗМ-Консалтінг" за податковою адресою, то суд зауважує, що податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

В даному випадку, позивач не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб'єктами, які здійснюють постачання товарів чи робіт цим контрагентам, не зобов'язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, що підтверджено практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Водночас досліджуючи наявність господарської мети ТОВ "НВКП "Промкомплект" із господарської операції з ТОВ "ЗМ-Консалтинг" суд зазначає наступне.

Так, як вбачається із матеріалів справи, а саме специфікації №1 від 17.02.2016 року до договору поставки №17-02/14 від 17.02.2014 року, сторони договору домовились про поставку партії товару на загальну суму разом із ПДВ 458428,80 грн., в тому числі ПДВ 76404,80 грн.

При цьому, відповідно до п. 3.3 договору поставки №21-02/14 від 21.02.2014 року, укладеного між ТОВ "НВКП "Промкомплект" та ТОВ "Техінвестпостач", якому в подальшому позивачем було реалізовано продукцію придбану у ТОВ "ЗМ-Консалтинг", загальна сума договору визначається як сума видаткових накладних підписаних до цього договору.

Як уже було встановлено судом вище на виконання цього договору ТОВ "НВКП "Промкомплект" оформлено наступні видаткові накладні:

- №1 від 21.02.2014 року на суму разом із ПДВ - 122183,34 грн., в тому числі ПДВ -20363,89 грн.;

- №2 від 24.02.2014 року на суму разом із ПДВ - 184896,00 грн., в тому числі ПДВ - 30816,00 грн.;

- №3 від 25.02.2014 року на суму разом із ПДВ - 171784,80 грн., в тому числі ПДВ - 28630,80 грн.

Таким чином загальна сума договору поставки №21-02/14 від 21.02.2014 року становить - 478864,14 грн., в тому числі ПДВ - 79810,69 грн.

Із зазначеного слідує, що товар був реалізований позивачем згідно договору №21-02/14 від 21.02.2014 року за вартістю вищою аніж придбаний у ТОВ "ЗМ-Консалтинг", що в свою чергу свідчить про наявність господарської мети у ТОВ "НВКП "Промкомплект" при здійсненні господарської операції із ТОВ "ЗМ-Консалтинг", а саме отримання прибутку.

До питання щодо наявності фактичного рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ЗМ-Консалтинг", суд додатково зауважує, що дана господарська операція була відображена в облікових даних платника податку ТОВ "НВКП "Промкомплект" у поданих ним деклараціях як з податку на прибуток так і з податку на додану вартість за лютий 2014 року, що знайшло своє відображення в акті перевірці від 02.06.2015 року (а.с. 15).

Відносно існування станом на 31.12.2014 року за позивачем кредиторської заборгованості перед ТОВ "ЗМ-Консалтинг" на суму 458429 грн., то як з'ясовано в процесі розгляду справи, вказана заборгованість була погашена позивачем у лютому 2015 році за договором про відступлення права вимоги від 23.08.2016 року укладеного між ТОВ "ЗМ-Консалтинг" (кредитор) та ТОВ "Плутон Капітал" (новий кредитор) та підтверджується платіжними дорученнями №8 від 11.02.2015 року та №9 від 23.02.2015 року.

Водночас, суд критично оцінює посилання відповідача на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 року №21-887а15, з огляду на наступне.

Так, у згаданій вище постанові Верховного Суду України, як і в постановах Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа N 21-421а11), від 6 жовтня 2015 року № 21-1157а15, від 3 листопада 2015 року № 21-4471а15, від 2 грудня 2015 року № 21-3849а15 міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів.

В даному ж випадку матеріали справи не містять жодних доказів того, що директор ТОВ "ЗМ-Консалтинг" ОСОБА_2 відмовляється від своєї участі у взаємовідносинах з позивачем, а тому спірні обставини у даних справах не є подібними і, відповідно, такі правові висновки не можуть бути врахованими при розгляді цієї справи.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту позивача.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини підтверджував у справах "Булвес АД проти Болгарії" (2009 рік), "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" (2010 рік), зазначаючи, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, наданих позивачем під час перевірки, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та висновку про безтоварність.

Натомість, відповідач не надав належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також представник відповідача не навів обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

З огляду на викладене суд вважає, що висновки відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому в силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 18.06.2015 року № 0002982202 та № 0002992202 є протиправними та підлягають скасуванню, а відтак заявлений адміністративний позов належить задовольнити.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України, а саме відшкодуванню на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Позивачем при зверненні до суду згідно квитанції № ПН208 від 14.08.2015р. сплачено судовий збір в сумі 509,09 грн. Однак, на дату звернення позивача до суду (19.08.2015 року) Закон України "Про судовий збір", у діючій на той час редакції, передбачав сплату 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру. Оскільки предметом позову є два податкових повідомлення-рішення на загальну суму 181463 грн., тому належний до сплати розмір судового збору мав становити 362,92 грн. (10 відсотків від 3629,26 грн. (181463 х 2%).

Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької ОДПІ на користь позивача необхідно стягнути 362,92 грн. в якості судових витрат, понесених по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 18 червня 2015 року № 0002982202 та № 0002992202.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" (код ЄДРПОУ 38585446) понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 362 (триста шістдесят дві) гривні 92 копійки.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович