Постанова

від 30.09.2016 по справі 826/332/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 вересня 2016 року 08:12 справа №826/332/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фітеко" доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фітеко" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Фітеко") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 року №№0003662202, 0003672202 та 0003682202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2016 року відкрито провадження у справі №826/332/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 11 квітня 28 січня 2016 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; за спільним клопотанням представників сторін на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 12 серпня 2015 року №0003662202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 4 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Фітеко" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 708 182,50 грн., в тому числі за основним платежем - 566 546,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 141 636,50 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 12 серпня 2015 року №0003672202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 4 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Фітеко" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 736 964,00 грн., в тому числі за основним платежем - 589 571,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 147 393,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 12 серпня 2015 року №0003682202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Фітеко" зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на 18 600,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 17 липня 2015 року №3020/26-56-22-02-03/31594570 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітеко" (код за ЄДРПОУ 21594570) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року ПО 31.12.2014 року" (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пунктів підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 592 375,00 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2012 року на 49 368,00 грн.; 2013 рік на 300 768,00 грн.; 2014 рік на 242 240,00 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в розмірі 18 600,00 грн. за період грудень 2014 року, та заниження податку на додану вартість на суму 614 170,00 грн., у тому числі: грудень 2012 року на 47 017,00 грн., березень 2013 року на 22 417,00 грн., травень 2013 року на 11 833,00 грн., червень 2013 року на 55 242,00 грн., липень 2013 року на 28 542,00 грн., серпень 2013 року на 38 829,00 грн., вересень 2013 року на 82 118,00 грн., жовтень 2013 року на 18 600,00 грн., листопад 2013 року на 18 000,00 грн., грудень 2013 року на 41 017,00 грн., січень 2014 року на 18 600,00 грн., лютий 2014 року на 16 800,00 грн., березень 2014 року на 18 600,00 грн., квітень 2014 року на 60 395,00 грн., травень 2014 року на 23 313,00 грн., червень 2014 року на 21 648,00 грн., липень 2014 року на 18 000,00 грн., серпень 2014 року на 18 600,00 грн., вересень 2014 року на 18 000,00 грн., жовтень 2014 року на 18 600,00 грн., листопад 2014 року на 18 000 грн.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані безпідставним включенням до складу витрат та податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "Фінанспромгаз", ТОВ "Габіони Будпроект", ТОВ "Град Кия" та ТОВ Альтавр Груп", у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій по ланцюгу постачання.

З урахуванням наведеної інформації відповідач дійшов висновку про нереальність операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Фінанспромгаз", ТОВ "Габіони Будпроект", ТОВ "Град Кия" та ТОВ Альтавр Груп", а мало місце тільки відображення таких операцій в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ "Фітеко" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ "Фітеко" з його контрагентами - ТОВ "Фінанспромгаз", ТОВ "Габіони Будпроект", ТОВ "Град Кия" та ТОВ Альтавр Груп"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між ТОВ "Фітеко" (покупець) та ТОВ "Фінанспромгаз" (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів від 29 квітня 2014 року №49/04-НП, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти, згідно умов, викладених в цьому договорі.

Згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів від 30 квітня 2014 року №261, видатковою накладною від 30 квітня 2014 року №261 та рахунком на оплату від 30 квітня 2014 року №213 в квітні 2014 року, постачальник поставив позивачу паливо дизельне, та виписало податкову накладну від 30 квітня 2014 року №138 на загальну суму - 235 885,10 грн., у тому числі податок на додану вартість - 39 314,18 грн.

Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 30 квітня 2014 року №261.

За умовами договору оренди нежилого приміщення (гаражу) від 01 січня 2012 року №3-ПР, укладеного між ТОВ "Фітеко" (орендар) та ТОВ "Град Кия" (орендодавець), останній передає орендарю в тимчасове платне користування приміщення гаража, що знаходиться на балансі ТОВ "Град Кия", для здійснення господарської діяльності.

Як свідчить акт приймання-передачі нежилого приміщення (гаражу) від 01 січня 2012 року, ТОВ "Град Кия" надало позивачу в оренду приміщення гаражу, що розташоване за адресою: вул. Леніна, 70-Е, с. Копачів, Обухівський район, Київська область.

ТОВ "Град Кия" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 820 100,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 136 683,35 грн.

Між ТОВ "Фітеко" (замовник) та ТОВ "Габіони Будпроект" (підрядник) укладено договір від 17 травня 2013 року №17/05, згідно якого підрядник зобов'язується на власний ризик, своїми силами і засобами, з використанням власних матеріалів та обладнання, провести роботи по укріпленню насипних огороджуючих валів навколо дитинця Історико-культурного комплексу "Київська Русь".

Як свідчить акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року, підрядник виконав на замовлення позивача роботи по укріпленню насипних огороджуючих валів навколо дитинця Історико-культурного комплексу "Київська Русь" в с. Застугна, Копачівської сільради, Обухівського району, Київської області, та виписало податкові накладні на загальну суму - 242 642,40 грн., у тому числі податок на додану вартість - 40 440,40 грн.

Згідно договору від 01 червня 2013 року, укладеного між ТОВ "Фітеко" (покупець) та ТОВ "Габіони Будпроект" (постачальник), останній зобов'язується передавати продукцію у власність покупця для використання її у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її вартість.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні та рахунки на оплату підтверджують, що ТОВ "Габіони Будпроект" поставило позивачу продукцію (дріт в'язальний оцинкований, габіоний матрац, геотекстиль термооброблений, георешітка об'ємна, полотно термооброблене) та виписало податкові накладні на загальну суму - 577 870,20 грн., у тому числі податок на додану вартість - 96 311,71 грн.

01 липня 2013 року, між ТОВ "Фітеко" (замовник) та ТОВ Альтавр Груп" (виконавець) укладено договір про надання охоронних послуг №002/ФО, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання із здійснення охоронних заходів на об'єкті замовника, а саме гаража загальною площею 623,1 кв.м., а також техніки, що належить замовнику, що розташований за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Копачів, вул. Леніна, 70Е та майданчик №6 під зберігання будівельних матеріалів загальною площею 1,5 га, розташований за адресою: с. Застугна, Копачівської сільської ради Обухівського району Київської обл.

Згідно актів виконаних робіт, наявних в матеріалах справи, ТОВ Альтавр Груп" надало позивачу послуги, а саме: охорона об'єкта, за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Копачів, та виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 1 976 400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 329 400,00 грн.

Згідно з наявними у справі виписками банку за поставлені товари та надані послуги позивач перерахував на рахунки постачальників та виконавців грошові кошти на повну суму їх вартості.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як зазначив позивач, на формування показників рядка 05.1 декларації "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), задекларованих TOB "Фітеко" у деклараціях з податку на прибуток підприємств за перевірений період мали вплив вартість придбаних для подальшої реалізації паливно-мастильних матеріалів, інших товарів, послуг відповідального зберігання нафтопродуктів та транспортно-експедиційних послуг, а також вартість будівельних матеріалів, використаних у ремонті приміщення, заробітна плата робітників та ЄСВ, нарахований на заробітну плату робітників.

Так, судом встановлено, що формування витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування здійснювалось позивачем на підставі первинних документів по взаємовідносинах з такими підприємствами як: ТОВ "Триест-Дон", ТОВ "ТД Елемент", ТОВ "Мобільний термінал", ТОВ "Контакт-К", ТОВ "Компанія Інтек", ТОВ "Альянс Ойл Україна", ТОВ "Золотий елеватор", ТОВ "Інтероілопт", ТОВ "УкрРосТрансОйл", ТОВ "Альма Істейт", ДТГО "Південно-західна залізниця та інші.

На підтвердження зазначеного, позивачем надано в матеріали справи копії наступних документів: господарських договорів, актів здачі виконаних послуг, актів здачі-прийняття робіт, видаткових накладних та інших.

З наведеного вбачається, що по взаємовідносинах з такими контрагентами - ТОВ "Фінанспромгаз", ТОВ "Габіони Будпроект", ТОВ "Град Кия" та ТОВ "Альтавр Груп" позивачем витрати не формувались; доказів на спростування зазначеного, відповідачем не надано.

При цьому, досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем робіт з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, одними з основних видів діяльності ТОВ "Фітеко" є будівництво житлових та нежитлових будівель та оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

На підставі письмових пояснень позивача та наданих ним документів суд встановив наступне: підрядні роботи по укріпленню насипних огороджуючих валів навколо дитинця Історико-культурного комплексу "Київська Русь" та продукцію (дріт в'язальний оцинкований, габіоний матрац, геотекстиль термооброблений, георешітка об'ємна, полотно термооброблене) придбано позивачем у ТОВ "Габіони Будпроект" з метою виконання господарських зобов'язань перед ТОВ "Град Кия", згідно договору генерального підряду від 17 квітня 2012 року; дизельне паливо, придбане в межах господарських правовідносин з ТОВ "Фінанспромгаз", з метою його подальшої реалізації третій особі - ТОВ "Аверсойл"; охоронні послуги, придбано у ТОВ Альтавр Груп" з метою охорони будівельного майданчика та забезпечення збереження будівельних матеріалів та технічного обладнання; ТОВ "Фітеко" орендувало нежиле приміщення (гараж) з метою зберігання власних та автомобілів та технічного обладнання, яке задіяне в будівництві на об'єкті, за адресою: вул. Леніна, 70-Е, с. Копачів, Обухівський район, Київська область.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товарів та послуг для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: господарських договорів, ліцензії на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури; ліцензії надання послуг з охорони власності та громадян; видаткових накладних, рахунків-фактури, податкових накладних, виписок банку.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного виконання робіт вказує спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Крім того, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Фінанспромгаз", ТОВ "Габіони Будпроект", ТОВ "Град Кия" та ТОВ "Альтавр Груп" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що витрати по взаємовідносинам з ТОВ "Фінанспромгаз", ТОВ "Габіони Будпроект", ТОВ "Град Кия" та ТОВ "Альтавр Груп" не формувались, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України у цій частині є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із постачальниками, суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Фінанспромгаз", ТОВ "Габіони Будпроект", ТОВ "Град Кия" та ТОВ "Альтавр Груп" товарів та робіт безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Фінанспромгаз", ТОВ "Габіони Будпроект", ТОВ "Град Кия" та ТОВ "Альтавр Груп", були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних підприємствами-постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Фінанспромгаз", ТОВ "Габіони Будпроект", ТОВ "Град Кия" та ТОВ "Альтавр Груп", тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 12 серпня 2015 року №№0003662202, 0003672202 та 0003682202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Подільському районі не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Фітеко" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітеко" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 12 серпня 2015 року №0003662202, №0003672202 та №0003682202.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітеко" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 956,21 грн. (двадцять одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят шість гривень двадцять одна копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко