Постанова

від 26.09.2016 по справі 905/2326/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.09.2016 р. справа №905/2326/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача-1: від відповідача-2:не з'явився; ОСОБА_4 - за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу РХІ Акцієнгезельшафт (RHI Aktiengesellschaft), м. Відень на ухвалу господарського суду Донецької області від 05.08.2016 р. у справі№ 905/2326/16 (суддя: Бойко І.А.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ УКРАЇНСЬКИХ МАШИНОБУДІВНИХ ЗАВОДІВ", м. Краматорськ, Донецька область до відповідача-1: відповідача-2 Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область РХІ Акцієнгезельшафт (RHI Aktiengesellschaft), м. Відень про визнання недійсними додаткових угод № 19 від 29.09.2011 р., № 24 від 28.12.2012 р., № 27 від 16.12.2013 р. до контракту № 15/590 від 29.03.2007 р.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ УКРАЇНСЬКИХ МАШИНОБУДІВНИХ ЗАВОДІВ" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (далі - ПАТ "Енергомашспецсталь", відповідач-1) та РХІ Акцієнгезельшафт (RHI Aktiengesellschaft) (далі - відповідач-2) про визнання недійсними додаткових угод № 19 від 29.09.2011 р., № 24 від 28.12.2012 р., № 27 від 16.12.2013 р. до Контракту № 15/590 від 29.03.2007 р., а також із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа № 234/10967/15-ц, виданого 13.01.2016 р. Краматорським міським судом Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.08.2016 р. дану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою суду першої інстанції від 05.08.2016 р. заяву позивача щодо забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення на підставі виконавчого листа № 234/10967/15-ц, виданого 13.01.2016 р. Краматорським міським судом Донецької області.

Дана ухвала мотивована тим, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, у зв'язку з можливістю стягнення органами державної виконавчої служби з відповідача грошових коштів у сумі 7 380 563 грн. 62 коп. до моменту вирішення справи господарським судом про визнання недійсними додаткові угоди №19 від 29.09.2011 р., №24 від 28.12.2012 р., №27 від 16.12.2013 р. до Контракту №15/590 від 29.03.2007 р., що прямо зачіпає законні інтереси заявника.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою господарського суду Донецької області від 05.08.2016 р. щодо задоволення заяви про забезпечення позову, відповідач-2 звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказану ухвалу, в якій просить її скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що, на його думку, ухвалу суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Відповідач-2 стверджує, що оцінюючи адекватність заходу забезпечення позову суд першої інстанції не врахував, що фактично питання дійсності додаткових угод до Контракту № 15/590 від 29.03.2007 р. та арбітражного застереження вже були розглянуті МКАС при ТТП України на підтвердження українськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку визнання та приведення до виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

Апелянт вважає, що незалежно від результатів вирішення господарським судом спору у даній справі наказ на примусове виконання рішення за немайновими позовними вимогами не видається, оскільки виконавче провадження у разі визнання договору недійсним не провадиться, вимога про застосування реституції позивачем не заявлена, а тому, обставини, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у даній справі відсутні.

Крім того, скаржник зазначає, що, на його думку, направивши копію оскаржуваної ухвали простою поштовою кореспонденцією і без офіційного перекладу, господарський суд Донецької області порушив приписи статей 123, 125, 126 ГПК України, статей 1, 2, 3 Конвенції з питань цивільного процесу від 01.03.1954 р.

Позивач та відповідач-1 письмові відзиви на апеляційну скаргу не надали, представники позивача та відповідача-1 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст.81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-2, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована ймовірність утруднення або унеможливлення виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до абзаців 2,3 пункту 3 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оспорюється дійсність арбітражного застереження, передбаченого розділом 12 Контракту № 15/590 від 29.03.2007 р. та додаткових угод № 19 від 29.09.2011 р., № 24 від 28.12.2012 р., № 27 від 16.12.2013 р. до Контракту № 15/590 від 29.03.2007 р., що укладені між відповідачами.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що невжиття заходів із зупинення стягнення на підставі виконавчого листа № 234/10967/15-ц, виданого 13.01.2016 р. Краматорським міським судом Донецької області, призведе до протиправного стягнення органами державної виконавчої служби з боржника (Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь") грошових коштів в сумі 7 380 563 грн. 62 коп., тобто утруднить виконання рішення господарського суду за позовом у даній справі.

Статтею 216 Цивільного кодексу України визначені правові наслідки недійсності правочину.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Даний спір має немайновий характер.

Позивачем не заявлено вимоги про застосування наслідків реституції при задоволенні позовних вимог, що унеможливлює, при вирішенні спору по суті, видачу відповідних наказів на примусове виконання рішення суду.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що заява позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа № 234/10967/15-ц, виданого 13.01.2016 р. Краматорським міським судом Донецької області є необгрунтованою, а тому, задоволенню не підлягає.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача-2 судова колегія враховує наступне.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, зокрема, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Відтак, відповідач-2 про день та час розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до ч. 1ст. 64 та ст. 87 ГПК України, за адресою його представника в Україні (вул. Жилянська, 75, м. Київ, 01032), з урахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна та Австрія, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку та з урахуванням неможливості умисного затягування судового процесу і направлення повідомлень про день та час розгляду справи, зокрема, судом апеляційної інстанції безпосередньо і РХІ Акцієнгезельшафт (RHI Aktiengesellschaft) за адресою Австрія, А-1100, м. Відень, Вінербергштрассе, 9, а тому, твердження заявника апеляційної скарги про зворотнє є безпідставними.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку про невідповідність оскаржуваної ухвали нормам чинного законодавства, тому, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 36, 43, 49, 66, 67, 98, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу РХІ Акцієнгезельшафт (RHI Aktiengesellschaft) на ухвалу господарського суду Донецької області від 05.08.2016 р. у справі № 905/2326/16 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 05.08.2016 р. у справі № 905/2326/16 скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ УКРАЇНСЬКИХ МАШИНОБУДІВНИХ ЗАВОДІВ" про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа № 234/10967/15-ц, виданого 13.01.2016 р. Краматорським міським судом Донецької області відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ УКРАЇНСЬКИХ МАШИНОБУДІВНИХ ЗАВОДІВ" (84333, вул. Архіпа Куїнджи, 14, м. Краматорськ, Донецька область, код ЄДРПОУ 30346563) на користь РХІ Акцієнгезельшафт (RHI Aktiengesellschaft) (А-1100, Вінербергштрассе, 9, м. Відень, Австрія, ідентифікаційний номер FN 103123b) судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 1 378 грн. 00 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий К.І. Бойченко

Судді І.В. Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано 7 прим.