Рішення

від 13.09.2016 по справі 758/11426/14-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/11426/14-ц

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Супрун Г. Б. ,

секретарів - Озерчук Г.І., Циби О.В., Прокопенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру соціально-психілогічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями Подільського району м. Києва, Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, 3-тя особа: ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по виплаті заробітної плати та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому з врахуванням уточнень, просила поновити її на роботі на посаді соціального педагога Центру соціально-психологіфчної реабілітації дітей та молоді з 02.09.2014р., стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 22386,69 грн., заробітну плату за серпень 2014р в розмірі 766.48 грн.. за один день за 1 вересня 2014р в сумі 87,10 грн., також моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Мотивує позов тим, що відповідач безпідставно звільнив її за прогули, складені акти, які стали підставою для звільнення, не відповідають дійсності, робота соціального педагога полягає не тільки знаходитись в приміщенні Центру, але й пов»язана з виходом за межі Центру з дітьми для проведення різноманітних заходів, про що відображається у відповідних журналах.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали.

Представники відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 просили відмовити в задоводенні позову, вважають його безпідставним. Пояснили, що ОСОБА_1 проводила заходи за межами Центру самовільно, без дозволу керівництва Центру, без видання відповідних на те наказів керівника. А тому вважають це прогулами, про що склали акти. Представник ОСОБА_7 зазначила, що відповідно акту перевірки №10-157/612 Головним управлінням держпраці у Київській області за заверненням ОСОБА_1 перевірено правильність нарахування їй заробітної плати з 01.09.2013р. по 21.08.2014р., та порушень з питань правильності розрахунку належних днів щорічних відпусток не виявлено, правильності встановлення розміру посадового окладу та надбавок не виявлено, щодо умов праці порушень також не виявлено. Втім, про такі порушення позивач не заявляла.

Представник Подільської РДА в м.Києві Мороз Д.С. в судовому засіданні заперечував проти позову, вважає, що звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства.

Вислухавши сторони, їх представників, пояснення свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог, виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_1 з 01.09.2010р. по 01.09.2014р. працювала на посаді соціального педагога Центру соціально-психологіфчної реабілітації дітей та молоді.

18.08.2014р. позивач подала заяву про звільнення з посади соціального педагога за власним бажанням з 01.09.2014р. ( а.с.45). Дана заява погоджена директором Центру ОСОБА_2, що підтверджується резолюцією «до наказу».

Наказом № 90 від 01.09.2014р. ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п.п. 3, 4 ст.40 КЗпП України за систематичні прогули. ( а.с.51 том 1). Підставою для звільнення стали доповідна адміністратора, акти про відсутність на робочому місці від 21, 22 липня 2014р, та 18, 19, 20, 21, 22, 26, 27, 28, 29 серпня 2014р. ( а.с.26-37.)

Що стосується складених актів, то слід зазначити, що 21 та 22 липня 2014р. позивача було протабельовано у відомості про нарахування заробітної плати як таку, що в ці дні працювала. Це суперечить поясненням представника відповідача, що позивач була відсутня на роботі без поважних причин. Тому суд критично ставиться до складених актів, підписаних ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5 ( а.с. 26, 27). Крім того, письмових пояснень від порушника відповідач не зажадав, і після цих проступків минуло більше одного місяця на день звільнення.

Згідно ст.148 КЗпПУ дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв»язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Наказом №19 від 01.02.2013р.( а.с.40) позивачу встановлено режим роботи та тривалість робочого часу відповідно до якого визначено четвер замість суботи.

Складені акти за прогули в серпні 2014р. включають два дні : 21 та 28 серпня, які були офіційно встановлені вихідними днями позивача ( четверги). Тобто, суд робить висновок, що акти складались в одинь день та без врахування вихідних днів позивача.

Решта днів : 18, 19, 20, 22, 26, 27, 29 серпня 2014р. не можна вважати прогулами, оскільки позивач проводила заходи з дітьми за межами приміщення Центру соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями , що підтверджується фотографіями, відмітками в Журналі виходу за межі Центру. вона як педагог відвідувала екскурсії :

18.08.- бібліотека ім.Грибоєдова, 19.08.- святкування Спасу, відвідування церкви на вул.Тебешаєва, 20.08- екскурсія «вулицями Києва», 22.08 - виставка в бібліотеці ім.Грибоєдова, 23.08 - відзначення Дня Державного Прапора, 26.08 - знайомство з бібліотекою ім.Баумана, 27.08 - виставка квітів на Співочому полі. 29.08.2014р. позивач зверталась до лікаря (гіпертонічний криз), що підтверджується довідкою ( а.с.78), що є поважною причиною відсутності на роботі до 14-00год., та цього дня звернулась з заявою про надання вихідного дня за відпрацьований день 25.08.2014р.

Цей факт не заперечували представники відповідача. При цьому як на підставу своїх заперечень послались на те, що ОСОБА_1 виходила за межі Центру з дітьми-інвалідами без відповідних наказів начальника Центру ОСОБА_2, без дозволу. Як приклад такого визначеного порядку виходу з дітьми за межі Центру наводить накази від 24.02.2014р. «Про похід до бібліотеки ім.Грибоєдова» о 16-00 год., наказ від 24.07.2014р. «Про відвідування футбольного матчу» о 19-00 год., наказ від 28.07.2014р. «Про відвідування комунального підприємства «Водно-інформаційний центр», наказ від 29.07.2014р «Про відвідування Київського океанаріуму», наказ від 30.07.2014р. «Про відвідування вистави «Царівна Несміяна»( а.с. 175-179).

Разом з тим, даний порядок не завжди дотримувався та контролювався з боку керівника Центру. Як встановлено в судовому засіданні, за участю позивача проводились й інші екскурсії з дітьми за межами Центру, і накази не видавались, але ці дні не вважають за прогули. Так, наприклад : 05.08.2014р. екскурсія «Перлини Печерську» частина 1, 12.08.2014р. екскурсія «Поділ з висоти пташиного польоту», 15.08.2014р. екскурсія «Перлини Печерську» частина 2, 25.07.2014р. та 26.07.2014р. «Паркова зона Синє озеро». Всі екскурсії відображені в Журналі виходу за межі Центру, Журналі групових занять. А тому твердження представника відповідача, що кожного разу коли педагог виходить за межі Центру видавався відповідний наказ, спростовуються наданими доказами (наказами, Журналом виходу за межі Центру, Журналом проведення заходів виховного характеру за 2014р.).

Якщо керівнику організації стало відомо про порушення працівником трудової дисципліни або посадових обов»язків, про самовільні дії, ним повинні були вживатись заходи реагування відповідно до трудового законодавства. Так, керівництву Центру було відомо , що педагог ОСОБА_1 здійснювала вихід з дітьми-інвалідами за межі Центу , як про це наголошували представники відповідача в судовому засіданні, але такі дії залишились поза увагою керівництва Центру. Наразі, прогул - це відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин без поважних причин. Загальним критерієм вини працівника за вчинення прогулу - це наявність байдужесті та халатного відношення до своїх трудових обов»язків, звільнення за прогул це один із заходів дисциплінарного стягнення з дотриманням правил та порядку, встановленого КЗпПУ.

Як на підставу заперечень в судовому засіданні представники відповівдача посилаються на протилежне, на проведення позивачем заходів та екскурсій з дітьми за межами Центру, але без видання наказу керівника, що не може по суті вважатись прогулом.

Як встановлено в судовому засіданні, директором Центру ОСОБА_2 не завжди видавались накази при проведенні заходів або екскурсій з дітьми за межами Центру.

Крім того, третя особа: директор Центру ОСОБА_2 пояснювала, що накази вона видає на підставі затвердженого плану роботи на кожний місяць, який подають спеціалісти до 20-го числа кожного місяця. В зв»язку з тим, що ОСОБА_1 не подала вчасно свій графік роботи на серпень місяць, тому вона не знала які заходи плануються нею проводитись. Але, як вбачається з матеріалів справи, всі пропозиції спеціалістів були затверджені в.о. директора Центру СПРДМ з ФО Подільського району м.Києва ОСОБА_6 та здані до Київського міського Центру соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді не до 25-го числа, а 18.07.2014р. ( а.с.149-152), тобто раніше ніж до 20-го числа, чим позивача позбавлено можливості здати свій план заходів на погодження. ( а.с.154). План роботи спеціалістів на серпень 2014р. був погоджений 18.07.2014р. ( а.с. 148-150).

Представники відповідача ОСОБА_11 та ОСОБА_6 пояснювали в судовому засіданні, що 21 та 22 липня 2014р. ОСОБА_1 на телефонні дзвінки не відповідала, завчасно заяви про надання вихідного дня за раніше відпрацьований день вона не надавала, тому були складені та підписані акти, а також ОСОБА_6 написала доповідну. Пояснення від ОСОБА_1 з приводу відсутності на роботі не відбирали.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в серпні 2014р. позивачем прогулів не допускалось, складені акти не відповідають дійсності, а в липні 2014р. її було протабельовано та нараховано заробітну плату, що виключає можливість вважати ці дні прогулами. Тому суд приходить до висновку про порушення відповідачем трудового законодавства при звільненні з роботи ОСОБА_1, тому згідно ч.1 ст.235 КЗпПУ вона має бути поновлена на попередній роботі органом,який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один рік, суд не може вийти за межі позовних вимог, тому бере до уваги розрахунок позивача за один рік.

Отже за період за 12 місяців ( з 02.09.2014р. по 02.09.2015р.) вимушений прогул становить 251 день.

Середньоденна заробітна плата складає 749,82 грн.+ 766,48 грн) : 17= 89,19 грн.

Середній заробіток за час вимушеного становить 251* 89,19грн.= 22386,69 грн.

Згідно ст. 367 ЦПК України рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку в сумі 1648,96 грн. підлягає негайному виконанню.

Розмір середньомісячної заробітної плати вираховувався з нарахованої заробітної плати за останні два місяці ( липень, серпень 2014р) згідно наданого представником відповідача особового рахунку ОСОБА_1 ( а.с.154). Зокрема : оклад за липень - 1474,00 грн., оклад за серпень - 1474,00 грн., надбавка за липень - 115,36 грн., надбавка за серпень - 117,92 грн., вислуга років за липень - 57,68 грн., вислуга років за серпень - 58,96 грн. Середньомісячна заробітна плата складає 1648,96 грн. ( 1474 + 1474+115,36+117,92+57,68+58,96) :2= 1648,96 грн.). Інших довідок сторонами суду не надано.

За тих обставин, що суд прийшов до висновку про відсутність прогулів в серпні місяці, тому вимоги позивача про стягнення не донарахованої заробітної плати за ці дні підлягають задоволенню. В серпні 2014р. було 20 робочих днів, за довідкою виплачено за 4 дні відпустки та 8 відпрацьованих дні, а тому залишається 8 днів. Враховуючи зарплату за один день 95,81 грн., невиплаченої зарплати за 8 днів складає 766,48 грн. ( 95,81грн.* 8днів= 766,48 грн.). тому ця сума мала бути нарахована та належала працівникові при звільненні у відповідності до ст.116 КЗпПУ.

Про стягнення за недоплачені дні за липень 2014р. позивач вимог не заявляє, оскільки вона отримала заробітну плату за 9 робочих днів в сумі 749,82 грн.

Як пояснила представник відповідача ОСОБА_5, яка працює бухгалтером, що заяву на виплату заробітної плати вони як бюджетна організація подали за 10 днів до 1.09.2014р., але кошти на рахунок Центру надійшли лише 13.09.2014р. Втім, представник відповідача не надала суду підтвердження, що позивачу було виплачено 87,10 грн. за один день вересня 2014р.- останній робочий день. В матеріалах справи наявні докази ( бухгалтерська довідка по заробітній платі ОСОБА_1 за вересень 2014р) лише про нарахування цих коштів.( а.с.207 том 2). Тому суд стягує неотриману заробітну платну при звільненні за 01.09.2014р. в розмірі 87, 10 грн. на користь позивача.

Згідно 237-1 КЗпПУ відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику прводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач просила стягнути з відповідача моральну шкоду, яку вона оцінила в 10000,00 грн., зазначила, що погіршився стан її здоров»я, необхідно було купляти ліки для себе та хворому сину. Втім, жодного доказу суду не надала, тому суд відмовляє в цій частині позовних вимог як не доведені.

Згідно ст.88 ЦПК України суд стягує судовий збір в розмірі 243,60 грн. з відповідача на користь держави, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 40, 116, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст.10,11,60, 88, 212-215, 367 ЦПК України, суд,-.

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Центру соціально-психілогічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями Подільського району м. Києва, Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, 3-тя особа: ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по виплаті заробітної плати та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на посаді соціального педагога Центру соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями Подільського району м. Києва (код ЄДРПОУ 36137922) з 02.09.2014 р.

Стягнути з Центру соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями Подільського району м. Києва (код ЄДРПОУ 36137922) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за один рік з 02.09.2014 р. по 02.09.2015 р. в розмірі 22386,69 грн.

Стягнути з Центру соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями Подільського району м. Києва (код ЄДРПОУ 36137922) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) заробітну плату за серпень 2014 р. в розмірі 766,48 грн.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Центру соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями Подільського району м. Києва (код ЄДРПОУ 36137922) 243,60 грн. судового збору в дохід держави.

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення на її користь середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 1648,96 грн. підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Суддя Г. Б. Супрун