Рішення

від 23.09.2016 по справі 910/14873/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2016Справа №910/14873/16 За позовом ОСОБА_1

До Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

Про стягнення 75 979,90 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Мануілова Я.І., довіреність № 10-889/д від 08.12.2015р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі -позивач) подав на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - відповідач) про стягнення 75 979,90 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються зобов'язання по виплаті дивідендів відповідно до рішень загальних зборів від 10.10.2014р. та 22.07.2015р.

Ухвалою суду від 16.08.2016р. порушено провадження у справі № 910/14873/16 та призначено розгляд на 02.09.2016 р.

02.09.2016р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про залишення позову без розгляду на підставі відсутності у платіжному документі про сплату судового збору за позовну заяву належних реквізитів, а саме не вірно зазначений код отримувача, який належить Управлінню Державної казначейської служби України у Дарницькому районі м. Києва, проте отримувач має бути Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Суд відмовив у клопотанні представника відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки відповідно до квитанції № 0.0.596457590.1 від 08.08.2016р. про сплату судового збору за подачу позовної заяви зазначено отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав представнику позивача відзив на позовну заяву.

Представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з ознайомленням з відзивом на позов та підготовкою заперечень на відзив.

Суд вирішив задовольнити клопотання представника позивача та відкласти судовий розгляд справи на 23.09.2016р.

23.09.2016р. представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення по справі, проти позову заперечив.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" засновано на підставі наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 № 57 шляхом перетворення Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Укрнафта" у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 № 210/93. Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип та назву товариства з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".

Статутний капітал Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" становить 13557127,50 грн., який поділено на 54228510 простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок.

ОСОБА_1 є акціонером Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» з кількістю 556 простих іменних акцій, що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах станом на 27.07.2016, що видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Аструм Капітал».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що акція це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

10 жовтня 2014 відбулися позачергові загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", які оформлені протоколом позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрнафта» № 22 від 10.10.2014р., на яких було прийнято рішення про виплату дивідендів за 2011-2013роки.

Судом встановлено, що відповідно до п. 9 Протоколу № 22 від 10.10.2014р., затверджено порядок розподілу прибутку ПАТ «Укрнафта», а саме:

- за 2011 рік у сумі 2 181 892 000,00 грн. (сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати товариства за 2011 рік, складеного за П(с)БО): 2 181 612 957,30грн., що складає 99,99% чистого прибутку, спрямовано направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 40,23 грн. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014р. по 10.04.2015р. Перерахування дивідендів акціонерам, крім НАК «Нафтогаз України», здійснити відповідно до частини 5 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства»;

- за 2012 рік у сумі 1 428 110 724,00 грн. (сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати товариства за 2012 рік, складеного за МСФЗ): 1 427 836 668,30 грн., що складає 99,98% чистого прибутку, спрямовано направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 26,33 грн. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014р. по 10.04.2015р. Перерахування дивідендів акціонерам, крім НАК «Нафтогаз України», здійснити відповідно до частини 5 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» ;

- за 2013 рік у сумі 189 886 355,00 грн. (сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати товариства за 2013 рік, складеного за МСФЗ): 189 799 785,00 грн., що складає 99,95% чистого прибутку, спрямовано направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 3,50 грн. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014р. по 10.04.2015р. Перерахування дивідендів акціонерам, крім НАК «Нафтогаз України», здійснити відповідно до частини 5 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства».

22 липня 2015р. відбулися загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", які оформлені протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрнафта» № 23 від 22.07.2015р., на яких було прийнято рішення про виплату дивідендів за 2014р.

Відповідно до п. 9 Протоколу № 23 від 22.07.2015р., затверджено порядок розподілу прибутку ПАТ «Укрнафта», а саме:

- направити на виплату дивідендів акціонерам 100% або максимально наближений до 100 %, але не менший ніж 99,9% розмір чистого прибутку Товариства за 2014 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 23,32 грн. Вирішено, виплату дивідендів здійснити у строк з 03 серпня2015р. по 03 жовтня 2015р. Перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до ч.5 ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства» .

За твердженням позивача, заборгованість по сплаті дивідендів складає:

- за 2011р.: 40,23грн. x 556 акцій = 22 367,88 грн.;

- за 2012р.: 26,33 грн. x 556 акцій = 14 639, 48 грн.;

- за 2013р.: 3,50 грн. x 556 акцій = 1 946,00 грн.;

- за 2014р.: 23,32 грн. x 556 акцій = 12 965,92 грн.

Листом № б/н від 09.10.2015р. позивач звернувся до відповідача з вимого перерахувати на його рахунок дивіденди з 2011-2014 роки та інфляційні втрати, 3% річних за порушення строків виконання грошового зобов'язання.

Крім того, 18.04.2016р. позивач направив на адресу відповідача запит про надання інформації про розгляд раніше направлених вимог, нарахованих та фактично перерахованих сум, наявність або відсутність заборгованості по виплаті дивідендів.

Проте, відповідач не виконав обов'язку по виплаті ОСОБА_1 дивідендів за 2011р.-2013р., у зв'язку з чим, позивач звернувся з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті дивідендів у розмірі 51 919,28 грн., інфляційних втрат у розмірі 9931,94 грн., 3% річних у розмірі 14 128,68 грн., судові витрати у розмірі 1378,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 19 800,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України встановлює, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з ст. 88 ГК України учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).

У відповідності до ч. 1 статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину. Відповідно до ч. 1 ст. 154 Цивільного кодексу України установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів. (підпункт"б" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства").

Затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) віднесено до компетенції вищого органу акціонерного товариства - загальних зборів (підпункт "д" частини 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства").

Пунктом "д" ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства" визначено, що затвердження порядку розподілу прибутку», строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) віднесено до компетенції вищого органу акціонерного товариства - загальних зборів.

У відповідності до ч. 4 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні, підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в без документарні формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач обов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Цивільного кодексу України, установчим документом акціонерного товариства є його статут.

За приписами п.п.3.3 Статуту ПАТ «Укрнафта» (в редакції від 22.03.2011р.), акціонери мають право отримувати дивіденди.

Відповідно до п. 9.1.6 Статуту ПАТ «Укрнафта», одним із питань, які віднесені до компетенції загальних зборів акціонерів є затвердження розміру річних дивідендів у випадках, передбачених законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач був акціонером ПАТ «Укрнафта», мав 556 штук акцій номінальною вартістю одного ЦП 0,25 грн. (відповідно до Виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 27.07.2016р. вих. № 1/3).

Відповідач у своїх поясненнях заперечив щодо задоволення позовних вимог, зауважив, що позивач не реалізував свого права на звернення про отримання дивідендів за 2011-2014 у встановлений рішеннями Загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрнафта», строк від 10.10.2014р. та від 22.07.2015р.

Проте, відповідно до п. 6.20 Статуту ПАТ «Укрнафта», дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається Загальними зборами, якщо інше не встановлено законом.

Для кожної виплати дивідендів Наглядова рада Товариства встановлює дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, не може передувати даті прийняття рішення про виплату дивідендів (п. 6.22 Статуту ПАТ «Укрнафта»).

Таким чином, суд відхиляє твердження відповідача, що позивач звернувся з вимогою про виплату дивідендів поза межами строків, встановлених рішенням загальних зборів акціонерів, оскільки термінів щодо звернення з вимогою про виплату дивідендів Статутом ПАТ «Укрнафта» та чинним законодавством України не встановлено.

У відзиві на позовну заяву, відповідач не погоджується з розміром дивідендів, які позивач просить стягнути з ПАТ «УКРНАФТА», оскільки у відповідача існували зобов'язання щодо утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору, в підтвердження чого надано такі докази:

- платіжне доручення № 4920-ПБ15 від 14.04.2015 року про сплату податку з доходів фізичних осіб із суми дивідендів за 2011 рік у розмірі 1 672 622,60 грн.;

- платіжного доручення № 4921-ПБ15 від 14.04.2015 року про сплату податку з доходів фізичних осіб із суми дивідендів за 2012 ріку розмірі 1 094 709,25 грн.;

- платіжного доручення № 4922-ПБ15 від 14.04.2015 року про сплату податку з доходів фізичних осіб із суми дивідендів за 2013 рік у розмірі 145 517,75 грн.;

- платіжного доручення № 4923-ПБ15 від 14.04.2015 року про сплату військового збору із суми дивідендів за 2011 рік у розмірі 501 786,78 грн.;

- платіжного доручення № 4924-ПБ15 від 14.04.2015 року про сплату військового збору із суми дивідендів за 2012 рік у розмірі 328 412,77 грн.;

- платіжного доручення № 4925-ПБ15 від 14.04.2015 року про сплату військового збору із суми дивідендів за 2013 рік у розмірі 43 655,33 грн.;

платіжного доручення № 15823-ПБ15 від 02.10.2015 року про сплату податку з доходів фізичних осіб із суми дивідендів за 2014 рік у розмірі 779 377,41 грн.;

- платіжного доручення № 15824-ПБ15 від 02.10.2015 рік про сплату військового збору із суми дивідендів за 2014 рік у розмірі 235 813,22 грн.;

- витягу з Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2-й квартал 2015 року від 30.07.2015 року (порція № 52 - за 2011 рік) (Форма 1ДФ згідно з наказом Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015 року), який був отриманий МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВП 31.07.2015 року;

- витягу з Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2-й квартал 2015 року від 30.07.2015 року (порція № 54 - за 2012 рік), який був отриманий МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВП 31.07.2015 року;

- витягу з Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2-й квартал 2015 року від 30.07.2015 року (порція № 88 - за 2013 рік), який був отриманий МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВП 31.07.2015 року;

- витягу з Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4-й квартал 2015 року від 29.12.2015 року (порція № 61 - за 2014 рік), який був отриманий МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВП 12.01.2016 року.

Пунтком 168.1 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 167.5.2. Податкового кодексу України, ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах: 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Згідно з п. 16-1. Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Суд, враховуючи надані відповідачем докази про сплату податку на доходи фізичних осіб 5% та сплату військового збору 1,5%, вважає, що сума дивідендів, яка підлягає виплаті становить 48 544,53 грн.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення 9 931,94 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 14 128,68 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, можливість застосування приписів ст. 625 ЦК України закон пов'язує з обставинами невиконання або неналежного виконання саме грошового зобов'язання.

Статтею 173 ГК України пердбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно- господарські зобов'язання.

Організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 176 ГК України).

За таких обставин, корпоративними є відносини, що виникли між акціонером/учасником та акціонерним товариством щодо реалізації його корпоративних прав.

Отже, позивач, як учасник ПАТ «УКРНАФТА» був наділений корпоративними правами немайнового змісту по відношенню до господарського товариства - ПАТ «УКРНАФТА», які кореспондувались з обов'язком останнього здійснювати певні управлінсько-господарські (організаційні) дії або утримуватися від них на користь Позивача в межах прав останнього.

Між Позивачем та ПАТ «УКРНАФТА» існували організаційно-господарські немайнові зобов'язання, що виникли у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в яких відсутні ознаки дій, передбачених у понятті грошового зобов'язання, адже у організаційно-грошових зобов'язаннях учасник господарського товариства є одночасно кредитором, боржником і власником частки майна товариства, що пропорційна його частці в статутному капіталі товариства.

Виплата частини прибутку (дивідендів) товариства не є договірним зобов'язанням товариства, а тому відповідальність, передбачена законом за порушення грошового зобов'язання, не може бути застосована.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи природу прав учасника/акціонера товариства по відношенню до акціонерного товариства та беручи до уваги те, що ст. 625 ЦК України не регулює зобов'язання учасників господарського товариства у майнових відносинах між ними, положення цієї норми не поширюється на корпоративні відносини.

Заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 44 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 р. N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України, судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката, інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

У пункті 6.3. постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 р. N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначається, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Судом встановлено, що позивачем додано до матеріалів позовної заяви: Договір № 1/01/2016 про надання правової допомоги від 01.01.2016 року, укладений між позивачем та ТОВ «Юридична фірма «БАНДУРИСТИЙ ТА ПАРТНЕРИ» (код 40084306) у вихідний день 01 січня 2016 року в м. Дніпро, яке тільки 19.05.2016 року було перейменоване з міста Дніпропетровськ на місто Дніпро відповідно до постанови ВР України від 19.05.2016 року «Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області»; рахунок № 1/16 від 01.01.2016 року на 19 800,00 грн., адресований Позивачу від ТОВ «Юридична фірма «БАНДУРИСТИЙ ТА ПАРТНЕРИ» на 19 800,00 грн.; довіреність від 19.07.2015 року за реєстровим № 1147, видана Позивачем на 5 місяців раніше ніж був укладений Договір № 1/01/2016 про надання правової допомоги від 01.01.2016 року на ОСОБА_4 щодо представлення інтересів Позивача як фізичної особи так і фізичної особи - підприємця.

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу, що в наявних матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували надання послуг саме адвокатом та сплати позивачем відповідних послуг.

За таких обставин, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд.3-5; код 00135390) на користь ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1; ІПН: НОМЕР_1) 48 544 (сорок вісім тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 53 коп. заборгованості по виплаті дивідендів за 2011-2013, 2014 роки та 728 (сімсот двадцять вісім) грн. 17 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В іншій частині в задоволення позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

(Повний текст рішення складено 30.09.2016р.)

Суддя В.І.Мельник