Рішення

від 26.09.2016 по справі 916/2759/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2016 р.Справа № 916/2759/15

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючий суддя Волков Р.В.,

суддя Смелянець Г.Є. та суддя Никифорчук М.І.

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Місцевої громадської організації "Клуб мисливців та рибалок Дністро"

до відповідачів:

1) Одеської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС"

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Біляївської міської ради,

на стороні відповідача - управління Держгеокадастра у Біляївському районі,

про визнання не чинним з 04.06.2004 державного акту серії І-ОД № 002989 від 11.07.22003 на право постійного користування земельною ділянкою,

за участю:

Від позивача: ОСОБА_1 (голова правління);

Від відповідача 1: ОСОБА_2 (за довіреністю);

Від відповідача 2: ОСОБА_3 (за довіреністю);

Від третьої особи 1: ОСОБА_4 (за дорученням);

Від третьої особи 2: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Місцева громадська організація "Клуб мисливців та рибалок Дністро", звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів, Одеської міської ради (Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" (Відповідач-2) про визнання не чинним з 04.06.2004 р. державного акту серії І-ОД № 002989 від 11.07.2003 р. на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 248,72га розташованої на території Біляївської міської ради за межами населеного пункту (кадастровий номер 5121010100:01:003:0001), що виданий комунальному підприємству „ОдесводоканалВ» (ідентифікаційний код - 30174073) на підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації № 152/2002 від 20.03.2002 р. та який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1.

Господарським судом Одеської області 09.07.2015 р. винесено ухвалу по справі №916/2759/15 про повернення позовної заяви. Позивач оскаржив ухвалу в апеляційному порядку. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2015р. апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2015р. скасовано, позовні матеріали передані на розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на набуття ним права власності на нерухоме майно за адресою м.Біляївка Біляївського району, вул.Генерала Глібова, 2а, вжиття позивачем заходів щодо оформлення землекористування, насамперед розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею в 6га у довгострокову оренду, відмову 25.03.2014р. управлінням Держземагенства у Біляївському районі Одеської області у погодженні проекту землеустрою з підстав відсутності погодження землекористувача (комунального підприємства „ОдесаводоканалВ» ) на вилучення частини земельної ділянки, звернення до окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, задоволення адміністративного позову постановою від 02.06.2014р., скасування вказаної постанови в апеляційному порядку та залишення без змін постанови апеляційної інстанції під час касаційного перегляду. Вказує на закриття провадження по адміністративній справі в частині визнання нечинним державного акту з посиланням на те, що спір з цього приводу повинен розглядатися господарським судом, та на відмову у задоволенні решти позовних вимог. Крім того зазначає, що припинення діяльності КП „ОдесводоканалВ» відповідно до вимог земельного законодавства, насамперед ст.141 Земельного Кодексу України, тягне за собою припинення права землекористування Також посилається на інші обставини, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях.

Відповідач-1 вимоги позивача не визнав.

Відповідач-2 позовні вимоги також не визнав, посилаючись на те, що відповідно до рішення Одеської міської ради від 17.12.2003р. № 2038-ХХIV та п.1.1 власного статуту він є правонаступником В»КП „ОдесводоканалВ» , яке було ліквідовано шляхом приєднання до Відповідача-2, також посилається на договір оренди цілісного майнового комплексу В»КП „ОдесводоканалВ» від 17.12.2003р. та вважає себе правонаступником щодо правовідносин з землекористування. Також вказує на преюдиційність фактів, встановлених під час розгляду вищевказаної адміністративної справи.

З наведених та інших підстав, зазначених у письмових поясненнях, просить залишити позов без задоволення.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Біляївська міська рада в судовому засіданні позов підтримала з підстав, визначених позивачем.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до розпорядження Біляївської районної державної адміністрації № 152/2002 від 20.03.2002 року комунальному підприємству „ОдесводоканалВ» був виданий державний акту серії І-ОД № 002989 від 11.07.2003р. на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 248,72га в межах згідно з планом землекористування. В якості призначення земельної ділянки в акті зазначено „для водозабезпеченняВ» .

Саме цей державний акт позивач просить визнати не чинним з 04.06.2004р.

При цьому позивач пояснив, що йдеться не про визнання акту недійсним, а саме про визнання його нечинним з дати припинення підприємства, якому він був виданий. Позивач зазначив, що в нього відсутні підстави для заявлення вимог про визнання акту недійсним, оскільки він не заперечує факту видачі його з дотримання вимог діючого законодавства та у встановленому порядку.

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис від 04.06.2004 за № 15561120003053841 про припинення КП „ОдесводоканалВ» .

Порушення своїх прав позивач обґрунтовує отриманням 25.03.2014 відмови від управління Держземагенства у Біляївському районі Одеської області у погодженні проекту землеустрою з підстав відсутності погодження землекористувача, КП „ОдесаводоканалВ» .

Позивач звертався до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держземагенства у Біляївському районі Одеської області, Біляївської районної державної адміністрації, за участю третіх осіб: Біляївської міської ради, Одеської обласної державної адміністрації, в якому з урахуванням заяви про зміні позовних вимог просив: визнати нечинним з 04.06.2004 року державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ОД № 002989 від 11.07.2003 року, виданий комунальному підприємству «Одесводоканал», зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1 про надання у постійне користування земельної ділянки площею 248,72 га для водозабезпечення, кадастровий номер земельної ділянки 5121010100:01:003:0001; скасувати реєстрацію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ОД № 002989 від 11.07.2003 року, виданий комунальному підприємству «Одесводоканал», зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1 про надання у постійне користування земельної ділянки площею 248,72 га для водозабезпечення, кадастровий номер земельної ділянки 5121010100:01:003:0001; зобов'язати Управління Держземагенства у Біляївському районі Одеської області внести до Державного земельного кадастру відомості про скасування запису № 1 від 11.07.2003 року про реєстрацію права постійного користування посвідченого державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ОД № 002989 від 11.07.2003 року, виданого комунальному підприємству «Одесводоканал», зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1 про надання у постійне користування земельної ділянки площею 248,72 га для водозабезпечення, кадастровий номер земельної ділянки 5121010100:01:003:0001.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 позов було задоволено.

Проте, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 за апеляційними скаргами Одеської міської ради та ТОВ "ІНФОКС" в особі філії „ІнфоксводоканалВ» було скасовано, провадження по справі в частині визнання нечинним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою було закрито, у решті позову відмовлено.

За результатами касаційного оскарження Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 року у справі №815/2601/14 було залишено без змін.

Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального Кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, у тексті постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 року у справі №815/2601/14 було встановлено наступне:

„Відповідно до рішення сесії Одеської міської ради від 17.12.2003р. №2038-XXIV та договору оренди цілісного майнового комплексу від 17.12.2003р., договору оренди ТОВ «Інфокс» є правонаступником всіх прав і зобов'язань Комунального підприємства «Одесводоканал» (п. 1.5 означеного договору).

Вказане також підтверджується п. 1.1 статуту ТОВ «Інфокс», згідно до якого дана юридична особа є правонаступником Комунального підприємства «Одесводоканал».В»

.......

„Отже, ТОВ «Інфокс» як правонаступник Комунального підприємства «Одесводоканал» є власником на правах постійного користування земельної ділянки згідно державного акту на право постійного користування від 11.07.2003р. серії І-ОД № 002989.В»

......

„Як вже зазначалося вище, ТОВ «Інфокс» є правонаступником Комунального підприємства «Одесводосканал», а отже і власником на правах постійного користування земельної ділянки згідно державного акту на право постійного користування від 11.07.2003р. серії І-ОД № 002989.В»

Таким чином, судом адміністративної юрисдикції були встановлені факти правонаступництва Відповідача-2 стосовно земельних правовідносин а також наявність в нього права постійного користування спірною земельною ділянкою згідно державного акту на право постійного користування від 11.07.2003р. серії І-ОД № 002989. За таких обставин, суд позбавлений можливості в рамках цієї справи спростовувати преюдиційні факти, встановлені вказаними судовими рішеннями адміністративних судів, які набули законної сили, та не може приймати до уваги посилання позивача на будь-які докази з цих питань.

Відповідно до п.2.6 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Виходячи зі змісту ст.35 Господарського процесуального Кодексу України, преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. За таких обставин суд вважає безпідставними твердження позивача про неможливість посилання на встановлення факту, якщо він не зазначений у резолютивній частині судового рішення.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені насамперед у ст.141 Земельного Кодексу України.

Позивач також посилається на вказану правову норму як на підставу для припинення землекористування внаслідок припинення В»КП „ОдесводоканалВ» та у зв'язку з наявністю споруд позивача на спірній земельній ділянці (пункти „вВ» та „еВ» статті 141 Земельного Кодексу України).

Разом з цим, суд дійшов до висновку про безпідставність посилань позивача на ст.141 Земельного Кодексу України як на підставу для припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Слід зазначити, що у Постанові Верховного суду України від 21.02.2011р. у справі №21-3а11 висловлена правова позиція, відповідно до якої "наведені приписи слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.В»

Позивач посилається на отримання права власності на не житлові будівлі за адресою м.Біляївка Біляївського району, вул.Генерала Глібова, 2а та на вжиття заходів щодо оформлення землекористування, розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею в 6га у довгострокову оренду, відмову 25.03.2014 управлінням Держземагенства у Біляївському районі Одеської області у погодженні проекту землеустрою з підстав відсутності погодження землекористувача (комунального підприємства „ОдесаводоканалВ» ).

До матеріалів справи наданий витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за вказаною адресою, дата прийняття рішення про реєстрацію 03.03.2009.

Відповідно до п.2 ст.120 Земельного Кодексу України станом на вказану дату, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ч.1 ст.1 Господарського процесуального Кодексу України (Стаття 1 Право на звернення до господарського суду), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист встановленого ст.120 Земельного Кодексу права не є тотожнім засобу захисту прав, обраному позивачем, а саме - визнання факту втрати чинності державного акту з 04.06.2004. Крім того, у вказаній нормі йдеться лише про землю під спорудами та про необхідну для їх обслуговування.

Позивачем заявлена вимога про визнання не чинним державного акту з 04.06.2004. Фактично позивач намагається отримати рішення суду про те, що у вказану дату відбулись певні юридичні факти які мають правові наслідки. Суд не вважає це належним засобом захисту права, оскільки встановлення фактів не може бути самостійною вимогою в господарському процесі та в даному випадку не призведе до захисту або поновлення права позивача.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що спір виник з вини чи внаслідок неправомірних дій будь-кого з відповідачів, що також вказує на те, що йдеться не про спір про право, а про встановлення певних фактів, які на думку позивача мали місце у минулому.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 Господарського процесуального Кодексу України).

Стосовно посилань позивача на Рішення Біляївської міської ради „Про припинення права постійного користування земельною ділянкою КП „ОдесводоканалВ» від 04.06.2008 № 649-18/У суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У вказаному рішенні зазначено „припинити В»КП „ОдесводоканалВ» право постійного користування на земельну ділянку площею 248,72га розташованої на території Біляївської міської радиВ» , проте не зазначено конкретних підстав такого припинення, є лише посилання на ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядуванняВ» та ст.ст.12, 141, 142 Земельного Кодексу України, не йдеться ні про правонаступника, ні про вилучення земельної ділянки.

На момент прийняття радою вказаного рішення вже відбулось як припинення КП „ОдесводоканалВ» так і перехід до Відповідача-2 прав на постійне землекористування згідно державного акту, тобто землекористувачем вже був Відповідач-2, а не КП „ОдесводоканалВ» .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.35 ГК України, ст. ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, ст.ст.120, 141 Земельного Кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Місцевої громадської організації "Клуб мисливців та рибалок Дністро" до Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС", за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Біляївської міської ради, на стороні відповідача - управління Держгеокадастра у Біляївському районі, про визнання не чинним з 04.06.2004 державного акту серії І-ОД № 002989 від 11.07.22003 на право постійного користування земельною ділянкою - відмовити .

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 26.09.2016 року. Повний текст рішення складений 28 вересня 2016 р.

Головуючий суддя Р.В. Волков

Суддя Г.Є. Смелянець

Суддя М.І. Никифорчук