Рішення

від 29.09.2016 по справі 914/2138/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2016р. Справа№ 914/2138/16

Суддя господарського суду Львівської області, ОСОБА_1 розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ)

до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ініціатива»

(м. Львів)

про: стягнення 8877,94 грн. - пені, 34903,19 грн. - інфляційних втрат, 3524,46 грн. - 3 % річних

Суддя: Пазичев В.М

При секретарі: Черменєва В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 14-10 від 14.01.2015 року.

від відповідача: ОСОБА_3 - витяг із протоколу № 3 від 27.04.2006 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ініціатива» про стягнення 8877,94 грн. - пені, 34903,19 грн. - інфляційних втрат, 3524,46 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.08.2016 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 25.08.2016 року. Ухвалою суду від 25.08.2016 року розгляд справи відкладено до 30.08.2016 року, в зв'язку з відсутністю представника позивача. Ухвалою суду від 30.08.2016 року розгляд справи відкладено до 21.09.2016 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 21.09.2016 року розгляд справи відкладено до 29.09.2016 року, для надання доказів.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.08.2016 року, про відкладення від 25.08.2016 року, від 30.08.2016 року, від 21.09.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.08.2016 року, про відкладення від 25.08.2016 року, від 21.09.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

29.08.2016 року за вх. № 34698/16 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

21.09.2016 року за вх. № 37669/16 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

29.09.2016 року за вх. № 38855/16 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому визнає позовні вимоги щодо стягнення 34903,19 грн. - інфляційних втрат, 3524,46 грн. - 3% річних та 8877,97 грн. - пені, однак просить суд зменшити розмір пені на 50%.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 29.09.2016 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - позивач, Компанія, Постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ініціатива» (надалі - відповідач, Покупець) був укладений Договір № 13/2871-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Продавець зобов'язується передати Покупцеві природний газ (надалі газ), виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, на умовах цього договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору позивач поставив протягом січня - грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 164 508,87 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.

Позивач наголошує, що основна заборгованість відповідача відсутня. Однак, протягом періоду поставки Покупцем несвоєчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, чим останній порушив п. 6.1 Договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

За твердженням позивача, розмір пені складає 8 877,94 грн..

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, на думку позивача, відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, тому він зобов'язаний сплатити на користь позивача втрати від інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, розмір яких складає 34 903,19 грн. та 3 524,46 грн. відповідно.

На думку позивача, відповідач зобов'язаний сплатити ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 34 903,19 грн., пеню у розмірі 8877,94 грн., три відсотки річних у розмірі 3524,46 грн., що загалом становить 47305,59 грн.

Позивач звертає увагу на те, що, відповідно до п. 9.3. Договору, строк в межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної суми заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що визнає позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз Україна» щодо стягнення 34903,19 грн. - інфляційних втрат та 3524,46 грн. - 3% річних.

Разом з тим, ОСББ «Ініціатива» не погоджується із вимогами щодо стягнення 8877,94 грн. як пені та просить суд зменшити на 50 відсотків розмір нарахованої позивачем пені до 4438,97 грн., з огляду на те, що ОСББ «Ініціатива» не є прибутковою організацією, оплату придбаного у позивача природного газу здійснює лише за рахунок сплати членами ОСББ комунальних платежів. Від платоспроможності останніх залежить своєчасність оплати по зобов'язаннях ОСББ перед третіми особами.

Відповідач зазначає, що в 2013 р. в зв'язку із подіями, що відбувалися в нашій державі, в членів ОСББ були об'єктивні труднощі щодо оплати комунальних платежів до числа яких входить і поставлений позивачем газ. Незважаючи на це, відповідач спромігся повністю розрахуватися до 08.06.2015 р. за поставлений позивачем газ у 2013 р. на загальну суму 164508,87 грн.

Відповідач звертає увагу на те, що звернувшись до нього із позовом про стягнення 47305,59 грн. інфляційних втрат, пені та 3% річних, позивач позбавляє можливості вчасно розрахуватися з останнім за газ який він споживає протягом поточного 2016 року, а крім того, настають додаткові негативні наслідки у вигляді сплати судового збору у розмір 1378,00 грн., а у разі несвоєчасної сплати боргу в межах виконавчого провадження, то він ще й буде змушений сплати 10% виконавчого збору від суми стягнення у розмірі 4730,559 грн.

Відповідач зазначає, що, як показує судова практика з розгляду аналогічних спорів, суди допускають зменшення розміру пені при вирішення справ про стягнення з ОСББ на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз Україна» штрафних санкцій (Постанова ВГС України від 19 березня 2015 року у справі № 920/1689/14 та від 02 серпня 2016 року у справі № 916/4429/15). Причиною цьому є важке фінансове становище усіх без винятку ОСББ по Україні - неприбуткових організацій. Наше ОСББ не є винятком і також перебуває у важкому фінансовому становищі.

Станом на 01.09.2016 р. заборгованість членів ОСББ «Ініціатива» по оплаті за комунальні послуги і квартплату становить 27570,00 грн. Крім того, існує заборгованість Сихівського відділу соціального захисту УСЗ ДГП ЛМР за надані населенню субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг в сумі 32660,22 грн., а також за надані пільги в сумі 2554,62 грн. Загальна сума заборгованості третіх осіб (не членів ОСББ) перед ОСББ «Ініціатива» складає 62 784,84 грн. Доказом наведеного вище є:

- Довідка про заборгованість перед ОСББ «Ініціатива» станом на 01.09.2016 р.

- Вимоги до членів ОСББ «Ініціатива» про оплату заборгованості по комунальних послугах і квартплаті станом на 01.09.2016 р.

- Акт № 750 звіряння розрахунків за надані населенню субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг між ОСББ «Ініціатива» та головним розпорядником коштів місцевого бюджету Сихівським відділом соціального захисту УСЗ ДГ'11 ЛМР станом на 06.09.2016 р.

- Акт № 8077 від 06.09.2016 р. звірення розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, між ОСББ «Ініціатива» та головним розпорядником коштів місцевого бюджету Сихівським відділом соціального захисту УСЗ ДГП ЛМР станом на 01.09.2016 р.

Відповідач звертає увагу на те, що позивач просить суд стягнути не суму основного боргу, а інфляційні трати, 3% річних та пеню. При цьому, не наводить жодних доказів про те, що прострочення оплати за поставлений газ у 2013 р. завдало останньому збитків, компенсувати які позивач хоче за рахунок стягнення інфляції, 3% річних та пені.

ОСББ «Ініціатива» ніколи не ухилялося від виконання свого обов'язку щодо сплати за поставлений газ, навпаки постійно вживало усіх можливих заходів щодо погашення заборгованості перед ПАТ «НАК «Нафтогаз Україна». Так, 15.07.2014р. відповідач звернувся до керівництва позивача з листом вих. № 36 з проханням про розтермінування оплати за газ, але ніякої відповіді не отримав. Позивач не йде на зустріч Споживачеві і все більше заганяє його в боргову яму .

Основний борг перед позивачем відповідач сплатив добровільно до 08.06.2015 р. у розмірі 164508,87 грн., тобто, на момент пред'явлення позову ОСББ «Ініціатива» повністю виконало свої зобов'язання щодо сплати основного боргу на користь позивача. А всі інші втрати позивачу було відшкодовано з Державного бюджету, тобто з тих податків, що заплатили в тому числі і члени ОСББ .

Наявність боргу зумовлена не ухиленням від сплати боргу за наявності коштів у об'єднання, а відсутністю коштів в зв'язку із несплатою членів ОСББ «Ініціатива» за послуги газопостачання. ОСББ «Ініціатива» не є прибутковою організацією і розраховується по зобов'язаннях перед третіми особами лише за рахунок платежів членів об'єднання, що і визначає своєчасність розрахунків об'єднання. У випадку задоволення судом позову в частині стягнення неустойки у повному розмірі буде завдана шкода членам ОСББ «Ініціатива», які вчасно сплачували платежі за поставлений газ, оскільки сплата неустойки може бути покрита лише за рахунок платежів усіх членів об'єднання, в тому числі і сумлінних, тому що тієї пені, яку він згідно чинного законодавства може виставити неплатникам , недостатньо для оплати суми позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Положеннями ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) .

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції, зокрема, у вигляді пені, за порушення грошових зобовВ»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовВ»язання.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - позивач, Компанія, Постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ініціатива» (надалі - відповідач, Покупець) був укладений Договір № 13/2871-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Продавець зобов'язується передати Покупцеві природний газ (надалі газ), виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, на умовах цього договору.

На виконання умов Договору позивач поставив протягом січня - грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 164 508,87 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.

Позивач наголошує, що основна заборгованість відповідача відсутня. Однак, протягом періоду поставки Покупцем несвоєчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, чим останній порушив п. 6.1 Договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Позивач звертає увагу на те, що відповідно до п. 9.3. Договору, строк в межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної суми заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

На думку позивача, відповідач зобов'язаний сплатити ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 34903,19 грн., пеню у розмірі 8877,94 грн., три відсотки річних у розмірі 3524,46 грн., що загалом становить 47305,59 грн.

29.09.2016 року за вх. № 38855/16 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому визнає позовні вимоги щодо стягнення 34903,19 грн. - інфляційних втрат, 3524,46 грн. - 3% річних та 8877,97 грн. - пені, однак просить суд зменшити розмір пені на 50%.

Згідно ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків інший учасникам, господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. У даному випадку позивачем, незважаючи на вимоги суду, не надано належних та допустимих доказів, які би доводили, що порушення термінів виконання грошових зобов'язань відповідачем призвело до завдання збитків іншим учасникам, свідченням чому є відсутність будь-яких претензій з цього приводу. Адже, згідно ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводяться кредитором.

Також, відповідно до п. 2.4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р. «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань», вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора. за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

В пункті 3.1, 7.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Крім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 зазначено, що положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не дише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідач звертає увагу на те, що позивач просить суд стягнути не суму основного боргу, а інфляційні трати, 3% річних та пеню. При цьому не наводить жодних доказів про те, що прострочення оплати за поставлений газ у 2013 р. завдало останньому збитків, компенсувати які позивач хоче за рахунок стягнення інфляції, 3% річних та пені.

Основний борг перед позивачем відповідач сплатив добровільно до 08.06.2015 р. у розмірі 164508,87 грн., тобто, на момент пред'явлення позову ОСББ «Ініціатива» повністю виконало свої зобов'язання щодо сплати основного боргу на користь Позивача.

Наявність боргу зумовлена не ухиленням від сплати боргу за наявності коштів у об'єднання, а відсутністю коштів в зв'язку із несплатою членів ОСББ «Ініціатива» за послуги газопостачання. ОСББ «Ініціатива» не є прибутковою організацією і розраховується по зобов'язаннях перед третіми особами лише за рахунок платежів членів об'єднання, що і визначає своєчасність розрахунків об'єднання.

Розглянувши вимогу позивача стосовно стягнення пені, суд, зважаючи на вищезазначені обставини та визнання відповідачем позовних вимог, вважає за можливе як виняток, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 ГПК України, з урахуванням інтересів позивача щодо можливості виконання відповідачем позовних вимог, зменшити розмір належної до сплати пені до 70 % від заявленого розміру, а саме стягнути пеню в розмірі 6155,30 грн.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ініціатива» про стягнення 6155,30 грн. - пені, 34903,19 грн. - інфляційних втрат та 3524,46 грн. - 3 % річних є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 4005341 від 11.07.2016 року на суму 1378,00 грн. про сплату судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Отже, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти повністю на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги - задоволити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ініціатива» (79049, м. Львів, вул. Скрипника, 25, код ЄДРПОУ 33533283) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р №260053012609 в ГОУ «Промінвест банку України», МФО 300012) 6155 (шість тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 30 коп. - пені, 34903 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот три) грн. 19 коп. - інфляційних втрат, 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 46 коп. - 3 % річних та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. В решті частині позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено 03.10.2016 року.