Рішення

від 28.09.2016 по справі 914/2168/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2016р. Справа№ 914/2168/16

За позовом : Приватного підприємства «Левус», м. Білгород-Дністровський Одеської обл.,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ», м. Львів,

про стягнення 260' 305,77 грн.

Суддя Яворський Б.І. при секретарі Потикевич М.

Представники:

від позивача : ОСОБА_1,

від відповідача : не з'явився.

На розгляд господарського суду Приватним підприємством «Левус» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ» про стягнення 160' 504,11 грн. Ухвалою суду від 23.08.2016р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 13.09.2016р. У зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладався на 28.09.2016р. У судовому засіданні 28.09.2016р. оголошувалася перерва.

28.09.2016р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача 140' 000,00 грн. заборгованості по орендній платі, 11' 977,00 грн. пені, 108' 328,77 грн. річних, до якої додано докази доплати судового збору, а також докази надіслання копії даної заяви відповідачу. Відповідно до ст.22 ГПК України позивач до прийняття рішення у справ має право збільшити розмір позовних вимог. У даному випадку ПП «Левус» скористалося своїм правом, а тому суд прийняв таку заяву.

У судове засідання 28.09.2016р. представник позивача з'явився, заявлені вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав, зазначивши, що відповідач порушує умови договору оренди обладнання, оскільки не сплачує орендної плати і станом на сьогодні заборгованість становить 140' 000,00 грн., на яку нараховано 11' 977,00 грн. пені та 108' 328,77 грн. річних.

У судове засідання 28.09.2016р. представник відповідача повторно не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, проти позову не заперечив, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник ТзОВ «Компанія ЛЦ» ОСОБА_2 не може взяти участь у розгляді справи через зайнятість в іншому судовому процесі у третейському суді. Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання, зазначив, що воно спрямовано виключно на затягування розгляду справи, повідомив, що між сторонами існує і інший спір, який розглядається у господарському суді Львівської області, сьогодні об 11.00 год. у судовому засіданні від відповідача був директор ОСОБА_3 та представник ОСОБА_2 і він їм повідомляв, що о 14.30 відбудеться судове засідання у даній справі, але вони не з'явилися; наполягав на продовженні розгляду справи.

Вирішуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд виходив з наступного.

Пленум Вищого господарського суду України у п.3.9.2 постанови «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. звертає увагу, що випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

У даному випадку відповідач був повідомлений про дати судових засідань 13.09.2016р. та 28.09.2016р. (повідомлення про вручення відповідних ухвал суду знаходяться у матеріалах справи), а 20.09.2016р. представник товариства ОСОБА_2 знайомився з матеріалами справи, тому сторона мала достатньо часу для того, щоб забезпечити участь представника у даному спорі, виконати вимоги ухвали суду та подати відзив, однак цього не було нею зроблено. Крім того, у довіреності, що подана відповідачем і знаходиться у матеріалах справи, зазначається, що інтереси товариства окрім ОСОБА_2 має право представляти також ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а неможливість участі у судовому засіданні зазначених осіб відповідачем не доведено. Тому суд вважає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи необґрунтованим, відмовляє у його задоволенні та продовжує розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

26.09.2015р. між Приватним підприємством В«ЛевусВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Компанія ЛЦВ» укладено договір оренди обладнання, відповідно до п.1.1 якого ПП В«ЛевусВ» (орендодавець) передає ТзОВ В«Компанія ЛЦВ» (орендар) за плату у строкове користування, а орендар приймає рухоме майно за переліком обладнання, що передається в орендне користування, із зобов'язанням сплати на користь орендодавця визначеної цим договором орендної плати.

За умовами п.1.2 договору обладнання надається орендареві для використання виключно у власній господарській діяльності з виробництва взуття. Згідно п.1.3 договору ціна цього договору становить суму орендної плати, фактично отриману за весь час орендного користування.

Передача орендодавцем обладнання в користування орендарю здійснюється в день підписання сторонами даного договору. Обладнання вважається фактично переданим орендареві в орендне користування з моменту підписання сторонами переліку обладнання, що передається в орендне користування (п.п. 2.1, 2.2 договору).

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що строк оренди становить 20 місяців з дня підписання сторонами переліку обладнання, що передається в орендне користування. У разі відсутності протягом місяця після закінчення строку дії цього договору заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору, строк орендного користування обладнанням за цим договором продовжується на тих самих умовах на той самий строк.

Відповідно до п.4.1 договору загальна сума орендної плати з урахуванням індексації за користування обладнанням становить 20' 000,00 грн. за один місяць орендного користування. Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, що оформляється додатковою угодою, що є невідВ»ємною частиною даного договору. Внесення орендної плати за поточний місяць проводиться орендарем щомісяця шляхом 100% передоплати грошових коштів на рахунок орендодавця до 26-го числа поточного місяця (п.4.2 договору).

Відповідно до п.6.1 договору за прострочення внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно із п.9.4 договору зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Підписанням цього договору сторони погодили, що розмір процентів річних, що будуть покладатися на боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання за цим договором, встановлюється у розмірі 300% річних від простроченої суми.

На виконання умов договору 26.09.2015р. позивач надав, а відповідач прийняв в орендне користування майно, про що складено Перелік обладнання, що передається в орендне користування, підписано представниками обох сторін та скріплено їх печатками.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.04.2016р. (справа № 914/386/16) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія ЛЦВ» на користь Приватного підприємства В«ЛевусВ» 100' 000,00 грн. основного боргу зі сплати орендної плати за період з 26.09.2015р. до 26.02.2016р.; 7' 778,64 грн. пені, 53' 095,89 грн. 300% річних та 2' 413,12 грн. судового збору.

10.05.2016р. видано відповідний наказ на примусове виконання рішення суду.

26.07.2016р. державним виконацем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання судового наказу у справі №914/386/16 від 10.05.2016р.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення за порушення відповідачем умов договору у наступний період (орендна плата з 26.02.2016р. до 26.09.2016р., пеня та річні з 27.03.2016р. по 28.09.2016р.), оскільки за твердженням позивача відповідач з початку дії договору як не сплачував орендну плату, так і продовжує її не сплачувати до тепер.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору про оренду майна.

Відповідно до ч.1 ст.756 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У порушення зазначених вище положень закону, а також п.4.1, п. 4.2 договору відповідач не оплачував орендної плати, а тому вимога про стягнення такої заборгованості є правомірною.

На підставі п.6.1, 9.4 договору, ст.625 ЦК України та ст.ст.230-232 ГК України позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 11' 867,22 грн. та 108328,77 грн. відсотки річних. Перевіривши правильність їх нарахування, суд встановив, що останнім днем, на який можна нараховувати пеню за порушення сплати орендної плати за березень 2016р., є 25.09.2016р., адже згідно ст.232 ГК України шестимісячний строк нарахування пені починається 26.03.2016р. і спливає 25.09.2016р. Крім того, позивач не врахував, що 26.06.2016р. є неробочим днем (неділя), а тому останнім днем для сплати відповідної орендної плати є 27.06.2016р. Тому підставним є стягнення 11' 867,22 грн. пені та 108' 164,72 грн. відсотків річних.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

У пункті 2.3 постанови «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. Пленум Вищого господарського суду України відзначає, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У силу вимог ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія ЛЦВ» ( 79068, м.Львів, вул.Уманська, буд.25, код ЄДРПОУ 13801670 ) на користь Приватного підприємства В«ЛевусВ» ( 67700, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Чапаєва, 40, код ЄДРПОУ 23272112 ) 140' 000,00 грн. основного боргу; 11' 867,22 грн. пені, 108' 164,72 грн. відсотки річних та 3' 900,48 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 28.09.2016р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 29.09.2016р.

Суддя Яворський Б.І.