Постанова

від 30.08.2016 по справі 826/25588/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 серпня 2016 року 16 год. 30 хв. № 826/25588/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» (далі - позивач, ТОВ «Бершка Україна») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2015 року №0006822208 і №0006832208 (далі - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які суперечать нормам чинного податкового законодавства та не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/25588/15 (далі - справа) , яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, на обґрунтування якого надано письмові докази та додаткові письмові пояснення, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із письмовими доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період з 26 червня по 07 серпня 2015 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 14 серпня 2015 року складено акт №381/26-59-22-08/35534949 про результати планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року (далі - акт перевірки) , згідно з висновками якого, позивачем в порушення вимог:

- п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у 2012 та 2013 роках занижено задекларований показник «доходи від операційної діяльності» на суму 5322618,00 грн. - у зв'язку з проведенням ТОВ «Бершка Україна» роздрібної торгівлі імпортованими товарами (одягом, взуттям, аксесуарами) через мережу власних магазинів покупцям - неплатникам податку на прибуток - фізичним особам за ціною, яка відрізняється (є меншою) більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, та завищено показник амортизаційних нарахувань на 28475,00 грн. за наслідками збільшення балансової вартості основних засобів за результатами придбання підрядних (ремонтних) робіт у ТОВ «ІСТКОНС», що не підтверджені належними первинними документами, - що, в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1038901,00 грн. (в тому числі за 2012 рік на 235054,00 грн., за 2013 рік - 800382,00 грн., за 2014 рік - 3465,00 грн.);

- п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 77000,00 грн. (в тому числі за травень 2013 року на 28900,00 грн., за липень 2013 року на 48100,00 грн.) внаслідок неправомірного формування податкового кредиту у зазначених сумах ПДВ за вказані звітні періоди за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «ІСТКОНС» згідно договорів №IDX/DNP/MO/BSK/03/2013/REF від 18 березня 2013 року та №IDX/KV/DT/BSK/05/2013/REF від 21 травня 2013 року.

На підставі акта перевірки відповідачем 31 серпня 2015 року прийнято оскаржувані рішення:

- №0006822208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1038901,00 грн. за основним платежем та у розмірі 259725,00 грн. за штрафами (фінансовими) санкціями;

- №0006832208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 77000,00 грн. за основним платежем та у розмірі 19250,00 грн. за штрафами (фінансовими) санкціями.

За результатами проведення процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 ПК України, вказані рішення залишено без змін згідно рішення головного управління ДФС у м. Києві від 06 листопада 2015 року №16962/10/26-15-10-05-35.

Суд погоджується із доводами представника позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Стосовно правомірності висновків контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства за епізодом взаємовідносин з ТОВ «ІСТКОНС» суд зазначає наступне.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що висновки відповідача про завищення ТОВ «Бершка Україна» задекларованих показників податкового кредиту з ПДВ за 2013 рік (77000,00 грн.) та амортизаційних відрахувань, що враховуються до складу витрат, за 2013 - 2014 роки (28475,00 грн.) ґрунтується на наявній у ДПІ у Шевченківському районі податковій інформації про не підтвердження факту реальності виконання ТОВ «ІСТКОНС» ремонтних робіт в магазинах «Бершка» в ТРЦ «МОСТ» у м. Дніпропетровськ та в ТРЦ «Дрім Таун» у м. Києві за період березень-липень 2013 року по ланцюгу постачання (а саме в частині обсягу їх виконання ТОВ «СК Вардат Сервіс» на суму 385000,00 грн., в тому числі ПДВ - 28475,00 грн.), даних Єдиного реєстру податкових накладних та акті Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 26 березня 2014 року №137/22-06/38088338 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Вардат Сервіс» (код за ЄДРПОУ 38088338) з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 08.02.2012 року по 28.02.2014 та по податку на прибуток за період з 08.02.2012 року по 31.12.2013 року».

Як зазначено в акті перевірки позивача, між ТОВ «Бершка Україна» та ТОВ «ІСТКОНС» укладено договори №IDX/DNP/MO/BSK/03/2013/REF від 18 березня 2013 та №IDX/KV/DT/BSK/05/2013/REF від 21 травня 2013, згідно яких ТОВ «ІСТКОНС» зобов'язувалося виконати ремонтні роботи зі зміну інтер'єру у магазинах «Бершка» в ТРЦ «МОСТ» у м. Дніпропетровськ та в ТРЦ «Дрім Таун» у м. Києві. Відповідно до наданих до перевірки первинних документів (актів приймання виконаних підрядних робіт та податкових накладних) обсяги робіт склали 170000,00 грн., крім того ПДВ - 34000,00 грн. (за договором №IDX/DNP/MO/BSK/03/2013/REF від 18 березня 2013, ТОВ «ІСТКОНС» виписано на користь позивача податкову накладну №3 від 01 квітня 2013 року) та 3150000,00 грн., крім того ПДВ - 630000,00 грн. (за договором №IDX/KV/DT/BSK/05/2013/REF від 21 травня 2013, ТОВ «ІСТКОНС» виписано на користь позивача податкові накладні №1 від 10 червня 2013 року і №1 від 19 липня 2013 року). На ТОВ «Бершка Україна» проведено розрахунки за вказані підрядні роботи в повному обсязі. В бухгалтерському обліку перевіряємого товариства зазначені операції відображені наступним чином: Дт 1522, 6442 - Кт 631; Дт 631 - Кт 311, 3711. В податковому обліку ТОВ «Бершка Україна» на вартість підрядних робіт з ремонту магазинів, згідно складених ТОВ «ІСТКОНС» актів приймання виконаних підрядних робіт №4 від 08 квітня 2013 року та №9 від 19 липня 2013 року, збільшено балансову вартість основних засобів на підставі складених ним актів введення в експлуатацію (акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №24 від 01 травня 2013 року та №223 від 31 липня 2013 року. Також ТОВ «Бершка Україна» згідно актів приймання виконаних підрядних робіт нараховано амортизаційні відрахування з вартості підрядних робіт з ремонту магазинів, з яких 236583,00 грн. враховані у складі витрат на збут (в тому числі у 2013 році у сумі 13458,00 грн., у 2014 році - 223125,00 грн.). Суму ПДВ (664000,00 грн.) по отриманих від вказаного контрагента податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за квітень 2013 року (34000,00 грн.), червень 2013 року (315000,00 грн.) та липень 2013 року (315000,00 грн.).

При цьому, за результатами аналізу інформації про платника податків - ТОВ «ІСТКОНС» з автоматизованої системи «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України» та додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з ПДВ контролюючий орган встановив, що основним постачальником робіт (послуг) контрагента позивача за період березень-липень 2013 року був ТОВ «СК «Вардат Сервіс». Зокрема, відповідно до наданих ТОВ «ІСТКОНС» реєстрів отриманих податкових накладних та даних Єдиного реєстру податкових накладних за вказаний період, останнім сформований податковий кредит на загальну суму 324600,00 грн. на підставі виписаних ТОВ «СК «Вардат Сервіс» податкових накладних (перелік яких наведено на стор. 16 - 17 акта перевірки), в тому числі: податкової накладної №61 від 03 квітня 2013 року на суму 173400,00 грн. (крім того ПДВ - 28900,00 грн.) з номенклатурою послуги «ремонтні роботи в магазині «Бершка» у ТРЦ «МОСТ» м. Дніпропетровськ», та податкової накладної №783 від 18 липня 2013 року на суму 288600,00 грн. (крім того ПДВ - 48100,00 грн.) з номенклатурою послуги «монтаж меблів у магазині «Бершка» у ТЦ «Дрім Таун» м. Київ». Особою відповідальною за складання та підписання таких податкових накладних значиться ОСОБА_1

Тобто, обсяг задокументованих на користь позивача виконаних ТОВ «ІСТКОНС» підрядних робіт із залученням в якості субпідрядника ТОВ «СК «Вардат Сервіс» за перевіряємий період становить 385000,00 грн., крім того ПДВ - 77000,00 грн.

Між тим, в ході позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СК «Вардат Сервіс», результати якої оформлені актом Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 26 березня 2014 року №137/22-06/38088338, з'ясовано обставини надання посадовими особами цього товариства (засновником ОСОБА_2 та керівника ОСОБА_1.) в.о. начальника ОУ Ленінської ОДПІ підполковнику податкової міліції Пахолку І.В. пояснень про свою непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «СК «Вардат Сервіс», укладання/підписання договорів та первинних документів, податкової звітності від імені цього товариства.

З урахуванням наведених обставин відповідач дійшов висновку про відсутність документального підтвердження фактичного виконання ТОВ «ІСТКОНЕС» ремонтних робіт у магазинах позивача за період березень-липень 2013 року на загальну суму 462000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 77000,00 грн.). В якості документального підтвердження наведеного представник відповідача надав роздруківки електронної копії акта від 26 березня 2014 року №137/22-06/38088338 та податкових накладних ТОВ «СК «Вардат Сервіс», виписаних на користь ТОВ «ІСТКОНЕС» на суму ПДВ 77000,00 грн.

Реальність господарських операцій між ТОВ «Бершка Україна» і ТОВ «ІСТКОНС» в решті вартості ремонтних робіт (3522000,00 грн. з ПДВ), достовірність та правильність декларування результатів таких господарських операцій у цій частині відповідачем по тексту акта перевірки не заперечується.

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, абз. 1 та абз. 2 п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Зокрема, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, в тому числі витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Амортизації підлягають, зокрема: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п. 198.1 - 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, законодавцем визначено підставу виникнення у платника податку права на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених нормами чинного законодавства, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником ПДВ.

При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи, визначення та загальний порядок складання яких наведено в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. А під «господарською операцією» розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З контексту наведених норм матеріального права та правової позиції Вищого адміністративного суд України (викладена у листі від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11) вбачається, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. У випадку якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В цьому ж інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України порекомендував з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість з'ясовувати судам, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, аналізуючи вказані вище норми, Верховний Суд України в постанові від 27 грудня 2015 року у справі №21-1539а15 зазначив, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Враховуючи вищенаведений аналіз правових норм та правові позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України, суд вважає, що у межах даного спору слід, зокрема, встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «Бершка Україна» та ТОВ «ІСТКОНС» (в тому числі в частині, що заперечується контролюючим органом), обставини виконання умов договорів підряду, ділову мету в їх укладанні, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, протягом перевіряємого періоду ТОВ «Бершка Україна» здійснювало господарську діяльність з роздрібної торгівлі імпортним товарами (одяг, взуття, аксесуари, тощо) через мережу власних магазинів роздрібної торгівлі «Bershka», що відповідає видам діяльності позивача згідно даних наявної у матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 10 лютого 2014 року.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що між ТОВ «Бершка Україна», як замовником, і ТОВ «ІСТКОНС», як виконавцем, укладено договори №IDX/DNP/MO/BSK/03/2013/REF від 18 березня 2013 та №IDX/KV/DT/BSK/05/2013/REF від 21 травня 2013 (далі - договори підряду) , за умовами яких виконавець зобов'язувався: виконати будівельні зі створення інтер'єру та виконати всіх необхідні установки/монтажі згідно з деталізацією та цінами в додатку 1, який становить невід'ємну частину договору №IDX/KV/DT/BSK/05/2013/REF, у магазині «Бершка» у торговому центрі «Дрім Таун» за адресою: просп. Оболонський, 1б у м. Києві; виконати ремонтні роботи зі зміни інтер'єру згідно з деталізацією та цінами в додатку 1, який становить невід'ємну частину договору №IDX/DNP/MO/BSK/03/2013/REF, у магазині «Бершка» у торговому центрі «МОСТ» за адресою: вул. Глинки, 2 у м. Дніпропетровськ.

Договірна ціна договору №IDX/DNP/MO/BSK/03/2013/REF у розмірі 3780000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 630000,00 грн.) та договору №IDX/DNP/MO/BSK/03/2013/REF у розмірі 204000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 34000,00 грн.) визначена сторонами у п. 1 ст. 3 договорів і в додатках 1 (договірна ціна) до таких договорів. Згідно п. 2 парагр. 3 договорів підряду, вказані суми є повною оплатою виконавцю за виконання всіх робіт за цим договором, включає суму необхідну для придбання виконавцем усіх необхідних матеріалів для виконання робіт, передбачених договорами.

Згідно п. 1 парагр. 10 цих договорів підряду виконавець виконує роботи з використанням власного будівельного обладнання, електроприладів, інструментів, тощо.

На підтвердження виконання умов вище вказаних договорів підряду позивачем надано суду копії наступних документів: додатків №1 до договорів - договірна ціна; актів приймання виконаних підрядних робіт №4 від 08 квітня 2013 року на суму 204000,00 грн. та №9 від 19 липня 2013 на суму 3780000,00 грн.; рахунків на оплату; податкових накладних №3 від 01 квітня 2013 року, №1 від 10 червня 2013 року та №1 від 19 липня 2013 року; платіжних доручень ТОВ «Бершка Україна» №842 від 01 квітня 2013 року, №1573 від 10 червня 2013 року, №2002 від 22 липня 2013 року, №2223 від 15 серпня 2013 року, №2920 від 23 жовтня 2013 року щодо перерахування контрагенту сум коштів (всього у розмірі 3984000,00 грн.) в якості оплати за ремонтні роботи з відмітками банку про виконання платежів; виконавчої документації по об'єкту - магазин «Бершка» за адресою: ТЦ «Дрім Таун», просп. Оболонський, 1б, м. Київ; свідоцтв якості, сертифікатів відповідності та висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи на використані в ході проведених робіт матеріали та обладнання; актів огляду прихованих робіт та актів на закриття прихованих робіт.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, вказані будівельні та ремонтні роботи були виконані ТОВ «ІСТКОНС» у магазинах «Бершка», приміщення яких орендуються позивачем на підставі договорів оренди, за наявності в останнього всіх необхідних для виконання робіт ліцензійних документів, технічних і адміністративних можливостей. В ході підрядних робіт ТОВ «ІСТКОНС» до виконання окремих робіт залучалися треті особи-субпідрядні організації, що умовами договорів підряду не заборонялося та погодження замовника (ТОВ «Бершка Україна») не потребувало.

На підтвердження наведених обставин позивач додатково надав суду такі документи: копії нотаріально посвідченого договору оренди нежитлових приміщень №01-02-В-77 від 04 листопада 2009 року з додатковими угодами та додатками до них, укладеного між ТОВ «Віта Верітас» (орендодавцем) і ТОВ «Бершка Україна» (орендарем) щодо строкового платного користування частинами нежитлового приміщення площами 632,2 кв.м. та 110,5 кв.м., яке знаходиться на ІІ-му поверсі в будівлі за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 1б, для здійснення роздрібної торгівлі товарами торгової марки «Bershka» та надання супутніх послуг. Зокрема, за умовами пп. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 цього договору орендарю надано право виконувати будь-які облаштувальні роботи, що пов'язані із дизайном приміщення без попереднього узгодження з орендодавцем за умовами, що такі роботи не тягнуть за собою втручання в конструктивні елементи будівлі та/або інженерні мережі будівлі; копії нотаріально посвідченого попереднього договору №1/М/А-250П оренди нежитлового приміщення від 11 серпня 2009 року з додатками до нього та копію договору №1/М/А-250/1 оренди нежитлового приміщення від 11 серпня 2009 року з додатками до нього, що укладені між ЗАТ «АКТА» (орендодавцем) і ТОВ «Бершка Україна» (орендарем) щодо платного строкового користування частиною нежитлового приміщення загальною площею 580 кв.м., яке розташоване в торгово-розважальному комплексі «Міст-сіті центр» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Глинки, 2 для здійснення роздрібної торгівлі в рамках брендів групи «INDITEX». Зокрема, за умовами пп. 3.4.2 п. 3.4 ст. 3 цього договору орендар має право виконувати за свій рахунок поліпшення об'єкту оренди після письмового узгодження з орендодавцем в частині перепланувань та інших змін, що зачіпають інженерні системи і комунікації, системи життєзабезпечення об'єкту оренди і ТРК та без втручань в корпоративний стиль орендаря; копію витягу з Державного реєстру правочинів з відомостями про реєстрацію договору оренди нежитлових приміщень; копії ліцензії серії АЕ №181878, виданої ТОВ «ІСТКОНС» на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, строком дії з 07 листопада 2012 року по 07 листопада 2015 року та матеріалів ліцензійної справи цього товариства.

Дослідивши та проаналізувавши перелічені вище документи, надані позивачем, суд встановив, що первинні документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ІСТКОНС» оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Також, з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ТОВ «Бершка Україна» на придбання будівельних та ремонтних робіт в приміщеннях магазинів «Бершка» та здійсненням ним господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі товарами.

Під час розгляду справи відповідач не навів суду будь-яких доводів та не надав жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або свідчили б про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків і виключають право на формування витрат та податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій.

Суд відхиляє як документально необґрунтовані посилання відповідача на обставини не підтвердження по ланцюгу постачання факту виконання ТОВ «ІСТКОНС» підрядних робіт на об'єктах позивача в обсязі суми 462000,00 грн., оскільки сам по собі факт декларування контрагентом позивача у квітні та липні 2013 року господарських операцій із субпідрядною організацією - ТОВ «СК «Вардат Сервіс», зареєстрованою на той час у встановленому законом порядку юридичною особою та платником ПДВ, на думку суду, не свідчить про нереальність виконаних підрядних робіт. Відповідач належні документальні докази на підтвердження наведених в акті перевірки обставин непричетності керівника ТОВ «СК «Вардат Сервіс» ОСОБА_1 до вчинення господарських операцій з ТОВ «ІСТКОНС» та фіктивності складених первинних документів (податкових накладних), зокрема, у вигляді засвідчених копій письмових пояснень вказаної особи, відібраних у встановленому законом порядку, матеріали проведеної іншою ДПІ звірки ТОВ «ІНСТКОНС» по взаємовідносинам з ТОВ «СК «Вардат Сервіс» до суду не надав.

Згідно даних акта перевірки (стор. 15 такого акта), інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, доступ до якого наданий на офіційному сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.u), та даних з Реєстру платників податку на додану вартість, доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www. sfs.gov.ua), станом на момент укладення спірних договорів підряду та виписки податкових накладних на підставі таких договорів, контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та як платник ПДВ.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10 жовтня 2012 року за №К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Крім того, як зазначає Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 01 березня 2016 року №К/800/43042/15, «судам слід враховувати, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.».

В ході розгляду даної справи відповідачем не пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Бершка Україна» та ТОВ «ІСТКОНС», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договорів підряду та первинних документів до них не уповноваженими на те особами.

Згідно з ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Однак, відповідач в ході судового розгляду даної справи будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «Бершка Україна» та/або ТОВ «ІСТКОНС», - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, до суду не подав.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач довів дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум витрат і ПДВ в ціні підрядних робіт, придбаних у ТОВ «ІСТКОНС», що віднесені до складу податкового кредиту позивача за перевіряємий звітний період, та як наслідок про протиправність здійсненого відповідачем нарахування сум грошових зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5217,75 грн. та з ПДВ у розмірі 77000,00 грн. згідно податкових повідомлень-рішень від 20 серпня 2015 року.

Стосовно правомірності висновків відповідача про порушення позивачем норм п. 153.2 ст. 153 ПК України у зв'язку заниженням доходу від продажу імпортованих товарів фізичним особам (кінцевим споживачам) за цінами, нижчими від митної вартості, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в акті перевірки, у перевіряємому періоді позивач здійснював роздрібну торгівлю імпортованими товарами (одягом, взуттям, аксесуарами) через мережу магазинів роздрібної торгівлі «Bershka» покупцям (фізичним особам) - не платникам податку на прибуток. Обставини щодо того, що ТОВ «Бершка Україна» являлося безпосереднім імпортером товарів, які реалізовувалися ним через мережу магазинів кінцевим споживачам (фізичним особам - не платникам податку на прибуток) позивач в тексті позову не заперечує.

За результатами дослідження наданих до перевірки документів контролюючий орган встановив випадки реалізації ТОВ «Бершка Україна» імпортованих товарів за ціною, яка є меншою більше ніж на 20 відсотків від митної вартості таких товарів. ТОВ «Бершка Україна» надані до перевірки розрахунки реалізації імпортованих товарів нижче їх митної вартості (сформовані помісячно за допомогою комп'ютерного забезпечення), в яких розраховані суми перевищення митної вартості товарів над фактичною ціною їх продажу за кожну одиницю товару (в гривнях та відсотках).

За даними цих розрахунків реалізації товарів нижче їх митної вартості за період з 01 квітня 2012 року по 31 серпня 2013 року, сума доходу (виручки), отриманого платником податку від продажу імпортованих товарів покупцям - не платникам податку на прибуток (фізичним особам) за фактичними цінами, які відрізняється більше ніж на 20 відсотків від митної вартості, складає 5574432,20 грн., а дохід від продажу таких товарів за митною вартістю складає 10897050,71 грн., тобто є більшим на суму 5322618,51 грн. (зведена інформація щодо розрахунку сум доходу, отриманого ТОВ «Бершка Україна» від продажу імпортованих товарів покупцям - не платникам податку на прибуток (фізичним особам) наведена в додатку №6 до акта перевірки).

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України товариство протягом періоду квітень 2012 року - серпень 2013 року самостійно нараховувало податкові зобов'язання з ПДВ на суму перевищення митної вартістю товарів над ціною реалізації товарів для чого виписало податкові накладні на загальну сумі 5920388,93 грн., крім того ПДВ - 1184077,78 грн. Визначена в розрахунках реалізації імпортованих товарів загальна сума показників графи «Різниця» (суми перевищення митної вартості товарів над фактичною ціною їх продажу) за кожний місяць зазначена як «Обсяги постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою» у вказаних податкових накладних. Також в цих виписаних позивачем податкових накладних зазначена наступна номенклатура товарів (послуг) - «одяг (перевищення звичайної ціни над фактичною за товарами, послугами)» . Перелік таких податкових накладних наведений в додатку №5 до акта перевірки.

За наведених обставин контролюючий орган дійшов висновку, що позивач самостійно визначив митну вартість товарів, проданих фізичним особам в магазинах, як «звичайну ціну» реалізації, а тому, в порушення пп. 153.2.1 та пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 ПК України, занизив дохід на суму реалізації імпортованих товарів покупцям - не платникам податку на прибуток (фізичним особам) за фактичними цінами, що є нижчими за звичайну межах понад 20%, а саме на загальну суму 5322618,00 грн., в тому числі за 2012 рік на суму 1119307,00 грн., за 2013 рік - 4203311,00 грн.

Всупереч вимогам розд. ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 (що діяв на момент складання акта перевірки позивача), відповідач без поважних на те причини не надав суду жодні матеріали (оригінали чи засвідчені копії документів), що підтверджують наявність фактів порушень податкового законодавства в частині описаного епізоду (зокрема: розрахунки ТОВ «Бершка Україна» реалізації імпортованих товарів нижче їх митної вартості, посилання на які наявні в акті перевірки; митні декларації імпортера ТОВ «Бершка Україна» або зведені відомості щодо розміру митної вартості імпортованих товарів в розрізі по кожній митній декларації).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України, ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до п.п. 39.1 - 39.2, 39.11 ст. 39 ПК України, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом (зокрема, до таких «спеціальних» випадків належать: операції, що оподатковуються ПДВ, у разі постачання товарів (робіт, послуг), згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України; визначення доходу і витрат з метою оподаткування податком на прибуток згідно з п. 153.2 ст. 153 ПК України).

Визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) "витрати плюс"; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку.

Для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

При цьому, згідно з п. 39.13 ст. 39 ПК України, для товарів (супутніх послуг), раніше ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту або реімпорту, звичайною ціною продажу (поставки) на митній території України вважається ринкова ціна, але не нижче митної вартості товарів (супутніх послуг), з якої були сплачені податки та збори під час їх митного оформлення. Тобто, за наведеною нормою Кодексу, у випадку застосування до здійснених платником податків операцій за визначеним переліком звичайної ціни, а саме при продажу раніше ввезених на територію України товарів їх ціна має відповідати митній вартості, з якої було сплачено податки і збори під час їх ввезення.

Відповідно до п. 39.15 ст. 39 ПК України, у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Згідно з п. 135.4 ст. 135 ПК України, з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток дохід визнається у розмірі договірної (контрактної) вартості, але не меншої за суму компенсації, отриманої у будь-якій формі від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділ.

Нормами пп. 153.2.1 та 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 ПК України передбачено, що об'єкт оподаткування податком на прибуток на рівні звичайної ціни визначається, якщо дохід отримано платником податків від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) більш ніж на 20% відрізняється від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Положення цього підпункту поширюються на операції з особами, які не є платниками податку на прибуток (тобто, з не ідентифікованими фізичними особами та підприємцями на спрощеній системі оподаткування, - кінцевими споживачами).

З контексту норм пп. 153.2.1 та пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 та п. 39.13 ст. 39 ПК України слідує, що для операцій з особами, переліченими у п. 153.2 ст. 153 зазначеного Кодексу, звичайна ціна дорівнюватиме митній вартості товарів.

Водночас, суд враховує положення абз. «в» п. 39.1 ст. 39 ПК України, яким виключається застосування звичайної ціни у випадку здійснення платником податків операцій з фізичними особами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до одного з основоположних принципів податкового законодавства «презумпції правомірності рішень платника податку», - в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України).

Згідно з п. 56.21 ст. 56 ПК України, у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Також суд враховує те, що згідно з п. 2 розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК України, в період до 1 січня 2013 року звичайні ціни визначались у порядку, передбаченому пунктом 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За правилами пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Аналізуючи зміст наведеної норми ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Верховний Суд України та Вищий адміністративний суд України в своїх рішеннях (постанова від 12 березня 2012 року №21-380а11, від 03 березня 2015 року №К/800/1875/13, ухвала від 28 жовтня 2014 року №К/9991/33515/12), дійшли висновку, що при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України (зокрема для ведення митної статистики), не є тотожними і не можуть бути порівнюваними. Позиція ж податкового органу про те, що оскільки базою оподаткування для товарів, що імпортуються, є договірна (контрактна) вартість, але не менша від митної, зазначеної у ввізній митній декларації, а отже база оподаткування при подальшій реалізації такого імпортованого товару також не може бути меншою, ніж митна вартість не ґрунтується на приписах п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, підсумовуючи усе вище викладене, суд вважає, що висновки відповідача, які містяться в акті перевірки, є нормативно та документально необґрунтованими, а оскаржувані рішення відповідно є такими, що складені неправомірно, а тому підлягають скасуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 31 серпня 2015 року №0006822208 та №0006832208.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» (код ЄДРПОУ 35534949) здійснений ним судовий збір у розмірі 20923,14 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот двадцять три гривні чотирнадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39561761).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин