Ухвала

від 29.09.2016 по справі 826/10933/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10933/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді: Літвіної Н.М., суддів: Коротких А.Ю., Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) про визнання протиправними та скасування рішень: від 17 липня 2014 року №267 про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ТРК «Дивосвіт» про переоформлення ліцензії на мовлення від 19 лютого 2003 року НР №0522-м та про застосування санкцій у вигляді оголошення попереджень; від 24 липня 2014 року №489 про застосування санкцій у вигляді оголошення попереджень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року частково задоволено клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову:

Заборонено Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення приймати рішення щодо заяви ТОВ «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» (код ЄДРПОУ 25199333) про продовження строку дії ліцензії на мовлення від 19 лютого 2010 року НР №00184-м.

Заборонено Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення приймати рішення про затвердження конкурсних умов з використанням частоти ТОВ «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» (код ЄДРПОУ 25199333), визначеної ліцензією на мовлення від 19 лютого 2010 року НР №00184-м.

Заборонено Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення приймати рішення про оголошення конкурсу на мовлення з використанням частоти ТОВ «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» (код ЄДРПОУ 25199333), визначеної ліцензією на мовлення від 19 лютого 2010 року НР №00184-м.

Заявлене клопотання в іншій частині залишено без задоволення.

На вказану ухвалу суду, відповідач - Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, до набрання у справі судовим рішенням законної сили, шляхом:

- призупинення розгляду Національною радою заяви ТОВ «ТРК «Дивосвіт» про продовження дії ліцензії на мовлення від 19 лютого 2010 року НР №00184-м (далі - ліцензія НР №00184-м);

- заборони Національній раді приймати рішення щодо заяви про продовження строку дії ліцензії НР №00184-м;

- заборони Національній раді приймати рішення про затвердження конкурсних умов із використанням частоти ТОВ «ТРК «Дивосвіт», визначеної ліцензією НР №00184-м;

- заборони Національній раді приймати рішення про оголошення конкурсу на мовлення із використанням частоти ТОВ «ТРК «Дивосвіт», визначеної ліцензією НР №00184-м.

Клопотання обґрунтовано тим, що ефірне радіомовлення здійснюється ТОВ «ТРК «Дивосвіт» у місті Києві та прилеглих регіонах на підставі ліцензії НР №00184-м, строк дії якої - до 19 лютого 2017 року. Термін подання заяви про продовження строку дії вказаної ліцензії - 14 серпня 2016 року (не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії).

Відповідно до порядку продовження строку дії ліцензії, встановленого ст. 33 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», однією з підстав для відмови у продовженні строку дії ліцензії є наявність рішень Національної ради щодо порушень умов ліцензії або вимог чинного законодавства.

Тобто, на переконання позивача, наявність не скасованих у судовому порядку рішень Національної ради, якими виявлено факт порушення суб'єктом господарювання умов ліцензії чи норм чинного законодавства, є вирішальним важелем для Національної ради під час прийняття нею рішення щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення відповідного ліцензіата.

Відповідно до пп. б ч. 3 ст. 25 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», Національна рада оголошує конкурс на отримання ліцензії за наявності вільних каналів мовлення, мереж мовлення, вільного часу на каналах (мережах) мовлення, а також у випадках, якщо: попередній ліцензіат за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії не подав заяву до Національної ради на її продовження або Національна рада відмовила цьому ліцензіату у продовженні ліцензії в порядку, визначеному цим Законом.

Відмова Національної ради ліцензіату у продовженні строку дії ліцензії на мовлення є підставою для оголошення конкурсу на мовлення з використанням частот, визначених такою ліцензією та передачу таких частот, за результатами проведення конкурсу, іншим суб'єктам господарювання.

Позивач вважає, що існує істотний ризик, пов'язаний із можливістю прийняття Національною радою рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії НР №00184-м через наявність оскаржуваних рішень, чим буде заподіяно шкоди правам та інтересам ТОВ «ТРК «Дивосвіт», а також радіослухачам - споживачам радіопрограм, що сповіщаються ТОВ «ТРК «Дивосвіт».

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06 березня 2008 року № 2 передбачено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

При цьому, за правилами ч. 1 ст. 71 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.

Отже, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з зазначених обставин у наведеній нормі, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Разом з тим, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що зумовлювало б необхідність заборони відповідачу вчиняти вказані у клопотанні дії та приймати рішення.

З поданого клопотання позивача не вбачається, як саме оскаржувані рішення відповідача від № 267 від 17 липня 2014 року та № 489 від 24 липня 2014 року можуть зашкодити правам та інтересам ТОВ «ТРК «Дивосвіт» чи призвести до обов'язкової відмови Національною радою у продовженні строку дії ліцензії НР № 00184-м від 19 лютого 2010 року, при розгляді відповідної заяви.

Крім того, позивачем не обґрунтовано, тих підстав, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів про які він зазначає у клопотанні, або що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Подане клопотання також не містить ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

З наявного в матеріалах справи клопотання позивача, колегія суддів не вбачає підстав, достатніх для забезпечення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» за результатами розгляду заяви Національна рада приймає рішення про продовження строку дії ліцензії на мовлення або про відмову у продовженні строку дії ліцензії. Протягом п'яти робочих днів після прийняття відповідного рішення Національна рада письмово повідомляє заявника про результати розгляду його заяви. Копія рішення надсилається або видається. У рішенні про відмову у продовженні строку дії ліцензії Національна рада визначає підстави прийняття такого рішення відповідно до вимог частини сьомої цієї статті.

Згідно з ч. 7 вказаної статті Національна рада може прийняти рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення лише за умови, якщо:

а) ліцензіат подав заяву на продовження строку дії ліцензії пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії;

б) протягом дії ліцензії ліцензіат порушував умови ліцензії та вимоги чинного законодавства. Ці порушення повинні бути підтверджені рішеннями та санкціями Національної ради, не скасованими у визначеному законодавством порядку, або відповідними судовими рішеннями;

в) ліцензіат не відповідає вимогам ст. 9 або ч. 2 ст. 12 цього Закону.

Відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення можна оскаржити до суду у тримісячний термін (ч. 8 ст. 33 Закону).

Колегія суддів вважає, що Національна рада в межах своєї компетенції наділена повноваженнями розглядати і приймати рішення про продовження строку дії ліцензії на підставі наданих у встановлені строки належних документів та може приймати рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії з підстав, визначених ч. 7 ст. 33 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

При цьому, здійснення зазначених дій є дискреційними повноваженнями відповідача.

Водночас, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними ст. 2 КАС України.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Положеннями Постанови Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2010 року № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

У зв'язку з цим вимоги стосовно зобов'язання Національної ради, спрямовані на заборону розгляду заяви про продовження строку дії ліцензії та прийняття рішення щодо затвердження конкурсних умов чи оголошення конкурсу є втручанням в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні спірного судового рішення було неповно з'ясовано фактичні обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Відповідно до п. 3 ст. 199 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Згідно з ст. 204 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 197, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року - скасувати та прийняти нову.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Чаку Є.В.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Чаку Є.В.

Коротких А. Ю.