Постанова

від 24.10.2011 по справі 2а-4644/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2011 р. № 2а-4644/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представник прокуратури не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-55»(далі -ТзОВ «Сільпо-55») до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (далі -СДПІ ВПП у м. Львові), за участю прокуратури м. Львова про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Сільпо-55»звернулося до суду з адміністративним позовом до СДПІ ВПП у м. Львові, в якому просить суд визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2010 року № 0000331601/0/18665/15-2/883 та від 08.12.2010 №0000331601/1/23776/15-2/1151.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акту перевірки про те, що неможливо підтвердити фактичне отримання ТзОВ «Сільпо-55»товарів, робіт, послуг від контрагента за договором про надання поліграфічних послуг, а тому укладений договір є нікчемним, а податкові накладні, виписані вищевказаним підприємством, вважаються недійсними. Проте, позивач зазначає, що не порушував пп. 7.2.1., пп. 7.2.3. пункту 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР зі змінами та доповненнями. Вважає, що податковий кредит сформовано правомірно, до його складу включено суми сплаченого податку у зв'язку із придбанням товарів у контрагента, що підтверджується первинними документами.

Відповідачем подано до суду заперечення б/н та б/д на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що у позивача відсутні документи, які б підтверджували реальність виконання договірних відносин, зокрема, первинні документи, що підтверджують факт отримання та перевезення, товарно-транспортні накладні та реєстр товарно-транспортних накладних, дорожні листи, акти приймання-передачі, що, в свою чергу, порушує Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 № 128/2568». Платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування податкового кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві. Додатково пояснив, що Договір є дійсним та таким, що створив правові наслідки. Також зазначив, що контрагент ТзОВ «Сільпо-55» не мав можливості та правових підстав оформляти товарно-транспортні накладні, так як Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена Наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N 228/253, якою було затверджено Типову форму для товарно-транспортних накладних - N 1-ТН, була скасована та втратила чинність на підставі Наказу від 3 листопада 2006 року N 507/1059 Державного комітету статистики України та Міністерства транспорту та зв'язку України. Натомість зауважив, що усі первинні документи, які підтверджують здійснення господарської операції, були оформлено згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що контрагент ТзОВ «Сільпо-55» виписав податкову накладну від 01.04.2010р. № 23 на суму ПДВ - 1100000,00 грн. на ТзОВ «Сільпо-55», проте свідоцтво платника ПДВ видано 19.04.2010 року №100280319. Вказана операція суперечить вимогам пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якою право на нарахування та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

14.07.2011 представник Відповідача звернувся із клопотанням про заміну сторони Державної податкової інспекції у м. Львові (далі ДПІ у м. Львові) на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у зв'язку із ліквідацією Державної податкової інспекції у м. Львові. Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків є правонаступником ДПІ у м. Львові.

Ухвалою судового засідання від 14.07.2011 року суд, в порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, допустив заміну ДПІ у м.Львові на її правонаступника Спеціалізовану Державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові.

22.09.2011р. у розгляд справи вступила прокуратура м.Львова. Проте, в судові засідання представник прокуратури не з'являвся, хоча прокуратура м. Львова належним чином повідомлялась про час, дату і місце розгляду справи. Причини неявки суду не відомі, клопотань про розгляд справи без участі представника не надходило. З огляду на це суд, ухвалив продовжувати розгляд справи без участі уповноваженого представника прокуратури м. Львова.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач -ТзОВ «Сільпо-55», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул.Городоцька, 367, код ЄДРПОУ - 33359114, зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради як юридична особа, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у м. Львові проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Сільпо-55», поданої за квітень 2010 року.

Проведеною відповідачем перевіркою встановлено порушення пп. 7.2.1., пп.7.2.3. пункту 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР зі змінами та доповненнями в результаті чого за квітень 2010 року донараховано податок на додану вартість в сумі 1 100 000,00 грн.

З врахуванням вимог пп. 7.2.1., пп.7.2.3. пункту 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за наслідками вказаної перевірки, відповідач дійшов висновку, що ТзОВ «Сільпо-55»завищило суму дозволеного податкового кредиту в сумі 1 100 000,00 грн. в рядку 10.1. декларації з ПДВ за період квітень 2010 року, яка за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податків до бюджету 1 100 000,00 грн.

23 вересня 2010 року позивачем було подано Заперечення на ОСОБА_1 перевірки, в якому останній заперечував проти висновків перевірки.

На підставі акта перевірки № 26/15-2/33359114 від 10.09.2010 року, згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, ДПІ у м. Львові винесено податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010 №0000331601/0/18665/15-2/883, яким ТзОВ «Сільпо-55»визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1 650 000 грн. 00 коп., в тому числі 1 100 000 грн. 00 коп. -за основним платежем та 550 000 грн. 00 коп. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

ТОВ «Сільпо-55»звернулося до ДПІ у м. Львові із первинною скаргою на податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010 № 0000331601/0/18665/15-2/883, якою просило його скасувати.

Рішенням ДПІ у м. Львові про результати розгляду скарг від 3.12.2010 № 23479/10/25-005/356,357 податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010 № 0000331601/0/18665/15-2/883 залишено без змін, а скаргу без задоволення. За результатами розгляду скарги складено податкове повідомлення-рішення від 08.12.2010 № 0000331601/1/23776/15-2/1151, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 100 000,00 грн. та штрафні санкції в сумі 550 000,00 грн.

Рішенням ДПА у Львівській області від 18.02.2011 № 4484/10/25-005/365 та Рішенням Державної податкової адміністрації України від 08.04.2011 № 6889/6/25-0115 про результати розгляду повторних скарг, податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги -без задоволення.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 30 березня 2010 року між ТзОВ «Сільпо-55»та ТзОВ «Гранд-Універсал»код ЄДРПОУ 34762591 (індивідуальний податковий номер 347625926598) було укладено Договір про надання поліграфічних послуг, згідно з яким Замовник (ТзОВ «Сільпо-55») доручає, а Виконавець (ТзОВ «Гранд-Універсал») зобов'язується за вимогою Замовника надати поліграфічні послуги і передати готову поліграфічну продукцію Замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти послуги та продукцію та оплатити їх. Перелік та вартість поліграфічних послуг встановлюється сторонами в Додатках до вказаного Договору. Також в додатках вказується номенклатура та кількість поліграфічної продукції.

Відповідно до розділу 3 Договору вартість послуг, наданих Виконавцем, відображається у Додатках до Договору та є його невід'ємною частиною. Оплата здійснюється у формі перерахунку грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 90 днів з моменту підписання акту виконаних робіт або шляхом видачі простого векселя. Передоплата допускається.

Вартість послуг за вказаним Договором визначалася сторонами у Додатку 1 «Погодження видів, кількості та вартості виготовлення спеціальної поліграфії». Згідно з Додатком 1 до Договору було погоджено замовлення:

- стікерів в кількості 14 340 000 штук, по ціні 0,10 грн. з ПДВ на загальну суму з ПДВ 1 434 000,00 грн.;

- цінників в кількості 14 350 000 штук, по ціні 0,24 грн. з ПДВ на загальну суму з ПДВ 3 444 000,00 грн.;

- штрихкодів в кількості 14 350 000 штук, по ціні 0,12 грн. з ПДВ на загальну суму з ПДВ 1 722 000,00 грн.;

Факт отримання поліграфічної продукції підтверджується копіями ОСОБА_1 виконаних робіт, ОСОБА_1 прийомки та ОСОБА_1 списання, згідно з якими зазначену продукцію було передано за адресою магазинів:

- м. Луцьк, вул. Кравчука, 23

- м. Ужгород, вул. Ген. Свободи, 9б та

- м. Ужгород, вул. Минайська, 16;

- м. Ужгород, вул. Швабська, 3;

- м. Кам'янець-Подільський по вул. Негінське шосе , 41/1.

Вказана обставина також підтверджується копіями Довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, виписаних філіями ТзОВ «Сільпо-55»та витягом з журналу довіреностей на отримання товарно - матеріальних цінностей.

Оплата за надані послуги була проведена у формі видачі простих векселів, які на момент проведення перевірки були погашені, на підтвердження чого представник позивача надав завірені копії зазначених векселів.

Суми податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості поліграфічної продукції, на підставі податкової накладної, виписаної ТзОВ «Гранд-Універсал», були включені до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся. Податкова накладна відображена в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2010 року.

Вказана продукція доставлялася на адреси магазинів власним транспортом позивача, що підтверджується подорожнім листом від 20.04.2011р. та довідкою про наявність транспортних засобів №207/24 від 22.09.2011р.

Представник СДПІ ВПП у м. Львові також зазначив, що ТзОВ «Гранд-Універсал»виписано податкову накладну від 01.04.2010 № 23 на суму ПДВ - 1 100 000,00 грн. на ТОВ «Сільпо-55», проте свідоцтво платника ПДВ видано 19.04.2011р. № 100280319. Вказана операція суперечить вимогам пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якою право на нарахування та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Оскільки, у позивача при формуванні податкового кредиту була відсутня податкова накладна, яка має силу податкового і одночасно розрахункового документа, то за вимогами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підлягають включенню до складу податкового кредиту, як такі, що не підтверджені податковими накладними.

Представник ТзОВ «Сільпо-55»проти цього заперечив та зазначив, що у податковій накладній № 23 від 01.04.2010, ТзОВ «Гранд-Універсал»було допущено помилку у визначенні дати її виписки. Після виявлення помилки, було направлено звернення до контрагента для її виправлення, що підтверджується копією з Реєстру вихідної кореспонденції, та копією листа до ТОВ «Гранд-Універсал»від 07.05.2010р.

Суд з приводу цього зазначає наступне.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 9.7 п. 9 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997, зареєстровано в МінЮсті 23.06.1997 № 233/2037 у графі 7 податкової накладної вказується індивідуальний порядковий номер постачальника - платника податку на додану вартість.

В податковій накладній від 01.04.2010 № 23 зазначено назву юридичної особи, податковий номер платника податку, опис (номенклатуру) товарів та інші обов'язкові реквізити, що дає можливість ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Крім того, товар отримувався 21.04.2011 року, що підтверджується копіями ОСОБА_1 прийомки, копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та копіями з Журналів довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Також відповідно до копії Реєстру вхідної кореспонденції, зазначені документи були отримані ТОВ «Сільпо-55»21.04.2010 року.

Як видно з норм пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідальність за правильність оформлення податкової накладної несе продавець.

ТзОВ «Сільпо-55»при виявленні помилки звернулося із прохання виправити допущену помилку, що підтверджується копією Листа до ТзОВ «Гранд-Універсал» від 07.05.2010 р.

Враховуючи те, що податкова накладна від 1.04.2010 № 23 містить відомості про продавця товару, його податковий номер платника податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів, має місце помилка допущена в даті виписки документа, яка була виправлена.

Тому, податкова накладна від 21.04.2010 № 23 може бути використана як розрахунковий документ, що дає право на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Під господарською діяльністю у ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Судом встановлено, що факт укладання правочину та виконання його умов підтверджується, зібраними у справі доказами.

З приводу подальшого використання товару позивачем суд зазначає, що визначальним фактором реального виконання господарського зобов'язання платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

На підтвердження використання отриманої продукції у власній господарській діяльності позивач подав акти списання матеріальних цінностей (стікерів, цінників, штрихкодів) від 05.05.2010р. та довідку №186/04 від 06.09.2011р. про використання поліграфічної продукції в магазинах позивача. Крім того, позивачем подана довідка №206/04 від 22.09.2011р. про відсутність замовлень на виготовлення поліграфічної продукції з іншими підприємствами в квітні 2010р. Таким чином, суд дійшов висновку, що отримана поліграфічна продукція від ТзОВ «Гранд - Універсал»була використана позивачем у власній господарській діяльності.

Відповідачем жодним чином не спростовано доводи позивача щодо використання отриманої від контрагента поліграфічної продукції в подальшій господарській діяльності

З огляду на наведене вище, суд вважає доведеним придбання та фактичне одержання товару від контрагента позивача -ТзОВ «Гранд -Універсал», а також їх подальше використання у господарській діяльності позивача.

Згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Зважаючи на те, що позивачем не порушено вимоги податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є безпідставним та протиправним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 30.09.2010 № 0000331601/0/18665/15-2/883 та від 08.12.2010 № 0000331601/1/23776/15-2/1151 є протиправними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору з Державного бюджету.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 30.09.2010 №0000331601/0/18665/15-2/883 та від 08.12.2010 № 0000331601/1/23776/15-2/1151.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-55»(код ЄДРПОУ - 33359114) судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. з Державного бюджету.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 жовтня 2011 року.

Суддя Гулик А.Г.

З оригіналом згідно

Суддя Гулик А.Г.