Рішення

від 21.09.2016 по справі 320/4608/16-ц

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 21.09.2016

Справа N 320/4608/16-ц

(2/320/3022/16)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2016 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.

при секретарі - Левандовській О.М.

представника позивача - адвоката ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради про стягнення суми індексації по заробітній платі, за участю третьої особи - Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації, Комунальної установи «Територіальне медичне об'єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача індексацію заробітної плати в розмірі 2 845,11 грн., зазначивши, що вона працює в Комунальній установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради, однак індексація заробітної плати за 2015 рік їй виплачена не була.

В судовому засіданні позивач та її представник - адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять їх задовольнити.

Представник відповідача - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив відмовити в його задоволенні, зазначивши, що відповідачем при нарахуванні заробітної плати позивачу були дотримані норми діючого законодавства та заборгованості перед нею у підприємства немає. Крім того, зазначив, що нарахування та виплата індексації заробітної плати на підприємстві провадилась за рахунок економії фонду заробітної плати та в межах фінансових ресурсів, оскільки підприємство є неприбутковим. Однак, в особових випадках виплати індексації заробітної плати провадились в повному обсязі (чи то при звільненні, смерті працівника, тощо).

Представник третьої особи - Комунальної установи «Територіальне медичне об'єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради в судове засідання не з'явився, від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи - Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації в судове засідання не з'явилась, від неї надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнає в повному обсязі з підстав визначених в письмових запереченнях, згідно яких, Департамент охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації є головним розпорядником коштів обласного бюджету в частині фінансування закладів охорони здоров 'я , які утримуються за рахунок коштів обласного бюджету. Повноваження головного розпорядника коштів визначено п.З ст.22 Бюджетного кодексу України. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином згідно із рішенням сесії обласної ради від 16 січня 2015 року № 12 „Про обласний бюджет на 2015 рікВ» затверджено бюджетні призначення головному розпоряднику коштів обласного бюджету на 2015 рік - Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації, в загальній сумі 978 395, 777 тис. грн. Лімітною довідкою, затвердженою Департаментом фінансів обласної державної адміністрації, доведено загальний обсяг видатків споживання, в тому числі і видатки на заробітну плату в загальній сумі -95 944,909 тис. грн. Департамент охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації, як головний розпорядник коштів обласного бюджету по охороні здоров'я, затвердив лімітною довідкою про бюджетні асигнування та кредитування видатки споживання закладам та установам, які фінансуються за рахунок коштів обласного бюджету, в тому числі і комунальній установі «Територіальне медичне об'єднання» Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради в сумі 180 649,545 тис. грн., в тому числі на оплату праці - 110981,109 тис. грн. В свою чергу, комунальна установа «Територіальне медичне об'єднання» Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», як розпорядник бюджетних коштів другого рівня затвердила лімітними довідками про бюджетні асигнування та кредитування, видатки споживання закладам та установам, які входять до її складу згідно з статутом, в тому числі і КУ «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» ЗОР. Розпорядниками коштів III рівня є бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам. В даному випадку розпорядником коштів ІІІ рівня є комунальна установа «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради. При цьому, зазначає, що Департаментом комунальній установі «Територіальне медичне об'єднання» Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» та комунальній установі «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради неодноразово було наголошено, щодо виконання як розпоряднику бюджетних коштів другого рівня та третього рівнів щодо виконання статті 51 Бюджетного кодексу України, в якій зазначено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах, враховуючи п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» та розпорядження Запорізької обласної державної адміністрації від 14 лютого 2015 року № 55 «Про додаткові заходи щодо наповнення місцевих бюджетів та дотримання режиму економії бюджетних коштів» обов'язковим є виконання вимог щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуванням. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. Також в цьому листі Центр було зобов'язано розробите заходи щодо забезпечення виплати заробітної плати працівникам установ, які входять до складу Центру в межах затверджених коштів. Згідно з інформацією Центру в порушення вимог вище зазначених нормативно-правових актів премія та надбавка за складність та напруженість в роботі за 2015 рік складала загальною сумою 1434,3 тис.грн., в тому числі по станції - 145,5 тис.грн.). З приводу довідки від 09 грудня 2015 року наданою відповідачем на яку посилається позивач в свої позовній заяві зазначає, що відповідно до п.п. 1.2., 1.3. Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 24 січня 2012 року К° 44, та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09 лютого 2012 року за № 196/20509, фінансова та бюджетна звітність повинна бути достовірною. Фінансова та бюджетна звітність має відповідати аналогічним даним бухгалтерського обліку та звітності органів Державної казначейської служби України. Згідно отриманих на 01 січня 2016 року Звітів про заборгованість за бюджетними коштами (форма №7д, №7м) розпорядники бюджетних коштів другого та третього рівня, а саме комунальна установа «Територіальне медичне об'єднання» Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради та комунальна установа «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради надали звіти з відсутньою заборгованістю із заробітної плати. Крім цього, зауважує, що за ініціативою Департаменту Запорізькою обласною державною адміністрацією було направлено листи до Верховної ради України від 09 липня 2015 року № 08-20/1850, до Адміністрації Президента України від 09 липня 2015 року № 08-20/1850, до Міністерства фінансів України 09 липня 2015 року № 08-20/1851, до Міністерства охорони здоров'я України 09 липня 2015 року № 08-20/1850 щодо виділення додаткових коштів з державного бюджету місцевим бюджетам для проведення індексації грошових доходів працівникам сфери охорони здоров'я в Запорізькій області на 2015 рік. Однак відповіді станом на 31 травня 2016 року не надійшло, окрім листа Міністерства фінансів України, в якому зазначено, що спрямування додаткових бюджетних коштів на індексацію грошових доходів населення поставить під загрозу фінансове забезпечення витрат на проведення антитерористичної операції та обороноздатність країни у цілому. Статтею 98 КЗпП визначено, що плата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів. Крім цього відповідно до статті 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Також зазначає, що листом заступника Міністра охорони здоров'я України до комунальної установи «Територіальне медичне об'єднання» Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради було наголошено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Законом України від 28 грудня 2014 року № 76 - VIII внесено зміни до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та до Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік», яким було внесено абзац такого змісту: «Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік».

Вислухавши пояснення позивача та її представника - адвоката ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, вислухавши пояснення свідка ОСОБА_4, дослідивши зави третіх осіб, матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги підлягають повному задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 працює в Комунальній установі «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради /а.с.8/.

Згідно копії довідки Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради № 01-02/436 від 09 грудня 2015 року ОСОБА_3 не була виплачена індексація у 2015 році: березень - 64,21 грн., квітень - 169,30 грн., травень - 320,33 грн., червень - 365,40 грн., липень - 317,27 грн., серпень - 385,18 грн., вересень - 611,71 грн., листопад - 611,71 грн. Усього 2 845,11 грн. При виділенні додаткових асигнувань заборгованість по індексації буде погашена /а.с.6/.

Однак, згідно відповіді на заяву № 01-02/90 від 09 березня 2016 року, було встановлено, що ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачає проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджету. Виходячи з цього індексація за 2014, 2015 роки була виплачена в межах фонду заробітної плати затвердженого в кошторисах на відповідний період. За даними бухгалтерського обліку станом на 01 березня 2016 року заборгованість по заробітній платі відсутня /а.с.25/.

Крім того, з даного приводу в судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_4, яка пояснила, що працює на підприємстві відповідача бухгалтером. Зазначила, що підприємством при нарахуванні заробітної плати позивачу були дотримані норми діючого законодавства та заборгованість перед нею у підприємства відсутня. Крім того, зазначив, що нарахування та виплата індексації заробітної плати на підприємстві провадилась за рахунок економії фонду заробітної плати та в межах фінансових ресурсів, оскільки підприємство є неприбутковим. Їй відомо, що підприємство зверталось до вищестоящих органів щодо виділення коштів на виплату індексації заробітної плати, однак підприємству було відмовлено. При цьому в цей період виплачувались премії лікарям, оскільки це було передбачено видатками.

Відповідно до вимог ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» встановлює структуру заробітної плати, відповідно до якої основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно ст. 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Стаття 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, що індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Індексація заробітної плати працівників провадиться відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У відповідності з положеннями ч.5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до ч. 1 ст.4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, в якому індекс споживчих цін не перевищив поріг індексації, зазначений в частині першої цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Зазначений порядок індексації, заробітної плати передбачений і п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року, з наступними змінами та доповненнями.

У рішенні Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Статтею 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», визначені джерела коштів на проведення індексації грошових доходів населення. Частиною 6 цієї статті зазначено, що проведення індексації грошових коштів доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загального обов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Пунктом 14 Прикінцевих положень цього Закону Кабінету Міністрів України доручено за результатами першого півріччя 2015 року та з урахуванням економічної ситуації затвердити порядок проведення індексації заробітної плати, грошового забезпечення, пенсійних та соціальних виплат.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» також зобов'язано Кабінет Міністрів України затвердити особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на 2015 рік.

Проте рішення про затвердження особливого порядку індексації до цього часу не прийнято.

Аналіз наведених нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації працівників бюджетних установ у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на 2015 рік, дає підстави для нарахування індексації заробітної плати у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 рок №1078.

Щодо ч.6 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» як було зазначено вище, цією нормою визначається джерело коштів на проведення індексації. Зазначена норма безпосередньо не скасовує виплату індексації заробітної плати та не пов'язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів. Відповідач не надав доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого він фінансується, гроші на індексацію заробітної плати відсутні.

За вказаних умов, невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.

Подібне розуміння можливості обмежень прав власності на майно відповідає загальноєвропейським стандартам у галузі права.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Особлива сумлінність є необхідною при розгляді трудових спорів (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руотоло проти Італії»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Сук проти України» від 10.03.2011 року, заява № 10972/05-ЄСПЛ, суд визнав порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Суд зауважив, що вимога заявника ґрунтувалась на чіткому положенні на той час національного законодавства, відтак заявник міг вважатися таким, що мав обґрунтовані сподівання, якщо не право отримати відповідну виплату. Відповідно до усталеної практики Суду, державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань, тому остаточна відмова національних органів у праві заявника на цю доплату за період, що розглядається, є свавільною і такою, що не ґрунтується на законі.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність». Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1.

Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Отже, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача та представника третьої особи Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації, оскільки дані заперечення спростовуються вищенаведеним.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно Рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», необхідно розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, - суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає повному задоволенню та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача ), індексацію заробітної плати в розмірі 2 845,11 грн., при цьому з урахуванням приписів абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», без урахування податків та обов'язкових платежів.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України та п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у розмірі 551,20 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 95 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» , Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , Постановою Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 4,10, 11, 15, 57, 59, 60, 61, 88, 107, 208, 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради про стягнення суми індексації по заробітній платі, за участю третьої особи - Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації, Комунальної установи «Територіальне медичне об'єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради - задовольнити повністю.

Стягнути з Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради (ЄДРПОУ 05395606), на користь ОСОБА_3, (РНОКПП НОМЕР_1), індексацію заробітної плати в розмірі 2 845 (дві тисячі вісімсот сорок п'ять) гривень 11 копійок без урахування податків та обов'язкових платежів.

Стягнути з Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради (ЄДРПОУ 05395606), на користь держави судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят один) гривень 20 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Судя Мелітопольського

міськрайонного суду ОСОБА_5