Ухвала

від 01.12.2016 по справі 802/2704/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2704/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Слободянюк М.В.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

01 грудня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

представника відповідача: Зюбанова В.В.

представника відповідача: Кочута О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПРОМКОМПЛЕКТ" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2016 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче комерційне підприємство "Промкомплект" з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили їх задовольнити.

Позивач повноважного представника до суду не направив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось при апеляційному розгляді, у період з 19.05.2015 по 25.05.2015 Вінницькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "НВКП "Промкомплект" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у взаємовідносинах з ТОВ "ЗМ-Консалтинг" (код ЄДРПОУ 37871477) за період з 19.02.2013 по 31.03.2015. Зазначена перевірка проводилася відповідно до наказу Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 19.05.2015 № 1486 та на виконання постанови слідчого першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Києво-Святошинському районі лейтенанта податкової міліції Мамчик Д.О. від 20.02.2015.

За результатами перевірки складений акт від 02.06.2015 № 1445/2202/38585446, у висновках якого відображені порушення ТОВ "НВКП "Промкомплект":

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 68764 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2014 року, на суму 76405 грн.

Не погодившись з вказаними висновками акта перевірки, позивач подав заперечення від 09.06.2015 № 7, які за результатами їх розгляду відповідачем взятими до уваги не були (лист від 15.06.2015 № 16818/10/02/-28-22-02).

В подальшому, 18.06.2015 року Вінницькою ОДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 002982202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток на суму 68 764 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 17 191 грн.;

- № 002992202, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати ПДВ на суму 76 406 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 19 102 грн.

В ході процедури адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у Вінницькій області рішенням про результати розгляду первинної скарги від 08.07.2015 за № 730/10/02-32-10-04 та Державною фіскальною службою України рішенням про результати розгляду скарги від 06.08.2015 за №16541/6/99-99-1001-01-25 вказані податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вважаючи, що висновки відповідача, які викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності, не підтверджуються належними доказами, а прийняті 18.06.2015 на їх підставі податкові повідомлення-рішення №0002982202 та №0002992202 є протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, наданих позивачем під час перевірки, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій ці не дає підстав для сумніву у їх реальності та висновку про безтоварність. Висновки відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованими та безпідставними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Згідно з п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, в силу положень пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до вимог п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Водночас, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ ПК України.

В силу вимог п. 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено із матеріалів справи, 17.02.2014 року між позивачем та ТОВ "ЗМ-Консалтинг" було укладеного договір поставки №17-02/14.

Відповідно до умов цього договору ТОВ "ЗМ-Консалтинг", в особі директора Бестаеві Маріне, в подальшому "Продавець", з однієї сторони, та ТОВ "НВКП "Промкомплект" в особі директора Воронюка A.B., в подальшому "Покупець", з іншої сторони, уклали Договір про поставку узгодженими партіями Покупцеві продукції (запасні частини, "Товар"), зазначені в додатках, специфікаціях, видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію Товару, які є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару.

Передача Товару проводиться на складі Продавця, або в іншому місці за додатковою домовленістю Сторін. Перевезення продукції зі складу Продавця здійснюється Покупцем самостійно або шляхом замовлення відповідних послуг в спеціалізованому господарюючому об'єкту (п. 3.2 Договору).

Оплата здійснюється шляхом перерахування грошей на р/р Продавця (п. 3.6 Договору).

Згідно зі специфікацією №1 від 17.02.2016 року сторони договору поставки №17-02/14 домовились про поставку партії товару (запасні частини) на загальну суму разом із ПДВ 458428,80 грн., в тому числі ПДВ 76404,80 грн.

За результатами відповідної господарської операції ТОВ "ЗМ-Консалтинг" оформлені видаткові накладні №203 від 21.02.2014 року, №204 від 24.02.2014 року, №205 від 25.02.2014 року.

Поряд із цим, 21.02.2014 року між ТОВ "НВКП "Промкомплект" (постачальник) та ТОВ "Техінвестпостач" (покупець) було укладено договір поставки №21-02/14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити продукцію в асортименті, кількості, за цінами, які визначені у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

Як встановлено із видаткових накладних №1 від 21.02.2014 року, №2 від 24.02.2014 року, №3 від 25.02.2014 року, виписаних ТОВ "НВКП "Промкомплект" за результатами здійснення господарської операції, предметом поставки договору №21-02/14 був товар, що попередньо придбаний позивачем у ТОВ "ЗМ-Консалтинг" згідно з договором №17-02/14.

При цьому, відповідно до товарно-транспортних накладних №Р1 від 21.02.2014 року, №Р2 від 24.02.2014 року, №Р3 від 25.02.2014 року транспортування цього товару здійснювалось перевізником ФОП ОСОБА_7, замовником (платником) було ТОВ "НВКП "Промкомплект", вантажовідправником - ТОВ "ЗМ-Консалтинг", вантажоодержувачем - ТОВ "Техінвестпостач".

Тобто поставка товару, придбаного у ТОВ "ЗМ-Консалтинг" згідно з договором №17-02/14 від 17.02.2014 року, здійснювалась за замовленням позивача із складів ТОВ "ЗМ-Консалтинг" (м. Бровари, Київська область) на адресу ТОВ "Техінвестпостач" (вул. Зубенко, 2, м. Стрий, Львівська область), якому вказаний товар був проданий згідно з договором №21-02/14 від 21.02.2014 року.

Факт транспортування товару за адресою вул. Зубенко, 2, м. Стрий, Львівська область окрім товарно-транспортних накладних також підтверджується Актом надання послуг №29 від 20.03.2014 року.

У зв'язку із здійсненням поставки вищевказаних товарів, ТОВ "ЗМ-Консалтинг" були виписані та передані позивачу податкові накладні №203 від 21.02.2014 року, №204 від 24.02.2014 року, №205 від 25.02.2014 року на загальну суму ПДВ 76404,80 грн.

У свою чергу ТОВ "НВКП "Промкомплект" виписані податкові накладні №1 від 21.02.2014 року, №2 від 24.02.2014 року, №3 від 25.02.2014 року за фактом продажу даного товару ТОВ "Техінвестпостач".

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується і висновком суду першої інстанції, що реальність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "ЗМ-Консалтинг" підтверджується усіма первинними документами, а також подальшою реалізацією придбаного у товариства товару ТОВ "Техінвестпостач".

Разом із тим, в акті перевірки позивача від 02.06.2015 року податковим ревізором-інспектором наводиться перелік усіх зазначених вище первинних документів: договору, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт придбання у ТОВ "ЗМ-Консалтинг" товару та його подальшу реалізацію, однак робиться висновок про те, що такі документи містять недостовірні дані, що ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій.

Як видно із акта перевірки, підставами такого висновку є матеріали, які надійшли разом з постановою слідчого першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Києво- Святошинському районі, а саме:

- лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби Украйні № 611/9/10-36-07-04 від 07.04.2014 про те, що директор ТОВ "ЗМ-Консалтинг" Бестаеві Маріне не перетинав державний кордон України за період з 01.01.2012 року по 07.04.2014;

- висновок експерта Головного управління МВС України в Київській області Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру СТКЗ Білоцерківського МВ № 478 від 04.06.2014 про те, що підписи вид імені Бестаеві Маріне (директор ТОВ "ЗМ-Консалтинг") на досліджених документах виконані не Бестаеві Маріне , а іншою особою;

- рапорт ст. о/у відділу ОСА ПДВ ОУ ГУ Міндоходів у Київській області Бойко М.С. про те, що підприємство ТОВ "ЗМ-Консалтинг" відсутнє за податковою адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 21.

Крім того, дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

При проведенні судово-почеркознавчої експертизи на розгляд експерту було поставлено питання щодо дійсності підписання Бестаеві Маріне документів, які пов'язані із реєстрацією змін до установчих документів ТОВ "ЗМ-Консалтинг". Проте надані на експертизу матеріали та, власне, і сам висновок експерта не мають жодного відношення до проведених господарських операцій ТОВ "ЗМ-Консалтинг" із позивачем та підписанням договору поставки №17-02/14 від 17.02.2014 року, а також інших пов'язаних із його виконанням документів, оскільки питання щодо належності підпису Бестаеві Маріне на таких документах не було предметом дослідження судово-почеркознавчої експертизи.

В ході ознайомлення зі змістом вказаного висновку встановлено, що в якості порівняльних зразків підпису директора ТОВ "ЗМ-Консалтинг" експерту було надано нотаріально завірений підпис Бестаеві Маріне на Статуті ТОВ "ЗМ-Консалтинг", код ЄДРПОУ 37871477, від 05.08.2013 року №135510500080005574 на 15 аркушах.

При цьому колегія суддів зауважує, що підписання Бестаеві Маріне 05.08.2013 року Статуту ТОВ "ЗМ-Консалтинг" додатково спростовує посилання відповідача на неможливість його перебування у вищезазначений період (вказаний у листі Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби Украйні № 611/9/10-36-07-04 від 07.04.2014) на території України (з 01.01.2012 року по 07.04.2014 року).

Із матеріалів справи слідує, що ТОВ "ЗМ-Консалтинг" зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 37871477) та станом на дату розгляду даної справи не перебуває у процесі припинення, підтвердженням чого є відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, як видно із даних реєстру платників податку на додану вартість, отриманих на інтернет-ресурсі Державної фіскальної служби України, ТОВ "ЗМ-Консалтинг", індивідуальний податковий номер 378714710061, було зареєстроване платником податку 27.09.2013 року. При цьому така реєстрація була анульована 29.05.2014 року за ініціативи податкового органу.

Таким чином, на момент вчинення господарської операції із позивачем - лютий 2014 року ТОВ "ЗМ-Консалтинг" перебувало в стані платника податку на додану вартість, що надавало йому право видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

В даному випадку необхідно також звернути увагу на наявну у матеріалах справи довідку Вінницької ОДПІ №251/02-28-22-05/38585446 від 16.12.2014 року про результати проведення зустрічної звірки ТОВ"НВКП "Промкомплект" щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "ЗМ-Консалтинг" за лютий 2014 року, у висновках якої вказано, що звіркою ТОВ"НВКП "Промкомплект" документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ "ЗМ-Консалтинг", їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Окрім цього, вищезазначена господарська операція також знайшла своє відображення в інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ "ЗМ-Консалтинг", отриманої із АС "Податковий блок".

Поряд із цим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надаючи оцінку посиланням відповідача на рапорт ст. о/у відділу ОРСА ПДВ ОУ ГУ Міндоходів у Київській області про відсутність ТОВ "ЗМ-Консалтінг" за податковою адресою, слід зауважити, що податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником. Позивач не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб'єктами, які здійснюють постачання товарів чи робіт цим контрагентам, не зобов'язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, що підтверджено практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Крім того, як встановлено із матеріалів справи, а саме специфікації №1 від 17.02.2016 року до договору поставки №17-02/14 від 17.02.2014 року, сторони договору домовились про поставку партії товару на загальну суму разом із ПДВ 458428,80 грн., в тому числі ПДВ 76404,80 грн.

При цьому, відповідно до п. 3.3 договору поставки №21-02/14 від 21.02.2014 року, укладеного між ТОВ "НВКП "Промкомплект" та ТОВ "Техінвестпостач", якому в подальшому позивачем було реалізовано продукцію, придбану у ТОВ "ЗМ-Консалтинг", загальна сума договору визначається як сума видаткових накладних підписаних до цього договору.

Як уже було встановлено судом вище на виконання цього договору ТОВ "НВКП "Промкомплект" оформлено наступні видаткові накладні, відповідно до яких загальна сума договору поставки №21-02/14 від 21.02.2014 року становить - 478864,14 грн., в тому числі ПДВ - 79810,69 грн.

Із зазначеного слідує, що товар був реалізований позивачем згідно з договором №21-02/14 від 21.02.2014 року за вартістю вищою, аніж придбаний у ТОВ "ЗМ-Консалтинг", що в свою чергу свідчить про наявність господарської мети у ТОВ "НВКП "Промкомплект" при здійсненні господарської операції із ТОВ "ЗМ-Консалтинг", а саме отримання прибутку.

До питання щодо наявності фактичного руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ЗМ-Консалтинг", суд додатково зауважує, що дана господарська операція була відображена в облікових даних платника податку ТОВ "НВКП "Промкомплект" у поданих ним деклараціях як з податку на прибуток, так і з податку на додану вартість за лютий 2014 року, що знайшло своє відображення в акті перевірки від 02.06.2015 року.

Відносно існування станом на 31.12.2014 року за позивачем кредиторської заборгованості перед ТОВ "ЗМ-Консалтинг" на суму 458429 грн., то як з'ясовано в процесі розгляду справи, вказана заборгованість була погашена позивачем у лютому 2015 році за договором про відступлення права вимоги від 23.08.2016 року, укладеного між ТОВ "ЗМ-Консалтинг" (кредитор) та ТОВ "Плутон Капітал" (новий кредитор) та підтверджується платіжними дорученнями №8 від 11.02.2015 року та №9 від 23.02.2015 року.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту позивача.

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, наданих позивачем під час перевірки, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та висновку про безтоварність.

Натомість, відповідач не надав належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також представник відповідача не навів обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

За сукупністю наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкові повідомлення-рішення від 18.06.2015 року № 0002982202 та № 0002992202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України апеляційний суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї необхідно залишити без задоволення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, підстави для скасування такого рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 грудня 2016 року.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Боровицький О. А.