Постанова

від 27.09.2016 по справі 802/588/16-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 вересня 2016 р. Справа № 802/588/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" до Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області в особі відділу державної реєстрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля" (далі - ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля", позивач) з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Ямпільського районного управління юстиції у Вінницькій області (далі - Реєстраційна служба Ямпільського РУЮ), треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, у якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Реєстраційної служби Ямпільського районного управління юстиції про державну реєстрацію права оренди від 08.12.2015, номер запису про право в державному реєстрі прав 12474539 за ОСОБА_1 щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2,1553 га, яка розташована на території Клембівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.11.2006 ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля" уклало з ОСОБА_3 договір оренди землі строком на 10 років № 1512, який зареєстрований 25.04.2007 за № 040783200848 відділом Вінницької регіональної філії "Центр ДЗ".

Разом з тим, позивачу із інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку 30.03.3016 стало відомо, що на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 спадкоємцем померлого орендодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_2 укладено новий договір оренди землі із ОСОБА_1, на підставі якого державним реєстратором Реєстраційної служби Ямпільського РУЮ повторно зареєстровано право оренди на земельну ділянку.

Позивач вважає таке рішення державного реєстратора протиправним, оскільки право оренди спірної земельної ділянки вже було зареєстроване і на час проведення оскаржуваної реєстраційної дії договір оренди, укладений із ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля", був чинним.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.07.2016 замінено відповідача у справі - Реєстраційну службу Ямпільського районного управління юстиції Вінницької області на Ямпільську районну державну адміністрацію Вінницької області в особі відділу державної реєстрації.

Сторони та треті особи в судове засідання не прибули, поряд із цим, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Треті особи у заявах зазначили, що проти задоволення адміністративного позову заперечують та просили врахувати раніше подані заперечення.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в ній доказами.

Дослідивши адміністративну справу, суд встановив, 10.11.2006 між ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля" та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,1553 га, строком на 10 років за № 1512.

ОСОБА_3 зазначена земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на території Клембівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, належала на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку - серія НОМЕР_2, виданого Ямпільською районною державною адміністрацією 29.10.2004.

Договір оренди землі зареєстрований Вінницькою регіональною філією ДП "Центр ДЗК", про що вчинено у Державному реєстрі земель запис від 25.04.2007 за № 040783200848.

Крім того, судом встановлено, що зазначений договір оренди земельної ділянки сторонами достроково не розривався, а факт його державної реєстрації підтверджується витягом з Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Після смерті ОСОБА_3 право власності та речові права на вказану вище земельну ділянку в порядку спадкування перейшло до ОСОБА_2.

На цю земельну ділянку ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності, виданий 11.11.2009 відділом Держкомзему у Ямпільському районі.

В подальшому, до закінчення дії строку вказаного вище договору оренди землі від 10.11.2006, орендодавцем ОСОБА_2 було укладено новий договір оренди землі із ТОВ "Клембівський сервіс" від 16.03.2011 та додаткову угоду до нього від 05.12.2015.

Згідно з рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Ямпільського районного управління юстиції Вінницької області Богача О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 08.12.2015 одночасно проведено державну реєстрацію прав власності та оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 2,1553 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Клембівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області.

Вважаючи, що державним реєстратором в порушення вимог чинного законодавства здійснено повтору державну реєстрацію договору оренди землі до його розірвання з попереднім орендодавцем, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявленого позову, суд виходив з такого.

Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час вчинення оскаржуваних дій регулювалися Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції закону, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Відповідно до вимог приписів ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

Частиною першою статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (ч. 4 ст. 15 цього закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1)заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Також, як роз'яснила Державна реєстраційна служба України у своєму листі № 2951/05-15-13 від 06.08.2013 "Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами", з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Разом із тим, в порушення вимог чинного законодавства державний реєстратор Реєстраційної служби Ямпільського районного управління юстиції Вінницької області Богач О.В. під час проведення державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеним з ОСОБА_1, належним чином не перевірив, чи має місце вже зареєстроване право оренди на спірну земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренду однієї і тієї ж самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлено ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

При цьому, реєстрація договору оренди землі за новим орендарем можлива лише після реєстрації угоди про розірвання договору оренди землі з попереднім орендарем.

Натомість строк дії договору оренди спірної земельної ділянки, укладений із ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля", не закінчився, такі договірні відносини достроково не розривались та, відповідно, угода про розірвання договору оренди землі з попереднім орендарем не реєструвалась.

Відтак, дії державного реєстратора щодо реєстрації договору оренди спірної земельної ділянки із новим орендарем зумовили повторну реєстрацію однієї і тієї ж самої земельної ділянки.

Суд наголошує, що п. 8-1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено обов'язок державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав запитувати від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, за наявності двох умов: по-перше, проводиться державна реєстрація прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року; по-друге, у державного реєстратора відсутній доступ до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Судом встановлено, що речове право на земельну ділянку, зокрема, право власності третьої особи-орендодавця на спірну земельну ділянку, виникло на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, який був виданий до 01.01.2013. Вказана обставина обумовила подальше укладення третьою особою-орендодавцем спірної земельної ділянки договору оренди земельної ділянки із ОСОБА_1

Також з наявній в матеріалах адміністративної справи копії реєстраційної справи відсутня інформація щодо державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки за ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля".

Водночас, суд зауважує, що законодавство щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно, в тому числі права оренди, протягом останніх років постійно змінювалось.

Так, відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення договору оренди землі із ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля") договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 202 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору оренди землі із ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля") державний реєстр земель складається з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Згідно з п. 1.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174 (чинного на момент укладення договорів оренди землі із ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля"), Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Реєстратори державного реєстру земель - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Відповідно до п. 2.8 Тимчасового порядку оператор (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та видачу договорів оренди (суборенди) землі. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому оператор (реєстратор) відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі.

З оглянутого судом витягу з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі вбачається, що він містить відомості щодо реєстрації договору оренди спірної земельної ділянки.

Також на договорі оренди землі, що укладений із ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля", вчинено реєстраційний напис щодо його державної реєстрації Вінницькою регіональною філією "Центр Державного земельного кадастру" у Державному реєстрі земель.

Частиною 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції закону, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:

якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або

якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Отже, оскільки державна реєстрація договору оренди землі із ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля" була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення договірних відносин, то право користування ТОВ "Продовольча компанія "Поділля" спірною земельною ділянкою в силу положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визнається дійсним.

В той же час, витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, представлені заявниками для державної реєстрації речових прав, не могли бути взяті до уваги державним реєстратором, оскільки на момент виникнення правовідносин із ТОВ "Продовольча компанія "Поділля" та державної реєстрації договорів оренди таких державних реєстрів не існувало, а отже відомості до них могли бути і не занесені.

Також суд зауважує, що державний реєстратор не має доступу до відповідних інформаційних систем та документів, зокрема книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Враховуючи викладене, в силу положень п. 8-1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор повинен був запитати в органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо) щодо фактів реєстрації договору оренди землі на відповідну земельну ділянку для встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженням.

Невиконання державним реєстратором такого обов'язку обумовило повторну реєстрацію права оренди однієї і тієї ж самої земельної ділянки, внаслідок чого істотно порушено законні права та інтереси позивача як правомірного орендаря земельної ділянки.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, наведеній у постанові від 29.09.2015 (справа № 21-760а15).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), а згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно з ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення Реєстраційної служби Ямпільського районного управління юстиції Вінницької області.

Відтак, адміністративний позов ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля" належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керувався таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

В даному випадку ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля" оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень, а саме Реєстраційної служби Ямпільського районного управління юстиції Вінницької області, яку на даний час ліквідовано, а функції щодо державної реєстрації передані відділу державної реєстрації Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області.

Разом з тим, на думку суду, судові витрати не можуть бути стягнуті із Ямпільської РДА, оскільки її посадовими чи службовими особами не приймалось оскаржуване рішення.

Відтак, суд доходить висновку про стягнення сплаченого при зверненні з адміністративним позовом до суду ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля" судового збору з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Реєстраційної служби Ямпільського районного управління юстиції про державну реєстрацію права оренди від 08.12.2015, номер запису про право в державному реєстрі прав 12474539 за ОСОБА_1 щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2,1553 га, яка розташована на території Клембівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" (код ЄДРПОУ 33143011) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович