Рішення

від 29.09.2016 по справі 379/978/16-ц

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 379/978/16-ц

2/379/418/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2016 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: Бойка М.Г.

при секретарі: Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тараща

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Ріжки» про визнання договорів оренди землі припиненими та зобов'язати вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просить визнати Договір оренди земельної ділянки від 17.01.2011 року, укладений між ОСОБА_1 та Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Ріжки», який зареєстрований 29.12.2012 року припиненим з 18.01.2016 року та зобов'язати Виробничий сільськогосподарський кооператив «Ріжки» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 2,910 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка їй належить на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_2 виданого Ріжківською сільською радою 12 вересня 2001 року; визнати Договір оренди земельної ділянки від 17.01.2011 року, укладений між ОСОБА_1 та Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Ріжки», який зареєстрований 29.12.2012 року припиненим з 18.01.2016 року та зобов'язати Виробничий сільськогосподарський кооператив «Ріжки» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 2,900 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка їй належить на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_4 виданого Ріжківською сільською радою 01 грудня 2004 року; судові витрати покласти на відповідача.

В обгрунтування свого позову позивач та його представник посилаються на те, що 17.01.2011 року між ОСОБА_1 та Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Ріжки» було укладено два Договори оренди земельних ділянок, які зареєстровані 29.12.2012 року, що підтверджується відповідними договорами.

Згідно п. 1.1 Договорів, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування на умовах оренди земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Ріжківської сільської ради і право на які засвідчено: державним актом НОМЕР_2, виданим 12.09.2001 року Ріжківською сільською радою, кадастровий номер НОМЕР_1, земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку розміром (площею) 2,91 га;

державним актом НОМЕР_4, виданим 01.12.2004 року Ріжківською сільською радою, кадастровий номер НОМЕР_3, земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку розміром (площею) 2,9 га.

Пунктом 2.3 Договорів передбачено, що договір укладено терміном на 5 років, починаючи з дати їх державної реєстрації. Після закінчення терміну дії договору Орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі Орендар повинен повідомити письмово Орендодавця про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за місяць до його закінчення. Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у п'ятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі (п.2.5 Договору).

Пунктом 3.2.3 передбачено, що Орендар має право вимагати надання Орендодавцем для використання земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди, відшкодування орендодавцем упущеної вигоди і збитків, заподіяних ненаданням її у зазначений строк, а п. 3.2.6 Договорів встановлено, що орендар зобов'язаний приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 6.1 Договорів).

17.01.2011 року, до моменту державної реєстрації договорів, ОСОБА_1 передала земельні ділянки ВСК «Ріжки» на підставі Акту приймання-передачі земельних ділянок, що підтверджується відповідним актом. З 17.01.2011 року відповідач використовує земельні ділянки Позивача та сплачує орендну плату.

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до ВСК «Ріжки» із заявами про повернення земельних ділянок, що підтверджується відповідними заявами з відміткою відповідача про їх отримання. Листом від 10.09.2015 року ВСК «Ріжки» повідомили позивача про те, що для ідентифікації земельної ділянки потрібно надати кадастровий номер.

У серпні 2016 року позивач повторно звернулася до ВСК «Ріжки» із заявами про повернення земельних ділянок. На даний час, відповідь відсутня.

Позивач вважає, що дія договорів припинилась 18.01.2016 року, а Відповідач незаконно використовує земельні ділянки та зобов 'язаний повернути їх, виходячи з наступного.

Дія Договору оренди припиняється: у разі закінчення строку, на який його було укладено (п.4.2 Договору). Оскільки Договори було укладено 17.01.2011 року (момент укладення договору) строком на 5 років, цього ж дня згідно акту приймання - передачі для ВСК «Ріжки» було передано земельні ділянки для використання, з цього ж дня ВСК «Ріжки» використовує земельні ділянки та сплачує орендну плату, то п'ять років сплинуло 17.01.2016 року, і з наступного дня закінчився термін дії договору.

За змістом статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162ц 13, яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України. Аналогічна правова позиція викладена і в ухвалі ВССУ від 20.01.2016 року по справі № 6-24387 ск 15, ухвалі ВССУ від 02.03.2016 року по справі № 6-21856 ск 15, ухвалі ВССУ від 16.12.2015 року по справі № 6-27193 ск 15, ухвалі ВССУ від 25.07.2016 року по справ № 379/386/16-ц та інших рішеннях ВССУ та ВСУ.

За таких обставин, виходячи зі змісту ст. 640 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на час укладання договору оренди), строк дії договору оренди починається не з дати його державної реєстрації, оскільки державна реєстрація договору вказує на його чинність і не може змінювати день його укладення, тобто строк дії договору.

В разі припинення або розірвання договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 2.6 Договору).

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, мотивуючи це тим, що 17.01.2011 року між сторонами укладено Договори оренди земельних ділянок, які знаходяться в адміністративних межах Ріжківської сільської ради, право власності на які засвідчено: державним актом НОМЕР_2, виданим 12.09.2001 року Ріжківською сільською радою, кадастровий номер НОМЕР_1, земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку розміром (площею) 2,91 га;

державним актом НОМЕР_4, виданим 01.12.2004 року Ріжківською сільською радою кадастровий номер НОМЕР_3, земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку розміром (площею) 2,9 га.

Договори оренди зареєстровано 29.12.2012 року Управлінням Держкомзему у Таращанському районі Київської області що підтверджується записом в Державному реєстрі земель за № 322440004007058 та за № 322440004007057, про що містяться відповідні відмітки на Договорах.

Так, згідно п. 2.3. Договорів договір укладено терміном на 5 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у п'ятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі (п.2.5 Договорів).

Позивач стверджує, що після підписання Договорів 17.01.2011 року отримував орендну плату та відразу підписав Акт приймання-передачі на земельну ділянку. Проте, станом на 2011 рік між позивачем та відповідачем діяв договір оренди земельної ділянки від 17.05.2005 року, який зареєстрований Таращанським відділом Київської філії Державного підприємства УДЗК №24 від 19.01.2006 року за №00301 та оскільки договорів оренди земельної ділянки від 17.01.2011 року на той час не пройшов державної реєстрації, орендна плата за 2011 рік видавалась позивачеві згідно договору, що був зареєстрований 19.01.2006 року. Вказаний договір оренди від 17.05.2005 року, зареєстрований 19.01.2006 року ніким не оспорювався. Заперечень що до строку його дії не надходило, відповідно умови договору були дійсними та обов'язковими для виконання сторонами договору.

Крім того, з невідомих причин Акт приймання передачі на земельні ділянки по Договорах 1 та 2 відсутній, відтак відповідач фактично продовжив використання земельних ділянок на підставі Договорів 1 та 2, починаючи з дати їх державної реєстрації, а саме з 29.12.2012 року, тобто з дня набрання договорами оренди законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Крім того, згідно правової позиції ВСУ, що була сформована при розгляді справи № 6-99цс13 від 18.09.2013 року Договір оренди землі є укладеним з моменту його державної реєстрації, а отже - оспорюваним й витребування спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння без визнання цього договору оренди землі недійсним не ґрунтується на вимогах, встановлених ст. 210, ст 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України й ст. 18 Закону України «Про оренду землі».

Позивач посилаючись в позовній заяві на передачу земельних ділянок від 17.01.2011 року не надав суду докази щодо підписання ним Актів приймання передачі з Відповідачем, а відтак не дотримався вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України, згідно якої кожна сторона має довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Як вбачається з додатків до позовної заяви Позивач звертався до Відповідача з заявою від 15.08.2016 року, в якій просив повернути йому земельні ділянки оскільки на його думку Договори 1 та 2 припинили свою дію 18.01.2016 року.

Разом з тим Позивач приховує від суду інформацію, що є важливою для всебічного розгляду справи та вирішення спору по суті, а саме 01.06.2016 року згідно видаткового касового ордеру Позивач отримав орендну плату за використання земельних ділянок по Договорах 1 та 2 в сумі 9000 (дев'ять тисяч) гривень. Відповідно позивач визнавав Договори діючими, а Відповідач справно виконував свої зобов'язання по договорах.

Крім того Позивач неодноразово звертався до відповідача про надання їй фінансової допомоги, прохання про яку були задоволені відповідачем, що підтверджується видатковим касовим ордером від 01.06.2016 року та від 14.07.2016 року.

З поданого вбачається, що Позивач визнавав чинними договори оренди земельних ділянок, що є предметом спору, а також користувався правами та обов'язками, які має згідно умов Договорів, в зв'язку з чим в задоволенні її позовних вимог просить суд відмовити в повному обсязі.

Судом встановлено, що 17.01.2011 року між ОСОБА_1 та Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Ріжки» було укладено два Договори оренди земельних ділянок, які зареєстровані 29.12.2012 року, що підтверджується відповідними договорами.

Згідно п. 1.1 Договорів, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування на умовах оренди земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Ріжківської сільської ради і право на які засвідчено: державним актом НОМЕР_2, виданим 12.09.2001 року Ріжківською сільською радою, кадастровий номер НОМЕР_1, земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку розміром (площею) 2,91 га;

державним актом НОМЕР_4, виданим 01.12.2004 року Ріжківською сільською радою, кадастровий номер НОМЕР_3, земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку розміром (площею) 2,9 га.

Пунктом 2.3 Договорів передбачено, що договір укладено терміном на 5 років, починаючи з дати його державної реєстрації. Після закінчення терміну дії договору Орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі Орендар повинен повідомити письмово Орендодавця про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за місяць до його закінчення. Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у п'ятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі (п. 2.5 Договору).

Пунктом 3.2.3 передбачено, що Орендар має право вимагати надання Орендодавцем для використання земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди, відшкодування орендодавцем упущеної вигоди і збитків, заподіяних ненаданням її у зазначений строк, а п. 3.2.6 Договору встановлено, що орендар зобов'язаний приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 6.1 Договорів).

17.01.2011 року, до моменту державної реєстрації договорів, ОСОБА_1 передала земельні ділянки ВСК «Ріжки» на підставі Акту приймання-передачі земельних ділянок. З 17.01.2011 року відповідач використовує земельні ділянки Позивача та сплачує орендну плату.

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до ВСК «Ріжки» із заявами про повернення земельних ділянок, що підтверджується відповідними заявами з відміткою відповідача про їх отримання. Листом від 10.09.2015 року ВСК «Ріжки» повідомили позивача про те, що для ідентифікації земельної ділянки потрібно надати кадастровий номер.

У серпні 2016 року позивач повторно звернулася до ВСК «Ріжки» із заявами про повернення земельних ділянок. На даний час, відповідь відсутня.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Норми статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначають серед істотних умов договору оренди землі також строк дії договору оренди та встановлюють, що невід'ємною частиною договору оренди землі є і акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Як встановлено судом, укладені між сторонами договори оренди містять конкретний і чітко визначений строк їх дії - п'ять років, а також мають додаток - Акт приймання-передачі землі в оренду.

Отже, відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про оренду землі» відбулась передача орендодавцем об'єкта оренди орендарю у строки та на умовах, що визначені у договорах оренди землі, за актом приймання-передачі.

За змістом статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Відповідно до пункту 2.3 спірних договорів оренди земельних ділянок ці договора набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договорів, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоду встановленій формі.

Цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін, при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Про дану обставину також свідчить здійснення державної реєстрації договору оренди землі, оскільки відповідно до 15 Закону України «Про оренду землі», відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та Виробничий сільськогосподарський кооператив «Ріжки» дійшли згоди щодо істотних умов договорів оренди земельних ділянок, скріпивши 17 січня 2011 року договори своїми підписами, що і є моментом укладення договорів оренди.

За таких обставин, що договори оренди землі припинили свою дію після закінчення 5-річного строку, який розпочинається з моменту його укладення, а не з моменту державної реєстрації, оскільки державна реєстрація вказує на чинність договорів (набрання юридичної сили) і не може змінювати момент їх укладення.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України № 6-162цс13 від 19 лютого 2014 року.

Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права (ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором; орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Аналогічні приписи сторони закріпили в укладеному між ними договорі оренди землі, а саме: пунктом 4.2 договору оренди передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку.

Як встановлено під час розгляду справи, укладені між сторонами договори оренди землі припинили свою дію 17 січня 2016 року, однак земельні ділянки позивачу відповідачем не повернуті, чим порушено умови укладеного між ними договорів оренди землі та права позивача, як власника земельних ділянок.

Між іншим, позивач заперечив щодо продовження користування відповідачем орендованими земельними ділянками після закінчення строку договорів оренди, про що свідчать надіслані від імені позивача на адресу відповідача заяви датовані 10.08.2015 року та 12.08.2016 року, а тому такі договори не є поновленими відповідно до їх умов.

До того ж, суд враховує, що укладені між сторонами договори оренди землі недійсним та/або неукладеним в судовому порядку не визнані та жодною із сторін не оскаржені і не заперечується.

Також, в передбаченому Законом України «Про оренду землі» порядку, сторонами не змінювались умови даних договорів, у тому числі і щодо строку їх дії, а тому вони є укладеними саме на визначений сторонами строк.

Отже, державна реєстрація договор оренди землі свідчить про виникнення у орендаря речового права на оренду земельної ділянки та може не збігатись із моментом укладення договору оренди, а лише визначає правові засади його чинності.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не вважає укладені між ним і позивачем договори оренди землі припиненими та продовжує користуватись земельними ділянками позивача, утримуючи їх у себе, суд приходить до висновку, що порушені законні права та інтереси позивача слід захистити, шляхом визнання припиненим укладених між сторонами договори оренди землі за закінченням строку, на який їх було укладено, а також зобов'язання відповідача повернути позивачу орендовані земельні ділянки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, підлягає задоволенню, оскільки згідно із положень цивільного законодавства укладений між сторонами договори оренди землі припинили свою дію 18 січня 2016 року.

Судом не можуть бути взяті до уваги заперечення відповідача проти задоволення позову в частині того, що станом на 2011 рік між позивачем та відповідачем діяв договір оренди земельної ділянки від 17.05.2005 року, який зареєстрований Таращанським відділом Київської філії Державного підприємства УДЗК №24 від 19.01.2006 року за №00301 та оскільки договори оренди земельної ділянки від 17.01.2011 року на той час не пройшли державної реєстрації, орендна плата за 2011 рік видавалась позивачеві згідно договору, що був зареєстрований 19.01.2006 року, оскільки сам факт укладення 17.01.2011 року нових договорів оренди земельної ділянки між сторонами вказує на ту обставину, що відповідач вважав, що попередній договір, а саме договір від 17.05.2005 року із строком дії п'ять років, який був зареєстрований 19.01.2006 року припинив свою дію. Щодо відсутності актів приймання-передачі об'єкта оренди та заперечення відповідача в частині того, що позивач відразу після підписання оспорюваних договорів оренди земельної ділянки підписав Акти приймання-передачі на земельну ділянку, не надав суду докази такого підписання, то суд сприймає дані твердження представника відповідача критично та розцінює, як намагання перешкодити встановленню об'єктивної істини по справі, оскільки норми статті 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка діяла на момент укладення договорів та їх реєстрації, визначають серед істотних умов договору оренди землі також строк дії договору оренди та встановлюють, що невід'ємною частиною договору оренди землі є і акт приймання-передачі об'єкта оренди і як би вказані акти були відсутні, то це було б перешкодою для їхньої реєстрації, а реєстрація відбулася.

Щодо отримання позивачкою орендної плати за 2016 рік, то це є цілком зрозумілим, оскільки їй на праві власності належать земельні ділянки, які використовувалися відповідачем і на даний час також перебувають у його користуванні, що не заперечувалося сторонами під час судового розгляду справи.

Щодо посилання представника відповідача на правову позиції ВСУ, що була сформована при розгляді справи № 6-99цс13 від 18.09.2013 року, то вказана правова позиція не може бути взята судом до уваги, оскільки ч. 3 ст. 640 ЦК України, в редакції на момент виникнення (укладення оспорюваних договорів) не передбачала, що договір, який підлягає державній реєстрації є укладеним з моменту державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись постановою Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року № 6-162ц13, ст. ст. 13, 15, 17, 18, 20, 34 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 125, 126 ЗК України, ст. ст. 16, 251 - 254, 638, 640, 763 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 8, 10, 15, 30, 57-61, 209, 213-215 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати Договір оренди земельної ділянки від 17.01.2011 року (площа 2,91 га, кадастровий номер НОМЕР_1), укладений між ОСОБА_1 та Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Ріжки», який зареєстрований 29.12.2012 року, припиненим з 18.01.2016 року.

Зобов'язати Виробничий сільськогосподарський кооператив «Ріжки» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 2,910 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка їй належить на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_2, виданого 12.09.2001 року Ріжківською сільською радою.

Визнати Договір оренди земельної ділянки від 17.01.2011 року(площа 2,9 га, кадастровий номер НОМЕР_3), укладений між ОСОБА_1 та Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Ріжки», який зареєстрований 29.12.2012 року, припиненим з 18.01.2016 року.

Зобов'язати Виробничий сільськогосподарський кооператив «Ріжки» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 2,900 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка їй належить на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_4, виданого 01.12.2004 року Ріжківською сільською радою.

Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Ріжки» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2204 (дві тисячі двісті чотири гривні) 80 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Таращанський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особою, що не була присутня у судовому засіданні з дня отримання копії цього рішення, апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області.

Повний текст рішення виготовлений 30.09.2016 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ: