Постанова

від 23.09.2016 по справі 810/1299/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2016 року 810/1299/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2015 №0004671702 та від 28.03.2016 №0004781701.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №0004781701 від 28.03.2016 виділено в окреме провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства, що полягає у віднесенні до податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними, є необґрунтованими, оскільки позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано спірну суму податкового кредиту.

Позивач стверджує, що надав до перевірки усі податкові накладні, на підставі яких були сформовані показники податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ за січень, липень та серпень 2014 року, однак контролюючий орган їх до уваги не взяв, що і призвело до встановлення порушень, викладених в акті перевірки.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Зазначив, що під час перевірки правильності формування позивачем показників податкового кредиту за перевіряємий період було встановлено, що позивачем до податкового кредиту за січень, липень та серпень 2014 року було віднесено суму ПДВ у розмірі 27207,27 грн., що не підтверджена податковими накладними.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 19.09.2016, не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Разом з цим матеріали справи містять клопотання сторін про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований Васильківською районною державною адміністрацією Київської області 09.09.2010 як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (т.1, а.с. 78).

Як платник податків позивач узятий на облік з 10.09.2010 за №22187, станом на момент проведення перевірки перебував на обліку у Васильківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

У період з 27.02.2015 по 03.03.2015 посадовою особою Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Результати перевірки оформлені актом від 11.03.2015 №514/1703/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки) (т.1, а.с. 9-15).

Перевіркою встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість всього на суму 27207,27 грн., у тому числі за січень 2014 року - на 2966,67 грн., за липень 2014 року - на 10000,00 грн., за серпень 2014 року - 14240,60 грн.

За висновками Акта перевірки позивачем до податкового кредиту були віднесені суми податку на додану вартість у загальному розмірі 27207,27 грн., що не підтверджені податковими накладними та документами первинного бухгалтерського обліку.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Васильківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2015 №0004671702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 40810,00 грн., у тому числі 27207,27 грн. за основним платежем та 13603,64 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 16).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Як вбачається з Акта перевірки, спірну суму податкового кредиту за січень, липень та серпень 2014 року у розмірі 27207,27 грн. позивачем було сформовано за наслідками господарський операцій з ТОВ «Про Сервіс» та ТОВ «Вертекспром».

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що 31 січня 2013 року між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ «Про Сервіс» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №ДГ-3/1, в порядку та на умовах якого Продавець зобов'язувався поставити та передати у власність Покупця товар, найменування, кількість та ціна якого визначається у накладних, що є частиною договору (т.1, а.с. 26). Пунктом 3.1 договору від 31.01.2013 №ДГ-3/1 передбачено, що Покупець набуває прав на товар в момент підписання накладних при передачі товару.

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 31.01.2013 №ДГ-3/1 ТОВ «Про Сервіс» у січні, липні та серпні 2014 року здійснило поставку позивачу товару - тканини тентової, поліестрової, оксамитової, плівки ПВХ, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 108961,60 грн., у тому числі ПДВ 25207,27 грн.: №62 від 14.01.2014 на суму 17800,00 грн., у тому числі ПДВ 2966,67 грн., №858 від 30.07.2014 на суму 48000,00 грн., у тому числі ПДВ 8000,00 грн., №477 від 20.08.2014 на суму 43161,60 грн., у тому числі ПДВ 7193,60 грн., №476 від 11.08.2014 на суму 42282,00 грн., у тому числі ПДВ 7047,00 грн.(т.1, а.с. 27-30).

За фактом настання першої з подій (поставки товару) ТОВ «Про Сервіс» видано позивачу податкові накладні на загальну суму 108961,60 грн., у тому числі ПДВ 25207,27 грн.: №62 від 14.01.2014 на суму 17800,00 грн., у тому числі ПДВ 2966,67 грн., №857 від 30.07.2014 на суму 48000,00 грн., у тому числі ПДВ 8000,00 грн., №476 від 11.08.2014 на суму 42284,00 грн., у тому числі ПДВ 7047,33 грн., №477 від 20.08.2014 на суму 43161,60 грн., у тому числі ПДВ 7193,60 грн. (т.1, а.с. 27-30, зворотній бік; 32, зворотній бік).

Суми ПДВ у загальному розмірі 25207,27 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за січень, липень та серпень 2014 року, про що свідчать Додатки 5 до податкових декларації з ПДВ за вказані звітні періоди (т.1, а.с. 162-163; т.2, а.с. 20-21, 34-35) та Реєстри виданих та отриманих податкових накладних, що подавались разом з вказаними податковими деклараціями з ПДВ (т.1, а.с. 165-169; т.2, а.с. 23-28, 37-41).

Судом також встановлено, що 24.07.2014 між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ «Вертекспром» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №ДГ-20, в порядку та на умовах якого Продавець зобов'язувався поставити та передати у власність Покупця товар, найменування, кількість та ціна якого визначається у накладних, що є частиною договору (т.1, а.с. 21). Пунктом 3.1 договору від 24.07.2014 №ДГ-20 передбачено, що Покупець набуває прав на товар в момент підписання накладних при передачі товару.

На виконання умов договору від 24.07.2014 №ДГ-20 ТОВ «Вертекспром» у липні 2014 року здійснило поставку позивачу товару - оксамиту на суму 12000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №70 від 29.07.2014 на суму 12000,00 грн., у тому числі ПДВ 2000,00 грн. (т.1, а.с. 32).

За фактом настання першої з подій (поставки товару) ТОВ «Вертекспром» видано позивачу податкову накладну №70 від 29.07.2014 на загальну суму 12000,00 грн., у тому числі ПДВ 2000,00 грн. (т.1, а.с. 32, зворотній бік).

Суму ПДВ на підставі податкової накладної №70 від 29.07.2014 було включено позивачем до складу податкового кредиту за липень 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за липень 2014 року (т.2, а.с. 20-21) та Реєстр виданих та отриманих податкових накладних, що подавався разом з вказаною податковою декларацією з ПДВ (т.2, а.с. 23-28).

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при формуванні спірних сум податкового кредиту за наслідками вказаних господарських операцій, суд виходив з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI з наступними змінами та доповненнями (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму сплаченого у ціні товарів (послуг) ПДВ настають за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, але не виключно, податкових накладних), що підтверджують її здійснення.

Дослідивши первинні документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання договорів купівлі-продажу та перевіривши фактичний рух товарів під час здійснення господарських операцій суд дійшов висновку, що факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, якими сторони супроводжували господарські операції, не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку придбаного і поставленого товару, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Податковий орган під час розгляду справи не оспорював та не ставив під сумнів реальність операцій, за якими виписано податкові накладні. Відповідачем також визнається та не заперечується те, що контрагенти позивача - постачальники, на час формування податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ і не мали дефектів у правовому статусі.

Відповідач не ставив під сумнів наявність у контрагентів позивача технічних та технологічних можливостей для вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст вищезазначених господарських операції.

Матеріали справи також не містять доказів того, що контрагенти позивача не звітували до податкового органу, не відображали результатів господарських операцій з позивачем та не сплатили до бюджету обов'язкових платежів.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, зменшення суми податкового кредиту по податку на додану вартість зумовлено ненаданням позивачем у ході перевірки належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували факт придбання товарів у ТОВ «Про Сервіс» та ТОВ «Вертекспром».

Будь-яких інших перешкод для формування позивачем спірних сум податкових вигод, ніж зазначені вище, відповідач ні в Акті перевірки, ні під час розгляду справи на навів.

У свою чергу, представник позивача під час розгляду справи наполягав на тому, що первинні документи, складені за наслідками фінансово-господарських операцій з ТОВ «Про Сервіс» та ТОВ «Вертекспром», зокрема, податкові та видаткові накладні, були наявні у ФОП ОСОБА_1 під час перевірки та були надані на запит податкової.

Представник позивача також наголосив, що інспектор Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, який здійснював перевірку, не повідомляв ФОП ОСОБА_1 про відсутність податкових накладних, виданих ТОВ «Про Сервіс» та ТОВ «Вертекспром» та не звертався до позивача з усними чи письмовими запитами подати додаткові документи.

У контексті викладеного, суд зауважує наступне.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

У силу положень підпункту 20.1.8 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

У свою чергу підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов'язані подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Наведене кореспондується з приписами пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, у силу якого платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Правові наслідки невиконання платником податків обов'язку надати на законний запит контролюючого органу документи, на підставі яких сформовані податкові зобов'язання, визначено статтею 44 Податкового кодексу України.

Пунктом 44.6 вказаної статті встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, ненадання до перевірки документів, на підставі яких сформовані показники податкової звітності, є підставою вважати, що вони були відсутні у платника податків.

При цьому, згідно з пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже, відмова платника податків виконати обов'язок в частині надання на запит документи, які підтверджують показники податкової звітності, має бути задокументована відповідним актом.

Самого лише твердження перевіряючого в акті перевірки, що платник податків відмовився або не надав документів, що стали підставою для формування податкових зобов'язань, недостатньо для застосування правових насідків, передбачених пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.

Викладені висновки також узгоджуються з положеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за № 607/23139 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1.4 Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 2.3.2.2 Порядку визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Таким чином, належним доказом ненадання платником податків до перевірки витребуваних документів є акт довільної форми, складений посадовою (службовою) особою контролюючого органу.

Відповідачем, попри наявні в Акті перевірки твердження про ненадання позивачем документів по господарським операціям з ТОВ «Про Сервіс», ТОВ «Вертекспром», акта про відмову надати копії (оригіналів) податкових накладних та інших документів не складено, що свідчить про недоведеність висновку про відсутність у ФОП ОСОБА_1 таких документів.

Натомість позивачем надано суду належним чином завірені копії договорів, видаткових накладних та податкових накладних, які відображені в Реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, що підтверджують реальність фінансово-господарських операцій з ТОВ «Про Сервіс», ТОВ «Вертекспром».

У судовому засіданні представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам суду не надав. Представник відповідача також не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ «Про Сервіс», ТОВ «Вертекспром».

Суд зауважує, що крім вимоги щодо складання акта у випадку відмови платника податків надати документи, пункт 2.3.2.2 Порядку зобов'язує посадових (службових) осіб контролюючого органу у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень.

Зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

У разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

В контексті викладеного, суд зазначає, що описова частина Акта перевірки є неприпустимо спрощеною, оскільки містить лише загальний опис стверджуваного порушення та не містить викладу обставин, які мають істотне значення.

Зокрема, контролюючим органом не вказано реквізитів податкових накладних, що стали підставою для формування спірних сум податкових вигод, але які були відсутні у позивача (не надані позивачем), не наведено даних щодо реєстрації таких накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та не вказано, чи були встановлені розбіжності при співставленні показників податкового кредиту, сформованого позивачем, з податковими зобов'язаннями з ПДВ його контрагентів.

Викладене вказує на формальний підхід контролючого органу до оформлення результатів перевірок.

Між тим суд вважає, що відсутність або ненадання певних документів під час перевірки не може бути підставою для відмови у їх оцінці під час судового розгляду справи, адже положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (зокрема щодо законності сформованих показників податкового кредиту), поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки, позаяк процедура збору доказів у судовому процесі не обмежена проведенням податкової перевірки. Суд не може не прийняти до уваги окремі докази лише з тих підстав, що контролюючий орган заперечує щодо факту пред'явлення їх до перевірки,

Суд вважає, що право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як безпосередньо під час податкового контролю, так і на стадії оскарження рішень контролюючого органу в суді, а тому суд не приймає доводів відповідача щодо відсутності у позивача первинних документів, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит.

За таких підстав, ураховуючи відсутність обставин, з якими законодавець пов'язує відсутність у платника податків права для віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за січень, липень та серпень 2014 року на суму 27207,27 грн.

Отже, податкове повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 20.03.2015 №0004671702 є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач у ході розгляду справи не надав.

Беручи до уваги наведене у сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 20.03.2015 №0004671702

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) сплачений судовий збір у розмірі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. 21 коп.) на підставі квитанції від 11.04.2016 №0.0.533595460.1 за рахунок бюджетних асигнувань Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 38692984, місцезнаходження: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 45).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 23.09.2016.