Ухвала

від 29.09.2016 по справі 520/2706/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6423/16

Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.,

суддів: Драгомерецького М.М.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Колмакові В.І..,

за участю: представника позивача, ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» - Шевчика В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2016 року про залишення зустрічного позову без розгляду

за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана ЛТД», ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламан Інвест Групп» про стягнення боргу за кредитним договором,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламан Інвест Групп» до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дана ЛТД», ОСОБА_5 про визнання договору поруки припиненим та

за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ламан Інвест Групп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дана ЛТД» про визнання договору поруки припиненим,

в с т а н о в и л а:

14 березня 2014 року ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до суду з вказаним первісним позовом про стягнення боргу за кредитним договором.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 березня 2014 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду.

12 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ламан Інвест Групп» звернулося до суду з вказаним зустрічним позовом про визнання договору поруки припиненим.

30 вересня 2015 року ОСОБА_5 також звернувся до суду з вказаним зустрічним позовом про визнання договору поруки припиненим.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2015 року за клопотанням представника позивача, ПАТ «ПУМБ», зустрічний позов ОСОБА_5 залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою в судове засідання (т.2, а.с. 89-92).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 лютого 2016 року задоволена апеляційна скарга ОСОБА_5, ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.2, а.с. 134-136).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2016 року за клопотанням представника позивача, ПАТ «ПУМБ», зустрічний позов ОСОБА_5 залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою в судове засідання (т.2, а.с. 165-168).

В апеляційній скарзі позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, судом не враховано, що він не був сповіщений про розгляд справи 30 травня 2016 року належним чином (т.2, а.с. 185-187).

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5, пояснення на апеляцію представника позивача, ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» - Шевчика В.А., дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, оскільки ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що після повернення справи до суду першої інстанції ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2016 року справу призначено до розгляду на 18 квітня 2016 року (т.2, а.с. 140-142).

В судове засідання на 18 квітня 2016 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 був викликаний належним чином завчасно, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення йому поштового відправлення «Судова повістка» 30 березня 2016 року (т.2, а.с. 144). Інші учасники цивільного процесу також були викликані належним чином (т.2, а.с. 145, 146).

Судове засідання від 18 квітня 2016 року було відкладено на 30 травня 2016 року у зв'язку з неявкою в суд відповідачів, у тому числі ОСОБА_5, про що свідчить журнал судового засідання від 18.04.2016р. (т.2, а.с. 148).

В судове засідання від 30 травня 2016 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 повторно не з'явився, в суд був викликаний належним чином завчасно, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення йому поштового відправлення «Судова повістка» 04 травня 2016 року, заяви про розгляд у справи за його відсутністю до суду не надіслав (т.2, а.с. 150). Розгляд справи був відкладений на 23 червня 2016 року, про що свідчить журнал судового засідання від 30.05.2016р. (т.2, а.с. 169).

Залишаючи зустрічний позов ОСОБА_5 без розгляду, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте повторно не з'явився у судове засідання, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надіслав.

Посилання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 в апеляційній скарзі на те, що ухвалу суду першої інстанції є незаконною, оскільки він не отримав судової повістки на 30 травня 2016 року, ні він, ні його дружина не розписувались в повідомленні про вручення поштового відправлення, довіреність на іншу особу щодо отримання поштової кореспонденції він не оформляв, не приймаються до уваги за таких підстав.

Аналізуючи зазначені норми права та позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, слід зазначити, що для вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду поважність причин повторної неявки в судове засідання позивача не мають правового значення, адже факт повторної (другої підряд) неявки в судове засідання позивача незалежно від причин неявки є підставою для залишення позовної заяви без розгляду лише при наявності сукупності таких обставин як: факту належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи; відсутності заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Згідно із ч. 4 ст. 74 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Частинами 1, 2, 3, 4 ст. 76 ЦПК України передбачено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Матеріалами справи з достовірністю підтверджується те, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 був повідомлений про розгляд справи на 30 травня 2016 року у відповідності до вимог ст. ст. 74,76 ЦПК України, повторно не з'явився в судове засідання й від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю.

За таких обставин, суд першої інстанції на законних підставах залишив зустрічний позов ОСОБА_5 без розгляду та роз'яснив йому право на звернення до суду з позовом повторно.

Дійсно, відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального судочинства.

Більш того, обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Вирішуючи питання стосовно застосування ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів бере до уваги те, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява№20347/03 §35) зазначено "... пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності...".

Практика Європейського суду з прав людини, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.

Приймаючи до уваги те, що справа розглядається судом тривалий час, у тому числі у зв'язку з процесуальною поведінкою учасників цивільного процесу, суд першої інстанції вимушений був повторно залишити зустрічний позов ОСОБА_5 без розгляду, тому колегія суддів вважає, що вказані дії свідчать про зловживання процесуальними правами з його боку.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК Украйни під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вказаного процесуального питання.

Отже, законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду справи до суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 2 п. 4, 311 ч. 1 п. 4, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік