Ухвала

від 20.12.2016 по справі 810/1299/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1299/16 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

20 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_4, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київської області, в якому, з урахуванням ухвали суду від 08 серпня 2016 року, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2015 №0004671702.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову суду, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд вважає необхідним апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дослідивши первинні документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання договорів купівлі-продажу та перевіривши фактичний рух товарів під час здійснення господарських операцій, дійшов висновку, що факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, якими сторони супроводжували господарські операції, не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку придбаного і поставленого товару, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Крім того, відповідачем, попри наявні в акті перевірки твердження про ненадання позивачем документів по господарським операціям з ТОВ «Про Сервіс», ТОВ «Вертекспром», акта про відмову надати копії (оригіналів) податкових накладних та інших документів не складено, що свідчить про недоведеність висновку про відсутність у ФОП ОСОБА_4 таких документів.

Суд зазначив, що викладене вказує на формальний підхід контролюючого органу до оформлення результатів перевірок.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_4 зареєстрований Васильківською районною державною адміністрацією Київської області 09.09.2010 як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (т.1, а.с. 78).

Як платник податків позивач узятий на облік з 10.09.2010 за №22187, станом на момент проведення перевірки перебував на обліку у Васильківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

У період з 27.02.2015 по 03.03.2015 посадовою особою Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Результати перевірки оформлені актом від 11.03.2015 №514/1703/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки) (т.1, а.с. 9-15).

Перевіркою встановлені порушення ФОП ОСОБА_4 вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість всього на суму 27207,27 грн., у тому числі, за січень 2014 року - на 2966,67 грн., за липень 2014 року - на 10000,00 грн., за серпень 2014 року - 14240,60 грн.

За висновками Акта перевірки позивачем до податкового кредиту були віднесені суми податку на додану вартість у загальному розмірі 27207,27 грн., що не підтверджені податковими накладними та документами первинного бухгалтерського обліку.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Васильківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2015 №0004671702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 40 810,00 грн., у тому числі 27 207,27 грн. за основним платежем та 13 603,64 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 16).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, зменшення суми податкового кредиту по податку на додану вартість зумовлено ненаданням позивачем у ході перевірки належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували факт придбання товарів у ТОВ «Про Сервіс» та ТОВ «Вертекспром».

Згідно із поясненнями позивача первинні документи, складені за наслідками фінансово-господарських операцій з ТОВ «Про Сервіс» та ТОВ «Вертекспром», зокрема, податкові та видаткові накладні, були наявні у ФОП ОСОБА_4 під час проведення перевірки. Водночас, позивач вказує, на запит податного органу первинні документи були надані під час перевірки у 2014 році, проте, інформації про подальше їх місцезнаходження у позивача не має.

Також позивач наполягає на тому, що інспектор Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, який здійснював перевірку, не повідомляв ФОП ОСОБА_4 про відсутність податкових накладних, виданих ТОВ «Про Сервіс» та ТОВ «Вертекспром» та не звертався до позивача з усними чи письмовими запитами подати додаткові документи.

У силу положень підпункту 20.1.8 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов'язані подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Наведене кореспондується з приписами пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, у силу якого платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, ненадання до перевірки документів, на підставі яких сформовані показники податкової звітності, є підставою вважати, що вони були відсутні у платника податків.

Згідно з пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже, відмова платника податків виконати обов'язок в частині надання на запит документи, які підтверджують показники податкової звітності, має бути задокументована відповідним актом.

Як правильно зауважено судом першої інстанції, самого лише твердження перевіряючого в акті перевірки, що платник податків відмовився або не надав документів, що стали підставою для формування податкових зобов'язань, недостатньо для застосування правових насідків, передбачених пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.

Викладені висновки також узгоджуються з положеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за № 607/23139 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1.4 Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 2.3.2.2 Порядку визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Таким чином, належним доказом ненадання платником податків до перевірки витребуваних документів є акт довільної форми, складений посадовою (службовою) особою контролюючого органу.

Відповідачем, попри наявні в Акті перевірки твердження про ненадання позивачем документів по господарським операціям з ТОВ «Про Сервіс», ТОВ «Вертекспром», акта про відмову надати копії (оригіналів) податкових накладних та інших документів не складено, що, як правильно встановлено судом першої інстанції, свідчить про недоведеність висновку про відсутність у ФОП ОСОБА_4 таких документів.

Крім вимоги щодо складання акта у випадку відмови платника податків надати документи, пункт 2.3.2.2 Порядку зобов'язує посадових (службових) осіб контролюючого органу у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень.

Зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

У разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Проте, як правильно зауважено судом першої інстанції, описова частина Акта перевірки є неприпустимо спрощеною, оскільки містить лише загальний опис стверджувального порушення та не містить викладу обставин, які мають істотне значення. Викладене вказує на формальний підхід контролючого органу до оформлення результатів перевірок.

