Постанова

від 27.09.2016 по справі 822/1572/16

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/1572/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року 16:30м. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБожук Д.А. при секретаріМазій І.В. за участі:представника позивача - Шпака А.П., представника відповідача - Федючка В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Степ" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Степ" (далі по тексту - позивач, ПП "Степ") звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі по тексту - відповідач, Кам'янець-Подільська ОДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.08.2016 №0000461401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у сумі 530402,50 грн., в тому числі 424322,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 106080,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що продаж нафтопродуктів суб'єктам господарювання для їх використання у підприємницькій діяльності не може тлумачитись як роздрібна торгівля нафтопродуктами та не є базою оподаткування в розумінні ст.214 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України). Вказав, що фізичний відпуск з автозаправної станції товарів не є реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розумінні ПК України. Як наслідок, відповідачем безпідставно нараховано акцизний податок та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні та в наданих письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначив, що ПП "Степ" здійснювало реалізацію бензинів А-92, А-95, дизельного пального через мережу АЗС кінцевому споживачу, а тому такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України. У зв'язку з реалізацією нафтопродуктів без сплати такого акцизного податку, відповідачем правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що в задоволені позовних вимог належить відмовити з підстав наведених нижче.

Суд встановив, що ПП "Степ" (ідентифікаційний код - 30145194) як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване 06.08.1998, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №549736, витягом та Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Основними видами діяльності ПП "Степ" є: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71); неспеціалізована оптова торгівля (46.90); роздрібна торгівля пальним (47.30).

У період з 05.07.2016 по 11.07.2016 працівником відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Степ" з питань достовірності, повноти нарахування та сплати акцизного податку за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 18.07.2016 №541/22-01-14-01/30145194.

У висновках вказаного акту, відповідачем зазначено про порушення ПП "Степ" пп.213.1.9 п.213.1 ст.213, пп.215.3.4 та пп.215.3.10 п.215.3 ст.215, пп.216.9 ст.216 ПК України. Як наслідок, занижено акцизний податок за 2015 рік у сумі 424322,00 грн., в тому числі:

- січень 2015 року - 18120,00 грн.;

- лютий 2015 року - 30784,00 грн.;

- березень 2015 року - 36076,00 грн.;

- квітень 2015 року - 28412,00 грн.;

- травень 2015 року - 32084,00 грн.;

- червень 2015 року - 38758,00 грн.;

- липень 2015 року - 46583,00 грн.;

- серпень 2015 року - 36094,00 грн.;

- вересень 2015 року - 34005,00 грн.;

- жовтень 2015 року - 44675,00 грн.;

- листопад 2015 року - 40603,00 грн.;

- грудень 2015 року - 38128,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 18.07.2016 №541/22-01-14-01/30145194, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.08.2016 №0000461401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у сумі 530402,50 грн., в тому числі 424322,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 106080,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 01.08.2016 №0000461401, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, досліджуючи правомірність зазначених вище висновків відповідача, суд встановив та враховує наступне.

ПП "Степ" у 2015 році відпускало нафтопродукти з автозаправних станцій суб'єктам господарювання: ЖБК "Теплий Дім", ТДВ "Адамс", ТзОВ "Дан-Сервіс", Департаменту соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради, Другому державному пожежно-рятувальному загонові Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Хмельницькій області, Державному вищому навчальному закладу "Кам'янець-Подільський коледж будівництва, архітектури та дизайну", підприємцю ОСОБА_5, Управлінню освіти Кам'янець-Подільської міської ради, ДП "Тепловода" КП "Міськтепловоденергія", ПП фірма "Деметра", підприємцю ОСОБА_6, КП "Міськтепловодерегія", КП "КБ Благоустрою", ТзОВ "Електротерм", ТзОВ "Фірма Династія". Кам'янець-Подільському учбово-виробничому підприємству УТОС, ТзОВ "Левада лтд", підприємцю ОСОБА_7, ЖКП "Південь", Кам'янець-Подільському державному історичному музею-заповіднику, малому підприємству "Мультисервіс", коледжу Подільського державного аграрно-технічного університету, ПрАТ "Галнафтохім", КП "Спецкомунтранс", ПП "Маруна", КП "Господар"ПП "Струм", ПрАТ "Агропродукт", ТОВ "Поділбудсервіс", ПАТ "Кам'янець-Подільськавтоагрегат", ТОВ "Бонус", ТОВ "Гама Транс", комунальному підприємству Кам'янець-Подільської міської ради "Добробут", філії Кам'янець-Подільської ДЕД ДП "Хмельницький облавтодор", КП "Комунбуд", ПП "Калинський ключ", ПП "Поділля транс ТЕХ". Зазначена обставина підтверджується накладними та листами зазначених суб'єктів, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, вважаючи, що даний відпуск нафтопродуктів з автозаправних станцій не є роздрібною торгівлею та, відповідно, базою оподаткування акцизним податком, останній не був сплачений позивачем. Останнім, згідно декларацій акцизного збору, сплачено акцизний податок з розрахунку об'єкта оподаткування - реалізації пального фізичним особам за готівкові кошти.

У зв'язку з невірним, на думку відповідача, визначенням об'єкта оподаткування, винесене податкове повідомлення-рішення від 01.08.2016 №0000461401.

Суд зазначає, що відповідно до п.215.1 ст.215 ПК України до підакцизних товарів належать:

спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне;

автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів;

електрична енергія.

Підпунктом 14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Згідно з ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.

Відповідно до пп.214.1.4 п.214.1 ст.214 ПК України базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України.

Таким чином, об'єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому, незалежно від форми розрахунків.

Згідно з пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів оподатковуються акцизним податком у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон), а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, є дата надходження оплати за проданий товар, що передбачено п.216.9 ст.216 ПК України.

Відповідно до п.216.9 ст.216 ПК України при використанні підакцизних товарів (продукції) для власних виробничих потреб датою виникнення податкових зобов'язань є дата їх передачі для такого використання, крім використання для виробництва підакцизних товарів (продукції).

Згідно Закону розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Пунктом 10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 20.12.1997 (далі - Правила) визначено, що розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Тобто, законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти як у готівковій формі, так і з використанням талонів, платіжних карток та смарт-карток (паливних карток), у зв'язку з чим доводи позивача про те, що безготівкові розрахунки юридичних осіб за придбані нафтопродукти не підпадають під визначення розрахункових операцій, згідно із Законом, оскільки при їх здійсненні відсутня дата виникнення податкового зобов'язання, є безпідставними.

Згідно розділу 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 (далі по тексту - Інструкція), талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг.

Пунктом 2.1 розділу 2 Правил Національної системи масових електронних платежів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.12.2004 №620, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 11.01.2005 за №25/10305 визначено, що смарт-картка - картка в пластиковому вигляді з умонтованим мікроконтролером як носієм та обробником інформації, потрібної для ініціювання переказу коштів та/або виконання службових операцій.

Вимоги щодо обігу, використання (видачі водіям тощо) та зберігання платіжних паливних карток (у тому числі сткретч-карток) і талонів встановлюються договором про відпуск палива і паливно-мастильних матеріалів за паливними картками між покупцем і продавцем. Паливна картка, талони передаються на підприємство за актом приймання-передачі після оплати вартості згідно з умовами договору.

Згідно із п.10.3.1.1 Інструкції розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1315.

При цьому, відповідно до п.10.3.1.3 Інструкції відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП. У цьому ж змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (пп. 10.3.4.2 Інструкції № 281).

Пунктом 10.3.2 Інструкції встановлено, що відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП.

У змінному звіті АЗС за формою № 17-НП відображаються також відпуск нафтопродуктів за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). При цьому, відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Таким чином, до графи 3 додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, а до графи 4 дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

Отже, суд приходить до висновку, що саме при відпуску через мережу АЗС нафтопродуктів здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з п.216.9 ст.216 ПК України.

Пунктом 2 Правил встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Пунктами 34 та 35 цих Правил встановлено, що заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

На підставі зазначених норм, суд вважає, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.

Аналогічні висновки викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду від 15.09.2016 №К/800/52006/15.

Щодо поняття некомерційного використання, то суд вважає, що у значені в якому його вжито у ПК України, нормативно-правових актах, що регулюють порядок реалізації нафтопродуктів у роздріб, слід розуміти, що таким використанням є таке, яке виключає його подальшу реалізації кінцевим споживачам незалежно від форми розрахунків.

Оскільки через мережу АЗС здійснюється реалізація нафтопродуктів у роздріб кінцевому споживачу з метою некомерційного використання, то податковий орган у межах спірних правовідносин не мав обов'язку встановлення факту використання контрагентом позивача придбаних нафтопродуктів з тією чи іншою метою.

Згідно листа ДФС України від 20.01.2015 №1519/7/99-99-19-03-03-17, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група, що відповідає вимогам щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 року № 199, якими визначено формат та розрядність даних, що зберігається у фіскальній пам'яті РРО, у якому передбачено відображення не менше 6 груп з оподаткування товарів (послуг).

Враховуючи пп.3.5 п.3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за №105/5296, рядок 9 розрахункового документа (назва податку, літерне позначення ставки податку, ставка податку у відсотках, сума податку) може повторюватися відповідно до кількості податкових груп, тобто не менше 6.

Отже, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група.

Ставка (розмір) акцизного податку вже закладена в ціні товару пального та відображена на АЗС як ціна пального.

При цьому, диференціації цін пального на АЗС для комерційного чи некомерційного (особистого) використання немає. Як наслідок, суд відхиляє посилання позивача на листи зазначених вище суб'єктів господарювання, яким відпущено нафтопродукти з автозаправних станцій, та в яких визначено мету, з якою використовувались придбані нафтопродукти.

Отже, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (п.2 Правил №1442 та ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять"), а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.

Таким чином, дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону, через мережу АЗС, в тому числі і в безготівковій формі за допомогою талонів та паливних карток, смарт-карток, є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Суд враховує, що позивач під час розгляду справи не ставив під сумнів правильність здійснення відповідачем математичного розрахунку несплаченої суми акцизного податку, та розрахованих санкцій.

З урахуванням наведеного вище, суд прийшов до висновку, що податкові зобов'язання зі сплати 5% акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у ПП "Степ" - особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова) під час здійснення розрахункових операцій, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно рішення Європейського Суду з прав людини від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Суд враховує, що відповідачами доведена, а позивачем не спростована, правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158-163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Степ" відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 30 вересня 2020 року

Суддя /підпис/Д.А. Божук "Згідно з оригіналом" Суддя Д.А. Божук