Постанова

від 27.08.2009 по справі 14/92-09-2241

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСП ОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2009 р. Справа № 14/92-09-2241

Одеський апеляційний госп одарський суд у складі колег ії суддів:

Головуючого судді: Тофан а В.М.,

суддів: Журавльова О.О., М ихайлова М.В.,

при секретарі судового з асідання Павленко Н.А.

за участю представників ст орін:

від позивача - ОСОБА_1 , за дов., СПД ОСОБА_2,

від відповідача - Безс мертний М.В., за дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцій ну скаргу Суб' єкта підпр иємницької діяльності - фізи чної особи ОСОБА_2

на рішення господарсь кого суду Одеської області в ід 06 липня 2009 року

у справі №14/92-09-2241

за позовом Суб' єкта пі дприємницької діяльності - ф ізичної особи ОСОБА_2, м. Од еса

до Приватного підприєм ства „Торгівельний центр „Ст арокінний”, м. Одеса

про стягнення 46139,18 грн., -

встановив:

У травні 2009 року Суб ' єкт підприємницької діяль ності (СПД) - фізична особа ОСОБА_2 (далі-позивач) зверну лась у місцевий господарськи й суд Одеської області з позо вом до Приватного підприємст ва „Торгівельний центр „Стар окінний” (далі-відповідач) пр о стягнення з останнього 29485,92 г рн., утому числі 24485,92 грн., що скла дає різницю між сплаченою су мою за договором по наданню в ідповідачем послуг №1033 від 01.10.20 05р. та середньою ціною таких п ослуг, які надаються на ринка х у місті Одесі згідно рішенн я виконавчого комітету Одесь кої міської ради від 14.09.2005р. №529, з нарахуванням на цю суму 3% річ них та індексу інфляції (ст.625 Ц К України), а також 5000 грн. морал ьної шкоди в зв' язку з припи ненням торгівельної діяльно сті із-за дій відповідача, яки й перешкоджав нормальному зд ійсненню підприємницької ді яльності.

У запереченнях на поз ов відповідач вважає його не обґрунтованим, оскільки варт ість наданих позивачу послуг визначена укладеним між ним и вказаним договором по нада нню послуг і додатком до ньог о, а рішення виконкому Одеськ ої міської ради, на яке посила ється позивач, не стосується відносин між позивачем і від повідачем.

В червні 2009 року позива ч уточнила суму позовних вим ог і просила стягнути з відпо відача 41139,18 грн. як незаконно от риману відповідачем за періо д договірних відносин з оста ннім по вказаному договору і додатковій угоді до нього, ос кільки, як вважає позивач, ця с ума є орендним платежем, що є п ідставою для її стягнення з в ідповідача, а з урахуванням с уми моральної шкоди 5000 грн. заг альна сума до стягнення скла дає 46139,18 грн. (а.с.59-60).

Відповідач у запереч еннях на уточнення позовних вимог посилається на їх необ ґрунтованість, оскільки прав овідносини сторін щодо надан ня і оплати послуг були визна чені укладеним договором №1033 від 01.10.2005р. і додатковою угодою до нього від 01.03.2007р.

В липні 2009р. позивач уто чнила позовні вимоги по їх об ґрунтуванню, посилаючись на положення ст.1212 ЦК України (а.с. 103).

Рішенням місцевого г осподарського суду від 06 липн я 2009 року (суддя Горячук Н.О.) у по зові відмовлено з огляду на й ого необґрунтованість.

Не погоджуючись з ухв аленим рішенням суду, позива ч подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оска ржене рішення суду та прийня ти нове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись п ри цьому на те, що суд першої і нстанції не прийняв до уваги доводи, викладені у позовній заяві і не дав їм належну оцін ку, а тому, як вважає апелянт (п озивач), оскаржене рішення су ду є необґрунтованим.

У запереченнях на апе ляційну скаргу позивача відп овідач вважає її безпідставн ою, а оскаржене рішення суду з аконним, яке відповідає норм ам матеріального та процесуа льного права.

Розглянувши матеріал и справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представ ників сторін, перевіривши юр идичну оцінку встановлених с удом першої інстанції фактич них обставин справи і їх повн оту, застосування норм матер іального та процесуального п рава, судова колегія апеляці йної інстанції не вбачає під став для задоволення апеляці йної скарги, виходячи з насту пного.

Звертаючись з позовн ою заявою до відповідача про стягнення суми 24485,92 грн., а згод ом у процесі розгляду справи , збільшивши її до 41139,18 грн., пози вач посилається на те, що вона сплачувала по укладеному з в ідповідачем договору №1033 від 01.10.2005р. за користування павільй оном №ЦП-69 і надання послуг ві дповідачем не як за договоро м про надання послуг, а сплачу вала орендний платіж, який ви тікає з орендних відносин, а т ому сума позову складає різн ицю між сплаченою сумою за ци м договором про надання посл уг та середньою ціною таких п ослуг, які надаються на ринка х у місті Одесі. При цьому як н а підставу своїх позовних ви мог підприємець ОСОБА_2 (п озивач) посилається на рішен ня виконавчого комітету Одес ької міської ради від 14.09.2005р. №529 „Про встановлення тарифів на послуги, що надаються комуна льним підприємством „Малино вський ринок”, який є комунал ьною власністю Одеської місь кої ради, в якому визначені по слуги і встановлені цим ріше нням тарифи на їх оплату тіль ки на цьому ринку, тобто це ріш ення Одеського виконкому сто сується індивідуально визна ченого суб' єкта господарюв ання.

Тому посилання позив ача у позовній заяві на зазна чене рішення виконавчого ком ітету Одеської міської ради є необґрунтованим.

Також є необґрунтова ним посилання позивача у поз овній заяві на те, що вона спла чувала орендні платежі по ук ладеному договору №1033 від 01.10.2005р . з відповідачем.

Як було зазначено вищ е, між Власником: Приватним пі дприємством „Староконний ри нок” (відповідачем) і Набувач ем: СПД ОСОБА_4 (позивачем) у кладено договір №1033 від 01.10.2005р. з і строком його дії до 03.06.2008р. (п.1.1 ц ього договору) в порядку і на у мовах, визначених цим догово ром. Власник (відповідач) зобо в' язався на протязі визначе ного в договорі строку надав ати Набувачу (позивачу) за пла ту комплекс послуг по обслуг овуванню об' єкта користува ння (павільйон площею 12,65 кв.м), в изначені у пункті 2 цього дого вору, а Набувач (користувач) зд ійснює оплату наданих послуг відповідно до пункту 3 цього д оговору, згідно якому плата с кладає 834,90 грн. з ПДВ за один кал ендарний місяць, в яку не вход ить плата за споживання посл уг по водо і енергозабезпече ння, які сплачуються по окрем о виставленим рахункам.

Додатковою угодою ві д 01.03.2007р. до цього договору пунк т 3.1 останнього в частині опла ти послуг змінений сторонами (позивачем і відповідачем) і в становлена плата в сумі 923 грн . 45 коп. з ПДВ за один календарни й місяць (а.с.97).

Саме такі суми (834,90 грн. і 923,45 грн.), які були передбачені с торонами вказаним договором від 01.10.2005р. і додатковою угодою від 01.03.2007р. до нього за надані ві дповідачем послуги сплачува лись позивачем останньому, п очинаючи з 01.10.2005р. і з 01.03.2007р., що вба чається із наявних у матеріа лах справи квитанцій (а.с.32-56), ро зрахунку позивача, наданого до позовної заяви (а.с.4) і уточн ення до неї (а.с.60).

Відповідно до ч.4 ст.179 Г осподарського кодексу Украї ни при укладенні господарськ ого договору сторони визнача ють його зміст на основі віль ного волевиявлення, коли сто рони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать за конодавству.

Відповідно до ст. 190 наз ваного Кодексу вільні ціни в изначаються на всі види прод укції (робіт, послуг), за винят ком тих, на які встановлено де ржавні ціни. Вільні ціни визн ачаються суб'єктами господар ювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогоспод арських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарю вання.

Статтею 632 Цивільного кодексу України також визнач ено, що ціна в договорі встано влюється за домовленістю сто рін.

Згідно ст.42 Господарсь кого кодексу України підприє мництво-це самостійна, ініці ативна, систематична, на влас ний ризик господарська діяль ність, що здійснюється суб'єк тами господарювання (підприє мцями) з метою досягнення еко номічних і соціальних резуль татів та одержання прибутку.

У ст. 629 ЦК України зазна чено, що договір є обов' язко вим для виконання.

Таким чином, матеріал ами цієї справи не підтвердж ено позовні вимоги підприємц я ОСОБА_2, в зв' язку з чим в они задоволенню не підлягали .

Відповідно до ст.33 Гос подарського процесуального кодексу України кожна сторо на повинна довести ті обстав ини, на які вона посилається я к на підставу своїх вимог і за перечень. Докази подаються с торонами та іншими учасникам и судового процесу, що не було доведено позивачем.

При відсутності підс тав для стягнення з відповід ача основної суми позову від сутні підстави для стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн..

Крім того, слід зазнач ити, що не підтверджується ма теріалами справи причинення позивачу моральної шкоди ді ями відповідача, оскільки ос танній неодноразово повідом ляв позивача про закінчення договору від 01.10.2005р. про надання послуг і просив звільнити па вільйон і передати його по ак ту приймання-передачі, оскіл ьки пролонгації договору не буде (а.с.52-53), про що зазначено в постанові Одеського апеляці йного господарського суду ві д 30.10.2008р. у справі №4/108-08-2834 за апеляц ійною скаргою СПД ОСОБА_2 на рішення господарського су ду Одеської області від 01.09.2008р. (а.с.12).

При таких обставинах оскаржене рішення суду відп овідає фактичним обставинам справи і чинному законодавс тву, а тому відсутні підстави для його скасування.

СПД ОСОБА_2 при под анні позову і апеляційної ск арги на рішення господарсько го суду Одеської області не с платила державне мито від су ми позову і 118 грн. на забезпече ння судового процесу, які під лягали сплаті відповідно до ст.45, ст.47-1 ГПК України і Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. №7-93 „Про державне мит о”. Статтею 4 останнього встан овлені пільги при сплаті дер жавного мита при поданні поз ову, тобто в цій статті визнач ено, хто звільняється від спл ати державного мита при пода нні позову до господарського суду, а отже і від сплати держ авного мита при поданні апел яційної скарги на рішення го сподарського суду.

До категорій осіб, які передбачені в ст.4 цього Декре ту, суб' єкти підприємницько ї діяльності не відносяться.

У Господарському про цесуальному кодексі України відсутня норма, яка б надавал а господарському суду право звільнити, розстрочити або в ідстрочити сплату державног о мита незалежно від обстави н.

Тому державне мито в с умі 411 грн. 39 коп. (1% від суми 41139,18 грн .) і 118 грн. на ІТЗ судового проце су за подання позову до госпо дарського суду підлягали стя гненню з позивача в дохід дер жавного бюджету України місц евим господарським судом при винесені рішення. З позивача підлягає стягненню в дохід д ержавного бюджету України 205 г рн. 50 коп. (411,39:2) державного мита з а подання апеляційної скарги .

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господ арського процесуального код ексу України,

апеляційний господарський суд, -

постановив :

Апеляційну скар гу суб' єкта підприємницько ї діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 залишити без задо волення.

Рішення господарськ ого суду Одеської області ві д 06 липня 2009 року у справі №14/92-09-2241 з алишити без змін.

Стягнути з суб' єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (65039 , АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в дохід державного бюджету Укр аїни (р/р 31114095700008 в ГУДКУ в Одеські й області, одержувач - ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, ЄДРП ОУ 23213460) 205 (двісті п' ять) грн. 50 ко п. державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручи ти господарському суду Одесь кої області.

Постанова набирає законн ої сили з дня її прийняття і мо же бути оскаржена в касаційн ому порядку.

Головуючий суддя В.М.Тофан

Судді О.О.Журавльов

М.В.Михайлов