Рішення

від 19.09.2016 по справі 921/418/16-г/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" вересня 2016 р.Справа № 921/418/16-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" ЛТД, с. Серединки, Тернопільський район, Тернопільська область,47730

до відповідача ОСОБА_1 районної державної адміністрації, майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль, 46018

про визнання незаконним і скасування розпорядження.

За участю представників сторін:

позивача: уповноважений ОСОБА_2, довіреність №б/н від 14.07.2016 року;

директор ОСОБА_3, наказ №1 від 15.01.07 р

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представникам позивача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій" ЛТД, с. Серединки, Тернопільський район, Тернопільська область,47730 звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 районної державної адміністрації, майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль, 46018 про визнання незаконним і скасування розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації .

Ухвалою господарського суду від 20.07.2016 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11 серпня 2016 року.

11.08.2016р. у судовому засіданні представником позивача оголошено короткий виклад обставин, що стали підставою для звернення із позовом до суду та позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" ЛТД надано суду для огляду оригінал розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації №121-од від 14.04.2016 року "Про розірвання договору оренди землі", а також подано клопотання б/н від 11.08.2016 року про долучення доказів до справи.

25.08.2016р. у судовому засіданні представником позивача подано заяву, у якій ТзОВ "Меркурій" ЛТД повідомляє про те, що в тексті позовної заяви та її прохальній частині допущено помилку в номері оскаржуваного розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 14.04.2016 року, у зв'язку з чим просить визнати незаконним і скасувати розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації №121-од "Про розірвання договору оренди землі" від 14.04.2016 року.

25.08.2016р. відповідачем через канцелярію суду подано клопотання №б/н від 23.08.2016 року про припинення провадження у справі №921/418/16-г/4 на підставі п.1 ст. 80, у зв'язку з непідсудністю даного спору господарським судам України, яке підтримано його представником у судовому засіданні,обґрунтовуючи його тим, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Розглянувши вказане клопотання, господарський суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на те, що:

- ч. 3 ст. 22 Закону України В«Про судоустрій і статус суддівВ» передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності;

- за ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають, зокрема, при укладанні, зміні, розірванні і виконанні договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають з публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

- отже, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер;

- у пункті 1.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 7 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", із змінами і доповненнями, зазначено, що з положень статей 13, 14, 140,142,143 Конституції України статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

- реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності;

- таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

- пунктом 1.2.4 постанови Пленуму ВГСУ №6 роз'яснено, що індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

- і так як позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій" ЛТД, заявляючи позов про визнання незаконним і скасування розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації №121-од від 14.04.2016р., як на підставу заявлених вимог, посилається на порушення його права як орендаря земельної ділянки згідно договору оренди землі від 24.11.2005р., укладеного між ним та ОСОБА_1 РДА, як розпорядником земель, розташованих за межами населеного пункту, тому, слід дійти висновку, що приймаючи спірне розпорядження Тернопілське РДА діяла як орган державної влади щодо реалізації волевиявлення держави на розпорядження землею і спір щодо його оскарження має приватноправовий характер, тому підвідомчий господарському суду.

А також суд додатково роз'яснив представникам сторін про те, що відповідно до господарського процесуального кодексу України винесення ухвали про відхилення клопотання про припинення провадження у справі, як окремого процесуального документу, не здійснюється.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 районної державної адміністрації подала відзив на позовну заяву б/н від 23.08.2016р., у якому відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, з наступних підстав:

- оспорюване розпорядження винесено головою ОСОБА_1 РДА в межах наданих йому законом повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, з тих підстав, що згідно з Інструкцією з діловодства в ОСОБА_1 РДА та вимог чинного законодавства у сфері діловодства поняття "заява про відкликання заяви" не визначено, тобто, нормативно не закріплено можливості відкликати заяву про розірвання договору;

- твердження позивача про те, що ОСОБА_1 РДА на момент винесення оскаржуваного розпорядження не була наділена необхідним обсягом повноважень у зв'язку із зміною норм цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відповідач вважає хибними, оскільки до правовідносин повинна застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки згідно із статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

13.09.2016 р. на адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких проти заявлених позовних вимог про визнання незаконним і скасування розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації №121-од від 14.04.2016р. заперечує, з огляду на те, що :

- твердження позивача про те, що заяву ТОВ "Меркурій"ЛТД про розірвання договору оренди земельної ділянки розглянуто з порушенням строків, встановлених чинним законодавством, спростовується витягом з протоколу №2 від 18.02.2016р. засідання комісії РДА , якою прийнято рішення (проставлено резолюцію) направити документи у Відділ Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі для підготовки матеріалів щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 24.11.2005р. Крім того, відповідач вважає, що ТОВ "Меркурій "ЛТД також повинен був повідомити про відмову від розірвання договору у визначений чинним законодавством строк (20 днів);

- позивач стверджує про те, що у зв'язку із зміною норм земельного законодавства районна державна адміністрація позбавлена прав та обов'язків, визначених договором, водночас факт звернення до відповідача із заявою про його (договору) розірвання свідчить про визнання позивачем права РДА на вчинення таких дій, а отже і про визнання останньої стороною правочину.

Крім того, відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його неможливістю прибуття в дане судове засідання.

Суд, розглянувши дане клопотання в судовому засіданні , яке відбулося 19.09.2016р., відхилив його, виходячи з такого:

- стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом, а не обов'язком, сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Участь уповноваженого представника відповідача в судовому засіданні по розгляду даної справи судом обов'язковою не визнавалася (ухвали від 20.07.2016р. та від 11.08.2016р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді даної справи частину 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

За таких обставин, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.4 3 та ст.33 ГПК України, беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, а також закінчення процесуальних строків розгляду справи, встановлених ст. 69 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за правилами ст.75 ГПК України.

В судове засідання,яке відбулося 19.09.2016р. представник відповідача не з'явився , хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис його повноважного представника на повідомленні про оголошення перерви в судовому засіданні від 25.08.2016р.

У відповідності до статті 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався та оголошувались перерви, востаннє на 19.09.2016р., для надання можливості сторонам прийняти участь у її розгляді і подати додаткові докази у справу.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників позивача, господарським судом встановлено наступне:

- 24.11.2005р. між ОСОБА_1 РДА (Орендодавець) та ТОВ "Меркурій" (Орендар) на виконання розпорядження ОСОБА_1 РДА від 18.11.2005р. за №672 укладено договір оренди землі за умовами якого Орендарю надано в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в с. Буцнів за межами населеного пункту площею 40га за рахунок земель резервного фонду (ріллі) (п. 1-2 Договору);

- Договір укладено на 25 років з 18.1.2005р. по 18.11.2030 року (п. 8 Договору).

Вказаний Договір зареєстрований 01.12.2005р. у ДП "ОСОБА_1 регіональній філії центру державного земельного кадастру" за №040564400057.

08.02.2016р. ТОВ "Меркурій" ЛТД на ім'я голови ОСОБА_1 РДА подано заяву №2, підписану директором товариства ОСОБА_3, про розірвання договору оренди землі від 24.11.2005р., згідно якого останньому передано в оренду земельну ділянку площею 40 га, кадастровий номер 612:80900:01:001:1248 у с. Буцнів.

В подальшому 05.04.2016р. позивачем подано заяву, адресовану голові ОСОБА_1 РДА, якою ТОВ "Меркурій" ЛТД просить відкликати подану ним заяву №2 від 08.02.2016р. про розірвання договору оренди землі у зв'язку з тим, що товариство має на меті і надалі використовувати вказану земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва і на час звернення уже розпочато весняно-польові роботи (засіяно 10 га ярої пшениці).

Однак, розглянувши клопотання директора ТОВ "Меркурій" ЛТД про розірвання договору оренди земельної ділянки загальною площею 40 га., а також враховуючи п. 38 Договору оренди землі від 24.11.2005р., 14.04.2016р. головою ОСОБА_1 районної державної адміністрації прийнято розпорядженням, за №121-од "Про розірвання договору оренди землі", яким вирішено, серед іншого, розірвати за згодою сторін договір оренди земельної ділянки від 24.11.2005р., укладений між ОСОБА_1 РДА та ТОВ "Меркурій", а також здійснити ряд заходів з державної реєстрації угоди про розірвання договору оренди землі та передачі земельної ділянки за актом приймання-передачі Головному управлінню Держгеокадастру; визнано таким, що втратило чинність, розпорядження голови ОСОБА_1 РДА від 18.11.2005р. за №672 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ТОВ "Меркурій"ЛТД земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Буцнівської сільської ради"

Заявляючи позов про визнання незаконним і скасування розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації №121-до від 14.04.2016р. позивач, як на підставу заявлених вимог посилається на те, що, приймаючи оспорюваний акт, у відповідача були відсутні правові підстави для розгляду заяви №2 від 08.02.2016р., підписаної директором товариства ОСОБА_3, про розірвання договору оренди землі від 24.11.2005р., так як:

- заява від 08.02.2016р. за № 2 ТОВ "Меркурій"ЛТД щодо розірвання договору оренди землі відкликана заявником згідно із заявою від 05.04.2016р., а отже, у такий спосіб повідомлено відповідача про те, що він (заявник) не бажає відмовлятись від права користування орендованою земельною ділянкою. На підтвердження свого наміру подальшого використання орендованої земельної ділянки згідно її цільового призначення позивачем до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень про сплату орендної плати згідно умов договору оренди від 24.11.2005р. та про сплату єдиного сільськогосподарського податку, які ;

- відповідно до п. 38 Договору оренди землі від 24.11.2005р., дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, що в свою чергу кореспондується з приписами ч. 1 ст. 32 ЗУ "Про оренду землі", ч. 1 ст. 651 ЦК України, проте, на думку позивача, оскільки відсутні докази укладення договору про розірвання Договору оренди землі, то у відповідності до вимог ч. 1 ст. 654 ЦК України, це свідчить про відсутність згоди ТОВ "Меркурій" ЛТД на розірвання такого договору, а також не вчинено жодних дій на виконання оскаржуваного акту;

- також позивач вважає, що приймаючи дане розпорядження, голова ОСОБА_1 РДА не був наділений повноваженнями на укладення і розірвання договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, тобто вийшов за межі наданих йому законом повноважень, посилаючись при цьому на ч. 4 ст. 122 ЗК України (в редакції від 06.09.2012р. за №5245-VI) , а також п.12 розділу X перехідних положень ЗК України.

Проаналізувавши встановлені судом обставини в сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, у відповідності з статті 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити , при цьому судом взято до уваги таке:

- відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема із правочинів;

- згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що договір на підставі якого виникли правовідносини сторін, за своєю правовою природою є договором оренди землі, положення стосовно якого врегульовані спеціальним Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-ХІУ, із змінами і доповненнями (далі вживається скорочено - ЗУ "Про оренду землі").

Відповідно до статті 1 Закону "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Вимогами статті 13 Закону передбачено, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Зміну або розірвання господарського договору може бути вчинено за згодою сторін, у разі односторонньої відмови від нього (односторонньої зміни умов) або судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. За загальним правилом, зміна або розірвання договору в односторонньому порядку не допускаються.

Так, згідно статті 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Дані положення статті кореспондуються з нормами статті 651 Цивільного кодексу України, якою визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналогічні норми встановлені також статтею 188 Господарського кодексу України, яка передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (п. 1 ст. 188 ГК України).

Таким чином, можливість односторонньої зміни або розірвання договору допускається в обмеженому ряді випадків. Повноваження сторони на односторонню зміну або розірвання договору мають бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Відповідно до пункту 38 Договору оренди землі від 24.11.2005р. дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків , передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Також у пункті 39 зазначеного Договору Сторони дійшли згоди про неможливість його розірвання в односторонньому порядку.

Водночас, нормами статті 188 ГК України визначено наступний порядок розірвання договору за пропозицією однієї із сторін:

- сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором;

- сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

- у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду;

- якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (п.п. 2-4 ст. 188 ГК України).

Моментом, з якого відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України договір є зміненим або розірваним є момент укладення угоди про зміну або розірвання договору, що визначається відповідно до ст. 640 ЦК України, якщо інший момент не встановлений у самій угоді. Тобто, зміна або розірвання господарського договору можуть відбутися у момент надання згоди стороною, що отримала таку пропозицію, чи в момент підписання сторонами єдиного документа або в момент виконання вимог, які прямо вимагаються законом (нотаріального посвідчення чи державної реєстрації угоди).

Стаття 654 ЦК України містить вимогу про вчинення зміни або розірвання договору у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Враховуючи вказівку ч. 7 ст. 179 ГК про укладення господарських договорів за правилами, встановленими ЦК України, а також те, що домовленість про зміну або припинення господарського договору теж має природу договору, така вимога ст. 654 ЦК має враховуватись і додержуватись сторонами господарського договору.

Отже, укладення угоди про зміну або розірвання господарського договору - це передбачена правовими нормами юридично-логічна послідовність стадій встановлення умов припинення прав і обов'язків, заснована на звернених назустріч одна одній діях осіб, які виражені в різноманітних способах узгодження змісту угоди, шляхом їх вільного волевиявлення. Способами укладення угоди про зміну або розірвання договору є нормативно визначені дії, через які досягається вільне і взаємне узгодження волі сторін договору, а саме:

- сторона, яка бажає змінити або розірвати договір, надсилає пропозиції про це іншій стороні за договором;

- сторона, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, розглядає її та у 20-денний строк повідомляє іншу сторону про результати її розгляду;

- у разі прийняття пропозиції договір вважається розірваним за згодою сторін (про що інша сторона повідомляється письмово або сторонами складається єдиний документ);

- у разі часткового прийняття пропозиції (наприклад, погодження на розірвання із висуненням певних умов, на яких має бути розірваний договір) може мати місце протокол розбіжностей:

- при згоді ініціюючої сторони із зауваженнями іншої сторони договір вважається розірваним за згодою сторін;

- при незгоді із протоколом розбіжностей зміна/розірвання є такими, що не відбулися, і договір продовжує дію на погоджених раніше умовах;

- у разі відхилення пропозиції чи відсутності відповіді договір продовжує дію на погоджених раніше умовах .

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, в процесі розгляду даної справи відповідачем не подано, а судом не здобуто доказів надіслання такої пропозиції щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з позивачем - ТОВ "Меркурій" ЛТД з боку ОСОБА_1 РДА у порядку та строки, передбачені ст. 188 ГК України. Докази звернення відповідача до суду з вимогою про розірвання договору оренди землі від 24.11.2015р. в матеріалах справи також відсутні, тому слід рахувати, що договір продовжує свою дію на погоджених раніше умовах, що дає підстави суду дійти висновку про відсутність згоди землекористувача - ТзОВ "Меркурій" ЛТД на розірвання договору оренди землі від 24.11.2015р.

При цьому судом також враховано, що оскільки ОСОБА_1 РДА, як сторона договору оренди землі від 24.11.2015р. (визначена ст. 122 Земельного кодексу України в редакції чинній на момент його укладення), є такою і на день прийняття оспорюваного позивачем розпорядження (зворотного сторонами не підтверджено), тому не має підстав рахувати, що відповідачем перевищено повноваження у період, що не відповідає вимогам ст. 188 Господарського кодексу України, а також у період, коли ТОВ "Меркурій "ЛТД (позивачем у справі) подано заяву про відкликання раніше поданої заяви (№ 2 від 08.02.2016р.) про розірвання договору оренди землі.

Зібрані у справі докази свідчать, що спірне розпорядження прийняте головою ОСОБА_1 районної державної адміністрації 14.04.2016р.

Загальні положення щодо організації, повноважень та порядку діяльності місцевих державних адміністрацій регулює Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 року №586-ХІУ, із змінами і доповненнями.

З огляду на положення ст. 1 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" ОСОБА_1 РДА є місцевим органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу на території Тернопільського району Тернопільської області, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

На виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами (ст.6 ЗУ "Про місцеві адміністрації").

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст.155 Земельного Кодексу України із змінами і доповненнями). Відповідно до п. "г" ч. 3 СТ. 152 ЗКУ захист права на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади.

З огляду на наведені норми законодавства та наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що розпорядженням ОСОБА_1 районної державної адміністрації №121-од від 14.04.2016р. порушуються права, які надані позивачу, щодо володіння та розпорядження земельною ділянкою, переданою йому в оренду на підставі договору оренди землі від 24.11.2005р., у зв'язку з чим дане розпорядження підлягає визнанню незаконним, а позов підлягає до задоволення, як обґрунтовано заявлений.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву б/н від 23.08.2016р. та підтримані його представником в судовому засіданні, зокрема про те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2011р. №1242 "Про затвердження типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів АРК, місцевих органах виконавчої влади", згідно якої не визначено поняття "заява про відкликання заяви", тобто, не закріплено можливості відкликати заяву, судом до уваги не приймаються, оскільки названа Інструкція жодним чином не може змінювати правила поведінки сторін договору, що врегульовані норами цивільного права України, та впливати на свободу волевиявлення сторін .

Згідно статті 49 ГПК України та враховуючи п. 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», судовий збір покладається на відповідача у справі.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації №121-од від 14.04.2016р. "Про розірвання договору оренди землі".

2. Стягнути з ОСОБА_1 районної державної адміністрації, майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль, ідент. код 04058284 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" ЛТД, с. Серединки, Тернопільський район, Тернопільська область, ідент. код 21153759 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

Повне рішення складено 28.09.2016р.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Суддя Н.М. Бурда