Постанова

від 28.09.2016 по справі 909/315/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2016 р. Справа № 909/315/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Бойко С.М.

суддів Кравчук Н.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Михайлишин С.В.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність №20160404-1 від 04.04.2016р.)

від відповідача: не з'явився

розглянув апеляційну скаргу благодійної організації В«Благодійний фонд В«Акцент МилосердяВ» б/н від 24.06.2016,

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2016, суддя - Кобецька С.М.,

у справі № 909/315/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Легіон-ЗахідВ» , м. Івано-Франківськ,

до відповідача благодійної організації В«Благодійний фонд В«Акцент МилосердяВ» , м. Івано-Франківськ,

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2016 року у справі №909/315/16 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон-Захід» до благодійної організації «Благодійний фонд «Акцент Милосердя» про стягнення 83 674,38 грн. - задоволено.

Стягнуто з благодійної організації «Благодійний фонд «Акцент Милосердя» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон-Захід» 60 762,00 грн. - заборгованості, 17 945,02грн. - пені, 1 645,03грн. - 3% річних, 3 322,33грн. - інфляційних втрат, 1 378,00грн. - судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором на сторожову охорону об'єкту №02/04-15 від 20.04.2015 року, в результаті чого у нього виникла прострочена заборгованість перед позивачем, в розмірі 60 762,00 грн., на суму якої згідно укладеного між сторонами договору нараховані інфляційні втрати в розмірі 3 322,33 грн., пеня в розмірі 17 945,02 грн. та 3% річних в розмірі 1 645,03 грн. згідно ст.625 ЦК України.

В апеляційній скарзі благодійна організація «Благодійний фонд «Акцент Милосердя» (відповідач) просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2016 у справі №909/315/16 та прийняти нове, яким в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон-Захід» відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено предмет укладеного між сторонами договору на сторожову охорону об'єкту №02/04-15 від 20.04.2015 та не встановлено, що виконавець (товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон-Захід») приступає до виконання договору після того як замовник (благодійна організація «Благодійний фонд «Акцент Милосердя») надасть виконавцю належним чином завірені копії документів, що підтверджують його право власності чи користування майном на законних підставах, охорона якого є предметом договору.

Також, скаржник вказує на те, що оскільки об'єкт договору на сторожову охорону об'єкту №02/04-15 від 20.04.2015 не був переданий замовнику (благодійна організація «Благодійний фонд «Акцент Милосердя»), то виконавець (товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон-Захід») не приступило до фактичного виконання обов'язків по укладеному договору. Зазначає апелянт і те, що акти виконаних робіт, на які посилається позивач, на прохання позивача були підписані директором благодійної організації «Благодійний фонд «Акцент Милосердя» наперед.

Представник позивача, в судовому засіданні заперечила проти апеляційної скарги, просила рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, а тому його неявку суд розцінює як без поважних причин, відсутні процесуальні перешкоди в розгляді справи, вважає за можливе розглянути спір за наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2016 року у справі №909/315/16 без змін, апеляційної скарги благодійної організації В«Благодійний фонд В«Акцент Милосердя без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 20 квітня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Легіон-Захід" (Виконавець) та благодійною організацією "Благодійний фонд "Акцент Милосердя" (Замовник) укладено Договір на сторожову охорону об'єкту №02/04-15, відповідно до умов якого замовник передає, а виконавець приймає під сторожову охорону об'єкт та його відокремлені приміщення, які перебувають у власності чи у користуванні замовника і не є спірними. Тим самим замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язки по стеженню за підтриманням громадського порядку, охороні приміщень, майна на території, а також проникнення сторонніх осіб на територію об'єкту замовника, розташованого за адресою: вул. Тараса Шевченка 70, с. Липівка, Тисменицького району, Івано-Франківської області на умовах і в порядку, що передбачені даним договором (п. 1.1. договору).

Згідно п. 1.4. договору, періодом сторожової охорони вважається трьома цілодобовими постами час з моменту прийняття об'єкту під охорону цілодобово з 08 год.00 хв. до 08 год. 00 хв. наступного дня та нічний пост з 17 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що сторожова охорона об'єкту здійснюється трьома постами цілодобовими. Ціна (тариф) одного цілодобового поста яка складає вартість наданих послуг виконавцем за один місяць становить 11 710,00грн. (без ПДВ) і одним нічним постом вартість за один місяць становить 6 000,00грн.

Загальна вартість послуг охорони за один місяць становить суму: 41 130,00грн. (без ПДВ). Виконавець являється платником єдиного податку і не являється платником ПДВ. Охорона об'єкту буде охоронятися чотирма сторожами.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст. 174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 02.06.2016 у справі №909/315/16 судом першої інстанції прийнято клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог, а спір вирішується із зменшеної ціни позову (а.с. 65).

Предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 60 762,00 грн. основної заборгованості за договором на сторожову охорону об'єкту №02/04-15 від 20.04.2015, інфляційних втрат в розмірі 3 322,33 грн. за період з 06.05.2015 по 07.04.2016, пені в розмірі 17 945,02 грн. за період з 06.05.2015 по 06.12.2015 (включно) та 3% річних в розмірі 1 645,03 грн. за період з 06.05.2015 по 07.04.2016. Підставою позову є п. 2.8. договору на сторожову охорону об'єкту №02/04-15 від 20.04.2015, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, ч. 1 ст. 625 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Легіон-Захід" (Виконавець) виставило благодійній організації "Благодійний фонд "Акцент Милосердя" (Замовник) рахунки за надання охоронних послуг: рахунок-фактура №СФ-0000022 від 24.04.2015 року (а.с.44) за надання охоронних послуг за квітень на суму 15081,00 грн.; рахунок-фактура №СФ-0000026 від 01.05.2015 року (а.с.42) за надання охоронних послуг за травень на суму 41130,00 грн.; рахунок-фактура №СФ-0000032 від 01.06.2015 року (а.с.43) за надання охоронних послуг за червень на суму 19651,00 грн.

Судами встановлено, що на виконання умов договору на сторожову охорону об'єкту №02/04-15 від 20.04.2015 року сторонами сформовано акти приймання-передачі робіт (надання послуг) на загальну суму 75 862,00 грн.: акт №ОУ-0000022 приймання-передачі робіт (надання послуг) - надання охоронних послуг від 30.04.2015р. за квітень на суму 15081,00 грн. (а.с.22); акт №ОУ-0000028 приймання-передачі робіт (надання послуг) - надання охоронних послуг від 31.05.2015р. за травень на суму 41130,00 грн. (а.с.23); акт №ОУ-0000031 приймання-передачі робіт (надання послуг) - надання охоронних послуг від 15.06.2015р.за червень на суму 19651,00 грн. (а.с.24).

Зазначені акти приймання-передачі надання послуг належним чином оформлені підписані представниками сторін без жодних зауважень та скріплені відбитками печаток товариств.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як унормовано ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, вказані вище акти приймання-передачі, за якими здійснено надання послуг, містять всі необхідні ознаки визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак є первинними документами. Отже, господарська операція щодо надання послуг охорони відбулась, а між сторонами виникли відносини з надання послуг.

Також, як вбачається з виписок ПАТ "ВіЕс Банк" по рахунку ТзОВ "Легіон-Захід" за період 30.04.15р./07.05.15р. та 26.05.15р./28.05.15р., відповідачем здійснено розрахунок за надані охоронні послуги на суму 15 100,00 грн., а саме: виписка від 07.05.2015 року на суму 10000,00 за «надання охоронних послуг за квітень 2015 згідно рахунку №СФ-0000022 від 24.04.2015 без ПДВ» (а.с.25); виписка від 19.05.2015 року на суму 4000,00 за «надання охоронних послуг за квітень 2015 згідно рахунку №СФ-0000022 від 24.04.2015 без ПДВ» (а.с.25); виписка від 28.05.2015 року на суму 1100,00 за «надання охоронних послуг за квітень 2015 згідно рахунку №СФ-0000022 від 24.04.2015 без ПДВ» (а.с.26).

У відповідності до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи вищенаведене, внаслідок часткового виконання відповідачем обов'язків по оплаті за надані позивачем послуги, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 60 762,00 грн. (75 862,00 грн. - 15 100,00 грн. = 60 762,00 грн.). Вказане підтверджується й наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків за період 20.05.2015р. - 01.07.2015р. (а.с.27).

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за надані позивачем послуги в розмірі 60 762,00грн.

Відповідно до п. 2.4. договору оплата проводиться щомісячно, незалежно від фактичного часу охорони і вноситься шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний в даному договорі, на умовах попередньої (авансової) оплати, до 05-го числа поточного місяця. Якщо замовник має заборгованість по оплаті послуг охорони, виконавець не несе перед замовником матеріальної відповідальності за можливі збитки. Якщо оплата не здійснена замовником до 20 числа виконавець має право тимчасово не охороняти об'єкт, сповістивши про це замовника.

Акт виконаних робіт підписується сторонами останнім днем кожного календарного місяця та останнім днем терміну дії Договору. Акт виконаних робіт вважається підписаним, якщо жодна із сторін даного Договору до останнього дня кожного календарного місяця та останнього дня терміну дії Договору не заявила обґрунтованих претензій у письмовому вигляді щодо наданих послуг (п. 2.9. договору).

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовою ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи кінцеву дату виконання обов'язку по оплаті за надані послуги у відповідності до п. 2.4. договору, проаналізувавши дати здійснення платежів за кожним актом приймання-передачі послуг, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про порушення відповідачем термінів оплати за надані послуги по акту приймання передачі №ОУ-0000022 від 30.04.2015р. з 06.05.2015, по акту приймання передачі №ОУ-0000028 від 31.05.2015р. з 06.05.2015, по акту приймання передачі №ОУ-0000028 від 31.05.2015р. з 28.05.2015.

Пунктом 2.8. договору, передбачено, що у разі порушення умов п. п. 2.1, 2.4. договору замовник зобов'язується сплатити на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день протермінування платежу, починаючи з дня, коли зобов'язання мало бути виконано і закінчуючи до дня повного погашення заборгованості за даним договором.

За визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2.5 та 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За правилами ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 253 цього Кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ураховуючи викладене, початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору.

На відміну від тривалості позовної давності (ст. 259 ЦК України), порядок її обчислення не може бути змінено за домовленістю сторін, що прямо передбачено ч. 2 ст. 260 ЦК України.

Отже, сторони за договором не вправі змінити порядок обчислення позовної давності, а лише її тривалість.(Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 11 грудня 2012 року № 3-61гс12, № 3-62гс12, від 28 січня 2014 року № 3-39гс13, № 3-40гс13.

З уточнених розрахунків пені, які є додатком № 1 (а.с.48) до клопотання позивача про зменшення позовних вимог (а.с.45-46) вбачається, що: за прострочення оплати по акту приймання передачі №ОУ-0000022 від 30.04.2015р. за квітень на суму 15 081,00 грн. (а.с.22) позивач нараховує пеню з 06.05.2015 по 27.05.2015 (22 дні прострочення); за прострочення оплати по акту приймання передачі №ОУ-0000028 від 31.05.2015р. за травень на суму 41 130,00 грн. (а.с.23) позивач нараховує пеню з 06.05.2015 по 27.05.2015 (22 дні); за прострочення оплати по акту приймання передачі №ОУ-0000028 від 31.05.2015р. за травень на суму 41 111,00 грн. (а.с.23) позивач нараховує пеню з 28.05.2015 по 27.11.2015 (184 дні) хоча кінцевою датою нарахування зазначає 07.04.2016; за прострочення оплати по акту приймання передачі №ОУ-0000031 від 15.06.2015р. за червень на суму 19 651,00 грн. (а.с.24) позивач нараховує пеню з 06.06.2015 по 06.12.2015 (184 дні) хоча кінцевою датою нарахування зазначає 07.04.2016.

Апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням здійснення декількох періодів нарахування на різні суми та у різні дати, з урахуванням норм щодо перебігу строків та моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання, погодився з розрахунками місцевого господарського суду про обґрунтованість стягнення з відповідача пені в розмірі 17 945,02 грн. за період з 06.05.2015 по 06.12.2015 (включно).

Що стосується інфляційних нарахувань , то інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру інфляційних втрат у відповідності до вимог законодавства, погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 3 322,33 грн. за період з 06.05.2015 по 07.04.2016.

Що стосується трьох процентів річних , то відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» № 14 від 17.12.2013, роз'яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру 3 % річних у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням здійснення декількох періодів нарахування на різні суми та у різні дати та з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання, погодився з розрахунками місцевого господарського суду про обґрунтованість стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1 645,03 грн. за період з 06.05.2015 по 07.04.2016.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не досліджено предмет укладеного між сторонами договору на сторожову охорону об'єкту №02/04-15 від 20.04.2015 та не встановлено, що виконавець (товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон-Захід») приступає до виконання договору після того як замовник (благодійна організація «Благодійний фонд «Акцент Милосердя») надасть виконавцю належним чином завірені копії документів, що підтверджують його право власності чи користування майном на законних підставах, охорона якого є предметом договору, спростовуються наявними в матеріалах справи актами приймання передачі №ОУ-0000022 від 30.04.2015р. за квітень на суму 15 081,00 грн. (а.с.22), №ОУ-0000028 від 31.05.2015р. за травень на суму 41 130,00 грн. (а.с.23) №ОУ-0000031 від 15.06.2015р. за червень на суму 19 651,00 грн. (а.с.24), які підписані відповідачем без застережень та які підтверджують належне виконання позивачем умов договору.

Також, суд апеляційної інстанції вважає вищенаведені доводи апелянта безпідставними і з тих підстав, що пункти 1.5. та 1.6 договору на сторожову охорону об'єкту №02/04-15 від 20.04.2015, визначають порядок виконання предмету договору, тому їх недотримання може підтверджувати неналежність виконання договірних умов, однак не може спростовувати факт виконання чи невиконання умов договору.

Що стосується доводів скаржника про те, що оскільки об'єкт договору на сторожову охорону об'єкту №02/04-15 від 20.04.2015 не був переданий замовнику (благодійна організація «Благодійний фонд «Акцент Милосердя»), то виконавець (товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон-Захід») не приступив до фактичного виконання обов'язків по укладеному договору, то вказане не підтверджується матеріалами справи та спростовується актами приймання передачі №ОУ-0000022 від 30.04.2015р. за квітень на суму 15 081,00 грн. (а.с.22), №ОУ-0000028 від 31.05.2015р. за травень на суму 41 130,00 грн. (а.с.23) №ОУ-0000031 від 15.06.2015р. за червень на суму 19 651,00 грн. (а.с.24), які підписані відповідачем без застережень та які підтверджують належне виконання позивачем умов договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд, прийшов до висновку про залишення рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2016 у справі №909/315/16 без змін, апеляційної скарги благодійної організації В«Благодійний фонд В«Акцент МилосердяВ» без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 скаржнику відстрочено доплату судового збору в розмірі 1364,22 грн. за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі та зобов'язано скаржника надати належні докази доплати судового збору в розмірі 1364,22 грн. до ухвалення судового рішення у справі, однак апелянтом вказаних дій не вчинено - судовий збір в розмірі 1364,22 грн. до ухвалення судового рішення у справі не доплачено, доказів такої сплати не надано.

Пунктом 2.23. постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» № 7 від 21.02.2013, роз'яснено, що якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з апелянта (відповідача) на користь позивача судового збору в розмірі 1364,22 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2016 у справі №909/315/16 залишити без змін.

Апеляційну скаргу благодійної організації В«Благодійний фонд В«Акцент МилосердяВ» - залишити без задоволення.

Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "Акцент Милосердя", вул.Тичини, буд.8-А, кімната 168, м. Івано-Франківськ, 76019 (ідентифікаційний код 38713066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон-Захід", вул. Чорновола, 103/23, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 32606030) в дохід Державного бюджету (Отримувач коштівУДКСУ у Личаківському районі м.Львова, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007620, Банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області, Код банку отримувача (МФО)825014, Рахунок отримувача 31216206782006) 1364,22 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: Бойко С.М.

Судді: Кравчук Н.М.

ОСОБА_1

Повний текст постанови виготовлено 03.10.2016.