Ухвала

від 17.03.2017 по справі 914/2168/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.03.2017 р.                                                            Справа № 914/2168/16

Суддя господарського суду Львівської області Крупник Р.В., розглянувши матеріали справи

за заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ», м. Львів

про:перегляд рішення господарського суду Львівської області від 28.09.2016р.

у справі:№914/2168/16

за позовом:Приватного підприємства «Левус», м. Білгород-Дністровський, Одеська обл.

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ», м. Львів

про:стягнення 260305,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.09.2016р. у справі №914/2168/16 за позовом ПП «Левус» до ТОВ «Компанія ЛЦ» про стягнення 260305,77 грн., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 140000,00 грн. основного боргу, 11867,22 грн. пені, 108164,72 грн. відсотків річних та 3900,48 грн. судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

15.03.2017р. на розгляд господарського суду Львівської області від ТОВ «Компанія ЛЦ» надійшла заява про перегляд вказаного вище рішення господарського суду за нововиявленими обставинами. Внаслідок проведеного 15.03.2017р. автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву було передано на розгляд судді Крупнику Р.В.

Як вбачається зі змісту поданої заяви, така обґрунтована тим, що при розгляді справи №914/2168/16 позивачем було подано копію договору оренди, яка значно відрізняється від оригіналу договору, який був отриманий 12.02.2017р. від колишнього директора ТОВ «Компанія ЛЦ». Зокрема, редакція п. 4.1. договору, який було долучено позивачем до матеріалів справи визначає суму орендної плати в розмірі 20000,00 грн., натомість у примірнику відповідача сума орендної плати 8800,00 грн. Також є відмінним п. 9.4., де зазначається, що розмір річних процентів, що будуть покладатися на боржника, який прострочить виконання грошового зобов'язання встановлюється у розмірі 300% від простроченої суми, проте у примірнику ТОВ «Компанія ЛЦ» в п. 9.4. такої санкції немає. Колишній директор ТОВ «Компанія ЛЦ» стверджує про те, що він не підписував договору оренди обладнання від 26.09.2015р. в такій редакції, копія якого долучена позивачем до позовної заяви. На думку заявника, наявність договору оренди з іншими умовами в установленому порядку спростовує факти, які було покладено в основу судового рішення у справі №914/2168/16. Якщо б суду було відомо про наявність оригіналу договору оренди обладнання в іншій редакції та враховуючи суттєву відмінність, це б істотно вплинуло на прийняте судове рішення по справі. Оскільки примірник оригіналу договору оренди обладнання від 26.09.2015р. заявником було отримано лише 12.02.2017р., останній вважає, що заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами подана у строки, встановлені ст. 113 ГПК України. Крім цього, до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у справі, мотивоване арештом коштів на рахунках заявника.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами до розгляду, судом встановлено наявність підстав для її повернення без розгляду, зважаючи на наступне.

У відповідності до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 113 ГПК України, судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

Строк для подання заяви про перегляд судових рішень господарського суду у зв'язку з нововиявленими обставинами обчислюється, зокрема, у випадку, встановленому пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, - з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи.

Як вбачається із заяви, нововиявленою обставиною заявник вважає договір оренди обладнання від 26.09.2015р., який за своїми умовами відрізняється від договору на підставі якого прийнято рішення у справі №914/2168/16. Про вказаний договір, новий директор заявника довідався від колишнього директора лише 12.02.2017р.

Проте, з наведеними твердженнями заявника суд не погоджується та вважає, що заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами подана після спливу строку, встановленого ст. 113 ГПК України, оскільки ТОВ «Компанія ЛЦ» являючись стороною договору оренди обладнання від 26.09.2015р. та підписуючи такий договір, проставляючи на ньому печатку, було ознайомлено з його змістом з моменту його підписання. Попри це, заява подана ТОВ «Компанія ЛЦ» лише 10.03.2017р. При цьому, судом не беруться до уваги твердження керівника заявника, що йому про існування правильної редакції договору від 26.09.2015р. стало відомо з моменту її передачі колишнім керівником, так як заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявляється про захист прав саме юридичної особи, а не прав її керівника.

Відповідно до п. 1, 3 ч. 6 ст. 113 ГПК України, заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами до розгляду не приймається і повертається заявникові у разі: подання заяви після закінчення встановленого строку без клопотання про його відновлення або відхилення такого клопотання господарським судом; відсутності доказів сплати судового збору у порядку і розмірі, встановлених законодавством.

Крім цього, Відповідно до ч. 5 ст. 113 ГПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують надіслання копії заяви іншим сторонам, та документ про сплату судового збору.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Згідно пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Однак, всупереч вимогам закону, ТОВ «Компанія ЛЦ» до заяви не було долучено доказів сплати судового збору за подання заяви, натомість заявлено клопотання про відстрочення сплати такого до прийняття рішення у справі.

Розглянувши клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Так, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 3.1. постанови від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

На підтвердження скрутного майнового становища підприємства та відсутності необхідних коштів для сплати судового збору за подання заяви, ТОВ «Компанія ЛЦ» долучено копію постанови Шевченківського ВДВС міста Львів про арешт коштів боржника від 08.08.2016р., відповідно до якої на рахунки ТОВ «Компанія ЛЦ» було накладено арешт у межах суми 179770,54 грн.

На переконання суду, вказана постанова не являється належним та допустимим доказом скрутного майнового становища заявника, оскільки по-перше, така була винесена ще 08.08.2016р. (доказів, що арешт не скасовувався заявником не додано), по-друге, арешт був накладений не на всі належні боржникові кошти, а лише на кошти в сумі 179770,54 грн., а по-третє, постанова про арешт коштів не є належним доказом, який підтверджує скрутне матеріальне становище заявника. Відтак, суд приходить до висновку про безпідставність клопотання про відстрочення сплати судового збору та відповідно відмову у його задоволенні.

Враховуючи те, що заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами подана заявником після закінчення встановленого ст. 113 ГПК України строку, за відсутності доказів сплати судового збору та відхилення судом клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд приходить до висновку, що заяву слід повернути заявнику без розгляду.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.ст. 86, 113 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Повернути без розгляду ТОВ «Компанія ЛЦ» заяву про перегляд рішення господарського суду Львівської області від 28.09.2016р. у справі №914/2168/16 і додані до неї документи, всього на 19 арк. в т.ч. поштовий конверт.

Суддя                                                                       Крупник Р.В.