Між тим відсутність або ненадання певних документів під час перевірки не може бути підставою для відмови у їх оцінці під час судового розгляду справи, адже положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Як вбачається з Акта перевірки, спірну суму податкового кредиту за січень, липень та серпень 2014 року у розмірі 27207,27 грн. позивачем було сформовано за наслідками господарський операцій з ТОВ «Про Сервіс» та ТОВ «Вертекспром».

Судом встановлено, що 31 січня 2013 року між ФОП ОСОБА_4 (Покупець) та ТОВ «Про Сервіс» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №ДГ-3/1, в порядку та на умовах якого Продавець зобов'язувався поставити та передати у власність Покупця товар, найменування, кількість та ціна якого визначається у накладних, що є частиною договору (т.1, а.с. 26). Пунктом 3.1 договору від 31.01.2013 №ДГ-3/1 передбачено, що Покупець набуває прав на товар в момент підписання накладних при передачі товару.

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 31.01.2013 №ДГ-3/1 ТОВ «Про Сервіс» у січні, липні та серпні 2014 року здійснило поставку позивачу товару - тканини тентової, поліестрової, оксамитової, плівки ПВХ, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 108961,60 грн., у тому числі ПДВ 25207,27 грн.: №62 від 14.01.2014 на суму 17800,00 грн., у тому числі ПДВ 2966,67 грн., №858 від 30.07.2014 на суму 48000,00 грн., у тому числі ПДВ 8000,00 грн., №477 від 20.08.2014 на суму 43161,60 грн., у тому числі ПДВ 7193,60 грн., №476 від 11.08.2014 на суму 42282,00 грн., у тому числі ПДВ 7047,00 грн.(т.1, а.с. 27-30).

За фактом настання першої з подій (поставки товару) ТОВ «Про Сервіс» видано позивачу податкові накладні на загальну суму 108961,60 грн., у тому числі ПДВ 25207,27 грн.: №62 від 14.01.2014 на суму 17800,00 грн., у тому числі ПДВ 2966,67 грн., №857 від 30.07.2014 на суму 48000,00 грн., у тому числі ПДВ 8000,00 грн., №476 від 11.08.2014 на суму 42284,00 грн., у тому числі ПДВ 7047,33 грн., №477 від 20.08.2014 на суму 43161,60 грн., у тому числі ПДВ 7193,60 грн. (т.1, а.с. 27-30, зворотній бік; 32, зворотній бік).

Суми ПДВ у загальному розмірі 25207,27 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за січень, липень та серпень 2014 року, про що свідчать Додатки 5 до податкових декларації з ПДВ за вказані звітні періоди (т.1, а.с. 162-163; т.2, а.с. 20-21, 34-35) та Реєстри виданих та отриманих податкових накладних, що подавались разом з вказаними податковими деклараціями з ПДВ (т.1, а.с. 165-169; т.2, а.с. 23-28, 37-41).

Судом також встановлено, що 24.07.2014 між ФОП ОСОБА_4 (Покупець) та ТОВ «Вертекспром» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №ДГ-20, в порядку та на умовах якого Продавець зобов'язувався поставити та передати у власність Покупця товар, найменування, кількість та ціна якого визначається у накладних, що є частиною договору (т.1, а.с. 21). Пунктом 3.1 договору від 24.07.2014 №ДГ-20 передбачено, що Покупець набуває прав на товар в момент підписання накладних при передачі товару.

На виконання умов договору від 24.07.2014 №ДГ-20 ТОВ «Вертекспром» у липні 2014 року здійснило поставку позивачу товару - оксамиту на суму 12000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №70 від 29.07.2014 на суму 12000,00 грн., у тому числі ПДВ 2000,00 грн. (т.1, а.с. 32).

За фактом настання першої з подій (поставки товару) ТОВ «Вертекспром» видано позивачу податкову накладну №70 від 29.07.2014 на загальну суму 12000,00 грн., у тому числі ПДВ 2000,00 грн. (т.1, а.с. 32, зворотній бік).

Суму ПДВ на підставі податкової накладної №70 від 29.07.2014 було включено позивачем до складу податкового кредиту за липень 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за липень 2014 року (т.2, а.с. 20-21) та Реєстр виданих та отриманих податкових накладних, що подавався разом з вказаною податковою декларацією з ПДВ (т.2, а.с. 23-28).

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму сплаченого у ціні товарів (послуг) ПДВ настають за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, але не виключно, податкових накладних), що підтверджують її здійснення.

Дослідивши первинні документи надані суду, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання договорів купівлі-продажу та перевіривши фактичний рух товарів під час здійснення господарських операцій суд першої інстанції дійшов висновку, що факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, якими сторони супроводжували господарські операції, не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку придбаного і поставленого товару, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується. При цьому, як правильно зауважено судом першої інстанції, податковий орган не ставить під сумнів реальність операцій, за якими виписано податкові накладні. Визнає та не заперечує, що контрагенти позивача - постачальники, на час формування податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ і не мали дефектів у правовому статусі. Не ставить під сумнів наявність у контрагентів позивача технічних та технологічних можливостей для вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст вищезазначених господарських операції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 20.12.2016 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.