Постанова

від 05.03.2021 по справі 826/25588/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2021 року

м. Київ

справа № 826/25588/15

адміністративне провадження № К/9901/31242/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРШКА УКРАЇНА" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2016 (суддя Данилишин В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 (головуючий суддя Файдюк В.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Літвіна Н.М.),

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕРШКА УКРАЇНА" (далі - ТОВ "БЕРШКА УКРАЇНА", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.08.2015:

№0006822208 - про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 1' 298' 626,00 грн, в тому числі, штрафні (фінансові) санкції 259' 725,00 грн;

№0006832208 - про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в загальній сумі на 96' 250,00 грн, в тому числі, штрафні (фінансові) санкції 19' 250,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані доводами позивача, що висновки контролюючого органу про заниження Товариством в податковому обліку податку на прибуток за 2012, 2013 та 2014 роки на загальну суму 1' 038' 901,00 грн та ПДВ за травень, липень 2013 року на 77'000,00 грн, викладені в акті перевірки від 14.08.2015 №381/26-59-22-08/35534949, є безпідставними, оскільки господарські операції з придбання будівельних та оздоблювальних/ремонтних робіт у ТОВ ''ІСТКОНС'' мали реальний характер, були використані в межах господарської діяльності Товариства та підтверджуються належними первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку. На час здійснення ТОВ ''ІСТКОНС'' мало господарську та податкову правосуб`єктність. Правовідносини ТОВ ''ІСТКОНС'' з іншими суб`єктами господарювання у ланцюгах постачання (ТОВ ''СК ''Вардат Сервіс''), з якими позивач не вступав у господарські відносини, не є достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ ''ІСТКОНС''. Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару (послуг) певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на податковий кредит та на збільшення витрат. Стосовно висновків контролюючого органу про заниження Товариством доходу від операційної діяльності на 5' 322' 618,00 грн внаслідок реалізації попередньо імпортованих на митну територію України товарів (одяг, взуття, аксесуари) за цінами, нижчими за звичайні ціни, які відповідають їх митній вартості, позивач зазначив, що звичайною ціною є ціна, зазначена у публічному оголошенні умов продажу, яка була однаковою для кожного із споживачів.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 30.08.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016, адміністративний позов Товариства задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ від 31.08.2015 №0006822208 та №0006832208.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що досліджені у судовому процесі первинні документи у сукупності підтверджують придбання позивачем ремонтних робіт у ТОВ ''ІСТКОНС'', за наслідками яких у податковому обліку Товариства було сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 77' 000,00 грн та зменшено фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток на суму розрахованої амортизації вартості поліпшення (ремонту) орендованих приміщень 28' 475,00 грн. Суди зазначили, що зміст первинних документів, які складені за операціями з постачання Товариству зазначених послуг у березні-липні 2013 року на суму 462' 000,00 грн (в тому числі ПДВ - 77' 000,00 грн), свідчить, що операції здійснені Товариством у межах господарської діяльності за наявності розумних економічних та організаційно-адміністративних підстав для укладання відповідних правочинів. При цьому контролюючий орган правомірність формування позивачем даних податкового обліку за наслідками операцій із вказаним контрагентом на решту вартості ремонтних робіт (3' 522' 000,00 грн) не заперечує, а сам по собі факт декларування контрагентом позивача ТОВ ''ІСТКОНС'' у квітні та липні 2013 року господарських операцій із ТОВ ''СК ''Вардат Сервіс (субпідрядник), зареєстрованим на той час у встановленому законом порядку як юридична особа та платник ПДВ, не може бути підставою для висновку про порушення ТОВ "БЕРШКА УКРАЇНА" податкового законодавства при формуванні витрат та податкового кредиту в податковому обліку.

Надаючи оцінку доводам ДПІ про заниження ТОВ "БЕРШКА УКРАЇНА" доходу внаслідок реалізації попередньо імпортованих на митну територію України товарів за цінами, нижчими за їх митну вартість, суди попередніх інстанцій виходили з того, що акт перевірки, як носій доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства, складений без дотримання вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772), тому не є належним доказом обставин, на які посилається відповідач, обґрунтовуючи довід, що позивач вчинив зазначене податкове правопорушення. Суди, пославшись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 12.03.2012 у справі №21-380а11, вказали, що при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з постачання на території України попередньо імпортованого товару звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України, не є тотожними і не можуть бути порівнюваними. Доводи ж контролюючого органу, що база оподаткування зазначених операцій не повинна бути нижчою за митну вартість, за якою цей товар був ввезений на митну територію України, не відповідають нормам чинного законодавства.

ДПІ подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017, у якій заявляє вимоги про скасування вказаних судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані посиланням на обставини, що були встановлені під час податкової перевірки позивача, та на норми пункту 138.2, підпункту 139.1.9 пункту 139.1, підпунктів 153.2.1, 153.2.2, 153.2.3 пункту 153.2, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.01.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ.

Відповідно до пункту 4 частини першої Розділу VІІ ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) в редакції Закону України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів'' від 03.10.2017 №2147-VIII матеріали касаційної скарги з Вищого адміністративного суду України передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Бившевої Л.І., Хохуляка В.В. прийняв до провадження матеріали касаційної скарги ДПІ на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 у цій справі.

На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19.11.2020 №2248/0/78-20 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №826/25588/15 між суддями, про що складено протокол від 24.11.2020.

Для розгляду справи №826/25588/15 визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Усенко Є.А., судді Гімон М.М., Гусак М.Б.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону.

Верховний Суд перевірив обґрунтованість наведених у касаційній скарзі доводів, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, ДПІ прийнято на підставі акта від 14.08.2015 №381/26-59-22-08/35534949 ''Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ "БЕРШКА УКРАЇНА" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014'' (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, Товариство порушило норми пункту 138.2, підпункту 138.10.3, пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК, в результаті чого занизило податок на прибуток на загальну суму 1' 038' 901,00 грн (в тому числі: за 2012 рік на 235' 054,00 грн, 2013 рік - 800' 382,00 грн, 2014 рік - 3465,00 грн) та ПДВ на загальну суму 77' 000,00 грн (в тому числі: за травень 2013 року на 28'900,00 грн, за липень 2013 року на 48' 100,00 грн).

Заниження позивачем сум податкових зобов`язань, за висновком контролюючого органу, стало наслідком продажу ТОВ ''Бершка Україна'' попередньо імпортованих товарів (одяг, взуття, аксесуари) через мережу власних магазинів (роздрібна торгівля) покупцям - фізичним особам, тобто неплатникам податку на прибуток, за ціною, яка більше ніж на 20 відсотків, нижча від звичайної ціни на такі товари (цей висновок стосується заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2012-2013 роки на загальну суму 5' 322' 618,51грн) та безпідставного збільшення на 28' 475,00 грн суми амортизаційних витрат на поліпшення (ремонт) орендованих основних засобів та на 77' 000,00 грн суми податкового кредиту за результатами придбання у ТОВ ''ІСТКОНС'' підрядних (ремонтних) робіт у приміщеннях магазинів ''Бершка'' в ТРЦ ''МОСТ'' у м. Дніпропетровськ та в ТРЦ ''Дрім Таун'' у м. Києві вартістю 462' 000,00 грн у березні-липні 2013 року. Операції з придбання Товариством зазначених робіт контролюючий орган кваліфікував як безтоварні, оскільки вони не знайшли підтвердження по ланцюгу постачання. ДПІ послалась на податкову інформацію з інформаційно-аналітичних баз ДФС відносно ТОВ ''ІСТКОНС'' та його контрагента ТОВ ''СК ''Вардат Сервіс'', з Єдиного реєстру податкових накладних та на акт Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 26.03.2014 №137/22-06/38088338 ''Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ''СК ''Вардат Сервіс'' з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 08.02.2012 року по 28.02.2014 та по податку на прибуток за період з 08.02.2012 по 31.12.2013''. За результатами заходів податкового контролю щодо виконання податкових зобов`язань ТОВ ''ІСТКОНС'' та ТОВ ''СК ''Вардат Сервіс'' були встановлені такі обставини: основним постачальником робіт/послуг ТОВ ''ІСТКОНС'' в березні-липні 2013 року було ТОВ ''СК ''Вардат Сервіс'', за рахунок операцій з яким ТОВ ''ІСТКОНС'' задекларувало 53% загальної суми податкового кредиту, в тому числі, 77' 000,00 грн в ціні придбаних робіт з номенклатурою ''ремонті роботи в магазині ''Бершка'' в ТРЦ ''МОСТ'' у м. Дніпропетровськ та в ТРЦ ''Дрім Таун'' у м. Києві'' на підставі податкових накладних від 03.04.2013 №61 (загальна вартість робіт 173' 400,00 грн) та від 18.07.2013 №783 (загальна вартість робіт 288' 600,00 грн). Зазначені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних як підписані директором ОСОБА_2 , який заперечує свою участь у діяльності ТОВ ''СК ''Вардат Сервіс'' та у підписанні будь-яких документів від імені цього товариства. ТОВ ''СК ''Вардат Сервіс'' не могло виконати ремонтні роботи з урахуванням недостатності у нього трудових ресурсів (згідно із звітністю форми 1-ДФ в 2013 році, І кварталі 2014 року число працівників склало 6-7 осіб) та відсутності матеріальних ресурсів. ТОВ ''СК ''Вардат Сервіс'' не подає документи податкової звітності з лютого 2014 року, видане цьому товариству свідоцтво платника ПДВ анульовано 24.04.2014 у зв`язку з припиненням діяльності (визнання банкрутом).

Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - так само).

Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом цієї норми обов`язковими для первинного документу є такі ознаки: він має містити відомості про господарську операцію; він підтверджує (фіксує) факт операції.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Згідно з положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі так само) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 ПК).

Відповідно до абзацу першого підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з положеннями пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 статті 198 ПК).

Отже, господарські операції як підстава для декларування сум податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг).

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

Вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат. Платник податків (покупець товарів (послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та на визначення оподатковуваного прибутку з врахуванням витрат, передбачених пунктом 138.1 статті 138 ПК, за неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт придбання ТОВ "БЕРШКА УКРАЇНА" у ТОВ ''ІСТКОНС'' послуг з виконання ремонтних робіт в приміщеннях магазинів ''Бершка'' в ТРЦ ''МОСТ'' у м. Дніпропетровськ та в ТРЦ ''Дрім Таун'' у м. Києві за договорами підряду від 18.03.2013 №IDX/DNP/MO/BSK/03/2013/REF та від 21.05.2013 №IDX/KV/DT/BSK/05/2013/REF. Обставини щодо здійснення операцій з поставки послуг ТОВ ''ІСТКОНС'' позивачу встановлені судом на підставі оцінки доказів у справі, а саме: оформлених у відповідності з вимогами правових норм актів приймання виконаних робіт, рахунків щодо сплати вартості робіт, податкових накладних, платіжних доручень; виконавчої документації (виконавчих схем, актів огляду прихованих робіт, актів закриття прихованих робіт ( архітектурно-будівельні рішення ) по об`єктах магазин '' Бершка '', адреса: ТРЦ ''Дрім Таун'', проспект Оболонський, 1б, м. Київ; свідоцтв якості, сертифікатів відповідності та висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи на використані для ремонту матеріали та обладнання; дозвільних документів, виданих ТОВ ''ІСТКОНС'' на провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням (будівництвом) об`єктів архітектури; копій нотаріально посвідчених договору оренди нежитлових приміщень від 04.11.2009 №01-02-В-77 (з додатковими угодами та додатками) між ТОВ ''Віта Верітас'' (орендодавець) і ТОВ ''Бершка Україна'' (орендар) щодо строкового платного користування частинами нежитлового приміщення площами 632,2 кв. м. та 110,5 кв.м., яке знаходиться на 2-у поверсі в будівлі за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 1б , для здійснення роздрібної торгівлі товарами торгової марки Bershka , а також договору від 11.08.2009 №1/М/А-250/1 оренди нежитлового приміщення (з додатками) між ЗАТ ''АКТА'' (орендодавець) та ТОВ ''Бершка Україна'' (орендар) щодо платного строкового користування частиною нежитлового приміщення площею 580 кв. м., яке розташоване в торгово-розважальному комплексі ''Міст-сіті центр'' за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Глинки, 2 для здійснення роздрібної торгівлі товарами брендів групи ''INDITEX''. Умовами цих договорів передбачено право орендаря виконувати за свій рахунок поліпшення об`єкту оренди, будь-які облаштувальні роботи, що пов`язані із дизайном приміщення.

Суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) (в редакції, чинній на час розгляду та апеляційного перегляду справи) дали правильну оцінку вище переліченим доказам та зробили обґрунтований висновок, що ДПІ не спростовано викладену в цих документах інформацію щодо господарських операцій позивача із ТОВ ''ІСТКОНС'', у зв`язку з чим підстави для висновку про недостовірність цієї інформації відсутні.

Доводи контролюючого органу про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ ''ІСТКОНС'' ( як вже зазначено, ці доводи обґрунтовані посиланням на обставини щодо безтоварності операцій з постачання послуг, кінцевим споживачем яких був позивач, між ТОВ ''СК ''Вардат Сервіс'' та ТОВ ''ІСТКОНС'') обґрунтовано визнані судами попередніх інстанцій недоведеними з огляду на перелічені вище докази, які, згідно з оцінкою судів, в сукупності підтверджують придбання позивачем таких послуг. Крім того, як встановили суди, реальність господарських операцій між ТОВ ''Бершка Україна'' і ТОВ ''ІСТКОНС'' з виконання ремонтних робіт вартістю 3' 522' 000,00 грн (з ПДВ), а також правомірність відображення позивачем цих операцій в податковому обліку контролюючим органом не заперечується.

Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що правовідносини контрагентів у ланцюгу постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій позивача.

Такий висновок відповідає висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 23.05.2018 у справі №804/2551/13-а, від 11.06.2018 у справі №826/4565/14, від 03.04.2018 у справі №2а-7462/10/2170.

Правильному застосуванню правових норм відповідає і висновок судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність контролюючим органом заниження позивачем доходу за 2012-2013 роки на загальну суму 5' 322' 618,51 грн. Ця сума заниженого доходу встановлена контролюючим органом розрахунковим шляхом порівняння митної вартості товарів, які позивач ввіз на митну територію України в режимі імпорту з 01.04.2012 по 31.08.2013, і доходу (виручки), отриманого позивачем за цей період часу від імпортованих товарів в роздріб.

Відповідно до підпункту 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 ПК (стаття 153 в редакції, чинній до 01.01.2015 (дата набрання чинності Законом від 28.12.2014 №72-VIII, яким розділ ІІІ ПК викладено в новій редакції; далі - так само) дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов`язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Підпунктом 153.2.3 пункту 153.2 передбачено, зокрема, що положення підпункту 153.2.1 цього пункту поширюються також на операції з особами, які не є платниками цього податку.

Згідно з підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК (в редакції, чинній до внесення змін Законом від 28.12.2014 №72-VIII) звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого товару звичайна ціна та митна вартість, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України, не є тотожними і не можуть бути порівнюваними, відповідає правильному застосуванню норми підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК.

Пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772) (наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727) визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно з пунктом 5.2 Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Як правильно визнали суди, акт перевірки в частині обставин щодо заниження Товариством оподатковуваного доходу за 2012-2013 роки на загальну суму 5' 322' 618,51 грн не відповідає пункту 5.2 Порядку. Будь-якої інформації щодо найменування товарів, ціни їх продажу, іншої ціни, яка відповідала б критерію звичайної ціни (ринкової ціни на такий товар у співставних умовах продажу) акт перевірки не містить. Так само, в акті немає посилання на митні декларації або зведені відомості щодо розміру митної вартості імпортованих товарів в розрізі по кожній митній декларації. Висновок про заниження Товариством доходу на зазначену суму зроблений з посиланням на оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках 36, 331, 361, 709, 79, звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій. Накладні (а.с. 62, т. 1-й).

В силу частини другої статті 72 КАС (в редакції, чинній на час розгляду та апеляційного перегляду справи) обов`язок доказування правомірності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень лежить на відповідачу. Таке ж правило встановлено частиною другою статті 77 КАС в чинній редакції цього Кодексу.

Ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам частин першої - третьої статті 159 КАС (в редакції, чинній на час розгляду та апеляційного перегляду справи) щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

Доводи відповідача в касаційній скарзі обґрунтовані посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів. Водночас, згідно з частиною другою статті 341 КАС вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів знаходяться поза межами касаційного перегляду справи.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 350 КАС (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 52, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак