Ухвала

від 13.12.2016 по справі 826/25588/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/25588/15 Головуючий у 1-й інстанції:Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Літвіної Н.М.

При секретарі: Закревській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРШКА УКРАЇНА" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2015 року №0006822208 і №0006832208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 31 серпня 2015 року №0006822208 та №0006832208.

Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» (код ЄДРПОУ 35534949) здійснений ним судовий збір у розмірі 20 923,14 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот двадцять три гривні чотирнадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39561761).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Відповідачем у період з 26 червня по 07 серпня 2015 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 14 серпня 2015 року складено акт №381/26-59-22-08/35534949 про результати планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 статті 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139, п. 144.1 статті 144 Податкового кодексу України у 2012 та 2013 роках занижено задекларований показник «доходи від операційної діяльності» на суму 5 322 618,00 грн. - у зв'язку з проведенням ТОВ «Бершка Україна» роздрібної торгівлі імпортованими товарами (одягом, взуттям, аксесуарами) через мережу власних магазинів покупцям - неплатникам податку на прибуток - фізичним особам за ціною, яка відрізняється (є меншою) більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, та завищено показник амортизаційних нарахувань на 28 475,00 грн. за наслідками збільшення балансової вартості основних засобів за результатами придбання підрядних (ремонтних) робіт у ТОВ «ІСТКОНС», що не підтверджені належними первинними документами, - що, в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 038 901,00 грн. (в тому числі за 2012 рік на 235054,00 грн., за 2013 рік - 800382,00 грн., за 2014 рік - 3465,00 грн.); п. 198.3 та п. 198.6 статті 198 ПК України занижено податок на додану вартість на загальну суму 77 000,00 грн. (в тому числі за травень 2013 року на 28900,00 грн., за липень 2013 року на 48 100,00 грн.) внаслідок неправомірного формування податкового кредиту у зазначених сумах ПДВ за вказані звітні періоди за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «ІСТКОНС» згідно договорів №IDX/DNP/MO/BSK/03/2013/REF від 18 березня 2013 року та №IDX/KV/DT/BSK/05/2013/REF від 21 травня 2013 року.

На підставі складеного акту перевірки, 31 серпня 2015 року відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 0006822208 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 038 901,00 грн. за основним платежем та у розмірі 259 725,00 грн. за штрафами (фінансовими) санкціями; № 0006832208 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 77 000,00 грн. за основним платежем та у розмірі 19 250,00 грн. за штрафами (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Отже, перевіркою встановлено, що у період, який перевірявся, ТОВ «Бершка Україна» здійснювало роздрібну торгівлю імпортованими товарами (одяг, взуття, аксесуари) через мережу магазинів роздрібної торгівлі «Bershka» покупцям - не платникам податку на прибуток (фізичним особам), встановлені випадки реалізації позивачем імпортованих товарів за ціною, яка відрізняється (є меншою) більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари.

Також в ході перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ «Бершка Україна» з ТОВ «ІСТКОНС», щодо якого не підтверджено факту здійснення господарської операції при придбанні послуг по ланцюгу постачання.

Так, між ТОВ «Бершка Україна» та ТОВ «ІСТКОНС» укладено договори від 18 березня 2013 року №IDX/DNP/MO/BSK/03/2013/REF та від 21 травня 2013 року №IDX/KV/DT/BSK/05/2013/REF.

Відповідно до Договору від 18 березня 2013 року ТОВ «БЕРШКА УКРАЇНА - (Замовник), в особі генерального директора Дробишева С.В. з однієї сторони, та ТОВ «ІСТКОНС» (Виконавець), в особі уповноваженого директора Речек Л.М., з другої сторони, уклали цей Договір згідно з яким Замовник замовляє, а Виконавець погоджується і зобов'язується виконати ремонтні роботи зі зміни інтер'єру згідно з деталізацією і цінами в Додатку 1, який становить невід'ємну частину цього договору, у магазині «Вершка» у Торговому Центрі «МОСТ» по вул. Гпинкі, 2 м. Дніпропетровськ.

Виконавець заявляє, що ознайомився з проектною документацією і обсягом робіт, зазначеними у статті 1 цього договору. Крім того, Виконавець заявляє, знає і розуміє зазначений проект і обсяг робіт, і не має жодних заперечень щодо них.

За виконання предмету договору сторони домовилися про оплату у загальній сумі-нетто 204 000,00 грн. (Двісті чотири тисячі грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ в сумі 34 000,00 гривень.

Відповідно до Договору від 21 травня 2013 року ТОВ «Бершка Україна» (Замовник), в особі генерального директора Дробишева С.В., з однієї сторони, та ТОВ «ІСТКОНС» (Виконавець), в особі уповноваженого директора Речек Л.М., з другої сторони, уклали цей Договір субпідряду, згідно з яким Замовник замовляє, а Виконавець погоджується і зобов'язується виконати ремонтні роботи зі «міни інтер'єру згідно з деталізацією і цінами в Додатку 1, який становить невід'ємну частину цього договору у магазині «Бершка» в Торговому Центрі «Дрім Таун», проспект Оборонський, 1Б, Київ.

Виконавець заявляє, що ознайомився з проектною документацією і обсягом робіт, зазначеними у статті 1 цього договору. Крім того, Виконавець заявляє, знає і розуміє зазначений проект і обсяг робіт, і не має жодних заперечень щодо них.

За виконання предмету договору сторони домовилися про оплату у загальній сумі -нетто 3 780 000,00 гри. в т.ч. ПДВ 630 000,00 гривень.

ТОВ «Бершка Україна» за даними договорами від 18 березня 2013 року №IDX/DNP/MO/BSK/03/2013/REF та від 21 травня 2013 року №IDX/KV/DT/BSK/05/2013/REF було перераховано ТОВ «ІСТКОНС» грошові кошти на загальну суму 3 984 000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 664 000,00 гривень.

На підтвердження факту виконання умов вказаних договорів позивачем надано копії: актів приймання виконаних підрядних робіт, видаткових накладних, податкових накладних, рахунків на оплату, платіжних доручень, свідоцтв якості, сертифікатів відповідності та висновків державної СЕС, актів огляду прихованих робіт та актів на закриття прихованих робіт.

В податковому обліку ТОВ «Бершка Україна» на вартість підрядних робіт з ремонту магазинів згідно з актами приймання підрядних робіт, складених ТОВ «ІСТКОНС» збільшено балансову вартість основних засобів на підставі актів вводу в експлуатацію.

Також в податковому обліку ТОВ «Бершка Україна» суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ІСТКОНС», враховано до складу податкового кредиту па загальну суму 664 000,00 гривень.

Висновки відповідача про завищення ТОВ «Бершка Україна» задекларованих показників податкового кредиту з ПДВ за 2013 рік (77 000,00 грн.) та амортизаційних відрахувань, що враховуються до складу витрат, за 2013 - 2014 роки (28475,00 грн.) ґрунтується на Єдиного реєстру податкових накладних та акті Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 26 березня 2014 року №137/22-06/38088338 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Вардат Сервіс» (код за ЄДРПОУ 38088338) з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 08 лютого 2012 року по 28 лютого 2014 року та по податку на прибуток за період з 08 лютого 2012 року по 31 грудня 2013 року».

Основним постачальником робіт (послуг) контрагента позивача за період березень-липень 2013 року був ТОВ «СК «Вардат Сервіс». Зокрема, ТОВ «ІСТКОНС» сформований податковий кредит на загальну суму 324 600,00 грн. на підставі виписаних ТОВ «СК «Вардат Сервіс» податкових накладних з номенклатурою послуги «ремонтні роботи в магазині «Бершка» у ТРЦ «МОСТ» м. Дніпропетровськ», та податкової накладної №783 від 18 липня 2013 року на суму 288600,00 грн. з номенклатурою послуги «монтаж меблів у магазині «Бершка» у ТЦ «Дрім Таун» м. Київ». Особою відповідальною за складання та підписання таких податкових накладних значиться Бесполденний Г.Г.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Бершка Україна» зареєстроване як юридична особа.

Крім того, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «ІСТКОНС», був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як зазначалося вище, протягом перевіряємого періоду ТОВ «Бершка Україна» здійснювало господарську діяльність з роздрібної торгівлі імпортним товарами (одяг, взуття, аксесуари, тощо) через мережу власних магазинів роздрібної торгівлі «Bershka», що відповідає видам діяльності позивача згідно даних наявної у матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 10 лютого 2014 року.

Як вбачається з пояснень позивача, вказані будівельні та ремонтні роботи були виконані ТОВ «ІСТКОНС» у магазинах «Бершка», приміщення яких орендуються позивачем на підставі договорів оренди, за наявності в останнього всіх необхідних для виконання робіт ліцензійних документів, технічних і адміністративних можливостей. В ході підрядних робіт ТОВ «ІСТКОНС» до виконання окремих робіт залучалися треті особи-субпідрядні організації, що умовами договорів підряду не заборонялося та погодження замовника (ТОВ «Бершка Україна») не потребувало.

На підтвердження наведених обставин позивач додатково надав такі документи: копії нотаріально посвідченого договору оренди нежитлових приміщень №01-02-В-77 від 04 листопада 2009 року з додатковими угодами та додатками до них, укладеного між ТОВ «Віта Верітас» (орендодавцем) і ТОВ «Бершка Україна» (орендарем) щодо строкового платного користування частинами нежитлового приміщення площами 632,2 кв.м. та 110,5 кв.м., яке знаходиться на ІІ-му поверсі в будівлі за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 1б, для здійснення роздрібної торгівлі товарами торгової марки «Bershka» та надання супутніх послуг. Зокрема, за умовами пп. 6.2.8 п. 6.2 статті 6 цього договору орендарю надано право виконувати будь-які облаштувальні роботи, що пов'язані із дизайном приміщення без попереднього узгодження з орендодавцем за умовами, що такі роботи не тягнуть за собою втручання в конструктивні елементи будівлі та/або інженерні мережі будівлі; копії нотаріально посвідченого попереднього договору №1/М/А-250П оренди нежитлового приміщення від 11 серпня 2009 року з додатками до нього та копію договору №1/М/А-250/1 оренди нежитлового приміщення від 11 серпня 2009 року з додатками до нього, що укладені між ЗАТ «АКТА» (орендодавцем) і ТОВ «Бершка Україна» (орендарем) щодо платного строкового користування частиною нежитлового приміщення загальною площею 580 кв.м., яке розташоване в торгово-розважальному комплексі «Міст-сіті центр» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Глинки, 2 для здійснення роздрібної торгівлі в рамках брендів групи «INDITEX». Зокрема, за умовами пп. 3.4.2 п. 3.4 статті 3 цього договору орендар має право виконувати за свій рахунок поліпшення об'єкту оренди після письмового узгодження з орендодавцем в частині перепланувань та інших змін, що зачіпають інженерні системи і комунікації, системи життєзабезпечення об'єкту оренди і ТРК та без втручань в корпоративний стиль орендаря; копію витягу з Державного реєстру правочинів з відомостями про реєстрацію договору оренди нежитлових приміщень; копії ліцензії серії АЕ №181878, виданої ТОВ «ІСТКОНС» на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, строком дії з 07 листопада 2012 року по 07 листопада 2015 року та матеріалів ліцензійної справи цього товариства.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, ПВП «Бершка Україна» здійснювало витрати на придбання у ТОВ «ІСТКОНС» послуг з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем з позовом на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції які були здійсненні між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а не на позивача.

При цьому, відповідачем не було належним чином доведено суду відсутність реального характеру відповідних операцій, зокрема: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку тощо.

Посилання податкового органу на нездійснення господарської діяльності контрагентом контрагента позивача, судом не приймається до уваги, оскільки невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Судом на момент прийняття рішення у справі не встановлено наявність постановлених у судовому порядку обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагентів за фактом фіктивного підприємництва.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

Щодо правомірності висновків відповідача про порушення позивачем норм п. 153.2 статті 153 ПК України у зв'язку заниженням доходу від продажу імпортованих товарів фізичним особам (кінцевим споживачам) за цінами, нижчими від митної вартості, суд дійшов наступних висновків.

За результатами дослідження наданих до перевірки документів контролюючий орган встановив випадки реалізації ТОВ «Бершка Україна» імпортованих товарів за ціною, яка є меншою більше ніж на 20 відсотків від митної вартості таких товарів. ТОВ «Бершка Україна» надані до перевірки розрахунки реалізації імпортованих товарів нижче їх митної вартості (сформовані помісячно за допомогою комп'ютерного забезпечення), в яких розраховані суми перевищення митної вартості товарів над фактичною ціною їх продажу за кожну одиницю товару (в гривнях та відсотках).

За даними цих розрахунків реалізації товарів нижче їх митної вартості за період з 01 квітня 2012 року по 31 серпня 2013 року, сума доходу (виручки), отриманого платником податку від продажу імпортованих товарів покупцям - не платникам податку на прибуток (фізичним особам) за фактичними цінами, які відрізняється більше ніж на 20 відсотків від митної вартості, складає 5 574 432,20 грн., а дохід від продажу таких товарів за митною вартістю складає 10 897 050,71 грн., тобто є більшим на суму 5 322 618,51 грн. (зведена інформація щодо розрахунку сум доходу, отриманого ТОВ «Бершка Україна» від продажу імпортованих товарів покупцям - не платникам податку на прибуток (фізичним особам) наведена в додатку №6 до акта перевірки).

Відповідно до п. 188.1 статті 188 ПК України товариство протягом періоду квітень 2012 року - серпень 2013 року самостійно нараховувало податкові зобов'язання з ПДВ на суму перевищення митної вартістю товарів над ціною реалізації товарів для чого виписало податкові накладні на загальну сумі 5 920 388,93 грн., крім того ПДВ - 1 184 077,78 грн. Визначена в розрахунках реалізації імпортованих товарів загальна сума показників графи «Різниця» (суми перевищення митної вартості товарів над фактичною ціною їх продажу) за кожний місяць зазначена як «Обсяги постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою» у вказаних податкових накладних. Також в цих виписаних позивачем податкових накладних зазначена наступна номенклатура товарів (послуг) - «одяг (перевищення звичайної ціни над фактичною за товарами, послугами)». Перелік таких податкових накладних наведений в додатку №5 до акта перевірки.

За наведених обставин контролюючий орган дійшов висновку, що позивач самостійно визначив митну вартість товарів, проданих фізичним особам в магазинах, як «звичайну ціну» реалізації, а тому, в порушення пп. 153.2.1 та пп. 153.2.3 п. 153.2 статті 153 ПК України, занизив дохід на суму реалізації імпортованих товарів покупцям - не платникам податку на прибуток (фізичним особам) за фактичними цінами, що є нижчими за звичайну межах понад 20%, а саме на загальну суму 5 322 618,00 грн., в тому числі за 2012 рік на суму 1 119 307,00 грн., за 2013 рік - 4 203 311,00 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та спростовано відповідачем в апеляційній скарзі, всупереч вимогам розд. ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 (що діяв на момент складання акта перевірки позивача), відповідач не надав матеріали (оригінали чи засвідчені копії документів), що підтверджують наявність фактів порушень податкового законодавства в частині описаного епізоду (зокрема: розрахунки ТОВ «Бершка Україна» реалізації імпортованих товарів нижче їх митної вартості, посилання на які наявні в акті перевірки; митні декларації імпортера ТОВ «Бершка Україна» або зведені відомості щодо розміру митної вартості імпортованих товарів в розрізі по кожній митній декларації).

Так, відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 статті 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно пп. 14.1.219 п. 14.1 статті 14 ПК України, ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до п.п. 39.1 - 39.2, 39.11 статті 39 ПК України, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом (зокрема, до таких «спеціальних» випадків належать: операції, що оподатковуються ПДВ, у разі постачання товарів (робіт, послуг), згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України; визначення доходу і витрат з метою оподаткування податком на прибуток згідно з п. 153.2 ст. 153 ПК України).

Визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) "витрати плюс"; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку.

Для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

При цьому, згідно з п. 39.13 статті 39 ПК України, для товарів (супутніх послуг), раніше ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту або реімпорту, звичайною ціною продажу (поставки) на митній території України вважається ринкова ціна, але не нижче митної вартості товарів (супутніх послуг), з якої були сплачені податки та збори під час їх митного оформлення. Тобто, за наведеною нормою Кодексу, у випадку застосування до здійснених платником податків операцій за визначеним переліком звичайної ціни, а саме при продажу раніше ввезених на територію України товарів їх ціна має відповідати митній вартості, з якої було сплачено податки і збори під час їх ввезення.

Відповідно до п. 39.15 статті 39 ПК України, у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Згідно з п. 135.4 статті 135 ПК України, з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток дохід визнається у розмірі договірної (контрактної) вартості, але не меншої за суму компенсації, отриманої у будь-якій формі від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділ.

Нормами пп. 153.2.1 та 153.2.3 п. 153.2 статті 153 ПК України передбачено, що об'єкт оподаткування податком на прибуток на рівні звичайної ціни визначається, якщо дохід отримано платником податків від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) більш ніж на 20% відрізняється від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Положення цього підпункту поширюються на операції з особами, які не є платниками податку на прибуток (тобто, з не ідентифікованими фізичними особами та підприємцями на спрощеній системі оподаткування, - кінцевими споживачами).

Водночас, згідно положення абз. «в» п. 39.1 статті 39 ПК України виключається застосування звичайної ціни у випадку здійснення платником податків операцій з фізичними особами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Також суд вірно зазначив те, що згідно з п. 2 розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК України, в період до 1 січня 2013 року звичайні ціни визначались у порядку, передбаченому пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За правилами пп. 1.20.1 п. 1.20 цієї статті, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Аналізуючи зміст наведеної норми статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Верховний Суд України та Вищий адміністративний суд України в своїх рішеннях (постанова від 12 березня 2012 року №21-380а11, від 03 березня 2015 року №К/800/1875/13, ухвала від 28 жовтня 2014 року №К/9991/33515/12), дійшли висновку, що при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України (зокрема для ведення митної статистики), не є тотожними і не можуть бути порівнюваними. Позиція ж податкового органу про те, що оскільки базою оподаткування для товарів, що імпортуються, є договірна (контрактна) вартість, але не менша від митної, зазначеної у ввізній митній декларації, а отже база оподаткування при подальшій реалізації такого імпортованого товару також не може бути меншою, ніж митна вартість не ґрунтується на приписах п. 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, висновки відповідача, які містяться в акті перевірки, є нормативно та документально необґрунтованими, а оскаржувані рішення відповідно є такими, що складені безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Мєзєнцев Є.І.