Рішення

від 22.09.2016 по справі 915/746/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року Справа № 915/746/16

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Пром-Транс ГрупВ» , АДРЕСА_1, 54003 (код ЄДРПОУ 38694396)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Наукове-виробниче підприємство В«НікспецтрансВ» , АДРЕСА_2, 54001 (код ЄДРПОУ 38694693)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 відділ ДВС ММУЮ в Миколаївській області, вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 35065742)

про розірвання договору купівлі-продажу № 16/10/14Ц від 16.10.2014 року.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3А, довіреність від 06.07.2016 року;

від відповідача: представник не з'явився;

від третьої особи: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Пром-Транс ГрупВ» з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Наукове-виробниче підприємство В«НікспецтрансВ» про розірвання договору купівлі - продажу транспортного засобу № 16/10/14Ц від 16.10.2014 року, укладеного між ТзОВ В«Пром-Транс ГрупВ» та ТзОВ В«Наукове-виробниче підприємство В«НікспецтрансВ» .

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.07.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 26.07.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.07.2016 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 відділ ДВС ММУЮ в Миколаївській області. Розгляд справи відкладено на 16.08.2016 року

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.08.2016 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 15.09.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.09.2016 року відкладено розгляд справи на 22.09.2016 року.

В судовому засіданні 22.09.2016 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судовому засіданні 22.09.2016 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

16.10.2014 року між ТзОВ «Пром-Транс Груп» та ТзОВ «НВП «Нікспецтранс» був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу № 16/10/14Ц, відповідно до умов якого продавець (відповідач) зобов'язується продати та передати, а покупець (позивач) зобов'язується купити та оплатити напівпричіп Н/НР Цистерна харчова, марка SСНМІТZ, модель SРR24L 13/64 S01 V=43м 3 , номер шасі WSМ00000003061559.

27.02.2015 року між позивачем та відповідачем був складений Акт приймання-передачі до договору про фактичне приймання-передання товару.

Листом №31/14-К-02/аз від 11.03.2016 року Регіональний сервісний центр в Миколаївській області Міністерства внутрішніх справ України повідомив позивача, що станом на 10.03.2016 року транспортний засіб арештовано на підставі постанови ОСОБА_2 відділу ДВС ММУЮ в Миколаївській області від 27.11.2014 року та оголошено заборону на його відчуження в рамках виконавчого провадження № 45543939.

Таким чином, на дату укладення договору відповідач приховав інформацію про наявність боргу, а на дату передачі транспортного засобу - інформацію про арешт транспортного засобу.

13.06.2016 року, керуючись ст. 188 ГК України, позивач направив відповідачу лист із пропозицією розірвати договір, у зв'язку із перебуванням транспортного засобу під арештом.

Враховуючи вищевикладене, позивач зазначив, що накладення арешту на транспортний засіб після укладення договору, унеможливлює переоформлення права власності на транспортний засіб на позивача, є істотною зміною обставин, якими позивач керувався при укладенні договору, у зв'язку із чим є підстави для розірвання договору.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 652, ЦК України, ст. 188 ГК України та умовами договору.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, письмового відзиву по суті спору не подав.

Ухвали господарського суду Миколаївської області про порушення провадження у справі від 08.07.2016 року та про відкладення розгляду справи від 26.07.2016 року, від 16.08.2016 року та від 15.09.2016 року, надіслані на адресу відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Наукове-виробниче підприємство В«НікспецтрансВ» , АДРЕСА_2, 54001, повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти В«за закінченням строку зберіганняВ» (арк. 25-27, 38-41, 56-59).

Як вбачається з ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Наукове-виробниче підприємство В«НікспецтрансВ» є АДРЕСА_2, 54001 (арк. 22-24).

За таких обставин ухвали направлялись на правильну адресу відповідача.

Явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судових засідань.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 вищевказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Третя особа явку повноважного представника в судові засідання не забезпечила, письмових пояснень по суті спору не подала, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи (арк. 37, 54).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

16.10.2014 року між ТзОВ «НВП «НІКСПЕЦТРАНС» (продавець) та ТзОВ «Пром-Транс Груп» (покупець) було укладено договір купівлі - продажу транспортного засобу № 16/10/14Ц, відповідно до умов якого сторони по договору, керуючись Цивільним кодексом України, прийшли до взаємної згоди про те, що продавець зобов'язується продати та передати, а покупець зобов'язується купити та оплатити напівпричіп Н/ПР Цистерна харчова, марка SСНМІТZ, модель SРR24L 13/62 S01 V-43м 3 , номер шасі WSМ00000003061559 (п. 1.1 Договору) (арк. 8-9).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Таким чином, на підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник поставляє покупцю товар за вартістю, яка визначена в рахунку, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною і складає 742 000 грн. (сімсот сорок дві тисячі гривень).

Відповідно до п. 2.3 Договору всі розрахунки між сторонами здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця: 50 % від вартості товару в день укладення договору, решта 50 % вартості перераховується рівними частинами протягом 5 місяців з дня підписання сторонами цього договору в період 16-20 числа кожного місяця.

Відповідно до п. 3.1 Договору транспортний засіб поставляється покупцю в день надходження 50 % від суми договору (371 000 грн.) на розрахунковий рахунок продавця, та передається за Актом прийому-передачі.

Відповідно до 4.1 Договору право власності на транспортний засіб, переходить від продавця до покупця після оплати 100 % вартості товару.

Відповідно до п. 5.2.3 Договору продавець зобов'язаний оформити та надати покупцю всі необхідні податкові документи, та документи необхідні для реєстрації права власності напівпричепа на покупця після виконання умов договору.

Судом встановлено наступне.

Як вказано вище, відповідно до п. 3.1 Договору транспортний засіб поставляється покупцю в день надходження 50 % від суми договору (371 000 грн.) на розрахунковий рахунок продавця та передається за Актом прийому-передачі.

На виконання п. 3.1 Договору 17.10.2014 року позивачем проведено оплату в розмірі 371 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17.10.2014 року (арк. 46).

На виконання умов Договору купівлі - продажу продавець передав, а покупець прийняв напівпричеп Н/ПР Цистерна харчова, марка SСНМІТZ, модель SРR24L 13/62 S01 V-43м 3 , номер шасі WSМ00000003061559 держномер ВЕ 2188 ХР, про що між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі від 27.02.2015 року до договору купівлі - продажу транспортного засобу № 16/10/14Ц (арк. 10).

В подальшому, на виконання п. 2.3 Договору позивачем проведено оплату в розмірі 102 746, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 02.12.2014 року (арк. 12-13).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.01.2016 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 року по справі № 915/2050/16, стягнуто з ТзОВ В«ПРОМ-ТРАНС-ГРУПВ» на користь ТзОВ В«Науково-виробниче підприємство В«НІКСПЕЦТРАНСВ» заборгованість в сумі 421 грн. 22 коп., з яких: 268 254 грн. 00 коп. - основний борг; 5 512 грн. 07 коп. - 3 % річних; 46 998 грн. 23 коп. - інфляційні збитки; 100 745 грн. 92 коп. - пеня .

Рішення мотивоване неналежним виконанням ТзОВ В«ПРОМ-ТРАНС-ГРУПВ» взятих на себе зобов'язань за договором купівлі - продажу транспортного засобу № 16/10/14Ц від 16.10.2014 року в частині оплати за транспортний засіб (арк. 69-74).

11.03.2016 року Регіональний сервісний центр МВС України в Миколаївській області листом № 31/14-К-02/аз повідомив, що транспортний засіб SСНМІТZ SРR24L 13.62 S01, номерний знак НОМЕР_1, станом на 10.03.2016 року перебуває під арештом на підставі постанови ОСОБА_2 відділу ДВС ММУЮ в Миколаївській області (арк. 14).

15.03.2016 року ОСОБА_2 ВДВС ММУЮ направив на адресу позивача лист № 01.05/7840, у якому повідомив, що у відділі на виконанні перебуває виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Миколаївської області № 915/716/14 від 05.08.2014 року про стягнення заборгованості з ТзОВ НВП «Нікспецтранс» на користь ТзОВ ТД «Енергосталь». В межах здійснення виконавчого провадження на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 45543939 від 27.11.2014 року, накладено арешт на майно боржника, у тому числі на транспортний засіб SСНМІТZ SРR24L 13.62 S01, номерний знак НОМЕР_1, належний боржнику ТОВ НВП «Нікспецтранс» (арк. 15).

13.06.2016 року позивачем ОСОБА_4 «Пром-Транс Груп» направлено на адресу відповідача ОСОБА_4«НВП «Нікспецтранс» пропозицію щодо розірвання договору, у якій позивач пропонував відповідачу розірвати договір купівлі - продажу транспортного засобу № 16/10/14Ц від 16.10.2014 року, у зв'язку із знаходженням транспортного засобу під арештом. Крім того, пропонував перерахувати (повернути) на користь ТзОВ «Пром-Транс Груп» грошові кошти, отримані у якості оплати за транспортний засіб, в загальній сумі 473 746, 00 грн. та прийняти (забрати) транспортний засіб. Факт направлення пропозиції підтверджується описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком (арк. 16-17).

Доказів направлення відповідачем позивачу відповіді на пропозицію суду не подано.

Доказів досягнення сторонами згоди щодо розірвання договору суду не подано.

Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення позивача із позовом про розірвання договору купівлі-продажу на підставі ст. 652 ЦК України.

При вирішенні спору судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до ч. 3 ст. 652 ЦК України у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Можливість зміни та розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК може мати місце лише за виключних обставин, у разі "істотної зміни обставин".

Частиною 2 ст. 652 ЦК України визначаються правила розірвання договору за рішенням суду, за умови, що сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання.

У разі розірвання або зміни договору на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК, суд при вирішенні питання на предмет можливості задоволення вимоги заінтересованої сторони, має встановити існування одночасно чотирьох умов, які є додатковими критеріями визначення ускладнень у виконанні договору.

Існування одночасно умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане - є першою умовою. У відповідності до даної умови, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні або зміні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги у момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які і створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати або змінити договір, покладатися на ускладнення;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються. Іншими словами мова йде про те, що події, які викликають ускладнення не могли стороною бути розумно прийняті до уваги;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки коли виконання взагалі більш не має ніякої цінності для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага у силу істотного підвищення вартості виконуваного або у силу зменшення отримуваного стороною за договором. Суттєва зміна цінності або повна втрата цінності отримуваного стороною за договором може відбутися в результаті серйозних змін у ринковій ситуації (наприклад, наслідки стрімких та непередбачуваних інфляційних процесів щодо договірної ціни) або марності цілі, для якої вимагалося виконання (наприклад, заборона проведення робіт на ділянці землі, яка була набута для будівельних цілей). Зменшення цінності виконання повинно мати об'єктивні ознаки його виміру;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може бути слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.

Поняття "істотні зміни обставин" або іншими словами "ускладнення" у виконанні договору мають значення лише у відношенні ще не здійсненного виконання і не мають правового значення для виконання, яке вже відбулося. Істотна зміна обставин як правило має правове значення для договорів коли їх укладення не збігається з виконанням, а дія договору та виконання має бути довго триваючою у порівнянні із договорами, які виконуються у момент їх укладення.

Таким чином, істотна зміна обставин, які були наявними при укладенні договору, має приводити до фундаментальної зміни рівноваги договору і не лише у правовій площині. За відсутності суттєвості зміни обставин, тобто за незначної зміни обставин або/та за виникнення ускладнень у виконанні, які не призводять до фундаментальної зміни рівноваги договору, договір відповідно до положень ст. 652 ЦК розірванню не підлягає. У даному випадку має перевагу загальне право, положення якого відображені у ст. 629 ЦК України, відповідно до якого договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність таких складових, необхідних для розірвання договору в порядку ст. 652 ЦК України, як:

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, позивач вказує, що зміна обставин (арешт транспортного засобу) зумовлена причинами, які позивач не може усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагались, оскільки позивач не може звернутись із вимогою та/або позовом до органу ДВС про зняття арешту з транспортного засобу, оскільки право власності ще не перейшло до позивача.

Натомість, відповідно до 4.1 Договору право власності на транспортний засіб, переходить від продавця до покупця після оплати 100 % вартості товару. Таким чином, відсутність 100 % оплати за транспортний засіб свідчить про неналежне виконання саме позивачем взятих на себе за договором купівлі-продажу обов'язків. Оплата за транспортний засіб є, в силу приписів ст. 629 ЦК України, обов'язком покупця та залежить виключно від його волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Таким чином, позивач після виконання умов договору купівлі-продажу в частині проведення оплати за транспортний засіб не позбавлений можливості звернутись до суду за захистом своїх прав. Отже, арешт транспортного засобу, як обставина, що призвела до ускладнень у виконанні договору, не знаходиться поза межею контролю його сторін.

Вищевикладене свідчить також про відсутність підстав для тверджень, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору (не відбулось зміни ціни, втрати майна тощо).

Будь-яких інших доводів чи доказів на їх підтвердження суду не наведено.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. В позові слід відмовити.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

в позові відмовити.

Судовий збір в розмірі 1 378 грн. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 27.09.2016 року

Суддя Е. М. Олейняш