Рішення

від 26.09.2016 по справі 910/5751/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2016Справа №910/5751/16

За позовом Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах держави в особі Київської

міської ради

до Публічного акціонерного товариства "Спеціалізоване автотранспортне

підприємство 0904"

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача 1. Дочірнє підприємство "Фірма Альтфатер Київ"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Групп"

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Шведське АТП 10943"

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганська автотранспортна компанія - 0777"

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Карнет-Дизайн"

6. Фізична особа підприємець ОСОБА_2

7. Фізична особа підприємець ОСОБА_3

8. Приватне підприємство "АКІВ"

про внесення змін до договору

Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

Від прокуратури: Винник О. О. за посвідченням;

Від позивача: Баранов М. С. за дов.;

Від відповідача: Пархоменко О. І. за дов.;

Від третіх осіб: 1) не з'явився;

2) не з'явився;

3) не з'явився;

4) Бігунов М. В. за дов.;

5) не з'явився;

6) не з'явився;

7) не з'явився;

8) не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.07.2004.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 порушено провадження у справі № 910/5751/16 та призначено до розгляду на 18.04.2016.

В судовому засіданні 18.04.2016 судом в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) оголошувалась перерва до 26.04.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 розгляд справи відкладено на 16.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2016 залучено до участі у справі Дочірнє підприємство "Фірма Альтфатер Київ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Групп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Шведське АТП 10943", Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганська автотранспортна компанія -0777", Товариство з обмеженою відповідальністю "Карнет-Дизайн", Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 та Приватне підприємство "АКІВ", в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 та 30.05.2016 розгляд справи відкладався на 30.05.2016 та 13.06.2-16 відповідно. Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 зупинено провадження у справі № 910/5751/16 до набрання законної сили постанови Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/7325/16.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 ухвалу Господарського суду міста Києва про зупинення провадження від 13.06.2016 було скасовано.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.08.2016 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 у справі № 910/5751/16 повернуто скаржнику без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.09.2016.

В судове засідання 26.09.2016 представники третіх сторін - 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8 не з'явилися про свою відсутність суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Представники прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи - 4 в судове засідання 26.09.2016 з'явилися та надали суду усні пояснення по справі. Прокурор та позивач позовні вимоги підтримали в повному обсязі, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", відповідно до пункту 1 якого передбачено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (пункт 410 вказаного додатку містить зазначення договору оренди земельної ділянки від 11.08.2004 № 72-6-00186, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством "Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904", яке є правонаступником відповідача) (надалі - Рішення КМР). Про необхідність приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України відповідача проінформовано листами № 05704-10081 від 22.05.2013 та № 05704-9494 від 18.09.2014 Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на положення ст. 30 Закону України "Про оренду землі", з тих підстав, що відповідач, як сторона договору, згоди на внесення змін до договору не надавав, а позивач в свою чергу взагалі не звертався до відповідача з пропозиціями щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.07.2004. Крім того, відповідач зазначає про відсутність порушень з його боку умов договору оренди земельної ділянки від 29.07.2004. Також, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

У судовому засіданні 26.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач та відповідач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 29.07.2004 між позивачем, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки (далі з а текстом - договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. З. та зареєстрований в реєстрі за № 776 (договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 11.08.2004 за № 72-6-00186).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець, на підставі п. 27 рішення Київської міської ради від 12.02.2004 за № 43/1253, за актом приймання - передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену договором.

Об'єктом оренди відповідно до договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - на АДРЕСА_1;

- розмір - 43 401 кв. м.;

- цільове призначення - для експлуатації та обслуговування адміністративно - виробничих будівель та споруд;

- кадастровий номер - НОМЕР_1 (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.2. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 11 367 456, 02 грн.

Договір укладено строком на 25 років (п. 3.1 договору).

В пункті 4.2. договору сторони погодили, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1, 5 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до договору (п. 4.3. договору). Згідно з п. 4.7. договору розмір орендної плати може переглядатися у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше ніж один раз у рік.

Контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати та її стягнення, згідно п. 4.9. договору, здійснює районний податковий орган за місцем розташування земельної ділянки.

Згідно з п. 11.1. договору всі зміни та/або доповнення до договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку. Витрати, пов'язані з внесенням змін та/або доповнень до договору, сплачує орендар (п. 11.2 договору).

Київською міською радою 28.02.2013 було прийнято рішення № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України», яким вирішено з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до рішення, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативно грошової оцінки земельних ділянок. Обов'язок забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок пунктом 2 вказаного рішення покладено на орендарів земельних ділянок. На Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) покладено обов'язок проінформувати орендарів земельних ділянок, зазначених у додатку до рішення та органи державної податкової служби про прийняття рішення № 89/9146 від 28.02.2013.

Рішення позивача N 89/9146 від 28.02.2013 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України" було опубліковано в газеті "Хрещатик" N 33 від 02.04.2013.

Листами № 05704-10081 від 22.05.2013 та № 05704-9494 від 18.09.2014 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проінформував відповідача про необхідність приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 ПК України.

Станом на момент розгляду справи господарським судом зміни до договору щодо розміру орендної плати сторонами внесені не були, і доказів іншого матеріали справи не містять. При цьому матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу пропозицій щодо зміни договору, як і не містять доказів звернення відповідача до позивача за внесенням змін до договору.

Предметом позову у справі є правова вимога прокурора та позивача про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.07.2004, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 11.08.2004 за № 72-6-00186), а саме: викласти п. 4.2. договору в редакції «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 % (три відсотка) від її нормативної грошової оцінки».

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 01 лютого надавати органу доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган доходів і зборів про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

За приписами ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

На момент укладення сторонами договору розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю", статтею 2 якого (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Разом з цим, з 1 січня 2011 набрав чинності Податковий кодекс України (далі за текстом - ПК України), положеннями статті 288 якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288). Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п 288.2 ст. 288). Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3 ст. 288). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (п.п. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 (в редакції, яка діяла з 01.01.2011).

Відповідно до пункту 288.5 ст. 288 ПК України (в чинній редакції станом на час звернення з даним позовом до суду) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п.п. 288.5.2, п. 288.5 ст. 288).

З метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 ПК України, 28.02.2013 Київською міською радою було прийнято Рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 ПК України" (далі - Рішення КМР).

Як встановлено судом, відповідно до пункту 1 вищевказаного Рішення КМР орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки. Пунктом 2 вказаного Рішення зобов'язано орендарів земельних ділянок, зазначених у Додатку до Рішення КМР), забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок. При цьому, серед орендарів, яких зобов'язано забезпечити оформлення внесення змін до договорів оренди, зазначено і ВАТ "Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904" (пункт 410).

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Нормами ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 ЗК України визначено, що до розмежування повноважень Київської міської ради віднесено, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм випливає, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідне рішення місцевої ради та договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з приводу зміни договору, врегульовані ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), ст. 188 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України).

Нормами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Аналогічні положення містяться і в ГК України статтею 188 якого передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини 1-4 ст. 188 ГК України).

Частиною 5 ст. 188 ГК України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була та є регульованою ціною, то, в свою чергу, законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 23.10.2014 у справі № 922/1915/14, від 02.06.2015 у справі № 910/25487/14, в постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 у справі № 2-1/1006-200, від 30.05.2011 у справі №17/299-10, від 04.07.2011 у справі № 41/81пд, від 23.05.2011 у справі №7/105-10 (30/234-09), від 20.11.2012 у справі № 28/5005/640/2012, від 20.08.2013 у справі № 5009/3430/12, які відповідно до приписів ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для судів України.

З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, Пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у Постанові № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у п.п. 2.18 п. 2 якої зазначається, що вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з абз. 1 п.п. 2.19 п. 2 вищенаведеної постанови пленуму Вищого господарського суду України, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Доказів скасування рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", зокрема, в частині внесення змін до договору, укладеного між позивачем та відповідачем, суду не надано.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору (абзац четвертий підпункту 2.19 пункту 2 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України).

Згідно з позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 20.11.2012 у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002, надсилання відповідачу пропозиції про внесення змін до спірного договору є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Отже по матеріалам справи судом встановлено, що з часу укладення між сторонами договору, обставини, за яких він був укладений, істотно змінилися. Це було зумовлено змінами у нормативно-правовому регулюванні правовідносин в галузі оренди землі на підставі ПК України, рішенням Київської міської ради № 89/9146 від 28 лютого 2013 року "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України".

За змістом вимог ч. 2, 4 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно умов, визначених у пунктах 1-4 ч. 2 наведеної статті, у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

З матеріалів справи вбачається, що в момент укладення договору його сторони виходили з того, що зміна обставин не настане, вона зумовлена змінами в чинному законодавстві, тобто причинами, які орендодавець не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, виконання договору на попередніх умовах порушує співвідношення майнових інтересів сторін та держави і позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору, із суті договору не випливає, що ризик зміни обставин повинен нести орендодавець.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях до відзиву, не приймаються судом до уваги, як безпідставні та такі, що спростовуються матеріалами справи. Зокрема, щодо посилання відповідача на ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну договору оренди земельної ділянки, суд зазначає, що чинне законодавство не позбавляє права, в даному випадку, звертатися безпосередньо до суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору. Тим більше, що судом встановлено, що на день звернення до суду з позовом зміни до договору оренди не внесені і відповідач не звертався до позивача за внесенням цих змін.

Щодо заяви відповідача про застосування строків давності, то суд дійшов висновку що прокурор та позивач звернулися до суду в межах строку позовної давності, з огляду на нижченаведене.

Змістом ст. 652 ЦК не передбачено строк відповідно до якого сторона (сторони) мають діяти у разі істотної зміни обставин.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 256, 257 ЦК України).

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Рішенням КМР від 28.02.2013 № 89/9146 строк його виконання визначений не був. Відтак суд дійшов висновку про те, що невиконання відповідачем зазначеного рішення КМР, має триваючий характер, а тому до спірних правовідносин строки позовної давності застосуванню не підлягають.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, приймаючи до уваги рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28 лютого 2013 року "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", яке на теперішній час є чинним, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.07.2004, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. З. та зареєстрованого в реєстрі за № 776, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.08.2004 за № 72-6-00186, в частині визначення розміру орендної плати, а тому позов керівника Київської місцевої прокуратури № 9 підлягає задоволенню.

Доводи відповідача стосовно відсутності підстав для звернення з позовними вимогами та відсутності процесуальної правоздатності в позивача по суті зводяться до оскарження відповідачем ухвали про порушення провадження у справі, яка відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) не оскаржується.

Крім того, згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах , за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах ", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Враховуючи вищенаведене, судом відхиляються доводи відповідача щодо відсутності підстав у прокуратури для звернення до суду з позовом у даній справі.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Внести зміни до п. 4.2. договору оренди земельної ділянки від 29 липня 2004 року, укладеного між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 00022527) та Публічним акціонерним товариством "Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904" (03151, пр-т Повітрофлотський, 72; ідентифікаційний код 00435560), зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11.08.2004 за № 72-6-00186, виклавши його в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотка) від її нормативної грошової оцінки".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Спеціалізоване автотранспортне підприємство 0904" (03151, пр-т Повітрофлотський, 72; ідентифікаційний код 00435560) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9; ідентифікаційний код 02910019) судовий збір в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.10.2016.

Суддя О.М. Дупляк