Постанова

від 26.09.2016 по справі 918/190/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2016 р. Справа № 918/190/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача-2 громадської організації "Спілка рибалок та мисливців "Марал" на рішення господарського суду Рівненської області від 07.06.2016 року у справі №918/190/16

за позовом Першого заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації

до 1. Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Рівненській області

2. Громадської організації "Спілка рибалок та мисливців "Марал"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - державного підприємства "Зарічненське лісове господарство"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Зарічненське мисливське господарство "Марал"

про визнання недійсним договору

За участю представників сторін:

від прокуратури - ОСОБА_1,

позивача - не з'явився,

відповідача 1 - не з'явився,

відповідача 2 - ОСОБА_2,

третьої особи на стороні позивача - не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 07.06.2016 р. у справі №918/190/16 (суддя Марач В.В.) позов Першого заступника прокурора Рівненської області в особі Рівненської обласної державної адміністрації до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Рівненській області, громадської організації "Спілка рибалок та мисливців "Марал", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - державного підприємства "Зарічненське лісове господарство", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Зарічненське мисливське господарство "Марал" про визнання недійним договору задоволено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що договір про організацію любительського та спортивного рибальства на рибогосподарському водному об'єкті (його ділянці) від 15.04.2013 р., укладений між Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Рівненській області та громадською організацією "Спілка рибалок та мисливців "Марал", суперечить вимогам ст.ст.47, 51 Водного кодексу України, оскільки законодавством не передбачено такого виду надання водних об'єктів громадським організаціям як закріплення таких об'єктів за останніми для забезпечення виконання Статутних положень щодо організації любительського та спортивного рибальства. Крім того, посилаючись на ст.ст.5, 25 Закону України "Про природно-заповідний фонд", п.3.1. Положення про гідрологічний заказник загальнодержавного значення, суд зазначив, що на водоймах загального користування озер "Друге" та "Хоромне" встановлюється режим території відповідного заказника, який не дозволяє будь-яким чином передавати вказані водні об'єкти у власність, користування. З огляду на що, вимоги першого заступника прокурора Рівненської області в особі Рівненської обласної державної адміністрації визнані судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, громадська організація "Спілка рибалок та мисливців "Марал" звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відновити строк для подачі апеляційної скарги, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт, зокрема, зазначає, що на момент укладення спірного договору Рівненська обласна державна адміністрація не була наділена повноваженнями щодо передачі в оренду водних об'єктів загальнодержавного значення озер "Друге" та "Хоромне", а відтак перший заступник прокурора Рівненської області безпідставно звернувся з позовом в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації. Крім того, вказує, що висновок суду щодо перевищення відповідачем-1 своїх повноважень при укладенні спірного договору та невідповідності його вимогам ст.ст.47,51 Водного кодексу України, не ґрунтується на фактичних обставинах справи та чинному законодавству.

Прокуратура Рівненської області надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 07.06.2016 р. у справі №918/190/16 - без змін. У відзиві, посилаючись на ст.ст.2, 5, 51 Водного кодексу України, ст.4 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", вказує на те, що повноваженнями щодо передачі в оренду водних об'єктів загальнодержавного значення наділені місцеві державні адміністрації, до якої належить Рівненська ОДА, з огляду на що посилання апелянта про невірне визначення прокурором позивача є безпідставним.

У судове засідання, відкладене на 26.09.2016 р., Рівненська обласна державна адміністрація, Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Рівненській області, державне підприємство "Зарічненське лісове господарство" не забезпечили явку своїх представників у судове засідання.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення учасників судового процесу про дату, час і місце розгляду справи відповідно до статті 98 ГПК, що підтверджено повідомленнями про вручення поштових відправлень, явка представників в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників учасників судового процесу за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що розпорядженням Зарічненської районної державної адміністрації №241 від 05.11.2009 року надано згоду на організацію виключно любительського та спортивного рибальства на водоймах загального користування озерах "Друге" площею 18 га та "Хоромне" площею 42,4 га на території Кухітсько-Вільської сільської ради Зарічненського району громадській організації мисливців та рибалок "Марал".

У подальшому 15.04.2013 року між Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Рівненській області та ГО "Спілка рибалок та мисливців "Марал" укладено договір про організацію любительського та спортивного рибальства на рибогосподарському водному об'єкті (його ділянці), який зареєстрований в журналі реєстрації договорів Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Рівненській області від 15.04.2013 року за №42.

Згідно умов вказаного договору, орган рибоохорони визначив, що рибогосподарські водні об'єкти (його ділянки) водойми Острівського поозеря, озеро "Друге" (Середнє) та "Хоромне", що розташовані на території Кухітсько-Вільської сільської ради Зарічненського району, придатні для здійснення любительського та спортивного рибальства.

Пунктом 1.2 вказаного договору, орган рибоохорони закріпив зазначений вище рибогосподарський водний об'єкт (його ділянку) за ГО "Спілка рибалок та мисливців "Марал" для забезпечення виконання Статутних положень щодо організації любительського та спортивного рибальства на підставі розпорядження Зарічненської районної державної адміністрації №241 від 05.11.2009 року.

Договір укладено строком на 45 років на термін до 14.04.2058 року (п.4.1 договору).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 43 ВК України до прав водокористувачів віднесено здійснення загального та спеціального водокористування, а також використання водних об'єктів на умовах оренди.

Частиною 2 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

Відповідно до ст. 46 ВК України, водокористування поділяється на загальне і спеціальне.

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів (ст. 47 ВК України).

За змістом ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" любительське рибальство або спортивне рибальство - це безоплатне добування (вилов) водних біоресурсів у порядку загального використання . В інших випадках любительське рибальство здійснюється на праві спеціального використання.

Любительське і спортивне рибальство, що здійснюється поза межами визначених для цих цілей водойм (їх ділянок) загального користування, пунктом 9 Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого постановою КМУ №1192 від 28.09.1996 року (далі - Тимчасовий порядок), що був чинним станом на день укладення спірного договору, також віднесене до спеціального використання водних живих ресурсів.

Відповідно до п. 9 ст. 44, ч. 1 ст. 49 ВК України, водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Як слідує із змісту п. 35 Тимчасового порядку, дозвіл на спеціальне використання водних об'єктів видається лише щодо зазначеного у вказаній нормі переліку видів водних об'єктів, до якого озера "Друге" та "Хоромне" не відносяться.

За змістом п. 36 Тимчасового порядку, з метою здійснення любительського і спортивного рибальства рибогосподарські водойми (їх ділянки), за винятком морських вод і лиманів, можуть надаватись у користування на термін, визначений законодавством. Надання земель водного фонду у користування здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 51 ВК України (в редакції, на момент укладення спірного договору), у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Правом надання водних об'єктів в оренду, згідно з Водним кодексом України, наділені органи виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Отже, ВК України передбачає право суб'єкта набути у користування індивідуально-визначений водний об'єкт шляхом його закріплення за користувачем або у спосіб отримання дозволу на спеціальне водокористування або шляхом укладення договору оренди щодо такого об'єкта, що відповідно стосується спірних правовідносин.

Доказів набуття права оренди громадською організацією вказаних вище водних об'єктів, як і отримання дозволів на спеціальне водокористування відповідачем-2 чи спеціальне використання природних ресурсів в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд") для суду надано не було, що відповідно виключає можливість закріплення за таким суб'єктом водних об'єктів для спеціального водокористування чи в оренду з будь-якою метою.

Тому, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що спірний договір суперечить вимогам ст.ст. 47, 51 ВК України, оскільки законодавством не передбачено такого виду надання водних об'єктів громадським організаціям як закріплення таких об'єктів за останніми для забезпечення виконання Статутних положень щодо організації любительського та спортивного рибальства.

Відповідно до ст. 43 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Судом встановлено, що зазначені в спірному договорі озера "Друге" та "Хоромне" розташовані в межах гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Острівський", про що прямо вказано у п.1.3 спірного договору та встановлено судом на підставі Наказу Міністерства екології та природних ресурсів №447 від 15.11.2011 року.

Отже, зазначені в спірному договорі водні об'єкти знаходяться в межах територій природно-заповідного фонду (п. 4 ч. 1 ст. 5 ВК України), тому є водними об'єктами загальнодержавного значення, розпорядження якими станом на день укладення спірного договору було віднесене до відання Кабінету Міністрів України та місцевих державних адміністрацій.

Доказів наявності будь-якого рішення Кабінету Міністрів України чи місцевої державної адміністрації щодо надання вказаних водних об'єктів в користування на умовах оренди відповідачу-2 - сторонами суду надано не було.

Пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України №1126 від 18.07.1998 р. "Про затвердження Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства" передбачено, що рибогосподарські водойми (їх ділянки) та умови використання водних живих ресурсів для любительського і спортивного рибальства визначаються органами рибоохорони Держрибагентства на підставі біологічних та наукових обґрунтувань.

Наведена норма не наділяє органи рибоохорони Держрибагентства правом прийняття рішень чи укладення договорів щодо наділення інших суб'єктів правом користування водними об'єктами та вказує лише на їх право визначати конкретні водні об'єкти, як такі, що можуть бути використані як рибогосподарські. Крім того, ця ж норма наділяє органи рибоохорони Держрибагентства правом визначати умови використання водних живих ресурсів для любительського і спортивного рибальства, що також не є тотожним праву надання в користування водних об'єктів.

Такий висновок суду узгоджується з положенням ст. 13 Закону України "Про тваринний світ", якою визначені повноваження уповноважених центральних органів виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Зазначена норма наділяє такі органи повноваженням з організації роботи щодо укладення відповідно до закону з користувачами мисливських угідь та рибогосподарських водних об'єктів договорів про умови здійснення діяльності щодо охорони, використання і відтворення тваринного світу , здійснення контролю за виконанням цих договорів.

Отже, відповідач-1 наділений правом на укладення договорів, предметом яких є, зокрема, здійснення діяльності щодо використання і відтворення тваринного світу лише з особами, які вже набули права користування рибогосподарськими водними об'єктами. Право здійснення такої діяльності (використання і відтворення тваринного світу) є похідним від права користування водним об'єктом, а відтак, укладення спірного договору та закріплення вказаних в ньому рибогосподарських водних об'єктів за громадською організацією, яка не набула у встановленому порядку права користування такими водними об'єктами, з боку відповідача -1 є порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Судом першої інстанції на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вірно встановлено, що земельна ділянка для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг площею 742,4246 га, кадастровий номер 5622282000:21:000:0006, станом на день розгляду спору в суді зареєстрована за ДП "Зарічненський лісгосп" на праві постійного користування (розпорядження Рівненської облдержадміністрації №259 від 23.06.2014 "Про надання в постійне користування земельних ділянок для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг").

Розглядаючи доводи апелянта щодо невірно визначеного прокурором органу державної влади в інтересах якого подано позов, колегія суддів суду апеляційної інстанції приймає до уваги те, що відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України саме обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування, зокрема, за межами населених пунктів. При цьому, судом правильно прийнято до уваги, що земельні ділянки під водою (водним простором) на водоймах загального користування озер "Друге" - 18 га та "Хоромне" - 42.4.га Зарічненського району розташовані за межами населених пунктів є землями лісогосподарського призначення державної власності, а відтак на даний час органом що здійснює розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) є Рівненська ОДА і, відповідно, саме остання вправі надавати у користування на умовах оренди зазначені водні об'єкти.

Отже, з огляду на вищенаведене, Рівненська обласна державна адміністрація є тим органом, який станом на день розгляду спору в суді уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, й встановивши невідповідність оспорюваного правочину наведеним вимогам актів цивільного законодавства, дав таким правовідносинам правильну юридичну оцінку. Тому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 07.06.2016 року у справі №918/190/16 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача-2 громадської організації "Спілка рибалок та мисливців "Марал" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи №918/190/16 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Розізнана І.В.